Справа № 522/22309/25
Провадження № 2-о/522/598/25
22 жовтня 2025 року суддя Приморського районного суду міста Одеси Чорнуха Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
До Приморського районного суду міста Одеси надійшли матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, у якій заявник просить встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (батьки якої, батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 ), є однією самою особою з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (батьки якої, батько: ОСОБА_3 , мати: ОСОБА_4 ).
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана для розгляду судді Чорнусі Ю.В.
Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці дійшов висновку, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави (п. 53 рішення від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі", заява № 28249/95).
Положення ст. 293 ЦПК України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Крім того, положеннями вищезазначеної статті визначається певна категорія справ, що підлягають розгляду за правилами окремого провадження.
Приписами п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України передбачено перелік справ, що підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження, серед яких є така категорія справ, як встановлення факту, що має юридичне значення.
Частино 1 ст. 315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які розглядаються судом.
Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов'язаний з'ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.
У заяві про встановлення факту ОСОБА_1 просить встановити що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є однією самою особою з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява обґрунтована тим, що у зв'язку з необхідінстю оформлення спадщини після смерті ОСОБА_5 у заявника виникла необхідність усунення помилок, наявних у даті народження ОСОБА_5 у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян у записі про народження та записі про шлюб.
Фактично вимоги ОСОБА_1 є вимогами про встановлення факту тотожності особи.
Згідно з абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об'єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.
Тобто заява про встановлення факту тотожності особи не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 464/6696/20, провадження № 61-13755св21) від 08.12.2021, у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.
Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 592/7612/17 зробив висновок про те, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в сукупності з положеннями частини третьої статті 124 Конституції України та в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в судах.
Таким чином, подана заява про встановлення факту тотожності осіб не підлягає судовому розгляду.
Відповідно до ч.1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 4, 5,186, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в п'ятнадцятиденний строк з дня її складення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Юлія ЧОРНУХА