Справа № 522/9883/24
Провадження №2/522/3148/25
24 вересня 2025 року Приморський районний суд м. Одеси, у складі:
головуючого - судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна, -
До Приморського районного суду м. Одеси 20.06.2024 р. надійшли матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року було звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_2 . На виконання вказаного рішення суду було відкрито виконавче провадження № 46159810, в рамках якого було постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 16.02.2015 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 . На теперішній час рішення суду виконане, так як 06.11.2018 року ТОВ «Кей-Колект» згідно з рішенням про державну реєстрацію від 08.11.2018 року зареєструвало за собою право власності на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок повного погашення боргу за рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.10.2013 року. ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла і після її смерті відкрилась спадщина, однак позивач не може отримати свідоцтво про право на спадщину через наявність існуючого арешту на нерухоме майно.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді Шенцевій О.П.
Ухвалою суду від 25.06.2024 р. позовну заяву було залишено без руху.
30 серпня 2024 року до суду надійшла від позивача заява про виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 25.06.2024 р.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 вересня 2024 року відкрито провадження у цивільній справі.
02 липня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі, позовні вимоги підтверджую і просив задовольнити.
Відповідач відзив на позов не подав, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, із заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Згідно до п.п. 6, 7 ч.2 ст.43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Крім того, ухвала суду про відкриття провадження у даній справі розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень та на електронному сайті Приморського районного суду м. Одеси, тобто ухвала суду є доступною для ознайомлення та загальновідомою.
Відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
У відповідності до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позову з наступних підстав.
Згідно зі ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року звернено стягнення на предмет іпотеки, а саме на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 , для погашення кредитної заборгованості на користь ТОВ «Кей-Колект», що виникла на підставі договору про надання споживчого кредиту № 11131682000 від 23 березня 2007 року у розмірі 84 679, 07 швейцарських франків.
На виконання вищезазначеного рішення суду було відкрито виконавче провадження № 46159810, в рамках якого постановою Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 16.02.2015 року було накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 .
Як зазначає позивач, на теперішній час рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року виконане. ТОВ «Кей-Колект» 06 листопада 2018 року згідно рішення про державну реєстрацію від 08 листопада 2018 року зареєструвало за собою право власності на квартиру на квартиру АДРЕСА_1 , в рахунок повного погашення боргу який визначено заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 16679.
Позивач зазначає, що є сином померлої і після її смерті відкрилась спадщина, однак він не може отримати свідоцтво про право на спадщину через наявність арешту.
Згідно із статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач зазначає, що є сином померлої ОСОБА_2 , разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних доводів.
Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження заведення спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , відсутня постанова нотаріуса про відмову у видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 через наявність існуючого арешту.
Позивачем не подано клопотання про витребування спадкової справи від нотаріуса, що позбавляє суд можливості пересвідчитись у наявності заведеної справи, визначити коло спадкоємців та наявністю підстав для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.
У позові ОСОБА_1 посилається на виконання заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 року, однак матеріали справи не містять доказів на підтвердження вказаних доводів.
У матеріалах справи міститься інформація щодо результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП, із якої вбачається, що 07 жовтня 2016 було заведено виконавче провадження № 52785654, де стягувачем є ТОВ «Кей-Колект», а боржником ОСОБА_2 , юстиції.
Разом з тим, позивачем не надано доказів на підтвердження завершення виконавчого провадження, у зв'язку із виконанням боржником рішення суду.
Більш того, як зазначає сам позивач, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2013 було виконано 06 листопада 2018, шляхом реєстрації права власності на квартиру за ТОВ «Кей-Колект».
Таким чином, слід дійти висновку, що на момент завершення виконавчого провадження у 2016 рішення суду не було виконане.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 17 листопада 2017, наданого позивачем вбачається, що існує обтяження накладене постановою ВП № 46159810 від 16.02.2015 державного виконавця Першого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління.
Як вбачається з відомостей Автоматизованої системи виконавчих проваджень, що є у відкритому доступі на сайті Міністерства юстиції України відомості щодо виконавчого провадження № 46159810 відсутні.
Разом з тим, згідно інформації наданої позивачем, виконавче провадження на виконання рішення Приморського районного суду від 01 жовтня 2013, де стягувачем виступало ТОВ «Кей-Колект», заведено за іншим номером виконавчого провадження, а саме ВП № 52785664.
Крім того, із інформації з Державного реєстру речових прав взагалі не вбачається наявність арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження № 52785664.
Відтак, матеріали справи взагалі не містять відомостей щодо виконавчого провадження № 46159810.
Тому суд позбавлений можливості встановити, стан даного виконавчого провадження, встановити чи виконане боргове зобов'язання за даним виконавчим провадженням.
Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно з ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Відповідно до ч. 2 ст. 50 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
У відповідності до ч. ч . 1, 2, 3 ст. 60 ЗУ «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Виходячи з викладеного, суд доходить висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог, так як позивачем не надано доказів щодо виконавчого провадження в рамках якого накладено арешт. Матеріали справи взагалі не містять будь-яких доказів щодо виконавчого провадження, крім відомостей із реєстру речових прав на майно, також відсутні відомості щодо звернення позивача до виконавчої служби із заявою про скасування арешту або надання відомостей про його стан.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,10,12,37,40,48,56,59,74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VІІІ, ст.ст.2,4,5,10-13,76-81,211,223,247,258-260 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Перший Приморський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про зняття арешту з нерухомого майна - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 21.10.2025 року.
Суддя: