Справа № 522/23085/25-Е
Провадження № 2/522/9949/25
23 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Приморського районного суду м. Одеси Федчишена Т. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до компанії Danube Bunkering S. R. S., Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Марін» про стягнення заробітної плати, -
До Приморського районного суду м. Одеси через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 до компанії Danube Bunkering S. R. S., Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Марін» про стягнення солідарно заборгованості по заробітній платі у розмірі 10 220 євро за курсом Національного банку України на день виконання судового рішення.
Встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов'язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Суддя, отримавши позовну заяву, перевіряє її відповідність вимогам статей 175, 177 ЦПК України, а також підсудність даної справи суду, до якого вона подана.
Так, перевіривши матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.
Як слідує з позовної заяви, одним із відповідачів у справі є іноземна юридична особа, а тому дана справа є справою з іноземним елементом, а відтак до неї підлягають застосуванню як вимоги ЦПК України, так і вимоги міжнародного права.
Вимоги до позовної заяви визначено ст. 175 ЦПК України.
Пунктом 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України встановлено вимогу вказати в позовній заяві ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України.
Суд зазначає, що дана вимога стосується лише юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України. Юридичним особам, що є нерезидентами, для підтвердження статусу юридичної особи, що створена та діє за відповідним іноземним законом, а також, підтвердження вказаних у позовній заяві найменування та адреси місцезнаходження, необхідно подати документ, що є доказом правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
У позовній заяві як відповідача позивачем визначено, зокрема, компанію Danube Bunkering S. R. S., при цьому, як слідує з позовної заяви, вона є нерезидентом України, країна реєстрації: Словацька Республіка.
Однак, доказів правосуб'єктності відповідача Danube Bunkering S. R. S. за відповідним іноземним законом (наявність реєстрації, ідентифікаційних даних (повна (оригінальна) назва юридичної особи, ідентифікаційний номер, юридична адреса місцезнаходження) за іноземним законодавством позивачем не надано.
Відтак, для підтвердження статусу юридичної особи, що створена та діє за відповідним іноземним законом, а також, підтвердження вказаних у позовній заяві найменування та адреси місцезнаходження, необхідно подати документ, що є належним доказом правосуб'єктності за відповідним іноземним законом (сертифікат реєстрації, витяг з торгового реєстру тощо).
Крім того, за змістом ст. 496 ЦПК України іноземні особи мають процесуальні права та обов'язки нарівні з фізичними і юридичними особами України, крім випадків, передбачених Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. У випадках, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом може бути визначено за угодою сторін (ст. 497 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 КЗпП України трудові відносини громадян України, які працюють за її межами, а також трудові відносини іноземних громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях України, регулюються відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ст. 4-1 Закону України «Про міжнародне приватне право», учасники приватноправових відносин з іноземним елементом можуть укласти угоду про вибір суду, якою визначити підсудність судам певної держави або одному чи декільком конкретним судам певної держави справ у спорах, що виникли або можуть виникнути між ними у зв'язку з такими правовими відносинами. Угода про вибір суду укладається у письмовій формі незалежно від місця її укладення. Угода про вибір суду, якою обрано суд України, укладається у письмовій формі відповідно до закону України. Угода про вибір суду не може передбачати зміну виключної підсудності справи з іноземним елементом судам України. Недійсність правочину, складовою частиною якого є угода про вибір суду, не тягне за собою недійсність угоди про вибір суду.
Зі змісту статті 497 ЦПК України, статей 4-1, 75-77 Закону України «Про міжнародне приватне право» слідує, що при визначенні підсудності цивільних справ за участі іноземного елемента можуть мати місце договірна, загальна, альтернативна та виключна підсудність.
Разом з тим, згідно зі статтею 52 Закону України «Про міжнародне приватне право» до трудових відносин застосовується право держави, у якій виконується робота, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Як слідує з позовної заяви, вона не містить обґрунтувань та доказів у підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право».
При цьому посилання позивача на ч. 15 ст. 28 ЦПК України, яка передбачає, що позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача, не свідчить, ураховуючи, що дана справа є справою з іноземним елементом, про підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси.
За таких обставин, позивачу слід також з урахуванням положень Закону України «Про міжнародне приватне право», обґрунтувати та надати докази на підтвердження підсудності даної справи Приморському районному суду м. Одеси.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи, зустрічного позову, заяви про збільшення або зменшення позовних вимог, заяви про зміну предмета або підстав позову, заяви про залучення третьої особи, апеляційної скарги, касаційної скарги та документів, що до них додаються, учасник справи зобов'язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи.
Такі документи в електронній формі направляються з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
З метою виконання позивачем обов'язку, передбаченого ч. 1 ст. 177 ГПК України щодо відповідача нерезидента (юридичної особи), позивачу слід дотриматись як норм ЦПК України, так і вимог міжнародного приватного права.
Проте, позивач не надав доказів направлення копії позовної заяви з доданими документами за юридичною адресою відповідача-нерезидента, визначеною відповідно до законодавства країни його реєстрації.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна заява є такою, що подана без додержання вимог, встановлених статтями 175, 177 ЦПК України.
У рішеннях від 28.10.1998 у справі Осман проти Сполученого королівства та від 19.06.2001 року у справі Креуз проти Польщі Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Отже, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та встановити позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 260 ЦПК України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до компанії Danube Bunkering S. R. S., Товариства з обмеженою відповідальністю «Конкорд Марін» про стягнення заробітної плати - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали суду для усунення недоліків поданої позовної заяви.
У разі неусунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Тетяна ФЕДЧИШЕНА