Справа № 522/14627/25-Е
Провадження № 2/522/6927/25
Іменем України
14 жовтня 2025 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:
головуючого судді Шенцевої О.П.
при секретарі Сафтюк-Панько Б.Д.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоотриманої пенсії,-
До Приморського районного суду м. Одеси 30.06.2025 надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоотриманої за життя її батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсії у розмірі 134 748,12 гривень.
В обґрунтування позовної заяви позивач посилалась на те, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивачки був пенсіонером МВС України та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ). Ухвалою суду від 23.01.2025 року справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судове засідання на 03.03.2025 року. За життя померлого пенсіонера ОСОБА_2 залишилась недоотримана сума пенсійних виплат в розмірі 134 748,12 грн. за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі № 420/18242/21, яким було зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.12.2020 року № 11/3476 у розмірі 74 % грошового забезпечення. Позивач зазначає, що оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі №420/18242/21, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 03 липня 2025 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
19 вересня 2025 року відповідач за допомогою Електронного суду надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі та зазначив, що відповідно до ч. 3 ст. 61 Закону № 2262 зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Таким чином, спірні правовідносини не допускають правонаступництва, та відповідно й заміну сторони у виконавчому провадженні щодо виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління здійснити виплату пенсії.
19 вересня 2025 року представник позивача за допомогою Електронного суду надав відповідь на відзив, де зазначив, що за правовим висновком Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
14 жовтня 2025 року до суду надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, позов просив задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, у відзиві зазначив про розгляд справи без участі представника Головного Управління.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно з ч.4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши встановлені обставини та норми законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає даний позов таким, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батько позивачки був пенсіонером МВС України та перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області як отримувач пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон № 2262-ХІІ).
Після смерті батька ОСОБА_1 , відповідно до вимог чинного законодавства звернулась до Хаджибейської державної нотаріальної контори у місті Одеса, в результаті чого 28 грудня 2023 року була відкрита спадкова справа за реєстраційним номером 910/2023.
За життя померлого пенсіонера ОСОБА_2 залишилась недоотримана сума пенсійних виплат в розмірі 134 748,12 грн. за рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі № 420/18242/21, яким було зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України від 08.12.2020 року № 11/3476 у розмірі 74 % грошового забезпечення.
Наявність заборгованості за рішенням суду підтверджується також розрахунком ГУ ПФУ в Одеській області від 03.02.2022 року.
19 березня 2025 року Хаджибейською державною нотаріальною конторою у місті Одеса було видано позивачці Свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого ОСОБА_1 отримала спадщину на виплату нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 28.02.2022 року в сумі 134 748, 12 грн., нараховану на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі № 420/18242/21.
Мати позивачки ОСОБА_3 , діючи за довіреністю, листом від 13 травня 2025 року звернулась до Відповідача щодо виплати недоотриманої пенсії на виконання вищенаведеного рішення Одеського окружного адміністративного суду. Але відповідач листом від 10 червня 2025 року №16125-14033/П-02/8-1500/25 на звернення відмовив, мотивуючи тим, що питання отримання заборгованості з недоотриманої пенсії за рішенням Одеського окружного адміністративного суду має вирішуватися в судовому порядку.
Відповідно до статті 15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.
Спір між сторонами у цій справі виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді невиплаченої пенсії спадкодавця.
Підставою позовних вимог є наявність у позивача як спадкоємця першої черги після смерті батька права на спадкування недоотриманої суми пенсії.
Конституцією України(стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі статтями1216,1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до частин першої, другої статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Статтями1217,1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу(спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов'язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.
Відповідно до статті 52 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV«Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон № 2262-ХІІ.
Відповідно до частини першої статті 61 Закону № 2262-ХІІ, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262-ХІІвизначено, що при зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону №2262-ХІІтакож узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Отже, положення частин другої, третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 61 Закону № 2262-ХІІ, який визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв'язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім'ї за умови, якщо саме ці суб'єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім'ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.
Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19, від 30 січня 2024 року у справі № 420/8604/21.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (частина перша статті 18 ЦПК України).
Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, про зобов'язання пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.
За змістом частини третьої статті12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
У даній справі, позивач є спадкоємцем за законом першої черги, яка у встановлений законом строк звернулася до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_2 , а тому позивач успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до статті 1227 ЦК України у тому розмірі, в якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Таким чином, оскільки рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2021 року по справі № 420/18242/21, яке ухвалено за життя спадкодавця та набрало законної сили, зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок та виплату пенсії, однак суми пенсії, що належали батьку позивача залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, ОСОБА_1 успадкувала належні спадкодавцю суми пенсії відповідно до положень статті 1227 ЦК України, а тому заявлена вимога про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективною в розрізі поновлення порушених спадкових прав.
Крім того в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2023 року по справі №805/2628/18-а Верховний Суд зробив висновок, що процесуальне правонаступництво завжди пов'язане з участю особи як сторони у справі у судовому процесі, в тому числі, у процесі виконання рішення суду. Заміна сторони у виконавчому провадженні новою особою пов'язана з можливістю участі такої особи саме у вже відкритому/триваючому виконавчому провадженні. До того ж, Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 750/7865/18 за позовом фізичної особи до органу пенсійного фонду щодо виплати нарахованої, але невиплаченої його спадкодавцю (батьку позивача) пенсії дійшла висновку, що судові рішення, на підставі яких в органу пенсійного фонду виник обов'язок провести доплату до пенсії, позивача не стосуються. Тому звернення із заявами про заміну стягувача правонаступником у цих виконавчих провадженнях після їх закінчення не призведе до захисту порушеного права позивача.
Отже, за правовим висновком Верховного Суду вказане процесуальне питання про заміну сторони у виконавчому провадженні в такій категорії спорів у випадку відмови органу пенсійного фонду у позасудовому порядку (добровільно) здійснити виплату суми недоплаченої пенсії, не може бути вирішено з використанням інституту процесуального правонаступництва або заміни сторони виконавчого провадження.
Тож право позивача на отримання пенсійних виплат оспорюється відповідачем та потребує захисту.
З огляду на викладене, та враховуючи, що у спірних правовідносинах відповідач незаконно перешкоджає реалізації прав позивача, як спадкоємця на отримання всього належного йому спадкового майна, яке увійшло до складу спадщини, вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 обґрунтована, тому підлягає задоволенню.
Також суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 1077,98 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 141,247,258-259,263-265,354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про стягнення недоотриманої пенсії - задовольнити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) недоотриману за життя її батьком ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію в розмірі 134 748 грн. 12 коп., що входить до складу спадщини.
Стягнути з Головного Управління Пенсійного Фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1077,98 гривень.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17 жовтня 2025 року.
Суддя