22 жовтня 2025 р. Справа № 520/4560/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022, головуючий суддя І інстанції: Супрун Ю.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.08.22 по справі № 520/4560/22
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання дій протиправними,
Позивач - ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому з уточненням позовних вимог просив суд:
- визнати дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у врученні позивачу ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022 - протиправними;
- визнати дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо вилучення у позивача ОСОБА_1 військового квитка - протиправними.
- зобов'язати уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 повернути позивачу ОСОБА_1 військовий квиток шляхом направлення на поштову адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебував у відрядженні у м. Львів та почув про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 для постановки на військовий облік. В подальшому, позивач прибув до відповідача для отримання роз'яснень щодо необхідності постановки його на облік. Після прибуття до відповідача йому була виписана повістка на відправку на 05.04.2022 о 10 год. 00 хв., позивач з нею не погодився однак у вказаний час прибув до військкомату та поскаржився на своє здоров'я. З урахуванням зазначеного, у позивача вилучили його військовий квиток та видали направлення на проходження ВЛК. За попереднім оглядом позивач був направлений на повторне обстеження до 2-ої міської поліклініки міста Львова, про що попередив представника військкомату. 19.04.2022, під час проходження повторного медичного обстеження, позивачу зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_3 і запросили з'явитися для уточнення даних позивача. Коли позивач прибув до військкомату, в той же день, йому знову була виписана ще одна військова повістка на відправку на 22.04.2022 року о 16 год. 00 хв., однак на думку позивача доводи щодо непроходження медичного обстеження та відсутності висновку ВЛК про придатність до військової служби, у зв'язку із чергою на обстеження з міській поліклініці, співробітниками військкомату до уваги не брались. 22.04.2022 о 16 год. 00 хв., ОСОБА_1 , прибув за адресою вказаною у повістці, та надав висновок військово-лікарняної комісії, який отримав в той же день. Там же на місці, позивачу почали виписувати повістку на відправку на 26.04.2022 о 09 год. 00 хв. Позивач вважає що, незважаючи на постанову військово-лікарської комісії, яка містить висновок “Придатний до військової служби», він має проблеми зі здоров'ям, в підтвердження чого надавав довідку, в якій зазначалось, що в нього діагноз, який передбачає “Непридатність до військової служби», що вказано в ст. 78в, 78г розділу ІІІ Розладу хвороб, графи 2-7 ТДВ “Б». Позивач доводив до відома працівників військкомату про те, що він фінансово забезпечує своїх рідних, адже він повністю займається їх матеріальним утриманням через те, що вони знаходяться в зоні бойових дій та не мають можливості самостійно себе забезпечувати. Однак, всі його доводи ігнорувались уповноваженими особами відповідача.
Також позивач стверджув, що так як він перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 (адреса: АДРЕСА_2 ), то його повинні були оповістити про призов на військову службу за розпорядженням керівника саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , а не уповноваженими особами відповідача.
Позивач стверджував, що при врученні йому повісток на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022 відповідач порушив порядок призову на військову службу, зокрема ст.6, ст.19 Конституції України, ст.33 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», п.15, п.41 Постанови Кабінету Міністрів № 921 від 07.12.2016 “Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних». Також стверджував про протиправність вилучення у нього військового квитка.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 року позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправним - залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву до Другого апеляційного адміністративного суду на апеляційну скаргу позивача.
На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у 2016 році здобув вищу освіту у Харківському національному університеті радіоелектроніки та військове звання молодший лейтенант, присвоєне наказом Міністерства оборони України № 843 від 12.06.2016.
З військового квитка № НОМЕР_1 , виданого 24.02.2017 ІНФОРМАЦІЯ_7 , позивача вбачається, що військову присягу на вірність Українському народові він прийняв 30.07.2016. Військово-облікова спеціальність позивача - 101000, профіль - командир. Також вказано про проходження позивачем 30-денних навчальних зборів при в/ч НОМЕР_2 на посаді командира інженерно-саперного взводу за військово-обліковою спеціальністю 101000 та перебування позивача на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Позивач стверджує, що прибув у нетривале відрядження до м. Львів 20.02.2022 та у зв'язку з прийняття Львівською обласною військовою адміністрацією наказу від 02.04.2022, відповідно до якого: “Громадянам України чоловічої статі, віком від 18 до 60 років, які прибули на Львівщину у зв'язку з евакуацією із зони бойових дій та інших населених пунктів, не пізніше 24 годин після прибуття необхідно з'явитися у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у Львівській області для взяття на військовий облік. У період воєнного стану накази військових адміністрацій обов'язкові до виконання», прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, на бланку відповідача, було власноручно складено заяву, в якій позивач просив поставити його на облік офіцерів запасу, повідомив, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_9 від 11.11.2016, наразі фактичним місцем проживання є АДРЕСА_3 .
02.04.2022 позивачу надано військову повістку на відправку на 05.04.2022 о 10 год. 00 хв.
05.04.2022 о 10 годині 00 хв. позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був направлений на повторне обстеження до 2-ої міської поліклініки міста Львова.
19.04.2022, під час проходження повторного медичного обстеження позивачу зателефонували з ІНФОРМАЦІЯ_3 і запросили з'явитися для уточнення його даних. Коли він прибув до військкомату, йому знову вручили військову повістку на відправку на 22.04.2022 о 16 год. 00 хв..
22.04.2022 о 16 год. 00 хв., позивач прибув за адресою вказаною у повістці, та надав висновок військово-лікарняної комісії, який отримав в той же день. Позивачу знов видали повістку на відправку на 26.04.2022 о 09 год. 00 хв..
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо вручення йому повісток на відправку та вилучення військового квитка протиправними, звернувся до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у врученні позивачу ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022.
Щодо позовних вимог, пов'язаних з вилученням військового квитка, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаних вище позовних вимог та, як наслідок, відмови у їх задоволенні.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 17 Конституції України Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Збройні Сили України та інші військові формування ніким не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів влади чи перешкоджання їх діяльності. Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ст. 17 Закону України “Про оборону України», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством. Громадяни проходять військову службу, службу у військовому резерві та виконують військовий обов'язок у запасі відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.
Щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Поряд з цим, ст. 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов'язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період. Громадяни України, які приписуються до призовних дільниць, направляються для підготовки до військової служби, особи, які призиваються або приймаються на військову службу, приймаються на службу у військовому резерві, та військовозобов'язані, призначені для комплектування посад за відповідними військово-обліковими спеціальностями та іншими спеціальностями в Службі безпеки України під час проведення мобілізації, проходять обов'язковий медичний огляд. Порядок проходження медичного огляду затверджується відповідно Міністерством оборони України, центральними органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, Службою безпеки України, Службою зовнішньої розвідки України за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я. Перелік військово-облікових спеціальностей затверджується Міністерством оборони України, а інших спеціальностей в Службі безпеки України - Головою Служби безпеки України. Виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» Військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу проводиться у вищих військових навчальних закладах та у військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. Військову підготовку за програмою підготовки офіцерів запасу на добровільних засадах проходять громадяни України, які мають або здобувають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, придатні до військової служби за станом здоров'я та морально-діловими якостями.
Порядок проведення військової підготовки громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України, погодженим з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Військова підготовка за програмою підготовки офіцерів запасу включається до навчальних планів закладу вищої освіти як окрема навчальна дисципліна. Програми військової підготовки розробляються згідно з вимогами кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу за відповідною військово-обліковою спеціальністю.
Порядок розроблення та затвердження кваліфікаційних характеристик офіцерів запасу та програм військової підготовки офіцерів запасу визначається Міністерством оборони України. Громадянам України, які мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли повний курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу, склали встановлені іспити та атестовані до офіцерського складу, присвоюється відповідне первинне військове звання офіцера запасу. У разі потреби вони за наказом Міністра оборони України підлягають призову для проходження військової служби осіб офіцерського складу. Громадяни України, які не атестовані для присвоєння військового звання офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти і не пройшли строкової військової служби, підлягають призову на строкову військову службу з урахуванням, за можливості, фаху, який вони здобули у закладі вищої освіти, або за спорідненими військово-обліковими спеціальностями. Перелік військово-облікових спеціальностей, за якими ведеться військова підготовка громадян України за програмою підготовки офіцерів запасу, та обсяги підготовки за такими спеціальностями визначаються за поданням Генерального штабу Збройних Сил України Міністерством оборони України за погодженням з центральним органом виконавчої влади в галузі освіти і науки. Під час навчальних зборів (стажування), передбачених програмами підготовки офіцерів запасу, на громадян України, які проходять таку підготовку, поширюються права та обов'язки, встановлені актами законодавства для військовозобов'язаних, призваних на збори.
Отже, що навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та присвоєння звання молодшого офіцера є добровільним.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є офіцером Збройних Сил України, та відповідно перебуває на обліку як військовозобов'язаний, отже на нього розповсюджується дія норм чинного законодавства щодо військовозобов'язаних, а не призовників, що призиваються на строкову службу.
Позивач, добровільно вступивши на навчання за програмою підготовки офіцерів запасу та закінчивши його у 2016 році з присвоєнням звання молодшого офіцерського звання - молодшого лейтенанта, тобто після початку збройної агресії Російської Федерації у 2014 році, мав розуміти наслідки здобуття військової професії.
Так, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 від введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 133/2022 від 14.03.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента № 259/2022 від 18.04.2022, строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб згідно з Указом Президента № 341/2022 від 17.05.2022.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 постановлено:
1. Оголосити та провести загальну мобілізацію (далі - мобілізація).
2. Мобілізацію провести на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
3. Мобілізація проводиться протягом 90 діб із дня набрання чинності цим Указом.
4. Призов військовозобов'язаних, резервістів та залучення транспортних засобів для забезпечення потреб Збройних Сил України, Національної гвардії України. Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України здійснити в обсягах, визначених згідно з мобілізаційними планами.
5. Генеральному штабу Збройних Сил України визначити черговість та обсяги призову військовозобов'язаних, резервістів та транспортних засобів національної економіки в межах загального строку мобілізації.
6. Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
7. Службі безпеки України здійснити заходи контррозвідувального забезпечення під час виконання загальної мобілізації.
8. Місцевим органам виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку:
1) своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини;
2) здійснення призову військовозобов'язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших військових формувань України;
3) виділення тимчасово будівель, споруд, земельних ділянок, транспортних та інших матеріально-технічних засобів, надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, Державній спеціальній службі транспорту, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів.
9. Головам обласних державних адміністрацій забезпечити створення та роботу обласних, районних та міських медичних комісій.
Відповідно до ст. 39 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію". На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов'язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань. На військову службу під час мобілізації можуть бути призвані особи, звільнені з військової служби у зв'язку із застосуванням заборони, передбаченої частинами третьою або четвертою статті 1 Закону України "Про очищення влади". Такі особи, призвані на військову службу під час мобілізації, призначаються на військові посади, крім посад, щодо яких здійснюються заходи з очищення влади.
Одночасно ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Приписами ч. 7ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу' регламентовано, що виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Відтак, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації (п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 року(далі- Положення №154).
За змістом пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктами 9, 11 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період; оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, гр. ОСОБА_1 02.04.2022 самостійно прибув до районної міської адміністрації Галицько-Франківського району м. Львова, де йому співробітником ТЦК та СП була вручена повістка про прибуття 05.04.2022 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від вручення повістки позивач не відмовлявся.
В подальшому, 05.04.2022 року позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 та був направлений на обстеження до 2-ої міської поліклініки міста Львова.
Крім того, 05.04.2022 року позивачем власноруч подана заява начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 про його взяття на військовий облік офіцерів запасу (а.с. 69 т. 1).
Таким чином, посилання позивача на те, що його протиправно взято на облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки такі дії відповідача були зроблені саме за волевиявленням офіцера запасу - молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , що підтверджується власноручно написаною позивачем та поданою до відповідача 05.04.2022 заявою.
В подальшому, 19.04.2022 позивачу вручили військову повістку на відправку на 22.04.2022 о 16 год. 00 хв.
22.04.2022 о 16 год. 00 хв., позивачу знов видали повістку на відправку на 26.04.2022 о 09 год. 00 хв.
Отже, позивач добровільно отримував повістки від ІНФОРМАЦІЯ_1 та з'являвся за викликами по повістках.
Крім того, колегія суддів зауважує, що жодним з нормативно-правових актів не встановлено приписів, які б свідчили про те, що військовозобов'язаному має право видавати повістки та здійснювати призив по мобілізації виключно територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, на території якого проживає військовозобов'язаний, оскільки, у протилежному випадку, конституційний обов'язок громадянина щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України може нехтуватися шляхом постійної зміни місця фактичного проживання останнім.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено вчинення відповідачем порушень як при взятті позивача на облік так і врученні йому повісток.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим посилання позивача на неможливість проходження ним військової служби осіб офіцерського складу, з огляду на таке.
Відповідно до ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані:
заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії);
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років;
жінки та чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років;
жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину, хвору на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитину, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
жінки та чоловіки, на утриманні яких перебуває повнолітня дитина, яка є особою з інвалідністю I чи II групи;
усиновителі, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, на утриманні яких перебувають діти-сироти або діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років;
зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребують постійного догляду;
які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
опікуни особи з інвалідністю, визнаної судом недієздатною; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю I групи; особи, зайняті постійним доглядом за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
жінки та чоловіки, які мають неповнолітню дитину (дітей) і чоловіка (дружину), який (яка) проходить військову службу за одним із видів військової служби, визначених частиною шостою статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу";
народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
працівники органів військового управління (органів управління), військових частин (підрозділів), підприємств, установ та організацій Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Національної гвардії України, Державної прикордонної служби України, Національної поліції України, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, Державної виконавчої служби України, Управління державної охорони України;
інші військовозобов'язані або окремі категорії громадян у передбачених законом випадках.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання.
Призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також:
здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти-стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формами здобуття освіти;
наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають вчене звання та/або науковий ступінь, і педагогічні працівники закладів професійної (професійно-технічної) освіти, закладів загальної середньої освіти, за умови що вони працюють відповідно у закладах вищої чи фахової передвищої освіти, наукових установах та організаціях, закладах професійної (професійно-технічної) чи загальної середньої освіти за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки;
жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час проведення антитерористичної операції з числа:
військовослужбовців або працівників утворених відповідно до законів України військових формувань, що захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення;
працівників підприємств, установ, організацій, які залучалися до забезпечення проведення антитерористичної операції та загинули або пропали безвісти під час забезпечення проведення антитерористичної операції безпосередньо в районах та у період її проведення;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, за умови що в подальшому такі добровольчі формування були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів;
осіб, які загинули або пропали безвісти під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах її проведення у складі добровольчих формувань, що були утворені або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, але в подальшому такі добровольчі формування не були включені до складу утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, і виконували завдання антитерористичної операції у взаємодії з утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами.
Особи, зазначені в абзацах четвертому - восьмому частини другої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.
Не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.
Отже, вказана норма має вичерпний перелік підстав за яких особа не підлягає призову на військову службу під час мобілізації.
Таким чином, посилання позивача на те, що він має фінансово забезпечувати його рідних адже він повністю їх утримує не є підставою для звільнення від мобілізації позивача, оскільки така підстава відсутня ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з чим правомірно не бралася до уваги відповідачем.
Щодо неможливості проходження служби позивачем за станом здоров'я, колегія суддів зазначає наступне.
Так, позивач наполягає на тому, що незважаючи на постанову військово-лікарської комісії, яка містить висновок “Придатний до військової служби», він має проблеми зі здоров'ям, в підтвердження чого надавав довідку, в якій зазначалось, що в нього діагноз, який передбачає “Непридатність до військової служби», що вказано в ст. 78в, 78г розділу ІІІ Розладу хвороб, графи 2-7 ТДВ “Б», однак таку довідку матеріали справи не містять.
Натомість, матеріали справи містять довідку військово-лікарської комісії молодшого лейтенанта ОСОБА_1 № 89/2730/2233 від 22.04.2022, відповідно до якої позивач на підставі статті 75в, 78 г графи ІІІ Розкладу хвороб, графи 2-7 ТДВ “Б» придатний до військової служби (а.с. 68 т. 1).
Розклад хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (надалі - Розкладу хвороб), який є Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, визначає, зокрема, придастність до військової служби у розрізі контингентів, що проходять медичний огляд за графами розкладу хвороб:
- Графа І громадяни під час приписки до призовних дільниць та призову на строкову військову службу, вступу до військових навчальних закладів (крім льотного складу), військовослужбовці строкової військової служби
- Графа ІІ громадяни, військовослужбовці, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб рядового, сержантського та старшинського складу, прапорщики (мічмани)
- Графа ІІІ громадяни, особи офіцерського складу, які приймаються, призиваються та проходять військову службу осіб офіцерського складу, офіцери запасу, які призиваються та проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Оскільки позивач є молодший лейтенантом, він віднесений виключно до Графи ІІІ.
Статтею 75в Розкладу хвороб Графи ІІІ визначено “Придатність до військової служби або обмежена придатність визначається індивідуально».
Статтею 78г Розкладу хвороб Графи ІІІ визначено “Придатні».
Так, військово-лікарською комісією встановлена придатність позивача на проходження служби як особою офіцерського складу, доказів протилежного позивачем не надано.
Отже позивачем не доведено неможливості проходження військової служби як особою офіцерського складу.
Відсутність у позивача військового досвіду також спростовується фактом проходження ним навчальних зборів при В/ч НОМЕР_2 на посаді командира інженерно-саперного взводу за військово-обліковою спеціальністю 101000, що відображено у його військовому квитку.
Посилання позивача на те, що його не було ознайомлено з правами та обов'язками громадянина також спростовується підписаними 05.04.2022 ним же правилами військового обліку призовників і військовозобов'язаних, копія яких наявні у матеріалах справи (а.с. 70, а.с. 70 зворот, т. 1).
Враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи, аналізуючи наведені норми права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено, а судом не встановлено протиправності дії уповноважених осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 , які полягають у врученні позивачу ОСОБА_1 військової повістки на відправку на 05.04.2022, військової повістки на відправку на 22.04.2022 та військової повістки на відправку на 26.04.2022.
Щодо вимог, пов'язаних з вилученням військового квитка, слід вказати таке.
Так, позивач є офіцером запасу, тому на спірні правовідносини розповсюджується дія саме Положення про військовий квиток офіцера запасу, затверджене Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016.
Відповідно до п.п. 11 та 12 вказаного Положення у офіцера запасу, взятого під варту або засудженого до позбавлення волі, військовий квиток вилучає орган досудового розслідування чи суд. Після набрання вироком законної сили суд надсилає такий квиток до військового комісаріату. У разі якщо до військового комісаріату судом надіслано військовий квиток офіцера запасу Служби безпеки України чи Служби зовнішньої розвідки України, такий квиток передається військовим комісаріатом до відповідного органу Служби безпеки України чи підрозділу Служби зовнішньої розвідки України за місцем військового обліку засудженого. Офіцер запасу може передавати військовий квиток іншим фізичним чи юридичним особам лише за умови одержання оформленої у встановленому порядку розписки про отримання відповідними фізичними чи юридичними особами такого квитка.
Отже, Положення про військовий квиток офіцера запасу не містить вичерпного переліку підстав та мотивів можливості вилучення або передачі військового квитка фізичним, юридичним особам або правоохоронним органам, як і підстав повернення раніше вилучених/переданих військових квитків.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В силу положень частин 1 та 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
З системного аналізу зазначених правових норми вбачається, що підставою адміністративного позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
При цьому, право на судовий захист, гарантоване статтею 55 Конституції України і конкретизоване в інших законах, передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
Під підставою адміністративного позову слід розуміти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, доводить факт порушення своїх прав.
В той же час, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; вирішуючи спір суд повинен встановити, що у зв'язку з прийнятим рішенням, вчиненням дії чи допущенням бездіяльності суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи інтереси особи у сфері публічно-правових відносин; при цьому, обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Позивач фактично просив суд повернути його військовий квиток, нібито вилучений відповідачем.
Однак, позивачем не наведено ані обставин вилучення у нього військового квитка, ані тверджень про те, що таке вилучення відбулося з порушенням п. 12 вищенаведеного Положення про військовий квиток офіцера запасу, тобто без розписки про отримання відповідачем такого квитка.
При цьому колегія суддів враховує, що матеріали справи містять інформацію від відповідача про те, що у зв'язку з проведенням досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження, відомості про яке внесено 04 травня 2022 року до ЄРДР за №12022141370000237, оригінал особової справи військовозобов'язаного ОСОБА_1 було направлено в ЛРУП №2 ГУ НП у Львівській області, що саме по собі унеможливлює повернення відповідачем військового квитка позивача.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, пов'язаних з вилученням військового квитка, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні вказаної вимоги.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі “Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні “Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухваленні судового рішення у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.08.2022 по справі № 520/4560/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич