Провадження № 33/803/2704/25 Справа № 185/7218/25 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н.Г. Суддя у 2-й інстанції - Мазниця А. А.
13 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Дніпровського апеляційного суду Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю:
захисника Васильченко Г.І.
апеляційну скаргу захисника Васильченко Г.І. в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ЗСУ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 років, без оплатного вилучення транспортного засобу, стягнуто судовий збір у розмірі 605 гривень 60 коп., -
Згідно із оскарженою постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року, 18 червня 2025 року о 15 год. 11 хв. в м. Павлограді по вул. Дніпровська, 2, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Megane, д.н.з. НОМЕР_1 , не маючи права керування транспортним засобом. Правопорушення вчинене повторно протягом року, а саме 28.04.2025 ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідно до постанови ЕНА 4603672. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1.а. ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 5 ст.126 КУпАП.
В апеляційній скарзі захисник Васильченко Г.І. просить оскаржену постанову скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із вчиненням дій у стані крайньої необхідності.
Якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для закриття провадження із вказаної підстави, - оскаржену постанову скасувати, ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, провадження у справі закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що суд першої інстанції однобічно розглянув справу, належним чином не встановив, чи було вчинено адміністративне правопорушення, не з'ясував фактичні обставини, що мають істотне значення.
Вказує, що наявні підстави для закриття провадження за п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП - вчинення дій у стані крайньої необхідності у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу за мобілізацією на посаді водія-заправника. Відповідно, для виконання своїх обов'язків йому потрібне посвідчення водія.
Зазначає, що ОСОБА_1 пройшов теорію на керування транспортом та здав теоретичний екзамен, проте часу на практичний екзамен вже не було, оскільки військова служба забирає багато часу. У зв'язку із цим невідомі особи виготовили йому посвідчення водія, проте, як виявилось, воно не є дійсним, про що ОСОБА_1 не знав. Після цього останній звернувся до поліції із заявою про вчинення шахрайських дій та залишив оригінал водійського посвідчення. 18.06.2025 року командиром військової частини йому було надано бойове завдання, яке він повинен був виконати, проте був зупинений працівниками поліції.
Вказує, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, оскільки не міг відмовитись від виконання наказу командира.
Крім того, зазначає, що адміністративне правопорушення було вчинено 18.06.2025 року, а тому адміністративне стягнення мало бути накладено у двомісячний строк, тобто до 18.08.2025 року. У зв'язку із чим вважає, що суд першої інстанції притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності після спливу відповідного строку.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши захисника Васильченко Г.І., який підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав та просив її задовольнити, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого прийняти мотивоване законне рішення.
Вказані вимоги при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 були виконані.
Так, відповідальність за ч. 5 ст. 126 КУпАП настає у випадку повторного протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою або четвертою цієї статті.
Адміністративна відповідальність за ч. 2 ст. 126 КУпАП передбачена за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передачу керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким тр анспортним засобом.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність і доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки вони підтверджуються належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи, в їх сукупності.
Долучені до матеріалів справи докази, а саме, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 365667, складений 18.06.2025 року у відношенні ОСОБА_1 про порушення вимог п. 2.1а ПДР, за що передбачена відповідальність ч. 5 ст. 126 КУпАП; рапорт інспектора патрульної поліції; постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 4603672 від 28.04.2025 року, згідно якої до ОСОБА_1 раніше було застосоване адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 грн. за ч. 2 ст. 126 КУпАП; довідка УПП в Дніпропетровській області про те, що згідно бази даних НАІС МВС України ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував, - є належними та допустимими в розумінні ст. 251 КУпАП, а з огляду на їх узгодженість, і достатніми для встановлення необхідних фактичних обставин справи та належного її розгляду.
Належить додатково зазначити, що стороною захисту не оспорюються ані факт керування ОСОБА_1 у день та час, вказані у постанові суду, транспортним засобом, ані те, що при цьому він не мав посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та раніше вже був притягнутий до адміністративної відповідальності за аналогічне діяння, тобто не спростовуються обставини, які стали підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
Згідно п. 2.1.а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України
від 20 травня 2009 р. № 511) особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.
Посвідчення водія є документом, що посвідчує особу та її спеціальний статус у частині підтвердження права його власника на керування транспортними засобами.
Особа має лише одне посвідчення водія, що підтверджує її право на керування транспортними засобами діючих категорій, зазначених у ньому.
Згідно п. 16 Положення посвідчення водія видається особі, яка пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС.
В апеляційній скарзі зазначено, що ОСОБА_1 пройшов курс теорії на право керування транспортом та здав теоретичний екзамен, проте часу на практичний екзамен він не мав, оскільки перебував на військовій службі, у зв'язку із чим невідомі особи виготовили йому посвідчення водія, яке згодом виявилось недійсним, про що ОСОБА_1 не знав. Після чого, останній звернувся до поліції із заявою про вчинення шахрайських дій та залишив оригінал водійського посвідчення.
Таким чином, ОСОБА_1 було достеменно відомо про те, що керування транспортним засобом можливе за наявності посвідчення водія встановленого законодавством зразку, яке має бути отримано у сервісному центрі МВС виключно після того, як особа пройшла медичний огляд у порядку, установленому МОЗ, а також підготовку або перепідготовку відповідно до встановлених планів і програм та склала теоретичний, практичний іспити у територіальному сервісному центрі МВС. Натомість, ОСОБА_1 в порушення, зазначених вимог законодавства, керував транспортним засобом, не отримавши посвідчення водія, та дане правопорушення вчинив повторно протягом року.
Крім того, в матеріалах справи міститься довідка УПП в Дніпропетровській області про те, що згідно бази даних НАІС МВС України ОСОБА_1 посвідчення водія не отримував.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки останній, не маючи права керування транспортним засобом, а саме за відсутності посвідчення водія встановленого законодавством зразку, керував транспортним засобом, будучи раніше притягнутим до адміністративної відповідальності за аналогічне діяння.
З огляду на викладене апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, які відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними та допустимими доказами.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 , керуючи автомобілем 18 червня 2025 року о 15 год. 11 хв. в м. Павлограді по вул. Дніпровська, 2 за відсутності посвідчення водія встановленого зразку, діяв у стані крайньої необхідності, а саме виконував бойове завдання командира, суд апеляційної інстанції оцінює критично та вважає їх такими, що надані з метою уникнення ОСОБА_1 адміністративної відповідальності.
Так, апеляційному суду не надані будь-які докази віддання ОСОБА_1 його командиром відповідного бойового наказу, які дозволили б встановити зміст такого наказу або принаймні факт його віддання. Крім того, останнього було зупинено працівниками поліції у м. Павлограді, на значній відстані від зони безпосереднього ведення бойових дій, на легковому автомобілі із цивільними номерними знаками, належність якого будь-якому підрозділу ЗСУ не має підтвердження, що не узгоджується із доводами сторони захисту.
Посилання апелянта на збіг строку притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності апеляційний суд оцінює критично, оскільки за адміністративне правопорушення, вчинене 18 червня 2025 року, останнього оскарженою постановою суду було притягнуто до адміністративної відповідальності 12 вересня 2025 року, у межах тримісячного строку, передбаченого ч. 2 ст. 38 КУпАП.
Відтак суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування оскарженої постанови за доводами апеляційної скарги.
Разом з цим, під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України “ Про судовий збір» він, як військовослужбовець, під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняється від сплати судового збору, а тому постанова суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з неї висновку про стягнення з ОСОБА_1 судового збору на користь держави у розмірі 605 гривень 60 копійок, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу захисника Васильченко Г.І. - залишити без задоволення.
Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2025 року щодо ОСОБА_1 , у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП, - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Дніпровського
апеляційного суду А.А. Мазниця