Провадження № 22-ц/803/9511/25 Справа № 2-9257/2010 Суддя у 1-й інстанції - Антонюк О.А. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
15 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Марченко С.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загородній Ігор Володимирович, на ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року у складі судді Антонюка О.А. по цивільній справі №2-9257/2010 за за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні та видачу дублікату виконавчого листа за позовом Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства “УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним,-
У липні 2025 року до Соборного районного суду м. Дніпра надійшла заява ОСОБА_1 ,, в якій останній просив суд замінити позивача та стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом у цивільній справі №2-9257/10, виданого 29 серпня 2011 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року у справі за позовом ПАТ “УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а також видати дублікат виконавчого листа у цій справі, де боржником є ОСОБА_2 , у зв'язку з переходом права вимоги від АТ “Дельта Банк» до ОСОБА_1 прав кредитора по кредитному договору № 11272866001 від 20 грудня 2007 року, обґрунтовуючи це тим, що він набув право вимоги до ОСОБА_2 за зазначеним кредитним договором, що, в силу ст. 442 ЦПК України, ст. 512,514 ЦК України є підставою для заміни сторони позивача у справі та боржника у виконавчому провадженні. Також зазначає, що за відсутності у нього оригіналу виконавчого листа, який є втраченим, що унеможливлює його пред'явлення до примусового виконання, вважає, що на підставі Прикінцевих та Перехідних положень ЦПК України, заявник має право на отримання дублікату цього виконавчого листа (а.с.71-79).
Ухвалою Соборного районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні заяви про заміну сторони (стягувача) у виконавчому провадженні та видачу дубліката виконавчого листа у цивільній справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, з підстав ненабуття прав вимоги до ОСОБА_2 від АТ “Дельта Банк», яке є правонаступником ПАТ “УкрСиббанк», тоді як АТ “Дельта Банк» відступило право вимоги до ТОВ “Глобал Спліт», про що в матеріалах справи існує ухвала суду від 08 травня 2019 року (а.с. 118-120).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду у серпні 2025 року апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та заяву ОСОБА_1 задовольнити, обґрунтовуючи це тим, що за договором відступлення прав вимоги, укладеним 22 квітня 2020 року між ним та АТ “Дельта Банк», до ОСОБА_2 за кредитним договором №11272866000 від 20 грудня 2007 року, договором іпотеки №11272866000/11272891000/З від 20 грудня 2007 року та договором поруки №11272866000/П від 20 грудня 2007 року він набув право вимоги та є новим кредитором і стягувачем у виконавчому провадженні. 24 червня 2014 року виконавчий лист повертався державним виконавцем стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ “Про виконавче провадження», а, відтак, він, як новий кредитор, має право на повторне його пред'явлення до примусового виконання. Враховуючи набуття права вимоги до ОСОБА_2 , переривання строку пред'явлення виконавчого листа до виконання, скаржник вважає, що належить замінити стягувача у виконавчому провадженні на ОСОБА_1 , як правонаступника, що узгоджується з положеннями ст. 512,514 ЦК України. Також наголошує, що суд першої інстанції не врахував того, що відбулось як матеріальне, так і процесуальне правонаступництво сторони стягувача у виконавчому провадженні, що, в силу ст. 442 ЦПК України, є заміною сторони виконавчого провадження.
Разом з цим зазначає, що в ухвалі від 08 травня 2019 року Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська допустив помилку в оцінці фактичних обставин справи, наслідком чого стала безпідставна заміна стягувача на ТОВ “Глобал Спліт», до того ж, скаржник не зазначав у своїй заяві найменування попереднього стягувача, а, відтак, на його думку, суд першої інстанції може встановити дійсні фактичні обставини та, з метою виправлення допущеної судової помилки, замінити сторону стягувача на ОСОБА_1 (а.с.125-132).
Інші учасники справи своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористалися та відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не подавали, але, в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - залишити без змін, з наступних підстав.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем за виконавчим листом у справі №2-9257/2010 є ТОВ “Глобал Спліт» з 16 листопада 2018 року, як про це зазначено в ухвалі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2019 року, де останнє набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №11272866000 від 20 грудня 2007 року. Тобто, на сьогодні стягувач у виконавчому провадженні є ТОВ «Глобал Спліт», а не ПАТ «Дельта Банк», з яким ОСОБА_1 уклав договір відступлення прав вимоги. Крім того, суд першої інстанції зазначив. що ухвала суду від 08 травня 2019 року у встановленому законом порядку набрала законної сили та не оскаржувалась (а.с.43).
З такими встановленими обставинами та висновками суду повністю погоджується і колегія суддів.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов'язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України. Це перехід процесуальних прав та обов'язків сторони у справі до іншої особи у зв'язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв'язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов'язків до іншої особи - правонаступника.
Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього.
Згідно зі ст. 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Під час виконавчого провадження заміна сторони виконавчого провадження відбувається на підставі ч.1,2,5 ст. 442 ЦПК України, зокрема, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 14 грудня 2010 року по справі № 2-9257/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, ухвалено рішення суду, яким первісні позовні вимоги ПАТ “УкрСиббанк» задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 12 листопада 2012 року у виконавчих проваджень № 29894383, № 29894547, № 29893967, № 29894175, відкритих на виконання виконавчих листів, які були видані Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 29 серпня 2011 року по цивільній справі № 2-9257/2010 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на правонаступника ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 08 травня 2019 року заяву ТОВ «Глобал Спліт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні, відкритому на виконання судового рішення у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним задоволено.
Замінено позивача (стягувача) ПАТ «УкрСиббанк» (ПАТ «Дельта банк») за виконавчими листами, виданими на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 14 грудня 2010 року у цивільній справі № 2-9257/2010 за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним, на правонаступника - ТОВ «Глобал Спліт».
Скаржник стверджує, що 24 червня 2014 року старшим державним виконавцем Жовтневого ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції Журавльовим С.Г. винесено постанову про повернення виконавчого листа стягувачу від 24 червня 2014 року. Виконавчий лист №2-9257/2010 від 29 серпня 2011 року повернено на підставі п.9 ч.1 ст. 47 ЗУ “Про виконавче провадження» та роз'яснення, що виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання повторно в строк до 24 червня 2015 року.
ОСОБА_1 , на підтвердження переходу прав вимоги надав суду Догорів № 2229/К від 22 квітня 2020 року, де ПАТ «Дельта Банк» передало право вимоги ОСОБА_1 .
Так, колегія суддів наголошує, що пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Під процесуальним правонаступництвом у виконавчому провадженні слід розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов'язків від правопопередників до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні.
Підставами правонаступництва є смерть громадянина, що був стороною виконавчого провадження, оголошення його померлим, реорганізація юридичної особи, відступлення права вимоги, переведення боргу (глава 47 ЦК України).
За змістом ст. 512 ЦК України, ст. 442 ЦПК України та ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Результат аналізу цих норм, зокрема пунктів 1, 2 ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що в разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Аналогічна правий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 344/14408/15-ц (провадження № 61-1777св20).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку із заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч.5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу.
При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг.
Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Ураховуючи викладене, задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (стаття 204 ЦК України).
Такі висновки закріплені у постанові Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 0910/2-103/2011.
Також Верховний Суд послався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 08 лютого 2022 року у справі №2-7763/10, де визначено, що заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак, потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим.
У частині першій та другій статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив (стаття 55 ЦПК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. Підставою для заміни сторони судового процесу або виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.
Колегія суддів відзначає, що суд першої інстанції вірно застосував ст. 512,514 ЦК України, ст. 15 ЗУ “Про виконавче провадження»до даних правовідносин, як підтвердження відсутності підстав заміни сторони у справі №2-9257/2010, як і ст. 442 ЦПК України, як про це вказав Верховний Суд щодо заміни сторони у виконавчому провадженні.
Також правомірно зазначив, що стягувачем за виконавчим листом у даній справі з 16 листопада 2018 року є ТОВ “Глобал Спліт», який набув прав вимоги до боржника ОСОБА_2 , в розумінні ст. 512,514 ЦК України та ст. 442 ЦПК України, як це встановлено ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 08 травня 2019 року.
Тоді як ОСОБА_1 не довів належними доказами перехід саме від ТОВ “Глобал Спліт» таких матеріальних прав, в розумінні ст. 512-514 ЦК України, що виключає можливість заміни сторони позивача та стягувача за виконавчий листом у справі, тобто, встановлено відсутність підстав для процесуального правонаступництва, що правомірно встановлено судом першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_1 ухвалі суду.
Доводи ОСОБА_1 щодо помилковості зазначення судом номеру кредитного договору як 11272866000 від 20 грудня 2007 року в ухвалі від 08 травня 2019 року, колегія суддів не може прийняти до уваги, адже така ухвала суду не оскаржувалась та набрала законної сили, а, відтак, встановлені факти у зазначеній ухвалі є преюдиційними для розгляду даної заяви ОСОБА_1 .
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року в справі № 201/16014/13-ц (провадження № 61-9098сво20) вказано, що підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах. Таким чином, при вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні необхідно встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та переходу до особи матеріальних прав і обов'язків вибулої сторони.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/3411/14 зазначено, що заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом вірно визначено характер спірних правовідносин та у повній мірі з'ясовані фактичні обставини справи, що є підставою для залишення ухвали суду першої інстанції від 28 липня 2025 року без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді даної справи, що призвело до постановлення помилкової ухвали, не знайшли свого підтвердження, а, відтак, у колегії суддів відсутні підстави для застосування положень ст. 376 ЦПК України.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена без порушень норм як матеріального, так і процесуального права, тому вона підлягає залишенню без змін на підставі ст. 375 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Загородній Ігор Володимирович - залишити без задоволення.
Ухвалу Соборного районного суду м.Дніпра від 28 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “15» жовтня 2025 року.
Повний текст постанови складено “23» жовтня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна