Провадження № 22-ц/803/9008/25 Справа № 216/3218/20 Суддя у 1-й інстанції - ОНОПЧЕНКО Ю. В. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.
21 жовтня 2025 року м.Кривий Ріг
Справа № 216/3218/20
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Зубакової В.П.
суддів - Бондар Я.М., Остапенко В.О.
секретар судового засідання - Кучевасова А.В.
сторони:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК»,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року, яке ухвалено суддею Онопченком Ю.В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 09 червня 2025 року, -
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (надалі - АТ КБ «ПРИВАТБАНК») про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, розірвання договору про банківське обслуговування, встановлення факту відсутності заборгованості і зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти.
Позовна заява мотивована тим, 14.01.2019 ОСОБА_1 уклав з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір № SAMDNWED 0072195028700 про банківське обслуговування вклад «Стандарт», за умовами якого він передав банку кошти для розміщення на депозитному вкладі. Договір набрав чинності з дня надходження коштів на рахунок. Відповідно до розділу договору «Дані за вкладом», вклад «Стандарт» оформлено з 14.01.2019, кошти при оформленні внесені готівкою, строком на 3 місяці до 14.04.2019 включно, початкова сума вкладі 1000 доларів США. Крім того, згідно договору, банк відкрив особистий рахунок № НОМЕР_1 , на який був нарахований вклад, на суму вкладу банком нараховуються проценти в розмірі 1,75% річних.
Також, у ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» була оформлена кредитна картка «Універсальна» № НОМЕР_2 на його ім'я, на якій він також зберігав власні кошти.
05.07.2019, під час зняття грошових коштів з банкомату, карту № НОМЕР_2 було заблоковано, після чого з аналізу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і виписок по карткових рахунках встановлено, що 05.07.2019 здійснена прибуткова операція по вищевказаній картці та оформлено кредит на суму 5000,00 грн у фінансовій установі «МОNEYVEO». 05.07.2019 з картки № НОМЕР_2 трьома транзакціями бути зняті кошти на загальну суму 39 006,24 грн за допомогою послуги «Переказ коштів через банкомат». Здійснено перекази кредитних коштів на картку ОСОБА_1 . Для здійснення зазначених операцій був використаний інший номер телефону і змінений номер фінансового телефону з НОМЕР_3 на НОМЕР_4 .
За заявою ОСОБА_1 було внесено відомості до ЄРДР № 12019040230001418 за ч. 3 ст. 190 КК України, встановлено підозрюваних ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , та обвинувальний акт відносно них направлено до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Відповідно до письмового повідомлення АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 21.10.2019, банком було розглянуто звернення з приводу розірвання депозитного договору № SAMDNWED 0072195028700 про банківське обслуговування вклад «Стандарт» за ініціативою ОСОБА_1 , та зазначено, що у останнього перед банком встановлена заборгованість за картою № НОМЕР_2 , а тому, відповідно до п.2.2.1.12 Умов та п. 5.3 депозитного договору, при наявності у клієнта простроченої заборгованості за кредитами та/або кредитними лімітами, а також процентами за їх користування, або прострочення заборгованості за кредитами та/або процентами за їх користування, по яких клієнт є поручителем, банк має право на свій розсуд: після закінчення терміну вкладу, вклад та нараховані проценти перерахувати на поточний/картковий рахунок клієнта або розірвати даний договір. При достроковому розірванні договору банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати розірвання цього договору. Списання коштів оформлюється меморіальним ордером.
Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив суд визнати дії АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахунок з депозитного вкладу № SAMDNWED 0072195028700 про банківське обслуговування вклад «Стандарт», рахунок № НОМЕР_1 на поточний/картковий рахунок, для погашення кредитної заборгованості протиправними і про розірвання договору № SAMDNWED 0072195028700 про банківське обслуговування вклад «Стандарт» від 14.01.2019, укладеного між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; заборонити АТ КБ «ПРИВАТБАНК» здійснювати безпідставний перерахунок коштів без згоди ОСОБА_1 грошових сум з його рахунку № НОМЕР_1 за депозитним вкладом № SAMDNWED 0072195028700 про банківське обслуговування вклад «Стандарт» за відсутністю кредитної заборгованості ОСОБА_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та зобов'язати останнього повернути йому грошові кошти в розмірі 1000 доларів США, з урахуванням процентів 1,75% річних з 14.01.2019 на поточний рахунок ОСОБА_1 .
У грудні 2020 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав заяву № б/н від 19.09.2011, та підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору, на підставі яких ОСОБА_1 , при укладенні договору, дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: надав ОСОБА_1 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач ОСОБА_1 порушив умови Договору в частині своєчасного погашення платежів АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим, станом на 15.10.2020, виникла заборгованість в розмірі 59 207,40 грн, з яких: 41 759,61 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 41 759,61 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 17 447,79 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625, 0,00 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - нараховано комісію, яку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Рішенням Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, розірвання договору про банківське обслуговування, встановлення факту відсутності заборгованості і зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти - задоволено частково.
Зобов'язано АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 1000 доларів США, з урахуванням процентів 1,75 % річних з 14 січня 2019 року на поточний рахунок ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» в дохід держави судовий збір у розмірі 840 грн 80 коп.
В іншій частині позовної заяви ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, розірвання договору про банківське обслуговування, встановлення факту відсутності заборгованості і зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти - відмовлено.
Позовну заяву АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором б/н від 19.09.2011, станом на 04 липня 2019 року, в розмірі 4109 грн 61 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 145 грн 90 коп.
В іншій частині позовної заяви АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить переглянути рішення суду в частині вирішення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неврахування погашення ОСОБА_1 заборгованості у повному обсязі ще у 2019 році.
Відзив на апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 не подано.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить: скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі; скасувати рішення суду в частині відмови АТ КБ «ПРИВАТБАНК» у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга мотивована тим, що у кримінальному провадженні № 12019040230001418 за ч. 3 ст. 190 КК України, відкритого саме за заявою ОСОБА_1 , встановлено винних осіб, яким пред'явлено обвинувачення та обвинувальний акт скеровано до суду. Враховуючи те, що ОСОБА_1 в даному кримінальному провадженні є потерпілою особою, він може стягнути завдану шкоду в порядку цивільного позову з отримувачів коштів які, на його думку, отримали належні йому кошти безпідставно, але, чомусь позивач ОСОБА_1 , не скориставшись своїм правом стягнути кошти саме з винних осіб, вирішив відшкодувати завдану йому шкоду саме за рахунок банку.
Зазначає, що АТ КБ “ПРИВАТБАНК» надав ОСОБА_1 кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, а останній зобов'язався повернути його у разі використання та сплатити відсотки. Враховуючи те, що у кримінальному провадженні № 12019040230001418 встановлено винних осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які викрали кошти ОСОБА_1 , то вина банку в цій ситуації не доведена. Відтак, з огляду на те що банком, на підставі договору, видано кредит саме ОСОБА_1 то, відповідно, він має погасити заборгованість яка виникла за його кредитним договором, а відшкодовуватись завдані правопорушенням йому збитки, вже в рамках кримінального провадження № 12019040230001418, або у цивільному порядку на підставі вироку суду. Враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги банку підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не подано.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Петрова І.Ю., які, кожен окремо, підтримали доводи апеляційної скарги позивача та просили її задовольнити, заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК», перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга відповідача АТ КБ «ПРИВАТБАНК»підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.09.2011 ОСОБА_1 підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг б/н, та підтвердив приєднання до «Умов та Правил надання послуг», «Тарифи», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, які складають між ним та Банком договір про надання банківських послуг, який містить в собі умови договору банківського рахунку та кредитного договору, що підтверджується підписами у заявах.
ОСОБА_1 , при укладенні договору, дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку, відповідно до п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 договору.
На ім'я ОСОБА_1 було відкрито картку за номером НОМЕР_2 .
14 січня 2019 року між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено договір № SAMDNWED 0072195028700, вклад «Стандарт», на три місяці. Початкова сума вкладу 1000,00 доларів США, на суму вкладу нараховуються проценти за ставкою 1,75 % річних.
05 липня 2019 року, шляхом шахрайських дій, з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_2 у ОСОБА_1 було здійснено крадіжку грошових коштів на суму 39 006,24 грн, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019040230001418 від 06.08.2019, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 3 ст. 190 КК України.
21 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з заявою про повернення йому депозитних коштів, у зв'язку з закінченням строку депозиту.
Листом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» від 29.09.2017 ОСОБА_1 повідомлено, що у останнього наявна прострочена заборгованість перед банком за карткою Універсальна № НОМЕР_5 . Відповідно до п. 2.2.1.12 Умов та п. 5.3 депозитного договору при наявності у клієнта простроченої заборгованості за кредитами та/або кредитними лімітами, а також проценти за їх користування, по яких клієнт є поручителем, банк має право на свій розсуд: після закінчення терміну вкладу, вклад та нараховані проценти перерахувати на поточний/картковий рахунок клієнта або розірвати даний договір. При дострокове розірвання договору банк направляє клієнту письмове повідомлення із зазначенням дати розірвання цього договору. При цьому, вклад і нараховані проценти перераховуються на поточний/картковий рахунок клієнта. Списання грошових коштів оформляється меморіальним ордером. Відповідно до п. 5.3 договору № SAMDNWED 0072195028700 вклад «Стандарт», якщо у Вас є прострочена заборгованість за кредитом, виданим Банком, або Ви є поручителем за кредитом, за яким існує заборгованість, Банк має право на свій розсуд: після закінчення строку вкладу перерахувати вклад і нараховані проценти на Ваш поточний або картковий рахунок та в подальшому використовувати їх для погашення заборгованості або розірвати цей договір.
Згідно розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПРИВАТБАНК», заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 19.09.2011, станом на 15.10.2020, склала 59 207,40 грн, з яких: 41 759,61 грн - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 0,00 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 41 759,61 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, 17 447,79 грн - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625, 0,00 грн - нарахована пеня, 0,00 грн - нараховано комісію.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 не було розголошено третім особам персональні дані для входу до системи «Приват24», як то номер Картки, строк дії та CVC або CVV-2, дівоче прізвище матері тощо, які могли бути використані третіми особами для вчинення ними шахрайських дій, у зв'язку з чим заборгованість за тілом кредиту і простроченими відсотками, нарахованої після 05.07.2019, не підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК», оскільки він кредитними коштами не користувався, а звідси і не повинен нести відповідальність за такі операції.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути грошові кошти в розмірі 1000,00 доларів США, з урахуванням процентів визначених умовами договору є правомірними та підлягають задоволенню.
Колегія суддів не може повністю погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Стаття 1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначає: споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Аналіз наведенихнорм закону свідчить про те, що позивач ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг, а банк - їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг.
Згідно зі ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його ж рахунка, банк повинен негайно, після виявлення порушення, зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України, встановлення відповідальності суб'єктів переказу, а також визначення загального порядку здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами встановлено Законом України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».
На підставі пункту 14.12. статті 14 цього Закону та пункту 1 розділу VI Положення «Про порядок емісії електронних платіжних засобів і здійснення операцій з їх використанням», затвердженого постановою Правління Національного банку України №705 від 05.11.2014 року (далі - Положення), користувач зобов'язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права або повноважень.
Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції (пункт 9 розділу VI Положення).
Відповідно до п. 8 розділу VI Положення емітент у разі здійснення помилкового або неналежного переказу, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися, після виявлення помилки негайно відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції.
Визначення поняття «помилковий переказ» та «неналежний переказ» міститься у п. 1.24 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні. Помилковий переказ це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі. Неналежний переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі, тобто у випадках наявності вини банку або ініціатора переказу у здійсненні платежу.
Отже, відповідальність емітента платіжного засобу (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») презюмується, якщо не доведено протилежне.
Саме на емітента платіжного засобу законодавством покладений обов'язок доведення факту порушення користувачем вимог нормативних актів, внаслідок якого ініційовано платіжну операцію, яку користувач не санкціонував та/або не здійснював.
Пунктами 2, 5 розділу VI зазначеного вище Положення встановлено, що користувач зобов'язаний надійно зберігати та не передавати іншим особам електронний платіжний засіб, ПІН та інші засоби, які дають змогу користуватися ним.
Тому, обов'язок користувача надійно зберігати та не передавати стороннім особам електронний платіжний засіб та інші персональні дані, які дозволять за їх допомогою ініціювати та/або санкціонувати платіжну операцію поширюється як на усі перелічені дані у сукупності, так і на кожен зокрема.
Отже, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо електронний платіжний засіб було використано без фізичного пред'явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого електронного платіжного засобу і його користувача, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність користувача призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення її до цивільно-правової відповідальності.
Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц, від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц, від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19, від 16 серпня 2023 року № 176/1445/22.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.4 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно положень ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Судом встановлено, що 05 липня 2019 року, шляхом шахрайських дій, з кредитної картки «Універсальна» № НОМЕР_2 у ОСОБА_1 було здійснено крадіжку грошових коштів на суму 39 006,24 грн, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12019040230001418 від 06.08.2019, за правовою кваліфікацією кримінального правопорушення ч. 3 ст. 190 КК України, та не спростовано відповідачем АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 особисто не використовував електронний платіжний засіб - картку № НОМЕР_2 , та, оскільки не встановлено, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, повідомив правоохоронні органи про вчинений злочин, він не несе відповідальності за такі платіжні операції.
Колегія суддів звертає увагу, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
За відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
Натомість, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів ОСОБА_1 , не довів, що останній, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до її карткового рахунку чи надав інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції.
Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за його розпорядженням і він не повинен нести відповідальності за такі операції.
Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, ОСОБА_1 повідомив про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів, й наразі триває досудове слідство, де встановлено винних осіб, до яких банк може заявити свої вимоги щодо незаконного заволодіння грошовими коштами, у зв?язку з чим колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про те, що саме ОСОБА_1 має можливість отримати відшкодування за рахунок винних осіб, в межах кримінального провадження.
З огляду на наведене, судом першої інстанції, з дотриманням вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України, дана належна оцінка доказам по справі, вірно встановлений характер спірних правовідносин і обґрунтовано зроблено висновок про відсутність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованості за тілом кредиту і простроченими відсотками, нарахованої після 05.07.2019, оскільки він кредитними коштами не користувався, а звідси і не повинен нести відповідальність за такі операції.
Разом з тим, судом першої інстанції не було враховано, що заборгованість у розмірі за кредитним договором б/н від 19.09.2011, станом на 04 липня 2019 року, в розмірі 4109,61 грн. у повному обсязі погашена позичальником ОСОБА_1 20 липня 2019 року (т. 2 а.с. 25), а тому в останнього відсутня заборгованості за цим Договором, й доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 є обгрунтованими.
Оскільки, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» було відмовлено ОСОБА_1 у поверненні депозитних коштів за договором № SAMDNWED 0072195028700, вклад «Стандарт», у зв?язку з наявністю простроченої заборгованість перед банком за карткою Універсальна № НОМЕР_5 , суд першої інстанції, встановивши факт відсутності такої заборгвоансоті, дійшов вірного висновку про необхідність поновлення порушенного права ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг, шляхом зобов'язання АТ КБ «ПРИВАТБАНК» повернути грошові кошти ОСОБА_1 в розмірі 1000,00 доларів США, з урахуванням процентів 1,75 % річних з 14 січня 2019 року на поточний рахунок ОСОБА_1 , й доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» правильність таких висновків суду не спростовують.
Так, відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.
Договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського строкового вкладу банк зобов'язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу (стаття 1060 ЦК України).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Банківський вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору (стаття 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність").
Договір банківського вкладу є реальним, оплатним договором і вважається укладеним з моменту прийняття банком від вкладника або третьої особи на користь вкладника грошової суми (вкладу).
Відповідно до статей 526, 530, 598, 599 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, установлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У справі, яка переглядається судом апеляційної інстанції, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, надавши правову оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, вирішуючи спір, вірно виходив із встановленого факту укладення між сторонами договору банківського вкладу, внесення грошових коштів у відповідному розмірі, а також їх безпідставного не повернення за вимогою вкладника.
Тобто, банк не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань та позбавив вкладника права користуватися належним йому майном, у зв?язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 у відповідній частині.
Таким чином, вирішуючи спір за первісним позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, розірвання договору про банківське обслуговування, встановлення факту відсутності заборгованості і зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив у цій частині рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду у наведеній частин ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства.
Разом з тим, висновки суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не відповідають фактичним обставинам справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню у цій частині з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні заявлених зустрічних позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
За наведених обставин, апеляційна скарга АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає залишенню без задоволення.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з чим колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічних позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення судових витрат, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні цих вимог.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п.4 ч.1 ст. 376, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» - залишити без задоволення.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
В задоволенні зустрічних позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та судових витрат - відмовити.
Рішення Центрально - Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 червня 2025 року в частині задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживачів, визнання дій протиправними, розірвання договору про банківське обслуговування, встановлення факту відсутності заборгованості і зобов'язання повернути безпідставно стягнуті кошти - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: