Провадження № 22-ц/803/7449/25 Справа № 184/347/24 Суддя у 1-й інстанції - Томаш В. І. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
21 жовтня 2025 року
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
за участю секретаря Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Беспалова О.С. на заочне рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , 3-я особа- ТОВ «Універсал Сервіс 94» про відшкодування матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяних внаслідок затоплення квартири, -
В березні 2024 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до суду із зазначеним вище позовом, який обґрунтовували тим, що вони є власниками трикімнатної квартири за адресою - АДРЕСА_1 , яка розташована на першому поверсі в третьому під'їзді п'ятиповерхового будинку. Їхній будинок обслуговується ТОВ «Універсал Сервіс 94». Над їхньою квартирою на другому поверсі розташована квартира АДРЕСА_2 , яка належить відповідачу. В їхній квартирі був зроблений капітальний євроремонт, квартира була облаштована сучасними новими меблями, побутовою технікою, тобто була повністю придатна для комфортного проживання.
В серпні 2023 року вони тимчасово знаходились на дачі в АДРЕСА_3 . На початку серпня 2023року ОСОБА_2 відвідувала власну квартиру і ніяких затоплень, в тому числі з квартири ОСОБА_1 , не було. У вечірній час 22.08.2023 року їм зателефонувала сусідка з квартири АДРЕСА_4 та повідомила, що вона виявила в під'їзді над їхніми вхідними дверима квартири на стіні великі мокрі плями, що свідчило про затоплення квартири поверхом вище. Вони направились до власної квартири і побачили, що по стелям кухні, обох коридорів, туалету, ванної кімнати, обох спалень, підлогах текла брудна вода з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 . ОСОБА_3 викликав аварійну бригаду ТОВ «Універсал Серівіс 94», які засвідчили факт залиття водою їхньої квартири та перекрили в підвалі воду в двох стояках під'їзду. Зайти в квартиру АДРЕСА_2 відповідачки ОСОБА_1 для перекриття аварійного водопостачання та встановлення причини затоплення працівники ТОВ «Універсал Серівіс 94» не змогли, так як власниця або інші особи в квартирі АДРЕСА_2 були відсутні.
Працівниками аварійної бригади 22.08.2023 року був складений відповідний Акт огляду квартири позивачів, в якому було зазначено, що в квартирі АДРЕСА_5 затоплені коридор, кухня, ванна кімната, туалет, дві спальні (тече вода зі стелі). В цей день виявити причину затоплення не було можливості, так як в квартирі АДРЕСА_2 була відсутня власник та інші особи. Після перекриття загальних кранів залиття їхньої квартири призупинилось, однак великий об'єм накопиченої в квартирі АДРЕСА_2 води продовжував на протязі тривалого часу стікати в їхню квартиру. Ними через попередніх власників квартири АДРЕСА_2 в іншому місті була розшукана родичка відповідачки і їй було повідомлено про затоплення їхньої квартири. Ця родичка прибула 23.08.2023 року до квартири ОСОБА_1 та надала доступ працівникам «ТОВ Універсал Сервіс 94» до її квартири. Вони побачили, що холодною водою в квартирі ОСОБА_1 були залиті підлога кухні, коридору, туалету та двох спалень. Стіни, стеля її квартири були сухими, що свідчило про відсутність затоплення з верхньої квартири. Працівники аварійної бригади виявили та склали АКТ від 23.08.2023 року, в якому зазначено, що причиною затоплення кв. АДРЕСА_5 стало те, що в квартирі відповідачки АДРЕСА_2 лопнув стояк холодної води. «ТОВ Універсал Сервіс 94» на запит адвоката уточнило місце фактичного пориву та витік води в квартирі АДРЕСА_2 , а саме - пошкоджений патрубок між точкою приєднання внутрішньо-квартирних мереж до стояка холодного водопостачання та лічильником (врізка), квартири АДРЕСА_2 . Родичці вони показали наслідки затоплення їхньої квартири, вона стала прибирати воду в квартирі ОСОБА_1 та повідомила, що не є власником квартири АДРЕСА_2 і відшкодовувати збитки не збирається. Місце перебування ОСОБА_1 та засоби зв'язку відповідачки надати відмовилась. Вони бачили, що квартира АДРЕСА_2 була після ремонту, однак без меблів. Власницю квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 вони по теперішній час не бачили і з питанням відшкодування заподіяних залиттям збитків до них вона не зверталась. Власник квартири АДРЕСА_2 з будь-якими заявами до «ТОВ Універсал Сервіс 94» про аварійність стояка, патрубку та його ремонту не зверталась і доступ до нього не надавала. Пошкоджений патрубок на мережі водопостачання (стояку), який розташований в квартирі АДРЕСА_2 знаходиться в зоні відповідальності власника цієї квартири ОСОБА_1 . Крім цього, ОСОБА_1 , як власник квартири, протягом тривалого часу не забезпечила безпечну експлуатацію системи водопостачання, не оглядала систему, не контролювала її та не призначила довірену особу для догляду за квартирою.
У зв'язку з тим, що з квартири АДРЕСА_2 ОСОБА_1 на їхню квартиру АДРЕСА_6 пролилась велика кількість води і це відбувалось безконтрольно в значний період часу, то все їхнє майно: стелі, підлога, стіни, двері, лутки квартири, меблі, побутова техніка, килими, ліжко, постіль, взуття та інші особисті речі стали непридатними для використання в подальшому та експлуатації. Від залиття квартири на стелях, стінах, підлозі та інших речах з'явилась пліснява та грибок, лутки, відкоси, двері в кухні, ванній кімнаті, туалету, спальнях розмокли і прийшли в непридатність. Також були пошкоджені і стали непридатними для використання меблі: два шифанери, тумба для взуття, каркас двоспального ліжка, тумба, кухонна стінка, м'які кухонні меблі. Електропроводка квартири в двох коридорах, туалеті, ванній кімнаті, кухні, маленькій спальні від затоплення стали непридатними. Проводку вони замінили за власні кошти. Від затоплення кухні, ванної кімнати, туалету, маленької спальні зруйнувалась натяжні і навісні стелі. Також залиті водою шпалери покращеної якості в коридорах, двох спальнях і на кухні стали непридатними. У них була квартира для комфортного проживання, однак після залиття стала непридатною для життя та стала потребувати капітального ремонту.
Експертом ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» встановлено, що вартість заподіяних їм в результаті затопленням квартири матеріальних збитків складає 275 074 грн., хоча на теперішній час для відновлення ремонту їхньої квартири вартість складає 350 779,20 грн.
Просили стягнути з відповідачки на їх користь матеріальні збитки, заподіяні в результаті залиття квартири в розмірі 275 074 грн. та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а також судові витрати по справі на загальну суму 16 237,75 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року позовні вимоги задоволено: стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивачів матеріальні збитки, заподіяні в результаті залиття квартири в розмірі 275 074 грн., моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., а також судові витрати у справі у розмірі 16 237,75 грн.
Ухвалою Покровського міського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2025 року у задоволені заяви представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення відмовлено.
Відповідно до положень ч.4 ст. 287 ЦПК України у випадку залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції від 19.05.2025 року та заочне рішення від 17.12.2024 року.
В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на недоведеність обставин, які мають значення для справи.
Зазначає, що відповідачка не була належним чином повідомлена про розгляд справи, оскільки за місцем реєстрації не проживає та постійно мешкає за кордоном, а тому не мала можливості брати участь у судових засіданнях та надати свої пояснення й заперечення щодо факту залиття квартири, а також заявити клопотання про призначення судово-будівельної експертизи, яка дозволила б з'ясувати причини затоплення квартири та винних у цьому осіб.
Тому на думку апелянта суд першої інстанції не правильно відмовив у задоволені заяви відповідача про перегляд заочного рішення та призначення справи до розгляду в загальному порядку. Також зазначає, що судом першої інстанції не досліджено рішення про відключення від центрального водопостачання та про його включення, а також технічні характеристики для відновлення такого постачання. Відповідач вважає, що вимоги про стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки не підтверджені відповідними доказами, а їх сума є завищеною.
Також від представника відповідача до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи інформації з головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби стосовно перетинання кордону ОСОБА_1 , яку суду не надали з огляду на те, що відповідачка не брала участі у розгляді справи, а оскаржуване рішення було ухвалено в заочному порядку.
Представником ОСОБА_3 надано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просила відмовити у її задоволенні. Зазначає, що матеріали справи містять відомості про отримання відповідачкою копії ухвали про відкриття провадження разом із позовною заявою. Крім того ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд справи шляхом розміщення оголошень на офіційному сайті судової влади та шляхом направлення СМС. Також звертає увагу, що матеріали справи містять висновок судово-будівельної експертизи ТОВ «ЕКСПЕРТІН», в якому встановлені причини та розмір завданої шкоди, який відповідачем належними та допустимими доказами на спростовано. Крім того, працівники аварійної служби ТОВ «Універсал Сервіс 94» також встановили причину аварії та відповідальність відповідача. З приводу розміру моральної шкоди зазначав, що вони підтверджені належними та допустимими доказами, а стягнута сума є справедливою та обґрунтованою.
Про дату, час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчать довідки про доставку судових повісток до електронних кабінетів представників сторін (а.с.221 зворот). В судове засідання з'явилися представник ОСОБА_1 - адвокат Беспалов О.С., ОСОБА_2 та її представник-адвокат Лихачов Р.Б., ОСОБА_3 та його представник-адвокат Івріна І.Л..
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до
вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі належними та допустимим доказами підтвердили факт завдання їм шкоди в результаті затоплення квартири, розмір такої шкоди , а також те, що відповідач є завдавачем такої шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Такий висновок відповідає встановленим обставинам та вимогам закону з огляду на наступне.
У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 є співвласниками квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.
ОСОБА_1 на праві власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_7 , що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 17.09.2021 року.
За інформацією Виконавчого комітету Покровської міської ради Дніпропетровської області від 29.09.2023 року за адресою: АДРЕСА_7 станом на 27.09.2023року ніхто не зареєстрований.
Згідно Акту від 22.08.2023 року до аварійної служби ТОВ «Універсал Сервіс 94» надійшов виклик за адресою: АДРЕСА_1 з проблемою затоплення квартири, а саме: коридор, кухня, ванна кімната, туалет, дві спальні тече вода зі стелі. Аварійною бригадою керуючої компанії проблему не виявлено, так як відсутні в квартирі зверху.
23.08.2023 року аварійною службою ТОВ «Універсал Сервіс 94» було виявлено проблему: у квартирі АДРЕСА_2 лопнув стояк холодної води, що призвело до затоплення квартири АДРЕСА_6 .
23.08.2023 року за зверненням співвласників було проведено заміну стояка холодного водопостачання в санвузлі (туалеті) з перекриттям, разом з квартирами АДРЕСА_8 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_4 . Пошкодження знаходилось на патрубку між точкою приєднання внутрішньо квартирних мереж до стояка холодного водопостачання та лічильником (врізка) квартири АДРЕСА_2 . Жодних звернень від співвласників з кв. АДРЕСА_2 до керуючої компанії не надходило.
Згідно Звіту про визначення матеріальних збитків, що нанесені власнику пошкодженого майна внаслідок затоплення трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , експертом ТОВ «ЕКСПЕРТ ІН» встановлено, що вартість матеріальних збитків складає 275 074 грн..
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.
Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
Судом першої інстанції встановлено, що квартира ОСОБА_1 розташована над квартирою позивачів.
Факт залиття квартири АДРЕСА_6 з вини власника квартири АДРЕСА_2 підтверджується актами від 22.08.2023 року та від 23.08.2023 року, а також відповіддю ТОВ «Універсал Сервіс 94», при цьому відомості викладені в цих документах відповідачем не спростовані. Також в експертному дослідженні було встановлено розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивачів у розмірі 275 074 грн.
За таких обставин, встановивши, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 довели спричинення матеріальної шкоди в результаті залиття квартири з квартири відповідача, розмір завданої шкоди, причинний зв'язок між ними, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що завдана позивачам шкода підлягає відшкодуванню саме ОСОБА_1 ..
Колегія суддів зазначає, що відповідачка не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивача, клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивачів, не заявляла та не надавала інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов'язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.
Доводи про те, що позивачами не доведено вини відповідача у затопленні квартири АДРЕСА_6 не можуть бути прийнятими до уваги,оскільки обов'язок спростування доводів позивачів покладено саме на відповідача, яка оскаржуючи рішення суду першої інстанції жодним чином не довела протилежного.
Також апелянтом і не спростовується розмір матеріальної шкоди, визначеної позивачами.
Пунктом 9 частини 2 статті 16 ЦК України відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначено як один із способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
У відповідності до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
При відшкодуванні моральної шкоди необхідно з'ясовувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань, а також в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 рокуу справі справа № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) дійшла висновку, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди, та при оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно враховувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що «абзац другий частини третьоїстатті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати».
Обґрунтовуючи вимоги про стягнення моральної шкоди, позивачі зазначали, що вона виражається у їхніх душевних, моральних стражданнях на протязі тривалого часу. Позивачі є пенсіонерами і все життя мріяли про створення достойного місця проживання на пенсії. Дуже тривалий час вони робили в своїй квартирі ремонт, на що витрачали всі кошти та час. В квартирі знаходилось їхнє майно та речі. Залиттям квартири водночас вони втратили своє житло і воно стало непридатним для проживання. Майже все їхнє майно було втрачено, в квартирі завелися плісень та грибок. Вони перенесли та постійно отримують стресове становище при відвіданні своєї квартири. В своїй квартирі вони не можуть проживати і весь час страждають від цього. З моральними, психічними переживаннями з приводу пошкодження їхнього майна вони живуть і по цей час. Всі негативні моральні, психічні переживання і емоції, нанесені діями відповідача, погіршили їхнє душевне та соціальне благополуччя, порушили нормальні ділові та життєві зв'язки і завдають додаткових зусиль для організації свого життя. Істотні зміни їхнього життя призвели до неможливості задовольняти актуальні для них потреби з повноцінного проживання та їхнього благополуччя, був порушений оптимальний, звичний стереотип життєдіяльності, знизилась якість життя і впевненість у своєму майбутньому. Постійне згадування про непридатну для проживання їхню квартиру викликало у них тривалий час стан вираженої психоемоційної напруженості, погіршився зміст і стан соціального функціонування, відбулися негативні і незворотні зміни в їхньому житті.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що відповідачка повинна відшкодувати позивачам моральну шкоду за негативні явища, які виникли у позивачів в зв'язку з пошкодженням їх квартири внаслідок залиття, понесенням збитків та порушенням нормальних життєвих зв'язків у зв'язку з тривалим доведенням факту спричинення їм дійсної матеріальної шкоди та зусиллями, необхідними для відновлення попереднього стану.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди колегія суддів розцінює як спробу уникнути відповідальності за спричинення такої шкоди.
Однак з урахуванням вимог розумності та справедливості, а також ураховуючи те, що стягнення моральної шкоди не повинно призводити до надмірного збагачення, та те, що моральна шкода спричинена не умисними діями відповідача, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди є завищеним та підлягає зменшенню до 20 000 грн. кожному позивачеві.
Що ж стосується доводів апеляційної скарги з приводу неправильності ухвали про відмову у задоволенні заяви відповідача про перегляд заочного рішення, враховуючи те, що матеріали справи не містять відомостей про належне повідомлення ОСОБА_1 , яка проживає за кордоном, то слід звернути увагу, що цей аргумент є обов'язковою підставою для скасування рішення по суті спору, а не поточної ухвали від 19 травня 2025 року, яка дає відповідачу право у порядку ст. 287 ЦПК України ЦПК України на оскарження заочного рішення. Тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування ухвали від 19 травня 2025 року.
З приводу повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, зокрема й про судове засідання 17 грудня 2024 року, в якому було ухвалене оскаржуване рішення, слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається,що в позовній заяві було зазначено адресу відповідача за місцем завдання шкоди, на яку було направлено позовну заяву разом із ухвалою про відкриття провадження, які повернулись з відміткою АТ «Укрпошта» про причини не вручення «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.1,101). На запит суду першої інстанції щодо встановлення місця проживання чи реєстрації відповідачки надано відповідь про відсутність такої інформації (а.с.95) Тому в подальшому відповідач повідомлялась про розгляд справи шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади України (а.с.106, 116, 120).
Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України відповідач зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Таким чином, враховуючи те, що судом було вжито всіх заходів для з'ясування місця реєстрації або проживання відповідачки, які не завершились успішно та те, що сама ОСОБА_1 зазначала і це підтверджується відповідними доказами про її проживання на момент розгляду справи за кордоном, суд першої інстанції належним чином повідомив про розгляд справи відповідачку, місце проживання якої на момент розгляду справи було не відоме.
Отже підстав для скасування рішення суду першої інстанції у зв'язку із не повідомленням відповідача у суду апеляційної інстанції не має
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення у відповідності з вимогами ч.1ст. 376 ЦПК України є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. При цьому зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (ч.4 ст. 376 ЦПК України).
Згідно частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції з приводу розміру і порядку стягнення моральної шкоди та судових витрат не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону, то рішення суду першої інстанції підлягає у цій частині скасуванню з ухваленням нового у відповідній частині.
У зв'язку з наведеним, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, рішення суду скасувати у частині стягнення моральної шкоди та судових витрат та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивачів моральної шкоди у розмірі по 20 000 грн. на кожного позивача та судових витрат у розмірі 8 118,88 грн. на кожного позивача.
Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як ціна позову складає 375 074 грн. що менше двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 -адвоката Беспалова О.С. задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2024 року в частині стягнення моральної шкоди та судових витрат скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди та судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі по 20 000 грн. кожному.
Стягнути з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судові витрати у розмірі 8 118,88 грн. кожному.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Судді: