Провадження № 22-ц/803/6992/25 Справа № 243/2559/25 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т. А. Суддя у 2-й інстанції - Космачевська Т. В.
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Космачевської Т.В.,
суддів: Агєєва О.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2025 року у цивільній справі номер 243/2559/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування,
У березні 2025 року до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який отримував пенсію за віком в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області.
19.08.2024 року державним нотаріусом Вишневої державної нотаріальної контори заведено спадкову справу після смерті ОСОБА_2 на підставі заяви ОСОБА_1 , зареєстрованої у нотаріуса за номером 247/2024. Нотаріусом було направлено запит щодо суми недоотриманих пенсійних виплат, що належать ОСОБА_2 . Згідно з відповіддю відповідача сума заборгованості за період з 28.01.2022 року по 31.05.2022 року складає 42695,60 грн.
Фактично батько позивачки не отримував пенсію з жовтня 2017 року по день смерті, та орієнтовна сума складає 439000 грн. Позивачкою на адресу відповідача було направлено заяву з приводу отримання інформації про розмір заборгованості з жовтня 2017 року з наданням помісячного розрахунку пенсії. На дану заяву відповідач не надав відповіді.
Позивачка просила суд стягнути з відповідача на її користь недоотриману суму пенсії, яка увійшла у спадщину в розмірі 439000,00 грн та суму сплаченого судового збору.
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про стягнення недоотриманої пенсії в порядку спадкування - задоволено частково.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 грошові кошти в порядку спадкування за законом у виді недоотриманої за життя пенсії ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 жовтня 2017 року по 31 травня 2022 року в розмірі 435910,70 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3487,42 грн.
Із вказаним рішенням не погодився відповідач ГУ ПФУ в Донецькій області, подав апеляційну скаргу, просив апеляційний суд скасувати рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28.04.2025 року по справі №243/2559/25 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Доводами апеляційної скарги наведено, що суд першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального і процесуального права.
Судом помилково не враховано те, що обчислення розміру пенсії, що могла бути нарахована, проводиться згідно з частиною другою статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням вимог статті 46 цього Закону (не більше ніж за три року до дня звернення за отриманням пенсії).
Відповідачем проведено розрахунок сум недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та у січні 2025 року надіслана довідка про суму недоотриманої пенсії в розмірі 42695,60 грн за період з 28.01.2022 року по 31.05.2022 року.
Відсутні підстави для включення до складу спадщини будь-яких сум, які не були нараховані за життя спадкодавця, оскільки пенсія за життя ОСОБА_2 за період з 01.10.2017 року не нараховувалась, крім того звернення спадкоємців були відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом, а отже висновок суду першої інстанції, відповідно до якого вирішено стягнути з ГУ ПФУ за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3487,42 грн є неправомірними.
Від ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Богуш В.Д., надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивачка просила відмовити у задоволені апеляційної скарги ГУ ПФУ в Донецькій області, рішення Слов'янського міського суду від 28.04.2025 року по справі 243/2559/25 залишити в силі.
Суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі без будь-яких часових обмежень. Норми ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі №428/6685/19.
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. (а.с. 177, 178).
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статей 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_3 та свідоцтвом про укладення шлюбу ОСОБА_4 (а.с. 16, 17).
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Хрустальний Луганської області (а.с. 18).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі 19 серпня 2024 року Вишневою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №247/2024 до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 21).
Згідно з довідкою Вишневої державної нотаріальної контори від 25 квітня 2025 року за №537/02-14, спадкоємицею померлого ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом проживання разом із померлим на час відкриття спадщини, а також заявою про прийняття спадщини, поданою до Вишневої державної нотаріальної контори 19.08.2024 року за №709. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , які б вважались такими, що прийняли спадщину, немає (а.с. 130).
Відділ обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит Вишневої державної нотаріальної контори №52/02-14 від 15.01.2025 повідомив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Недоотримана пенсія за період з 28.01.2022 року по 31.05.2022 року складає 42695,60 грн (а.с. 22, 76-78).
З документів пенсійної справи ОСОБА_2 , вбачається що останньому було призначено згідно з Законом України щомісячно наступні суми: з 01.10.2017 року по 30.11.2017 року - 5106,50 грн; з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - 5106,50 грн; з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року - 5106,50 грн; з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року - 5106,50 грн; з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року - 5131,70 грн; з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року - 5131,70 грн; з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року - 8211,00 грн; з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року - 8599,50 грн; з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року - 8599,50 грн; з 01.05.2020 року по 30.06.2020 року - 9099,50 грн; з 01.07.2020 року по 31.08.2020 року - 9205,19 грн; з 01.09.2020 року по 30.11.2020 року - 9205,19 грн; з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року - 9287,25 грн; з 01.01.2021 року по 28.02.2021 року - 9287,25 грн; з 01.03.2021 року по 30.06.2021 року - 9787,25 грн; з 01.07.2021 року по 30.11.2021 року - 10233,50 грн; з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року - 10340,35 грн; з 01.01.2022 року по 31.05.2022 року - 10340,35 грн (а.с. 79-121).
Таким чином, з наведеної вище інформації вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.10.2017 року по 31.05.2022 року було призначено пенсійні виплати на загальну суму 435910,70 грн.
З інформації з автоматизованої системи нарахування пенсії (Інтегрованої комплексної інформаційної системи (ІКІС) Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_2 видно, що за період з жовтня 2017 року по грудень 2021 року пенсія не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 122).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості саме в певному обсязі.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі, якщо заповітом не охоплено усієї спадкової маси, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
Положення частини третьої статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та статті 1227 ЦК України узгоджуються із положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення», де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.
Системний аналіз положень статей 1219 ЦК України та статті 1227 ЦК України при застосуванні до встановлених у цій справі обставин дає підстави для висновку, що потрібно розрізняти: право на пенсію, яке нерозривно пов'язане із особою, яке відповідно не входить до складу спадщини та припиняється зі смертю особи, яка мала таке право; та право на суми пенсії, нараховані за життя спадкодавцю, тобто належали йому, але не отриманні ним за життя, які передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 14 лютого 2022 року у справі №243/13575/19 зазначив, що тлумачення статті 1227 ЦК України доводить, що право на одержання грошових сум заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, інших соціальних виплат виникає у членів сім'ї спадкодавця внаслідок вказівки закону (стаття 1227 ЦК України) та додаткового юридичного факту смерті спадкодавця. Окрім цього, звичайно, необхідно, щоб спадкодавець не реалізував належне йому право на отримання певних сум. Причини, через які ці суми не були отримані, можуть бути різноманітними, але закон не надає їм юридичного значення. Моментом, з якого виникатимуть права на отримання виплат, буде момент смерті спадкодавця. Законодавець не вказує, що перехід права на отримання цих сум є спадкуванням, а члени сім'ї спадкоємцями. Це має важливе значення, оскільки дозволяє зробити висновок, що на набуття права на одержання грошових сум відповідно до статті 1227 ЦК України не поширюються норми про спадкування за заповітом або законом, зокрема, щодо усунення від спадкування (стаття 1224 ЦК України), прийняття, строків прийняття та оформлення спадщини, врахування цих сум при визначенні розміру обов'язкової частки (стаття 1241 ЦК України), задоволення вимог кредиторів (стаття 1281 ЦК України). Відповідно, при включенні зазначених прав до складу спадщини їх спадкування має відбуватися за правилами, встановленими для спадкування за заповітом або законом.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що позивачка є дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 19 серпня 2024 року Вишневою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу №247/2024 до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно з довідкою Вишневої державної нотаріальної контори від 25 квітня 2025 року за №537/02-14, спадкоємицею померлого ОСОБА_2 є його донька ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом проживання разом із померлим на час відкриття спадщини, а також заявою про прийняття спадщини, поданою до Вишневої державної нотаріальної контори 19.08.2024 року за №709. Інших спадкоємців, крім ОСОБА_1 , які б вважались такими, що прийняли спадщину, немає.
Відділ обслуговування громадян №12 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на запит Вишневої державної нотаріальної контори №52/02-14 від 15.01.2025 повідомив, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Недоотримана пенсія за період з 28.01.2022 року по 31.05.2022 року складає 42695,60 грн.
З документів з пенсійної справи ОСОБА_2 , вбачається що останньому було призначено згідно з Законом України щомісячно наступні суми: з 01.10.2017 року по 30.11.2017 року - 5106,50 грн; з 01.12.2017 року по 31.12.2017 року - 5106,50 грн; з 01.01.2018 року по 30.06.2018 року - 5106,50 грн; з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року - 5106,50 грн; з 01.12.2018 року по 31.12.2018 року - 5131,70 грн; з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року - 5131,70 грн; з 01.07.2019 року по 30.11.2019 року - 8211,00 грн; з 01.12.2019 року по 31.12.2019 року - 8599,50 грн; з 01.01.2020 року по 30.04.2020 року - 8599,50 грн; з 01.05.2020 року по 30.06.2020 року - 9099,50 грн; з 01.07.2020 року по 31.08.2020 року - 9205,19 грн; з 01.09.2020 року по 30.11.2020 року - 9205,19 грн; з 01.12.2020 року по 31.12.2020 року - 9287,25 грн; з 01.01.2021 року по 28.02.2021 року - 9287,25 грн; з 01.03.2021 року по 30.06.2021 року - 9787,25 грн; з 01.07.2021 року по 30.11.2021 року - 10233,50 грн; з 01.12.2021 року по 31.12.2021 року - 10340,35 грн; з 01.01.2022 року по 31.05.2022 року - 10340,35 грн.
Відтак, з наведеної вище інформації вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01.10.2017 року по 31.05.2022 року було призначено пенсійні виплати на загальну суму 435910,70 грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», згідно зякою нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до звернення за отриманням пенсії, не заслуговують на увагу, оскільки вказана норма регулює отримання недоотриманої пенсії з вини пенсіонера, а в даному випадку між сторонами виникли правовідносини стосовно отримання нарахованої, але неодержаної пенсії померлого пенсіонера в порядку спадкування. Сума недоотриманої пенсії змінила свій правовий статус і є вже не пенсією, недоотриманою пенсіонером, а коштами, які увійшли до складу спадщини і подальше правове регулювання переходу права на ці кошти іншим особам регулюються нормами ЦК України про спадкові відносини.
До такого ж висновку прийшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі №428/5418/18 (провадження № 61-48756св18).
Виходячи з наведеного вище, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог про стягнення суми недоотриманої пенсії, яка належала померлому ОСОБА_2 та не була одержана ним за життя, у розмірі 435910,70 грн в порядку спадкування за законом.
В відповідачем не наведено жодних обставин та не надано будь-яких доказів, які б свідчили, що спадкодавець ОСОБА_2 не отримував пенсію за період, що перевищує три роки, з його власної вини, що свідчить про відсутність підстав для застосування ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Перевіряючи довід апеляційної скарги щодо відсутності грошових коштів на сплату судового збору, апеляційний суд його відхиляє як необґрунтований, оскільки він не доведений належним чином.
Стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Положення пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення п. 3 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату.
Крім того, із наведеного вбачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи в тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
З клопотанням про звільнення від сплати судового збору відповідач до суду першої інстанції не звертався.
Інші, наведені в апеляційній скарзі доводи, були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд, у цій справі, враховує положення Висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Враховуючи наведене, апеляційний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив судове рішення, яке відповідає вимогам закону.
Підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, витрати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області по сплаті судового збору, пов'язані з поданням апеляційної скарги на рішення суду, відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області залишити без задоволення, рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 28 квітня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повне судове рішення складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя: