Провадження № 11-сс/803/1973/25 Справа № 202/4880/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря
судового засідання ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 , на ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2025 року про арешт майна у кримінального провадження № 42024040000000329, -
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції, короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2025 року частково задоволено клопотання слідчого та накладено арешт на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельну ділянку кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101); автомобіль BMW 320, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 автомобіль TOYOTA YARIS CROSS, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , із забороною розпорядження вищевказаним майном, до скасування арешту у встановленому КПК України порядку. В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Мотивуючи ухвалене рішення, слідчий суддя послався на те, що зважаючи, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав для накладення арешту на інше майно (перелік якого вказаний у клопотанні), оскільки додано докази, що вказане у клопотанні майно як на момент оголошення підозри ОСОБА_10 так і на момент подання клопотання до суду належало саме йому, останній набув статусу підозрюваного, оскільки 17.09.2025 ОСОБА_10 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 190, ч. 3 ст. 362, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 2 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, при цьому санкція ч. 5 ст. 190 КК України, за якою йому оголошено підозру передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна, при цьому слідчим суддею встановлено сукупність підстав, які з великою імовірністю свідчать про те, що ОСОБА_10 саме з метою уникнення в подальшому конфіскації, здійснив відчуження житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101) на користь своєї дружини, що підтверджується копією договору дарування та інформацією з Державного реєстру речових прав а тому, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, клопотання про арешт цієї частини майна (з забороною ним розпоряджатись) підлягає задоволенню.
Зазначає, що необхідним є накласти арешт на автомобіль BMW 320, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 ; автомобіль TOYOTA YARIS CROSS, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , оскільки саме не накладення арешту на майно, належне підозрюваному на праві приватної власності, може призвести до подальшого його відчуження, що суперечить завданням кримінального провадження та унеможливить застосування покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. 5 ст. 190 КК України, у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та винесення обвинувального вироку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого в частині накладення арешту на земельну ділянку та житловий будинок садибного типу - відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не враховано що вона не має будь-якого процесуального статусу по даному кримінальному провадженню. Домоволодінням, починаючи з 2017 року, користується вона та малолітня дитина, а починаючи з 02 вересня 2025 року, також її мати, яка є внутрішньо переміщеною особою.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що слідчим суддею не враховано що станом на момент розгляду клопотання земельна ділянка та будинок перебувають у власності його дружини, яка не має жодного відношення до даного кримінального правопорушення. Транспортний засіб Toyota Yaris Cross придбаний в 2024 році за кредитні кошти та перебуває у заставі АТ “КБ “ПриватБанк» до 2029 року.
Позиції учасників судового провадження.
Адвокати ОСОБА_7 та ОСОБА_8 підтримали апеляційні скарги, просили її задовольнити.
Прокурор заперечував проти задоволення апеляційних скарг.
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
При розгляді апеляційної скарги колегія суддів перевіряє дотримання слідчим суддею вимог ст.ст. 132, 170, 171, 172, 173 КПК України і бере до уваги сукупність усіх чинників і обставин, передбачених зазначеними нормами кримінального процесуального закону.
Завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
Як органом досудового розслідування, так і слідчим суддею зазначених вимог закону не було дотримано в повному обсязі.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Кримінальний процесуальний закон покладає обов'язок на слідчого суддю перевірити чи відповідає клопотання про арешт вимогам закону, заслухати ініціатора подання клопотання та прокурора на предмет обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні.
Однак, розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, слідчий суддя не перевірив усіх обов'язкових складових, з якими закон пов'язує застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як слідує з клопотання слідчого останній ставить питання про арешт майна, зазначеного у клопотання з метою його конфіскації як виду покарання.
В той же час, з матеріалів провадження вбачається, що власником житлового будинку садибного типу за адресою: Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вулиця Богданова, будинок 33-А (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101);, є ОСОБА_9 , яка не є підозрюваною по даному кримінальному провадженню.
Апеляційний суд вважає, що накладення арешту на дане майно у даному випадку може призвести до незаконного позбавлення власника права володіти, користуватися та розпоряджатися майном, що є неприпустимим.
Також, накладенням арешту на вищенаведене майно не можливо забезпечити ні спеціальну конфіскацію, ні конфіскацію майна, як виду покарання або заходу кримінального- правового характеру, ні відшкодування шкоди, завданої підозрюваними внаслідок кримінального правопорушення, чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Окрім того, транспортний засіб Toyota Yaris Cross придбаний в 2024 році за кредитні кошти та перебуває у заставі АТ “КБ “ПриватБанк» до 2029 року, що підтверджується долученим до апеляційної скарги договором застави № DNB3А400000105 від 29.05.2024 року.
В даному випадку, апеляційний суд враховую положення ст. 572 ЦК, відповідно до якої в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майно переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом ( право застави).
Зміст статті 572 ЦК відповідає положенням статті 1 Закону України "Про заставу".
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Згідно з частиною першою статті 589 ЦК в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Враховуючи вищенаведене та те, що транспортний засіб Toyota Yaris Cross придбаний в 2024 році наразі перебуває у заставі АТ “КБ “ПриватБанк», апеляційний суд вважає, що накладення арешту на даний транспортний засіб в даному випадку порушуватиме права заставодержателя в разі настання права звернення стягнення на предмет застави, приймаючи ту обставину, що метою арешту даного рухомого майна слідчим зазначено його конфіскацію.
Окрім того, згідно до ч. 1, ч. 2 ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ встановлює, що таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування повинно бути ретельним, що означає обов'язок органів влади завжди добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки та зобов'язання вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події («Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
Вказане в свою чергу слугує гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення, процесуального примусу, або втручання у її права і свободи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що слідчий суддя при вирішенні даного клопотання не об'єктивно перевірив всі обставини справи, наявність та обґрунтованість підстав для накладення арешту на вищенаведене майно.
Застосування затребуваного органом досудового розслідування заходу забезпечення кримінального провадження ні яким чином не сприятиме досягненню дієвості цього провадження, що згідно ст. 131 КПК України є загальною метою застосування будь-якого заходу.
Обов'язок ініціатора клопотання довести обставини що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, тощо слідує із вимог ч. 5 ст. 132, ст. 171 КПК України та відповідає передбаченим ст.ст. 7, 22, 26 КПК України принципам змагальності та диспозитивності.
Вимоги ч. 1 ст. 173 КПК України зобов'язують слідчого суддю, суд відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Судова колегія дійшла висновку, що потреби досудового розслідування не виправдовують таке втручання у права, як арешт житлового будинку садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельної ділянки кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101);, транспортний засіб TOYOTA YARIS CROSS, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 , а отже з урахуванням предмету розслідування, відсутні правові підстави для задоволення заявленого клопотання слідчого.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що клопотання слідчого про арешт майна, без належного обґрунтування, носить формальний характер, слідчим не доведено необхідного об'єму правових підстав для прийняття рішення про арешт майна а рішення слідчого судді без наведення переконливих обставин, не можна визнати вмотивованим та обґрунтованим в цій частині.
В свою чергу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на транспортний засіб BMW 320, номер та серія знака НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , оскільки він належить на праві приватної власності ОСОБА_10 , який є підозрюваним по даному кримінальному провадженню, встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме конфіскація майна, а тому наявні правові підстави для задоволення клопотання слідчого в цій частині та накладення арешту на дане майно.
Сукупність вище наведених обставин обумовлює часткове скасування оскаржуваної ухвали.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - задовольнити.
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 вересня 2025 року про арешт майна у кримінального провадження № 42024040000000329 - скасувати в частині накладення арешту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельну ділянку кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101); автомобіль TOYOTA YARIS CROSS, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 .
В цій частині постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на житловий будинок садибного типу за адресою: АДРЕСА_1 (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2984242312020); земельну ділянку кадастровий номер: 1210100000:07:388:0043, площею 0.0508 га, (Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2980136812101); автомобіль TOYOTA YARIS CROSS, номер та серія знака НОМЕР_3 , VIN НОМЕР_4 - відмовити.
В іншій частині ухвалу слідчого судді - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4