Справа № 11-cc/824/8111/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 761/36701/25
22 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку «EasyCon», апеляційні скарги прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, -
за участю:
представникавласника майна ОСОБА_7 , - адвоката ОСОБА_8 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000468 від 14.04.2025 року та накладено арешт із забороною розпорядження та користування майном, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , та відмовлено у задоволенні інших вимог клопотання.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 та представник власника майна ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 подали кожен окремо апеляційні скарги.
Прокурор ОСОБА_6 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року, скасувати її в частині відмови у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно - грошові кошти у сумі 130 тисяч доларів США, які вилучені 28.08.2025 року у ОСОБА_7 під час обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , та постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000468 від 14.04.2025 року задовольнити у повному обсягу.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги прокурор зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених в ухвалі, фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вказує, що грошові кошти у сумі 130 тисяч доларів США визнано речовими доказами у даному кримінальному провадження. Водночас, з урахуванням обставин кримінального провадження, те, що ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1», одним з керівників якого є ОСОБА_7 , здійснює постачання ІНФОРМАЦІЯ_3 за завищеними цінами є всі підстави вважати, що вилучені грошові кошти є знаряддям злочину та отриманні в тому числі від постачання засобів ІНФОРМАЦІЯ_3 за завищеними цінами на потреби ІНФОРМАЦІЯ_4.
Наголошує прокурор, що незастосування такого заходу забезпечення як накладення арешту на вищезазначені грошові кошти може призвести до їх знищення, приховання у зв'язку із чим буде неможливо досягти мети кримінального провадження, установлення всіх обставин вчинення кримінального правопорушення.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження сторона обвинувачення зазначає, що розгляд клопотання в суді першої інстанції відбувся без участі прокурора, про наявність оскаржуваної ухвали, стало відомо лише 04.10.2025 року.
Представник власника майна ОСОБА_7 , - адвокат ОСОБА_8 , в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року, скасувати її в частині задоволення клопотання прокурора про арешт майна, вилученого в результаті проведення обшуку 28.08.2025 року, за адресою: АДРЕСА_1 , та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна у повному обсягу.
Щодо поновлення строку на апеляційне оскарження представник зазначає, що розгляд клопотання в суді першої інстанції відбувся без участі представника чи власника майна, копію оскаржуваної ухвали представник отримав лише 06.10.2025 року, що підтверджується листом Шевченківського районного суду міста Києва.
Мотивуючи доводи апеляційної скарги представник зазначає, що долучена до клопотання постанова про визнання майна речовим доказом носить формальний характер, оскільки, постанова за своїм змістом не містить жодних обґрунтованих даних на підтвердження того, що вказане вилучене майно відповідає критеріям, визначеними ч. 1 ст. 98 КПК України, при ньому наявне тільки посилання на те, що на зазначених об'єктах міститься листування, яке має значення для досудового розслідування та цитування ст. 98 КІІК України без будь-якого обґрунтування. Водночас, слідчий не оглянув вміст мобільних телефонів, не встановив, що на вказаних пристроях міститься будь-яка електронна інформація, яка має значення для досудового розслідування, не здійснив її копіювання та не залучив відповідного спеціаліста.
Зауважує апелянт і на тому, що вилучення майна та встановлення заборони до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися га розпоряджатися ними у будь-який спосіб, не виправдовує ступінь втручання у права і свободи ОСОБА_7 тільки з тієї підстави, що він працює у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1». зважаючи на відсутність оголошених підозр, цивільних позовів га доказів, які би підтверджували факти із перешкоджанням законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 та ІНФОРМАЦІЯ_5.
Вказує, що ухвалою про надання дозволу на проведення обшуку не надавався дозвіл ні на вилучення мобільних телефонів, ні на вилучення блокнота ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника, який підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив задовольнити її, і заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора, пояснення прокурора, яка підтримала доводи своєї апеляційної скарги та просила її задовольнити, і заперечувала проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що прокурором ОСОБА_6 та представником власника майна ОСОБА_7 - адвокатом ОСОБА_8 не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року, виходячи з положень абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що ГСУ СБ України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що директором ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» (код ЄДРПОУ НОМЕР_5) ОСОБА_9 та його заступниками - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , із залученням третіх осіб, організовано протиправний механізм, пов'язаний із перешкоджанням законній діяльності ІНФОРМАЦІЯ_2.
ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» є компанією з серійного виробництва ІНФОРМАЦІЯ_3, призначених для ІНФОРМАЦІЯ_6, яка поставляє свою продукцію обладнану спеціальними ІНФОРМАЦІЯ_7 на ДП «ІНФОРМАЦІЯ_8» ІНФОРМАЦІЯ_9
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, з метою здешевлення серійного виробництва легкої ІНФОРМАЦІЯ_10 та отримання незаконного надприбутку із держзамовлень, директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» ОСОБА_9 , за попередньою змовою із своїми заступниками ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , з грудня 2024 року організували закупівлю ІНФОРМАЦІЯ_11», обладнаного ІНФОРМАЦІЯ_12
Для штучного завищення вартості авто, у 2025 році директор ОСОБА_11 від імені ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» уклав імпортні контракти щодо постачання позашляховиків із підконтрольними ІНФОРМАЦІЯ_14.
Під час тестування в I кварталі 2025 року працівниками ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» легких ІНФОРМАЦІЯ_15» та доукомплектованих ІНФОРМАЦІЯ_16, зафіксовано низькі швидкісні параметри, які обмежують можливості автомобіля, особливо по бездоріжжю та пересіченій місцевості, низьку динаміку по шосе, постійний вихід із ладу АКПП у зв'язку з низькою потужністю атмосферного двигуна та понаднормовими навантаженнями на нього. Для збільшення потужності двигуна, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» активно зверталось до українських автокомпаній щодо можливості дообладнання ІНФОРМАЦІЯ_17, проте результат відсутній.
Разом із тим, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13», володіючи інформацією про низькі технічні показники своєї легкої ІНФОРМАЦІЯ_10, що впливають на продуктивність і експлуатаційні якості даного авто, умисно, з метою отримання надприбутку, діючи з корисливих мотивів, здійснює їх поставку одному з державних замовників за штучно завищеними цінами.
Згідно отриманих матеріалів, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» у період із 07.04.2025 по 13.05.2025 на виконання контракту № НОМЕР_6, укладеного з Адміністрацією Держприкордонслужби України на виробництво та постачання ІНФОРМАЦІЯ_3 «ІНФОРМАЦІЯ_18», ввезла на територію України через ІНФОРМАЦІЯ_19.
Крім того, директор ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_1» ОСОБА_9 та його заступники - ОСОБА_10 та ОСОБА_7 , у змові з власником ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20» ОСОБА_12 та директором ОСОБА_13 , всупереч державним інтересам, з використанням свого службового становища налагодили механізм постачання ІНФОРМАЦІЯ_3 обладнаних засобами ІНФОРМАЦІЯ_21
Згідно п. 5 Постанови КМУ № 1275 від 11.11.2022 «Деякі питання здійснення ІНФОРМАЦІЯ_22 на період дії правового режиму воєнного стану» прибуток виконавця державного контракту (договору) у складі ціни може становити не більш як 25 відсотків виробничої собівартості товарів, робіт та послуг. Відповідальність за неправильність розрахунку ціни несе виконавець державного контракту.
Проте, вищевказані особи, з корисливих мотивів, досягли згоди про встановлення на ІНФОРМАЦІЯ_23» засобів ІНФОРМАЦІЯ_24 ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20» різних модифікацій, виготовлених із дешевих компонентів низької якості та технічних характеристик за штучно завищеними цінами з метою отримання прибутку, що значно перевищує 25 %.
Так, під час проведення ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» та ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20» випробувань засобів ІНФОРМАЦІЯ_24 «ІНФОРМАЦІЯ_25» на базі ІНФОРМАЦІЯ_26.
Проте, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_13» продовжує закупати у ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_20» різні модифікації засобу ІНФОРМАЦІЯ_24 «ІНФОРМАЦІЯ_27» за цінами вдвічі вищими від ринкових на системи ІНФОРМАЦІЯ_24 аналогічних за призначенням або більш досконалих.
28.08.2025 року на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва, проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 ; 130 тис. дол. США..
Відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління СБ України ОСОБА_14 від 28.08.2025 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22025000000000468 від 14.04.2025 року.
02.09.2025 року (клопотання датоване 28.08.2025 року) прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000468 від 14.04.2025 року, яке вилучене в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 130 тисяч доларів США, із забороною до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ним у будь-який спосіб.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26.09.2025 року вказане клопотання прокурора частково задоволено та накладено арешт із забороною розпорядження та користування майном, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , та відмовлено у задоволенні інших вимог клопотання.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
Задовольняючи дане клопотання, слідчий суддя, виходив з наявності передбачених ст. 170 КПК України підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення його збереження як речового доказу у вказаному кримінальному провадженні.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені у клопотанні прокурором доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав, передбачених ст. 170 КПК України для накладення арешту на майно.
Зокрема, посилаючись у клопотанні, що вилучене майно є речовим доказом та відповідає критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.
Як вбачається зі змісту клопотання прокурора, вищевказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Крім того сторона обвинувачення зазначила обставини вчинення кримінального правопорушення та надала достатню на її думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
При вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя має самостійно перевірити та встановити з сукупності наданих матеріалів, чи відповідає таке майно ознакам речових доказів, передбачених ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані фізичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено його відповідність ознакам ст. 98 КПК України, що в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного, посилання слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки прокурором надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України, на підставі чого є правомірним накладення такого виду обтяження як арешт.
Що стосується доводів представника стосовно того, що дозволу на вилучення речей, на арешті яких наполягає прокурор, ухвалою суду не було надано дозволу, то колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 7 ст. 236 КПК України передбачено, що при обшуку слідчий, прокурор має право тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Обмежень щодо права слідчого вилучати лише ті речі, які зазначені в ухвалі суду про надання дозволу на проведення обшуку, дана норма права не містить, а тому підстави вважати, що прокурором було порушено порядок проведення тимчасового вилучення майна, відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, обшук було проведено 28.08.2025 року. З клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене під час обшуку майно прокурор звернувся до Шевченківського районного суду міста 28.08.2025 року, дата зазначається на клопотанні, тобто в цей же день проведення обшуку та вилучення майна.
Вказані відомості, що містяться у матеріалах провадження, засвідчують факт дотримання стороною обвинувачення визначених законом строків для звернення з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна.
При цьому, колегія суддів звертає увагу представника, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Крім цього, колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує той факт, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження, а тому з метою збереження доказів у даному кримінальному провадженні, вважає за необхідне накласти арешт на вказане у клопотанні прокурора майно.
Таким чином, доводи прокурора є слушними щодо того, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та такою, яка підлягає скасуванню, а тому висновки слідчого судді щодо відсутності достатніх правових підстав для арешту майна не відповідають як матеріалам судового провадження так і вимогам КПК України.
Будь-яких суттєвих негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження колегією суддів не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла остаточного висновку, що рішення слідчого судді суду першої інстанції прийнято з порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвалу слідчого судді необхідно скасувати, апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_6 - задовольнити, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 412, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , - задовольнити, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000468 від 14.04.2025 року та накладено арешт із забороною розпорядження та користування майном, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , та відмовлено у задоволенні інших вимог клопотання, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025000000000468 від 14.04.2025 року, - задовольнити.
Накласти арешт із забороною розпорядження та користування майном, яке вилучене в ході проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_4, imei: НОМЕР_1 ; блокнот сірого кольору з надписом ІНФОРМАЦІЯ_28» із чорновими записами; мобільний телефон Iphone 16 Pro s|n: НОМЕР_2 , imei: НОМЕР_3 , грошові кошти у сумі 130 тисяч доларів США.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4