15 жовтня 2025 року місто Київ
справа № 369/14637/24
провадження№22-ц/824/10081/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М. за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.
сторони:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву ОСОБА_1 про відмову від позову
У серпні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, що шлюб між подружжям був зареєстрований 19.10.2002 Кременчуцьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції, актовий запис № 883. Від шлюбу сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя з відповідачем не склалося. Шлюбні стосунки між сторонами фактично припинені, сторони не проживають разом, не підтримують сімейні відносини як подружжя. Подальше спільне життя із збереженням шлюбу буде суперечити інтересам кожного із подружжя.
Посилаючись на зазначені обставини. Позивач просив розірвати шлюб.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який було зареєстровано 19.10.2002 року Кременчуцьким міським відділом реєстрації актів громадянського стану Полтавського обласного управління юстиції, актовий запис № 883 - розірвано.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції.
В апеляційній скарзі посилається на те, що після винесення судом першої інстанції рішення від 10 березня 2025 року з'явились нові обставини, які не міг врахувати суд на момент винесення рішення, а саме той факт, що відповідач 15 березня 2025 року повернулась в Україну та сторони примирились.
ОСОБА_2 не скористалась своєю можливістю для подачі відзиву.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилась, подала до суду заяву, в якій просила зберегти їх шлюб у зв'язку з примиренням і поновленням шлюбних стосунків.
ОСОБА_1 в судовому засіданні подав заявупровідмову від позову, у зв'язку з чим просить закрити провадження у справі. З наслідками відмови від позову та закриття провадження у справі ознайомлений.
Вивчивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява підлягає задоволенню.
Статтею 373 ЦПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу.
Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши це у заяві по суті справи, або в окремій письмовій заяві.
Згідно з ч. 2 ст. 373 ЦПК України, якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 206, 207 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову та відмова прийнята судом.
ОСОБА_1 скористався своїми правами, передбаченими положеннями ч. 1 ст. 206, п. 4 ч. 1 ст. 255, 373 ЦПК України, як позивач, звернувся до суду з заявою про відмову від позову.
Підстав до відмови у прийнятті поданої заяви колегія суддів не вбачає.
За змістом заяви, наслідки закриття провадження у справі ОСОБА_1 зрозумілі.
Враховуючи вищенаведене, заяву слід задовольнити, прийнявши відмову ОСОБА_1 від позову до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Вбачаючи наявність підстав для прийняття відмови від поданого у справі позову, колегія суддів приходить до висновку про необхідність визнання нечинним рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 березня 2025 року.
У відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст. ст. 206, 255, 256, 373 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задовольнити.
Прийняти відмову ОСОБА_1 авід позову.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу закрити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської областівід 10 березня 2025 року визнати нечинним.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної ухвали шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повна ухвала складена 23 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус