Справа № 940/1340/19 Суддя в І-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/744/2025 Суддя в 2-й інстанції ОСОБА_2
10 вересня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі
суддів: ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5 , ОСОБА_6
за участю:
прокурора (в режимі ВКЗ) - ОСОБА_7
обвинуваченої - ОСОБА_8
захисника - ОСОБА_9
потерпілих - ОСОБА_10 , ОСОБА_11
представника потерпілих - адвоката ОСОБА_12
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження № 12019110000000491 від 27.06.2019 року за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_8 , представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 на вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року,
Вироком Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку с. Бурківці Тетіївського району Київської області, з неповною вищою освітою, не працюючу, одружену, невійськовозобов'язану, маючу на утриманні 2 неповнолітніх дітей - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,
засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 3 (три) роки;
цивільний позов потерпілого ОСОБА_10 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_10 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2000 (дві тисячі) гривень, 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_13 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди та 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 , як представника малолітньої потерпілої ОСОБА_14 задоволено частково, стягнуто із ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 100000 (сто тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, 8000 (вісім тисяч) гривень на відшкодування витрат на правову допомогу адвоката та шкоду, завдану малолітній потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , смертю потерпілого (втратою годувальника) у розмірі 3470, 25 ( три тисячі чотириста сімдесят) гривень 25 коп. щомісячно і до досягнення дитиною ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 вісімнадцяти років, тобто до 23.08.2037 року включно;
в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
запобіжний захід ОСОБА_8 до набрання вироком законної сили визначено не обирати;
строк відбування призначеного покарання обчислювати з моменту звернення вироку до виконання і затримання обвинуваченої;
вирішено питання про процесуальні витрати та речові докази.
Відповідно до вироку, обвинувачена ОСОБА_8 27.06.2019 року близько 13 год. 00 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки DAEWOO LANOS, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись проїзною частиною другорядної автодороги від Бурківецького кладовища, яке знаходиться неподалік села Бурківці Тетіївського району Київської області в напрямку автодороги сполученням «Тетіїв-Бурківці», що в межах Тетіївського району Київської області, виїжджаючи на автодорогу сполученням «Тетіїв-Бурківці», яка є головною дорогою, в порушення вимог п. 2.3.б Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року та введених в дію з 01.01.2002 року (далі - ПДРУкраїни), відповідно до яких «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі», п. 2.3 д ПДРУкраїни, згідно з яким «водій повинен не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху», п. 10.1 ПДР України, згідно з яким «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним та не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху», не була уважною під час керування транспортним засобом, не стежила за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, внаслідок чого своїми діями створила загрозу безпеці дорожнього руху та, порушуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «дати дорогу» розділу 33 ПДРУкраїни та п. 16.11 ПДР України, відповідно до якого «на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя», не врахувала дорожню обстановку, проявила неуважність та безпечність, не надала перевагу в русі транспортному засобу, який рухався головною дорогою та здійснила виїзд автомобіля на головну дорогу сполученням «Тетіїв-Бурківці», де допустила зіткнення із автомобілем ЗАЗ 110206, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався в смузі для руху в напрямку с. Бурківці Тетіївського району Київської області.
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ЗАЗ 110206, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_17 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 123 від 31.07.2019 року встановлено, що смерть ОСОБА_18 настала внаслідок закритої травми грудної клітини з розривом грудного відділу аорти, що призвело до крововтрати об'ємом 2,3 л., описані тілесні ушкодження у вигляді розриву грудного відділу аорти перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля ЗАЗ 110206, реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 137 від 20.08.2019 року у ОСОБА_19 виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закритий перелом правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків, рвана рана параорбітальної ділянки обличчя, закрита травма грудної клітки, забій легень, двобічний малий гідроторакс.
Описані тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої стегнової кістки в середній третині зі зміщенням уламків відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так як викликають довготривалий розлад здоров'я.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пасажир автомобіля ЗАЗ 110206, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження.
Відповідно до висновку судово-медичного експерта № 138 від 20.08.2019 року у ОСОБА_13 виявлено тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, закрита травма грудної клітини, перелом 1-го ребра ліворуч, 1-6-тих ребер праворуч, правобічний малий гемоторакс, забій обох легень, перелом поперечних відростків 1-2-го поперекових хребців ліворуч, 2,3,7,10-го грудних хребців праворуч, перелом клювовидного відростку лопатки праворуч, забій м'яких тканин грудної клітки, тазу праворуч, правого плечового суглоба, лівого ліктьового та правого колінного суглобів, забійна рана надбрівної області праворуч.
Описані тілесні ушкодження у вигляді закритої травми грудної клітини, перелому 1-го ребра ліворуч, 1-6-тих ребер праворуч, правобічного малого гемотораксу, забою обох легень, перелому поперечних відростків 1-2-го поперекових хребців ліворуч, 2,3,7,10-го грудних хребців праворуч, перелому клювовидного відростку лопатки праворуч відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, так, як викликають довготривалий розлад здоров'я.
Грубе порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 2.3.б), д), 10.1, 16.11 ПДР України, перебувають у прямому причинному зв'язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_18 та отриманням середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_13 .
В апеляційній скарзі обвинуваченої вказано, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи. В обґрунтування доводів поданої апеляційної скарги вказала, що вчинений нею злочин не є умисним, а як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду справи вона свою вину визнала, щиро розкаялась, всіляко сприяла проведенню досудового розслідування кримінального правопорушення та вживала активних дій, спрямованих на відшкодування завданої шкоди, що підтверджується поданими нею квитанціями, а тому суд помилково прийшов до висновку про те, що за 2 роки добровільно шкоду обвинуваченою не відшкодовано. Також вказала, що неодноразово просила вибачення у потерпілих, однак останні вибачень чути не хотіли і не отримували надіслані нею поштовим переказом грошові кошти, хоча знали про них. Крім того звернула увагу на те, що страхова компанія відшкодувала потерпілим певні частини коштів, а тому висновки суду про не відшкодування шкоди потерпілим суперечать матеріалам справи. Вважає, що її виправлення та переховання можливе без ізоляції від суспільства та наявні всі підстави для застосування до неї положень ст. 75 КК України з огляду на те, що вона свою вину визнала, щиро розкаялася у вчиненому, висловила жаль з приводу вчиненого, вибачається перед потерпілими та намагається виправити ситуацію, активно сприяє розкриттю злочину, адже надає органу досудового розслідування допомогу у встановленні невідомих їм обставин, надаючи свідчення, беручи участь в проведенні слідчого експерименту, всіляко намагалась відшкодувати завдану шкоду шляхом направлення поштових переказів на користь потерпілих, які свідомо їх не отримували, відшкодування спричиненої шкоди страховиком, після ДТП надавала медичну допомогу, викликала поліцію та швидку і не намагалась зникнути з місця пригоди. Також просила врахувати дані про її особу, а саме те, що вона раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, вперше вчинила кримінальне правопорушення, є особою з інвалідністю ІІІ групи, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, має на утриманні малолітню доньку, не несе суспільної небезпеки та відповідно до висновку органу пробації її виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Зазначила, що суд не врахував факт часткового відшкодування страховиком шкоди, заподіяної ОСОБА_14 у зв'язку з втратою годувальника, а саме у розмірі 149 924 грн, а також неправильно розрахував розмір щомісячної виплати, яка має становити 2082 грн. 21 коп., враховуючи склад сім'ї малолітньої потерпілої та вже відшкодовану страховиком суму. Також вважає, що стягнення моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 в розмірі 100 000 грн. на кожного також є несправедливою щодо неї та піддягає стягненню в частині 50 000 грн. на кожного. Відтак просила оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання, призначивши їй за ч. 2 ст. 286 КК України мінімальне покарання у виді 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнивши її відбування покарання з випробуванням. А також змінити вирок в частині задоволення цивільного позову, задовольнивши частково позовні вимоги щодо стягнення на користь ОСОБА_11 шкоди, завданої малолітній потерпілій ОСОБА_14 , у розмірі 2081,21 грн. щомісяця і до 23.08.2031 року включно, а також задовольнивши частково позовні вимоги про стягнення на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 моральної шкоди в розмірі 50 000 грн. кожному.
В апеляційній скарзі представник потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвокат ОСОБА_12 , не оспорюючи висновки суду про доведеність вини обвинуваченої, правильність кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України, вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_8 основного покарання та часткового задоволення позовних вимог потерпілих щодо моральної шкоди є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначив, що суд не врахував наявність обтяжуючої покарання обставини, а саме тяжкі наслідки, завдані злочином, які виразилися у смерті людини, фактичне невизнання нею своєї вини, оскільки наданими в судовому засіданні показаннями обвинувачена фактично намагалась перекласти відповідальність на ОСОБА_19 , натякаючи на перевищення ним швидкості руху, а також суд належним чином не врахував вчинення обвинуваченою тяжкого злочину та не відшкодування нею більше ніж за 2 роки хоча б частково заподіяної шкоди, а тому, на думку потерпілої сторони, призначене ОСОБА_8 покарання є явно несправедливим через м'якість. Також вважає, що суд не дотримався засад розумності, виваженості та справедливості, задовольняючи частково вимоги потерпілих в частині відшкодування моральної шкоди, адже на їх думку, саме визначена моральна шкода у розмірі 200 000 грн. кожному буде відповідати вказаним засадам, враховуючи, що повною мірою визначити душевну біль внаслідок втрати сина, батька та чоловіка неможливо. Відтак просив оскаржуваний вирок скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 засудити за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. Цивільний позов потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_11 , яка діє в інтересах малолітньої потерпілої ОСОБА_14 в частині стягнення моральної шкоди задовольнити повністю, стягнувши з обвинуваченої на їх користь у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням 200 000 грн. на кожного.
В запереченнях на апеляційну скаргу представника потерпілого, захисник обвинуваченої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги представника потерпілих в повному обсязі з огляду на те, що смерть потерпілого не може бути визнана обтяжуючою обставиною, оскільки вона є ознакою кримінального правопорушення, з доводами про не відшкодування завданої шкоди також не погоджується, оскільки обвинувачена намагалась відшкодувати завдану шкоду шляхом направлення поштових переказів на користь потерпілих, які свідомо їх не отримували, що підтверджується відповідними квитанціями, а певну частину заподіяної шкоди потерпілим відшкодувала страхова компанія. Також вказав, що не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про сумніви визнання вини ОСОБА_8 , адже остання повністю визнала вину, брала участь в слідчому експерименті задля встановлення вихідних даних для проведення експертизи, яка не містить відомостей про технічну неспроможність її свідчень, що підтверджує той факт, що обвинувачена говорить правду та визнає свою вину.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченої та її захисника, які апеляційну скаргу обвинуваченої підтримали в частині необхідності призначення їй мінімального покарання у виді 3 років позбавлення волі та застосування положень ст. 75 КК України та в частині стягнення на користь малолітньої потерпілої ОСОБА_14 шкоди, завданої втратою годувальника у розмірі 2081,21 грн. щомісяця до досягнення дитиною повноліття, а в частині, що стосується зменшення розміру моральної шкоди, задоволеної на користь ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , не підтримали та просили не розглядати, проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілих заперечували; пояснення потерпілих та їх представника, які підтримали апеляційну скаргу представника потерпілих та просили її задовольнити, не заперечували проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої в частині зменшення розміру виплат на користь малолітньої потерпілої ОСОБА_14 ; пояснення прокурора, яка не заперечувала проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченої в частині вирішення питання відшкодування шкоди малолітній ОСОБА_14 та заперечувала проти задоволення апеляційної скарги представника потерпілих; вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно з ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає вирок суду в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції в частині фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, доведеності вини обвинуваченої ОСОБА_8 , правильності кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються. Підстав для виходу за межі апеляційних вимог в порядку ч. 2 ст. 404 КПК України в цій частині колегія суддів не знаходить.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про суворість призначеного їй покарання та можливість застосування до неї положень ст. 75 КК України, на думку колегії суддів, підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України підставами для застосування цієї норми закону є:
призначення покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років;
переконання суду про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, яке ґрунтується на сукупності даних про тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інших обставинах справи.
Як вбачається з вироку, мотивуючи рішення про необхідність призначення обвинуваченій покарання у виді реального позбавлення волі, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, наявність обставин, що пом'якшують покарання, якими суд визнав визнання вини та щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання винної, особу винної, яка раніше не судима, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, є особою з інвалідністю третьої групи, одружена, має на своєму утриманні неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що свідчить про міцні соціальні зв'язки, висновок органу пробації про можливість виправлення без позбавлення або обмеження волі на певний строк, а також позицію потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та їх представника - адвоката ОСОБА_12 , які наполягали на суворій мірі покарання для обвинуваченої ОСОБА_8 , та просили реально позбавити її волі, вказуючи, що вона не розкаялася в скоєному, не просила вибачення у них за скоєний нею злочин та не відшкодувала нанесених матеріальних збитків і заподіяної злочином моральної шкоди. Крім того, суд зазначив, що ОСОБА_8 скоїла кримінальне правопорушення понад два роки тому, за цей час матеріальну та моральну шкоду заподіяну потерпілим у добровільному порядку не відшкодувала, а внаслідок отриманих тілесних ушкоджень у результаті ДТП з вини ОСОБА_8 наступила смерть потерпілого ОСОБА_17 , а потерпілі ОСОБА_10 , ОСОБА_13 отримали тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Між тим, колегія суддів вважає, що вказані обставини судом першої інстанції були враховані із неналежною повнотою.
Колегія суддів враховує те, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_8 за тяжкістю хоч і відноситься до тяжкого злочину та спричинило тяжкі наслідки у вигляді смерті потерпілого ОСОБА_18 та отримання середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень потерпілими ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , однак вчинене ОСОБА_8 з необережності та після його вчинення вона надавала медичну допомогу, викликала поліцію та швидку допомогу і не намагалась зникнути з місця пригоди. Також колегією суддів враховується сукупність даних, що характеризують особу обвинуваченої, яка раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, вперше вчинила кримінальне правопорушення, є особою з інвалідністю ІІІ групи, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружена, мала на своєму утриманні неповнолітню дитину - дочку ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а згідно з висновком досудової доповіді Тетіївського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» в м. Київ та Київській області від 20.19.2019 року, виправлення ОСОБА_8 без позбавлення волі або обмеження волі можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
Крім того, у ході апеляційного розгляду колегією суддів встановлені додаткові дані, які характеризують обвинувачену ОСОБА_8 , а саме те, що її чоловік ОСОБА_11 28.07.2022 року був призваний на військову службу у ЗСУ, однак отримав поранення, пов'язане з захистом Батьківщини, а тому наразі не виконує обов'язків військової служби, а обвинувачена ОСОБА_8 станом на день апеляційного розгляду має на утриманні 2 неповнолітніх дітей - доньок ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_16 , 03.01.2024 року, і на даний час є вагітною, що в своїй сукупності свідчить про наявність в неї сім'ї та міцних соціальних зв'язків, а також наявність в обвинуваченої батьківських обов'язків щодо забезпечення нормального розвитку, виховання та навчання своїх дітей. Крім того, колегією суддів враховується те, що обвинувачена поступово відшкодовує заподіяну шкоду шляхом численних переказів грошових коштів на ім'я потерпілих, на підтвердження чого нею та її захисником надані відповідні квитанції, які знаходяться в матеріалах справи.
Крім того, колегією суддів враховується наявність пом'якшуючої покарання обставини, а саме, щирого каяття обвинуваченої, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання винної.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, засуджує свою поведінку. Крім того, в суді апеляційної інстанції обвинувачена також підтвердила, що визнає свою вину, усвідомлює протиправність своєї поведінки, висловила щирий жаль з приводу вчиненого та зробила для себе належні висновки, зазначивши, що час повернути не може, разом з тим, намагається відшкодувати шкоду, адже в потерпілих також росте дитина, і вона також має дітей і хотіла б їх ростити та виховувати, а тому просить не позбавляти її волі та застосувати умовне покарання.
Сукупність встановлених судом першої інстанції та апеляційним судом обставин, що характеризують особу обвинуваченої, наявність пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченої до вчиненого та його наслідків, на думку колегії суддів, є такими, що дають підстави для висновку про можливість застосування положень ст. 75 КК України до призначеного обвинуваченій ОСОБА_8 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України.
Крім того, питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання як такого, що включає не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. При цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання, як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні покарання, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали кримінального провадження не містять будь-яких даних, які б указували на неможливість виправлення обвинуваченої без відбування призначеного покарання. На підтвердження такого висновку, колегія суддів зважає на дані, що характеризують особу обвинуваченої, тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, наявність пом'якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченої до вчиненого та його наслідків. Зазначені обставини у їх сукупності приводять колегію суддів до переконання щодо можливості виправлення ОСОБА_8 без ізоляції від суспільства та необхідності звільнення її від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, а тому призначене їй покарання у виді реального позбавлення волі є таким, яке не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок його суворості та не буде сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Разом з тим, з урахуванням вчиненого обвинуваченою ОСОБА_8 кримінального правопорушення, яке відноситься до кримінального правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту, з урахуванням наслідків вчиненого у вигляді настання смерті та заподіяння тілесних ушкоджень, колегія суддів вважає, що тривалість іспитового строку повинна становити 3 (три) роки.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченої про можливість призначення їй основного покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді трьох років позбавлення волі не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону, оскільки при призначенні обвинуваченій покарання за ч.2 ст. 286 КК України у виді 4 років позбавлення волі судом належним чином враховані тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, її відношення до вчиненого та його наслідків, а тому призначене судом основне покарання відповідає меті покарання, визначеній ч.2 ст. 50 КК України та є необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченої та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Доводи апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 про необхідність призначення ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді 8 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, колегія суддів також вважає необґрунтованими та такими, що суперечать як вимогам закону, так і матеріалам кримінального провадження. Зокрема, його доводи про фактичне невизнання обвинуваченою своєї вини, оскільки наданими в судовому засіданні показаннями обвинувачена фактично намагалась перекласти відповідальність на ОСОБА_19 , натякаючи на перевищення ним швидкості руху, колегія суддів не сприймає, оскільки із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_8 повністю визнала свою вину та щиро розкаялася, надаючи пояснення щодо обставин події, яка сталась.
Крім цього, доводи представника потерпілих про те, що суд не врахував наявність обтяжуючої покарання обставини, а саме тяжкі наслідки, завдані злочином, які виразилися у смерті людини, колегія суддів вважає такими, що не відповідають вимогам закону, адже дії ОСОБА_8 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_17 , та заподіяння середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, які викликали довготривалий розлад здоров'я потерпілим ОСОБА_10 та ОСОБА_13 , а тому тяжкі наслідки, завдані злочином, які виразилися у смерті людини, були враховані як ознака кримінального правопорушення, що впливає на його кваліфікацію, що відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України унеможливлює її врахування судом як таку, що обтяжує покарання, що свідчить про необґрунтованість вимог апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 , в цій частині.
Щодо доводів апеляційної скарги представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 про неправильне вирішення цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди, то колегія суддів вважає їх обґрунтованими.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, у тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
У п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Рішення суду першої інстанції про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь потерпілих моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, в розмірі 100 000 грн. не відповідає обставинам справи та наданим суду доказам, вимогам розумності та справедливості, та не є адекватним ступеню моральних страждань потерпілих та вимушених змін у їхньому житті внаслідок смерті близької їм людини - сина, чоловіка та батька, а також не є пропорційним тому фізичному болю, які отримали цивільні позивачі внаслідок заподіяних їм тілесних ушкоджень через які вони перебували на лікуванні, а тому колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги представника потерпілих про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь кожного потерпілого по 200 тис грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди є обґрунтованими та такими, що відповідають глибоким душевним переживанням потерпілих, з урахуванням того, що життя людини є найвищою соціальною цінністю, а ті глибокі емоційні та фізичні страждання, заподіяні внаслідок загибелі їх сина, чоловіка та батька, призвели до порушення їх нормальної життєдіяльності таїх особистих соціальних зв'язків, а також змусили здійснити додаткові зусилля з організації їх подальшого життя.
Вирішуючи питання про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь малолітньої потерпілої ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , шкоди у зв'язку з втратою годувальника, колегія суддів зазначає наступне.
Як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, сім'я померлого ОСОБА_18 складається з дружини ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та дочки - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується довідкою Бурковецького старостинського округу № 1 Тетіївської міської ради Київської області за № 248 від 04.09.2019 року (том 1 а.с. 62), а розмір середньомісячного доходу сім'ї ОСОБА_18 складав 10 411,06 грн., що підтверджує довідка ТОВ «МІКСЕН» за вих. № МХ000000013 від 10.07.2019 року (том 1 а.с. 119), а тому середньомісячна частка кожного члена сім'ї складає: 10 411,06 грн. (середньомісячний дохід сім'ї) / 3 (загальний склад сім'ї) = 3470,35 грн. та до досягнення дочкою ОСОБА_18 - ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 18 річного віку її дохід як члена сім'ї мав бути у розмірі: 3470,35 грн. (середньомісячна її частка як члена сім'ї) х 216 місяців (18 років) = 719 595,60 грн.
Однак, як вбачається з матеріалів провадження, страхова компанія відшкодувала у добровільному порядку ОСОБА_11 як законному представнику ОСОБА_14 шкоду, завдану у зв'язку з втратою годувальника, у розмірі 149 924 грн., що підлягає вирахуванню.
Крім того, на момент ухвалення оскаржуваного вироку малолітній потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , був 1 рік 11 місяців (23 місяці), а тому сума 79 818,05 грн. (3470,35 грн. х 23 ) також підлягає вирахуванню під час визначення розміру шкоди, яка підлягає сплаті малолітній потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до її 18-річчя, про що не заперечував представник потерпілих.
За таких обставин щомісячний розмір відшкодування шкоди, завданий малолітній потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з втратою годувальника має становити 2693 грн. 54 коп. до досягнення нею 18-річного віку (749 595,60 (дохід ОСОБА_14 як члена сім'ї до досягнення 18-річчя) - 149 924 грн. (відшкодована страховиком сума) - 79 818,05 грн. (дохід ОСОБА_14 до дати ухвалення вироку) = 519 853,55 грн. : 193 місяці (18 років - 1 рік 11 місяців) = 2693,54 грн.)
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково, змінивши вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання та в частині вирішення цивільного позову.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_8 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу представника потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , малолітньої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_12 задовольнити частково.
Вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2021 рокущодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання та в частині вирішення цивільного позову.
До основного покарання, призначеного ОСОБА_8 , застосувати положення ст. 75 КК України та звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_14 , в інтересах якої діє її законний представник ОСОБА_11 , в рахунок відшкодування моральної шкоди по 200 000 (двісті тисяч) гривень кожному.
Стягнути з обвинуваченої ОСОБА_8 на користь ОСОБА_11 як законного представника ОСОБА_14 , шкоду, завдану малолітній потерпілій ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв'язку з втратою годувальника у розмірі 2693 (дві тисячі шістсот дев'яносто три) грн. 54 (п'ятдесят чотири) коп. щомісячно до досягнення дитиною ОСОБА_14 18-річного віку, тобто до 23.08.2037 року включно.
В решті вирок Тетіївського районного суду Київської області від 28 липня 2021 року залишити без змін.
Ухвалу може бути оскаржено у касаційному порядку протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4