Справа №761/33632/25 Слідчий суддя - ОСОБА_1
Провадження №11-сс/824/7099/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, -
за участю сторін провадження:
особи, яка подала скаргу ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 25.07.2025 - залишено без задоволення.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що ч. 1 ст. 214 КПК України не може бути застосована в частині внесення відомостей до ЄРДР щодо Президента України на час виконання ним повноважень Президента України, оскільки в сили ст. 105 Конституції України, Президент України користується правом недоторканності на час виконання повноважень. Крім того, слідчий суддя вказав, що також зазначене закріплено рішенням Конституційного суду України у справі №19рп/2003 від 10.12.2003, згідно якого положення ч. 1 ст. 105 Конституції України слід розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути порушена кримінальна справа.
Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року та повернути матеріали скарги на повторний розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, оскільки рішення отримала 29.08.2025.
Апелянт вказує, що ухвала слідчого судді є незаконною, неповною, винесена з грубими порушеннями норм КПК та Конституції України. Зокрема, апелянт зазначає, що суддею не взято до уваги ст. 214 КПК України, яка носить імперативний характер прямої дії. Крім того, апелянт вважає, що слідчий суддя при ухваленні рішення незаконно послалась ст. 105 Конституції України.
На думку апелянта, ОСОБА_7 на сьогодні не є Президентом згідно основного Закону і тому її скарга підлягає задоволенню із зобов'язанням компетентної особи СБУ внести відомості за її заявою про кримінальні правопорушення від 25.07.2025 до ЄРДР.
Представник Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суд не повідомив, а тому враховуючи наведене та вимоги ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у відсутність осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Вирішуючи клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів, враховує, те, що оскаржувана ухвала слідчого судді хоч і була постановлена з викликом сторін, проте розгляд справи відбувся без участі ОСОБА_6 , зі змістом вказаної ухвали остання ознайомилась після її отримання 29.08.2025, та 03.09.2025 направила до суду апеляційну скаргу, а тому зважаючи на те, що виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, вважає, що строк апеляційного оскарження в даному випадку пропущений із поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується доводів апеляційної скарги по суті, то колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі скарги ОСОБА_6 звернулась до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за заявою від 25.07.2025 про вчинення, на переконання заявника, кримінального правопорушення Президентом України.
За результатами розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Однак, згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями.
При цьому, кримінальний кодекс України має своїм завданням правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від кримінально-протиправних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання кримінальним правопорушенням (ч. 1 ст. 1 КК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 1 КК України для здійснення цього завдання Кримінальний кодекс України визначає, які суспільно небезпечні діяння є кримінальними правопорушеннями та які покарання застосовуються до осіб, що їх вчинили.
Кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом кримінального правопорушення (частина 1 статті 11 КК України).
Статтею 2 КПК України визначено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання вказаних завдань і покликана, з одного боку, забезпечити рішуче оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого виключити незаконне і необґрунтоване залучення громадян в орбіту кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів.
Так, ч. 1, 2 ст. 214 КПК України визначено, що слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Водночас, відповідно до ст. 105 Конституції України Президент України на час виконання повноважень користується правом недоторканності.
Як правильно вказав слідчий суддя, порядок усунення Президента України з поста у разі вчинення ним державної зради або іншого злочину, регламентується положеннями ст. 111 Конституції України.
У свою чергу, порядок здійснення досудового розслідування відносно Президента України врегульований Законом України «Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)» № 39-IX від 10.09.2019.
Як зазначено у висновку Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Президента України про надання висновку щодо відповідності Конституції України Римського Статуту Міжнародного кримінального суду (справа про Римський Статут) № 3-в/2001 від 11.07.2001 - недоторканність певної категорії посадових осіб це не їх привілей; вона пов'язана з виконанням ними важливих державних функцій, а тому відповідно до Конституції України і міжнародно-правових зобов'язань України не може розглядатися як гарантія їх безкарності. Недоторканність народних депутатів України, Президента України, суддів передбачає лише спеціальні умови притягнення їх до кримінальної відповідальності.
Таким чином, право недоторканності Президента України треба розуміти як органічну складову його конституційного статусу, що має на меті забезпечення умов для реалізації покладених на нього повноважень. Корегування змісту цього права неможливе без внесення відповідних змін до Конституції України.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що вона має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Судові рішення мають гуртуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
Відтак, слідчий чи прокурор не мають повноважень розпочинати досудове розслідування щодо Президента України, а такі повноваження мають тільки спеціальні тимчасові слідчі комісії ВР України, до складу якої включаються спеціальний прокурор і спеціальні слідчі.
Зважаючи на вище викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що внесення відомостей до ЄРДР щодо Президента України під час виконання ним повноважень буде порушення приписів Основного закону.
Що стосується посилань ОСОБА_6 на те, що термін повноважень Президента України ОСОБА_7 на теперішній час сплив, то колегія суддів вважає їх неспроможними, оскільки не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства.
Будь-яких істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та обґрунтоване рішення, колегія суддів не вбачає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність, обґрунтованість та вмотивованість постановленої слідчим суддею ухвали за скаргою ОСОБА_6 та підстав для її скасування не вбачає.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-
постановила:
Клопотання ОСОБА_6 задовольнити та поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 14 серпня 2025 року, якою залишено без задоволення скаргу ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Служби безпеки України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальне правопорушення за заявою від 25.07.2025 - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4