Апеляційне провадження № 22-ц/824/14952/2025
Справа № 381/2041/25
Іменем України
22 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Анапріюк С.П. у м. Фастів 02 липня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,
У квітні 2025 року позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернувся до суду з позовом, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року в розмірі 25000 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 5000 грн., прострочена заборгованість за процентами 20000 грн., покласти на відповідача судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Позов мотивовано тим, що 17 лютого 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» і ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1350-1390. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор С0647 для підписання кредитного договору № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.
Відповідно до умов кредитного договору позивач взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту 5000 грн., строк кредитування 300 днів, базовий період 20 днів, знижена відсоткова ставка 2,50 % в день, стандартна відсоткова ставка - 2,50 % на день, а відповідач зобов'язався повернути кредит та відсотки за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених кредитним договором.
Позивач виконав взяті на себе зобов'язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору шляхом перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. В подальшому відповідач порушив умови кредитного договору і не повернув в повному обсязі кредит, а також не виконав в повному обсязі всі інші свої грошові зобов'язання перед позивачем, внаслідок чого станом на 27 лютого 2025 року виникла заборгованість в сумі 42500 грн., з яких прострочена заборгованість за кредитом 5000 грн., прострочена заборгованість за процентами 37500 грн.
Разом із тим, кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 17500 грн. за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 25000 грн.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року в позові ТОВ «Укр Кредит Фінанс» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на необґрунтованість судового рішення, порушення норм матеріального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач, посилаючись на положення ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 639 ЦК України, зазначав, що на виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор С0647 для підписання кредитного договору № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки. Таким чином, один із дозволених законом підписів було використано при укладенні кредитного договору № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року.
Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, правила та інші супутні документи на email, зазначений клієнтом при реєстрації, також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта.
Зазначив, що на підтвердження укладення кредитного договору відповідачем з ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано до суду електронний доказ в паперовій формі (роздруківка тексту кредитного договору), підписаний одноразовим ідентифікатором С0647. Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладено в електронній формі.
Наголошував, що укладення кредитного договору в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду. На підтвердження засвідчення договору кваліфікованою електронною печаткою з позначкою часу надається протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. Відповідно до зазначеного протоколу вбачається, що договір підписаний електронною печаткою ТОВ «Укр Кредит Фінанс», також зазначено час та дата підпису, яка співпадає з часом та датою, зазначеною у договорі.
У зв'язку з вищенаведеним відповідач підписав кредитний договір відповідно до розділу 12 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором С0647, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою з позначкою часу.
Щодо ідентифікації особи відповідача при укладенні кредитного договору, як зазначалося в позові, при оформленні кредитного договору за допомогою веб-сайту клієнт (відповідач) проходить перевірку та надає сканкопії документів (паспорту та ідентифікаційного коду) або верифікується за допомогою технології BankID. Без введення позичальником логіна і паролю в інтернет-банкінгу, де він обслуговується, які відомі виключно позичальнику, здійснення його верифікації, передання ним та отримання товариством персональних даних від позичальника з метою укладення кредитного договору є неможливим.
Враховуючи викладене, відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації) для належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.
Щодо надання первинних бухгалтерських документів, в тому числі виписки по картковому рахунку відповідача, пояснював, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону України «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до виданої йому ліцензії. Таким чином, товариство не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку. Оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі і документи про перерахування відповідачу кредитних коштів, є неможливим. Крім того, первинними документами саме з метою доказування в судових справах можна вважати будь-який документ, що підтверджує реальність здійснення господарської операції, хоча він таким може й не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи наявні довідка про перерахування суми кредиту, довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс», розрахунок заборгованості.
Щодо належності карткового рахунку відповідачу, на який було перераховано кредитні кошти за кредитним договором, пояснював, що клієнт самостійно вносить до інформаційно-телекомунікаційної системи кредитора номер своєї банківської картки, на яку бажає отримати кредит, підписує кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора, а інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі перераховує кредитні кошти за реквізитами, вказаними клієнтом.
Звертав увагу, що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача.
Посилався на вимоги п. 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, яким передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ ХХ** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Вказував, що згідно п. 64 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» від 29 липня 2022 року № 164, суб'єкт господарювання зобов'язаний не копіювати платіжний інструмент чи його реквізити.
Зазначав, що таким чином, відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до вищенаведених постанов Правління НБУ позивач не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
Отже, на підтвердження перерахування відповідачу коштів до суду надано довідку про перерахування суми кредиту № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року, а також лист-довідка АТ КБ «ПриватБанк», які містять номер особистого електронного платіжного засобу відповідача з маскою, а саме НОМЕР_2 .
Зважаючи на норми ст. 46 Закону України «Про платіжні послуги», у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту, не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась. Таким чином, перерахування кредитних коштів відбулось на картковий рахунок, вказаний ОСОБА_1 під час заповнення заявки.
Щодо фактичного перерахування кредитних коштів відповідачу, пояснював, що позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 від 02 грудня 2019 року про надання послуг в системі LiqPay) видав відповідачу кредитні кошти в розмірі 5000 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про успішне перерахування платежу на картку отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі. Таким чином, довідка АТ КБ «ПриватБанк» щодо видачі кредиту та довідка про перерахування суми кредиту № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року є належними і достовірними доказами перерахування відповідачу коштів у сумі 5000 грн.
Зазначав, що в листі (довідці) АТ КБ «ПриватБанк» міститься інформація про перерахування коштів не тільки відповідачу за договором № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року, але й за іншими кредитними договорами. Більш детальна інформація про перерахування грошових коштів саме ОСОБА_1 по договору № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року зазначена у довідці про перерахування суми кредиту, яка наявна в матеріалах справи. Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо не доведення позивачем факту перерахування коштів відповідачу, оскільки до матеріалів справи було долучено лист (довідку) про перерахування коштів від АТ КБ «ПриватБанк» щодо видачі кредиту ОСОБА_1 за договором № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року та довідку про перерахування суми кредиту, які є достовірними та належними доказами перерахування відповідачу коштів у загальній сумі 5000 грн.
Наводив доводи щодо погодження сторонами в кредитному договорі № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року умов щодо суми кредиту, розміру та сплати процентів, а також строку кредитування, отже, позивач має законне право на нарахування процентів (згідно п. 4.10 кредитного договору) протягом строку договору, що визначені в п. 4.12 кредитного договору.
Відповідно до паспорта споживчого кредиту, інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затвердженого наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 01-П від 04 січня 2024 року, який разом з кредитним договором складають єдиний договір, в якому визначаються істотні умови, зазначено, що стандартна ставка - 2,50 % в день, знижена ставка - 2,5 % в день, зазначено фіксований тип процентної ставки. Крім того, вбачається, що у паспорті споживчого кредиту споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування. Вищевказане підписано ОСОБА_1 17 лютого 2024 року шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Вказані умови кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.
Зауважував, що з наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, з нього вбачається основний борг, нараховані відсотки, сума платежу, та залишок нарахованих непогашених відсотків відповідачем.
Звертав увагу, що відповідно до розрахунку заборгованості штраф та комісія ОСОБА_1 не нараховувались, а після закінчення строку кредитування нарахування процентів було зупинено, що вбачається з розрахунку заборгованості, а саме у графі «Ставка %» з 13 грудня 2024 року зазначено «0».
Зауважував, що з розрахунку заборгованості також вбачається, що позивач не нараховував відповідачу жодних штрафних санкцій (пені, штрафу, неустойки, процентів за ст. 625 ЦК України) за неналежне виконання умов кредитного договору.
Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту надання ОСОБА_1 кредитних коштів, а тому, відповідно, і наявність правових підстав для стягнення цих коштів.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» надано копію договору про відкриття кредитної лінії №1350-1390 та паспорт споживчого кредиту, правила надання кредитної лінії, довідку про перерахування коштів, довідку про перерахування суми кредиту, розрахунок заборгованості.
Згідно із розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08 червня 2017 року № 2401 «Про видачу Укр Кредит Фінанс» ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів)» ТОВ «Укр Кредит Фінанс» видано ліцензію на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.
17 лютого 2024 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту (credos.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, уклали електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1350-1390 (а. с. 18 - 32).
Згідно з умовами вказаного договору, який підписано позичальником одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), на підставі якого відповідач мав отримати кредит, сторонами погоджено дату надання кредиту 17 лютого 2024 року.
Відповідно до п. 2.2 кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов'язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом.
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору розмір наданого кредиту 5000 грн.
Згідно з п. 4.10 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 2,5 % за кожен день користування кредитом.
Відповідно до 4.12 кредитного договору строк користування кредитом 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту.
Відповідно до п. 4.14 договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору складає 42500 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користуванням кредитом.
До матеріалів справи ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також додано Правила відкриття кредитної лінії, якими передбачено, що заявник заповнює заявку на сайті кредитодавця, вказуючи всі дані, які визначені в заявці як обов'язкові для прийняття рішення про можливість надання кредиту (а. с. 33 - 47).
Як вбачається з пункту 5.1. Правил, після отримання заявником від кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання кредиту та відкриття відповідного рішення в особистому кабінету, заявник отримує гіперпосилання для ознайомлення з офертою щодо укладення договору. Після отримання заявником оферти (безпосередньо до використання заявником електронного підпису) заявнику надсилається одноразовий ідентифікатор.
Заявник надає кредитодавцю відповідь про повне та безумовне прийняття оферти щодо укладення договору в електронній формі в особистому кабінеті шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який надсилається кредитодавцем в смс-повідомленні або шляхом дзвінку на номер телефону, який вказаний заявником/позичальником в заявці, що вважається підписанням договору відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п. 5.5 Правил, у випадку відмови від укладення заявником договору чи не підписання його шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором протягом 7 (семи) днів з моменту надсилання оферти заявнику, оферта кредитодавця втрачає чинність.
До позовної заяви ТОВ «Укр Кредит Фінанс» також надано Паспорт споживчого кредиту з інформацією щодо умов кредитування, який в розділі «підпис споживача» містить посилання на прізвище, ім'я, по батькові з зазначенням про проставлення електронного підпису одноразовим ідентифікатором А0647 (а. с. 48 - 51).
Відповідно до листа АТ КБ «ПриватБанк» від 21 березня 2025 року, АТ КБ «ПриватБанк» повідомило ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про успішність операцій, проведених через систему платежів в системі LiqPay, зокрема, 17 лютого 2024 року операції по договору № 1350-1390 на суму 5000 грн., номер картки: НОМЕР_2 (а. с. 54 - 58).
Аналогічні реквізити електронного платіжного засобу містить і довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року на номер картки НОМЕР_2 (а. с. 59).
Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви, станом на 27 лютого 2025 року за кредитним договором № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 42500 грн., що складається з: основного боргу - 5000 гривень; залишок відсотків - 37500 грн. (а. с. 60 - 63).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Крім того, до апеляційної скарги надано нові докази, а саме копію договору № 4010 про надання послуг в системі LiqPay, укладеного ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», протокол створення та перевірки кваліфікованого електронного підпису від 17 лютого 2024 року, яким підписано кредитний договір № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Апеляційна скарга не містить клопотання про дослідження нових доказів із обґрунтуванням поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, в ньому не наведено об'єктивних причин, які перешкодили подати вказані докази у встановлений законом строк, не заявлено клопотання про поновлення строку для подання нових доказів.
Виходячи із наведеного, з урахуванням вимог ст. 12, 367 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач не надав доказів неможливості подання нових доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, відтак надані до апеляційної скарги докази апеляційним судом не приймаються.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 77 - 80 ЦПК України).
Стаття 80 ЦПК України передбачає достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, за змістом цих норм процесуального права сторона справи зобов'язана та має право довести обставини, на які вона посилається на підставі доказів, які вона надає самостійно або за допомогою суду.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом (ч. 2 ст. 13 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 3 ст. 13 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що позивач не надав і в матеріалах справи відсутні докази проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «Укр Кредит Фінанс». У свою чергу, зазначення у тексті договору особистих даних відповідача не підтверджує підписання останнім кредитного договору в електронній формі.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками, оскільки без доказів на підтвердження факту створення заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання одноразового ідентифікатора відповідачу на мобільний номер телефона, який він вказав під час заповнення заявки, використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірнику кредитного договору та додатків до нього, які є невід'ємною частиною договору, проведення ідентифікації відповідача та доказів здійснення ним дій, спрямованих на укладення договору в електронній формі, одноразовий ідентифікатор, зазначений в кредитному договорі та супутніх документах, є лише абстрактною літеро-числовою комбінацією.
Такими належними та допустимими доказами міг бути моніторинг дій користувача в інформаційно-телекомунікаційній системі, яким зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладення електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів, а на підтвердження ідентифікації ОСОБА_1 , в тому числі через систему BankID - фото з паспортом ОСОБА_1 на підтвердження того, що саме відповідач оформлював кредитні відносини з ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Разом із тим, такі докази не подавалися до суду першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги, що кредитний договір № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року укладений ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», не були підтверджені під час розгляду справи судом першої інстанції належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як безпідставні.
Крім того, суд першої інстанції вірно визначився з тим, що надані позивачем на підтвердження перерахування коштів відповідачу довідки про перерахування коштів та про перерахування суми кредиту не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу коштів, оскільки вони не містять даних щодо власника банківської картки, на яку були перераховані кошти, повного номеру картки, що позбавляє можливості вважати доведеним факт переказу ТОВ «Укр Кредит Фінанс» коштів у зазначеному позивачем розмірі на картковий рахунок, який належить саме відповідачу.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 13 Закону України «Про електронну комерцію» розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України. Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України. Способи, строки та порядок розрахунків у сфері електронної комерції визначаються в електронному договорі з урахуванням вимог законодавства України.
Продавець (виконавець, постачальник), оператор платіжної системи або інша особа, яка отримала оплату за товар, роботу, послугу відповідно до умов електронного договору, повинні надати покупцеві (замовнику, споживачу) електронний документ, квитанцію, товарний чи касовий чек, квиток, талон або інший документ, що підтверджує факт отримання коштів, із зазначенням дати здійснення розрахунку.
Так, надані позивачем як докази переказу суми кредиту довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування ОСОБА_1 суми кредиту № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року в сумі 5000 грн. за допомогою системи LiqPay, № платіжної картки НОМЕР_2 , а також повідомлення АТ КБ «Приватбанк», згідно якого 17 лютого 2024 року була проведена успішна транзакція на суму 5000 грн. на картку НОМЕР_2 , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу.
Не надано також доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке, згідно доводів ТОВ «Укр Кредит Фінанс», здійснило переказ коштів на реквізити невідомого отримувача.
З огляду на вказане, матеріали справи не містять належних доказів, підтверджуючих виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» умов п. 4.6 договору про відкриття кредитної лінії № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності електронного платіжного засобу, реквізити якого неповно зазначені у тексті договору, саме ОСОБА_1 .
Не заявлялось стороною позивача в суді першої інстанції у відповідному процесуальному порядку і клопотань про витребування доказів для підтвердження обставин, на які посилається ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
Відтак, з огляду на докази, наявні в матеріалах справи, суд позбавлений можливості ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять.
Також апеляційний суд враховує і у рішенні суду першої інстанції обґрунтовано зазначено, що довідка ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року та розрахунок заборгованості за кредитним договором складені самим позивачем, а тому не можуть бути належними та допустимими доказами, оскільки інформація у таких доказах повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони - позивача.
За вказаних обставин позивачем не доведено існування заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року.
Таким чином, висновок суду першої інстанції, що матеріали справи не містять належних доказів, що підтверджують виконання ТОВ «Укр Кредит Фінанс» договору про відкриття кредитної лінії щодо здійснення безготівкового переказу грошової суми на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу, і що додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку відповідача не підтверджують надання позивачем кредитних коштів, правильності нарахування процентів за кредитним договором, факту наявності у відповідача боргу за невиконаним зобов'язанням по кредитному договору, є цілком законним та обґрунтованим та не спростовується доводами апеляційної скарги.
Доводи апеляційної скарги, що кредитні кошти були перераховані позивачем відповідно до умов кредитного договору та Правил надання споживчих кредитів, на підставі інформації про банківські реквізити для перерахування кредитних коштів, отриманої від відповідача, не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами та відхиляються апеляційним судом як припущення.
Доводи апеляційної скарги, що оскільки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерські документи по рахунку ОСОБА_1 , в тому числі і документів про перерахування відповідачу кредитних коштів, є неможливим, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції про недоведеність та необґрунтованість позову та відхиляються апеляційним судом.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на п. 10 постанови Правління НБУ від 03 листопада 2021 року № 113 «Про затвердження положення про додаткові вимоги до договорів не банківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)», п. 64 Постанови Правління НБУ від 29 липня 2022 року № 164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», та доводи про те, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» на підставі наведених вимог закону не може повністю зазначати та зберігати у документах номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, відхиляються апеляційним судом як такі, що не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки позивач ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був позбавлений можливості звернутися до суду першої інстанції з клопотанням про витребування у банку-емітента доказів належності кредитної картки саме відповідачу, однак на власний розсуд такою можливістю не скористався.
Апеляційний суд також відхиляє як безпідставні доводи апеляційної скарги щодо погодження сторонами в кредитному договорі № 1350-1390 від 17 лютого 2024 року умов щодо суми кредиту, розміру та сплати процентів, а також строку кредитування, і що з наданого до позову розрахунку заборгованості вбачається, що він відповідає вимогам закону, є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами кредитного договору, позаяк такі доводи наводяться позивачем, виходячи з його припущення щодо укладення з відповідачем кредитного договору і надання кредитних коштів, однак даних обставин позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції належними та допустимими доказами доведено не було.
Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів та відхиляються апеляційним судом.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, апеляційний суд виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Судді : Кашперська Т.Ц.
Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.