Справа № 761/6133/25 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/4954/2025 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
16 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року,-
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7 ,
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, серед іншого, клопотання прокурора задоволено частково, продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 вересня 2025 року включно.
Суму застави у якості альтернативного запобіжного заходу для обвинуваченого ОСОБА_7 визначено у розмірі 870 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, що становить 2634360,00 грн. (два мільйони шістсот тридцять чотири тисячі триста шістдесят грн.) 00 коп.
Зобов'язано начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор та керівника ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» забезпечити належне медичне обстеження та за необхідності надання медичної допомоги ОСОБА_7 .
При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував, що він обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, за вчинення якого законом передбачене безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі, будучи обізнаним з яким, якщо його вина буде доведена, він може переховуватись від суду. Також дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого у цьому кримінальному провадженні), оскільки ОСОБА_7 разом з іншими обвинуваченими обвинувачуються у тому, що під час вчинення інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 КК України, діяли спільно в інтересах та на замовлення не встановлених на цей час осіб (матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження), з якими ОСОБА_7 , перебуваючи без запобіжного заходу, зможе вільно спілкуватись та координувати їхні дії щодо приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, чинити тиск шляхом підкупу. Крім того, суд дійшов висновку про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинити інше кримінальне правопорушення), який обґрунтовується тим, що злочинна діяльність у вчиненні якої обвинувачується ОСОБА_7 , була спрямована на надання неправомірної вигоди службовій особі правоохоронного органу за вчинення останньою в його інтересах дій з використанням службового становища. У зв'язку з цим існує ризик того, що він може здійснити спробу надати неправомірну вигоду службовим особам правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності. Крім того, ОСОБА_7 , не перебуваючи під вартою, таким же чином може впливати на свідків, експертів з метою зміни її показань чи висновків.
Разом з тим, суд, враховуючи те, що визначена судом сума застави є непомірною для обвинуваченого, вважав за необхідне визначити менший розмір застави.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11.07.2025 в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 та: - у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу - застосувати до обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, заборонивши йому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , крім випадку надання медичної допомоги, у межах строку досудового розслідування; - у разі, якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою, визначити ОСОБА_7 розмір застави в межах, передбачених п. З ч. 5 ст. 182 КПК України, з покладенням на нього додаткових обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
В апеляційній скарзі захисник вказує, що наявні у кримінальному провадженні матеріали не підтверджують факт скоєння ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, враховуючи, що кримінальне провадження не розслідувалось слідчими НАБУ, то навіть, за наявності постанови про визначенні підслідності цього злочину за слідчими СБУ, здійснення досудового розслідування слідчими СБУ є незаконним.
Захисник зазначає, що у матеріалах клопотання міститься посилання на докази, які нібито підтверджують обставини вчинення інкримінованих злочинів, але зміст їх доказового значення перекручено прокурором у клопотання про застосування запобіжного заходу.
Крім того, апелянт вказує на відсутність будь-яких ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та у клопотанні взагалі не наведено будь-яких доказів, які саме ризики існують щодо ОСОБА_7 .
Також, як зазначає апелянт, у клопотанні прокурора не зазначається, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання (Київська область, м. Ірпінь, Сосновий провулок, буд. 3), одружений, має на утриманні дружину та двох малолітніх дітей, мати похилого віку, його соціальний стан, те, що ОСОБА_7 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, і той факт, що у лютому та квітні 2024 року ОСОБА_7 був двічі прооперований, відповідно до Консультативного висновку лікаря ДУ «Національний науковий центр хірургії та трансплантологи ім. О.О. Шалімова Національної академії медичних наук України» ОСОБА_9 від 10.05.2024 ОСОБА_7 потребує оперативного лікування, а саме - протезування правої підколінної артерії у зв'язку з загрозою втрати кінцівки, що свідчить про відсутність перерахованих у клопотанні ризиків, на які посилається прокурор.
Також захисник просить врахувати, що сумісним оглядом зав. інфарктним відділенням ОСОБА_10 , судинним хірургом ОСОБА_11 , кардіолога ОСОБА_12 КНП «Свято-Михайлівська клінічна лікарня м. Києва» 01.08.2024 року виявлено: за даними Ехокардіоскопії: ознаки гіпертрофії лівого шлуночка, склеротичні зміни аорти; за даними дуплексного сканування: аневризма правої підколінної артерії; стан після тромбозу лівої підколінної артерії; ЕКГ: ЧСС-100 уд/хв, ЕВС-відхилена вправо, блокада передньо-верхньої гілки ЛНПГ та загалом встановлений наступний діагноз: облітеруючий атеросклероз артерій нижніх кінцівок. Стан після аорто-біфеморального алошунтування (02.2024), ревізії лівої підколінної артерії (04.2024). Аневризма правої підколінної артерії, без ознак розшарування та розриву. Оклюзія подколінно-гомілкового сегменту лівої нижньої кінцівки. Хронічна недостатність кровообігу нижніх кінцівок ІІБ-ІІІ ст.
Просить апелянт також врахувати, що відповідно до характеристики від 10.05.2024, складеної депутатом Ірпінської міської ради ОСОБА_13 , ОСОБА_7 веде спокійний спосіб життя, з людьми з аморальною поведінкою не спілкується, являється гарним сім'янином та добропорядною людиною. Зазначені обставини свідчать про те, що ОСОБА_7 має стійкі соціальні зв'язки, а також подяки, зокрема від Асоціації розвитку та реконструкції регіонів України за волонтерську діяльність, КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради, КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня» Христинівської міської ради.
Також захисник просить врахувати, що дружині ОСОБА_7 - ОСОБА_14 , на праві спільної часткової власності належить 1А частини будинку АДРЕСА_2 , який було пошкоджено у 2022 році внаслідок влучання боєприпасу вході бойових дій та житло непридатне до проживання.
Окрім іншого апелянт зазначає, що прокурором у клопотанні не надано жодного доказу щодо будь-якого впливу на свідків чи існує спроба такого впливу, а будь-яких докази протилежного відсутні і, відповідно, до клопотання не додані.
Вважає й апелянт, що під час вирішення клопотання необхідно врахувати, що ОСОБА_7 не створював слідству жодних перешкод під час проведення слідчих дій та завжди вчасно приймав у них участь, що також характеризує його з позитивної сторони.
Крім того, апелянт наголошує, що застава у розмірі 2 634 360 грн. є явно непомірною для ОСОБА_7 та наявні правові підстави для визначення ОСОБА_7 розміру застави у межах встановлених ч. 5 ст. 182 КПК України.
Так, апелянт зазначає, що розмір застави повинен бути достатнім стримуючим фактором для підозрюваного щоб не здійснити втечу та при цьому не допускається встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави і перетворюється на безальтернативне ув'язнення.
Апелянт звертає увагу, що ОСОБА_7 не працевлаштований та наразі ніяких доходів не отримує. Із нерухомого майна ОСОБА_7 володіє: квартирою, загальною площею 73, 2 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 ; квартирою, загальною площею 70, 9 кв, м. за адресою: АДРЕСА_4 .
Крім того, ОСОБА_7 , має на утриманні дружину, двох малолітніх дітей та мати похилого віку - ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити з підстав наведених у ній, думку прокурора, який просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду, вивчивши надані судом першої інстанції матеріали провадження та надані захисником під час апеляційного розгляду матеріали, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Солом'янського районного суду м.Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42023000000001553 від 20.09.2023 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 14 п. п. 8, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_16 та ОСОБА_17 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, а також ОСОБА_18 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369, ч. 2 ст. 309 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинувачених та їх захисників для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м'який.
Що стосується доводів апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, то на переконання колегії суддів, вони є безпідставними, з огляду на наступне.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як правильно встановив суд першої інстанції, характер висунутого ОСОБА_19 обвинувачення у вчиненні, у тому числі особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, за вчинення якого законом передбачене безальтернативне покарання у виді позбавлення волі, а також враховуючи всі наявні в матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, стан його здоров'я, дають достатні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_7 , з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватися від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, вчиняючи дії щодо надання неправомірної вигоди іншим службовим особам правоохоронних органів з метою уникнення кримінальної відповідальності, зважаючи на інкриміноване йому кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 369 КК України.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Що стосується посилань захисника на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання, знаходженні на утриманні дружини, двох малолітніх дітей, матері похилого віку, позитивних характеристик, подяки, його соціальний статус, як на наявність сталих соціальних зв'язківта відсутності ризику переховування від суду, то колегія суддів зауважує, що дані обставини, дійсно свідчить про наявність у обвинуваченого певних соціальних зв'язків, однак, з урахуванням обсягу обвинувачення, конкретних обставини кримінального правопорушення, яке інкриміновано обвинуваченому, на даному етапі не можуть слугувати підтвердженням його належної процесуальної поведінки та свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які б в сукупності з усіма врахованими судом першої інстанції обставинами, зменшували встановлені в ході судового розгляду провадження ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_7 раніше не судимий та не притягувався до кримінальної відповідальності, не спростовує обґрунтованість ризику та доцільність продовження строку тримання під вартою, а також ж не дає достатніх підстав вважати, що обвинувачений не зможе здійснити дії, передбачені п.1, 5 ч.1 ст. 177 КПК України.
З приводу ризику, передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливості обвинуваченого ОСОБА_7 впливати на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого у цьому провадженні, а також експертів, то на переконання колегії суддів, на даному етапі провадження, яке наразі триває, докази сторони обвинувачення досліджуються, існують достатні підстави вважати, що обвинувачений може впливати на наведених вище осіб, з метою зміни ними показів, а також у разі зміни запобіжного заходу зможе вільно спілкуватись та координувати дії осіб, матеріали відносно яких виділені в окреме кримінальне провадження, з метою приховування слідів вчинення кримінального правопорушення, чинити тиск шляхом підкупу.
Щодо посилань захисника на відсутність доказів впливу його підзахисного на свідків, то слід зазначити, що обґрунтованість висунутого обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту, шляхом безпосереднього дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, в тому числі шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, тощо. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв'язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об'єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження, а тому враховуючи, що дане кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду і докази у повному обсязі ще не дослідженні, в тому числі і не допитані всі особи показання яких, суд сприймає безпосередньо, з урахуванням конкретних обставини кримінального провадження, та особи обвинуваченого, існує велика ймовірність того, що останній усвідомлюючи тяжкість покарання, що йому загрожує, може незаконно впливати, на потерпілого, свідків, іншого обвинуваченого у цьому провадженні, а також експертів у разі зміни йому запобіжного заходу на інший не пов'язаний з триманням під вартою.
При вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій, а не факту конкретного їх вчинення. Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 відповідає вимогам ст. 184 КПК України та містить всі необхідні відомості, передбачені зазначеною нормою закону, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Щодо стану здоров'я обвинуваченого, то як правильно вказав суд першої інстанції, якщо обвинувачений потребує додаткового обстеження та лікування у лікувальних закладах, то такі дії здійснюються відповідно до «Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого спільним Наказом Міністерства юстиції та Міністерства охорони здоров'я від 10.02.2012 (в ред. від 27.06.2023) та це не може бути підставою для зміни запобіжного заходу.
Поряд з цим, суд першої інстанції зобов'язав начальника ДУ «Київський слідчий ізолятор та керівника ДУ «Центр охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України» забезпечити належне медичне обстеження та за необхідності надання медичної допомоги ОСОБА_7 .
З приводу посилань захисника на відсутність доказів скоєння ОСОБА_7 інкримінованих правопорушень та порушення правил підслідності органом досудового розслідування, то колегія суддів зауважує, що обґрунтованість висунутого ОСОБА_7 обвинувачення перевіряється судом першої інстанції на підставі обвинувального акту шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів, яким за результатами судового розгляду суд надасть оцінку, як кожному окремо, так і в сукупності, в нарадчій кімнаті, шляхом ухвалення остаточного рішення у кримінальному провадженні, тоді як під час розгляду питання про застосування запобіжного заходу обставини кримінального правопорушення не досліджуються та оцінка доказам не надається.
Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, оскільки прокурором доведено продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на час розгляду питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою жодним чином не зменшились і в сукупності з даними про особу обвинуваченого, наразі підтверджують потребу в подальшому триманні під вартою. З огляду на викладене, підстав вважати, що інший, менш суворий запобіжний захід, може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає. Таким чином, доводи апеляційної скарги захисника про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також твердження апелянта про те, що прокурором не доведено існування ризиків, колегія суддів вважає неспроможними.
Приписи ч. 4 ст. 182 КПК України визначають, що розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
У рішенні від 13 січня 2022 року у справі «Істоміна проти України» (Istomina V. Ukraine, заява № 23312/15) ЄСПЛ зазначив, що застава має на меті не забезпечення відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи на судове засідання. Тому розмір застави повинен оцінюватись залежно від особи, про яку йде мова, із урахуванням його/її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду. Сума шкоди у справі може бути одним із факторів, що виправдовує вищу суму застави, але лише у поєднанні з іншими критеріями серйозністю вчиненого злочину, ризику втечі тощо.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність тримання обвинуваченого під вартою. Визначаючи суму застави, суди повинні брати до уваги ризик того, що підозрюваний може ухилитися від покарання, обставини особистого життя та тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа. Розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог п.3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про надмірну суму застави, то колегія суддів, вважає їх безпідставними, з урахуванням характеру та обставин інкримінованих ОСОБА_7 кримінальних правопорушень, в яких він обвинувачується, встановлених ризиків, даних, які характеризують його особу, майнового стану та інших обставин, що мають значення, у даному випадку, а тому на переконання колегії суддів,зменшений судом першої інстанції альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі 870 прожиткових мінімумів доходів для працездатних осіб, на даній стадії судового провадження буде цілком достатнім для виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, а перспектива втрати такого грошового забезпечення у випадку порушення ним встановлених обов'язків послужить достатнім стримуючим фактором, що виключає з його сторони будь-яке бажання переховуватися від суду або вчинити інші протиправні дії.
Відтак, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргузахисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 11 липня 2025 року, в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 08 вересня 2025 року включно, з визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави - залишити без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4