Єдиний унікальний номер 205/16087/25
Номер провадження 1-кс/205/2153/25
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Слідчий суддя Новокодацького районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 62025170040007387 від 25.04.2025 року, відносно підозрюваного :
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, українця, маючого середньо - технічну освіту, розлученого, маючого на утриманні неповнолітнього сина з інвалідністю, військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, який перебуває на посаді водія 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,-
23 жовтня 2025 року слідчий СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 звернувся до суду з клопотанням яке погоджено прокурором Західної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Копія клопотання та додані до нього матеріали вручені підозрюваному 22 жовтня 2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 101 від 22.04.2024, солдата ОСОБА_5 , призваного на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, який прибув для подальшого проходження військової служби з військової частини НОМЕР_2 , призначено на посаду водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 .
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 185 від 11.07.2024, солдата ОСОБА_5 , водія 2 гранатометного відділення гранатометного взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 22-РС від 30.05.2024 на посаду водія 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що з 11.07.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов'язків за посадою.
Таким чином, солдат ОСОБА_5 , в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 407 КК України, є військовослужбовцем, тобто суб'єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.
Згідно зі ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, солдат ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.
Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, а згідно зі ст. 14 Статуту - із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
За ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями , інструкціями тощо.
Стаття 127 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначає відповідальність солдата (матроса) у мирний і воєнний час за точне та вчасне виконання покладених на нього обов'язків і поставлених йому завдань, особисту бойову готовність, утримання своєї зброї та дорученої техніки у справному стан, збереження виданого йому майна. А стаття 128 Статуту, зокрема, покладає на солдата обов'язок сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), бути готовим до виконання завдань за призначенням, додержуватися військової дисципліни, мати охайний зовнішній вигляд, додержуватися правил особистої та колективної гігієни, виконувати розпорядок дня військової частини; точно, вчасно та сумлінно виконувати накази командирів (начальників), у разі потреби відлучитися питати дозволу в командира відділення, а після повернення доповідати йому про прибуття.
За приписами ст. ст. 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, встановлені зазначеними нормами законодавства, що визначає загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України, їх взаємовідносини та регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.
Так, солдат ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, перебуваючи на посаді водія 1 штурмового відділення 2 штурмового взводу 1 штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від військової служби, в умовах воєнного стану, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в порушення вимог ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи, що він є військовослужбовцем і повинен проходити військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України та, не одержавши відповідних дозволів (наказів) начальників (командирів), які за законодавством уповноважені надавати такі дозволи (накази), 12 жовтня 2024 року о 19 годині 00 хвилин під час перевірки наявності особового складу, був відсутній без поважних причин на території тимчасового розташування підрозділу, який розташований в АДРЕСА_2 .
У період часу з 12.10.2024 по 21.10.2025 солдат ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України і не звільнений з військової служби, без поважних причин був відсутній на службі та не виконував службові обов'язки, а службовий час проводив на власний розсуд.
Таким чином, умисні дії ОСОБА_5 кваліфікуються за ч. 5 ст. 407 КК України.
22 жовтня 2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України.
В порядку ст. 208 КПК України, підозрюваний ОСОБА_5 був затриманий 21.10.2025 року.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: актом та матеріалами (рапорт, пояснення) службового розслідування, проведеного за фактом самовільного залишення військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану, військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 , а також іншими доказами у своїй сукупності.
Вказані здобуті під час досудового розслідування докази є вагомими та свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення.
У клопотанні слідчий посилається на наявність ризиків, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема ризику,що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, оскільки він підозрюється у вчиненні злочину за ч. 5 ст. 407 КК України, за яке передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, наразі підозрюваний тривалий час переховувався від органів досудового розслідування та суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, може незаконно впливати на свідків, у тому числі ще не допитаних, у цьому ж кримінальному провадженні. Тим самим, підозрюваний може створити перешкоди для проведення повного, всебічного та об'єктивного досудового розслідування, а в подальшому судовому розгляду обвинувального акту у судових інстанціях, офіційно не одружений, отже вважає, що наявні в нього соціальні зв'язки є недостатніми для утримання його від спроб переховування з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Слідчий вважає, що через наведені обставини більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити належну поведінку останнього.
В судовому засіданні прокурор наполягав на задоволенні поданого клопотання, надавши обґрунтування необхідності його задоволення аналогічні тим, що викладені в клопотанні слідчого. При цьому прокурор вважає що більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у пред'явленій підозрі визнав. Просить суд обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою, зобов'язується виконувати всі покладені на нього обов'язки. Висловив бажання повернутися на службу до військової частини.
Захисник підозрюваного ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання, оскільки вважає його необґрунтованим, а ризики зазначені в клопотанні не підтвердженими. Просила суд звернути увагу, що на утриманні її підзахисного знаходиться неповнолітній син - інвалід дитинства. Також враховуючи стан здоров'я її підзахисного вважає за можливе обмежитися більш м'яким запобіжним заходом аніж тримання під вартою.
Слідчий суддя, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши сторони кримінального провадження дійшов до наступного.
Судовим розглядом встановлено, що в провадженні ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження № 62025170040007387 від 25.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
22 жовтня 2025 року, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 України.
Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про обрання запобіжного заходу для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Додані до клопотання матеріали, які зазначені у клопотанні та наведені вище в частині його обґрунтування, свідчать про вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
При цьому вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя виходить не з точки зору їх доведеності, а з точки зору допустимості прийти до висновку, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення за викладених обставин.
Висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень. Адже факти, які є підставою для підозри ще не досягли рівня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, яке відбувається на наступному етапі кримінального процесу. Отже на досудовому розслідуванні встановлення обґрунтованості підозри оцінюється в сукупності наданих прокурором матеріалів та їх переконливості у тому, що підозрювана особа могла вчинити інкримінований їй злочин.
Таким чином, слід визнати підозру щодо ОСОБА_5 обґрунтованою та достатньою для того, щоб прийти до висновку про наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою ст. 177 КПК України, а тому приходить до переконання про необхідність вирішувати питання про обрання певного виду запобіжного заходу для підозрюваного ОСОБА_5 .
Разом з тим, за положеннями ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки підозрюваного.
Згідно з ч.1, 4 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд встановлює, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, підозрюваної у вчинені злочину, за який Законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При вирішенні клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, суд враховує вимоги ст.29 Конституції України ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування підозрюваного, обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення. У цьому контексті має враховуватися, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв'язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.
Слідчий суддя приймає до уваги те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, отже з метою уникнення відповідальності підозрюваний може вчинити спроби переховування від слідства та суду. Наявність у підозрюваного на утриманні дитини-інваліда, не стала стримуючим чинником поведінки підозрюваного.
Також слідчий суддя враховує, що частиною 8 ст.176 КПК України, встановлено, що під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, у виді тримання під вартою, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Наведені обставини дають суду вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених статтею 176 КПК України аніж тримання під вартою, не зможуть запобігти визначеним ризикам.
Відповідно до ч.5 ст. 182 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Таким чином, оскільки ОСОБА_5 підозрюється у самовільному залишенні місця несення служби тривалістю понад три доби, вчиненому в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає за можливе не визначати розмір застави.
Відповідно до вимог ст. 197 ч.1 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
На підставі викладеного та керуючись ст.29 Конституції України, ст.ст. 176-178, 183, 193, 194, 196, 199 КПК України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ВП № 1 ДРУП № 1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , погодженого прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 62025170040007387 від 25.04.2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.407 ч. 5 КК України - задовольнити.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Дніпропетровська установа виконання покарань № 4» строком на 60 днів.
Строк тримання під вартою обчислювати з 21 жовтня 2025 року, тобто з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 .
Строк дії ухвали спливає 19 грудня 2025 року.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 5-ти днів з дня проголошення ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1