Справа № 11-cc/824/7730/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер: № 757/39634/25-к
16 жовтня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засіданняОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, -
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2025 року частково задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 року та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, яке вилучене 18.08.2025 рокув ході затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025000000000586 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Черкаського надлісництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Samsung Galaxy M22, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із СІМ-картою «Київстар» та у чохлі чорного кольору; банкноту номіналом 500 гривень із серією та номером ВТ0810901; банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3 ; банківську картка «АТБ» № НОМЕР_4 ; квадратні аркуші паперу із рукописними записами; грошові кошти - гривні сумі 850 грн. (1 банкнота 500 грн., 1 банкнота 200 грн., 1 банкнота 100 грн., та 1 банкнота 50 грн.).
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.05.2025 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого про арешт майна.
Мотивуючи апеляційні вимоги апелянт зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки її зміст свідчить про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду слідчим суддею клопотання про арешт майна та невідповідність висновків слідчого судді, викладених в оскаржуваній ухвалі, фактичним обставинам справи.
Вказує, що висновок слідчого судді в оскаржуваній ухвалі суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки перелічене майно не відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, постановлений без виконання вимог, передбачених п. 1 ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України, а саме без встановлення відповідності переліченого майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, та з порушенням вимог абз. 2 ч. 3 ст. 170 КПК України, оскільки ухвалою слідчого судді накладено арешт на мобільний телефон, який є вважається комп'ютерною системною, за відсутності умов, передбачених даним положенням.
Зауважує представник, що грошові кошти не містять слідів вчинення кримінального правопорушення або інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також що вони не набуті кримінально протиправним шляхом та не були об'єктом кримінально протиправних дій. Крім того, банківські картки не є та не можуть зберігати на собі сліди вчинення інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, або ж бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Звертає увагу апелянт про відсутність у слідства достатніх доказів стверджувати про факт вчинення кримінального правопорушення, зокрема передачу ОСОБА_10 грошових коштів моєму ОСОБА_6 , що взагалі ставить під сумнів необхідність застосування будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження.
В судове засідання прокурор, представник чи власник майна не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату та час призначеного судового розгляду. Разом з тим, від представника ОСОБА_7 надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без її участі.
Крім того, апеляційний суд приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана бути зацікавленою провадженням у її справі, добросовісно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності прокурора та представника, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 року за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що наказом філії «Центральний лісовий офіс» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі -ДП «Ліси України») від 03.04.2025 № 377-к/10 ОСОБА_6 призначено на посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України».
У період з 04.04.2025 року по 14.05.2025 рік (на даний час точної дати та часу досудовим розслідування не встановлено) у ОСОБА_6 спільно з іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами виник злочинний умисел на особисте збагачення шляхом незаконного використання свого службового становища та керівної посади з метою одержання від підлеглих працівників (лісничих Черкаського надлісництва) неправомірної вигоди на постійній основі за не створення штучних перешкод перебування їх на займаних посадах.
Близько 13-14 травня 2025 року начальником Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» ОСОБА_6 проведено нараду за участі ОСОБА_10 та інших лісничих вказаного Надлісництва в ході якої, ОСОБА_6 повідомлено про необхідність надавати неправомірну вигоду на його користь та на користь директора філії «Центральний лісовий офіс» ОСОБА_11 . Також, ОСОБА_6 зазначив, що суму і порядок надання неправомірної вигоди він повідомить згодом, після узгодження із ОСОБА_11 .
У подальшому, 23 травня 2025 року ОСОБА_6 знову проведено нараду за участі ОСОБА_10 та інших лісничих Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» в ході якої вказав, що зазначену ним раніше неправомірну вигоду необхідно надавати в розмірі суми, що становить 8% від фактично заготовленої лісництвом деревини, помноженої на 1000. Кожному лісництву необхідно самостійно розраховувати суму неправомірну вигоди та передавати її ОСОБА_6 в строк не пізніше 2 тижнів після закінчення звітного місяця.
В подальшому, 08.07.2025 року об 9 годині 56 хвилин, ОСОБА_6 знаходячись на території контори Черкаського надлісництва, в ході розмови із ОСОБА_10 вказав, що у червні місці 2025 року Тясминським лісництвом заготовлено всього 293 куб. м., у зв'язку з чим висловив вимогу про надання за вказаний місяць на користь ОСОБА_6 неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень.
На виконання вищевказаної вимоги, 25.07.2025 об 10 годині 25 хвилин, ОСОБА_10 зустрівся із ОСОБА_6 на території Черкаського надлісництва за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, де поцікавився у ОСОБА_10 з приводу озвученої раніше неправомірної вигоди за червень місяць 2025 року. У зв'язку з цим, ОСОБА_10 діючи на виконання вимоги ОСОБА_6 передав, а ОСОБА_6 одержав неправомірну вигоду за червень місяць 2025 року в розмірі 10 000 гривень за нестворення ОСОБА_10 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Крім того, 11.08.2025 року о 10 годині 04 хвилин, ОСОБА_6 , знаходячись у коридорі будівлі Черкаського надлісництва філії Центральний лісовий офіс ДП «Ліси України» за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, на продовження раніше розробленого кримінально-протиправного наміру, в ході розмови дізнався у ОСОБА_10 розмір заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини, який становив 1200 куб. м., після чого висловив ОСОБА_10 вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 60 000 гривень, обраховану з розрахунку п'яти відсотків від об'єму заготовленої у липні місяці Тясминським лісництвом деревини помноженого на 1000.
Надалі, 14.08.2025 року, об 10 годині 00 хвилин, в ході зустрічі на подвір'ї Черкаського надлісництва, ОСОБА_10 на виконання вказаної раніше вимоги передав, а ОСОБА_6 , одержав частину від озвученої 11.08.2025 ним неправомірної вигоди, а саме грошові кошти в сумі 30 000 гривень, за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_10 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
У подальшому, 18.08.2025 року, об 10 годині 04 хвилин ОСОБА_10 знову зустрівся із ОСОБА_6 , в ході розмови із останнім ОСОБА_10 передав, а ОСОБА_6 одержав другу частину від озвученої 11.08.2025 ним суми неправомірної вигоди, а саме в розмірі 30 000 гривень за липень місяць 2025 року, за нестворення ОСОБА_10 штучних перешкод роботи на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_6 обіймаючи посаду начальника Черкаського надлісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України», будучи службовою особою правоохоронного органу, керуючись корисливим мотивом з метою особистого збагачення, діючи умисно за попередньою змовою групою осіб із невстановленою досудовим розслідуванням особами, використовуючи службове становище, висловив вимогу до підлеглого ОСОБА_10 надати неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_6 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_10 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади, а також одержав від ОСОБА_10 неправомірну вигоду в розмірі 70 000 гривень за червень та липень місяць 2025 року для себе та третіх осіб за нестворення ОСОБА_6 та третіми особами штучних перешкод в роботі ОСОБА_10 на посаді лісничого Тясминського лісництва та не звільнення його із займаної посади.
Таким чином, ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у проханні службовою особою надати неправомірну вигоду для себе та третьої особи за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь-якої дії з використанням службового становища та одержанні службовою особою неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того хто надає будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди, що вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
18.08.2025 року ОСОБА_6 затримано в порядку статті 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, то того ж дня ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, 18.08.2025 року під час затримання в порядку ст. 208 КПК України ОСОБА_6 на території Черкаського надлісництва за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11 проведено його особистий обшук в ході якого при ОСОБА_6 виявлено та вилучено:
- мобільний телефон Samsung Galaxy M22, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із СІМ-картою «Київстар» та у чохлі чорного кольору;
- банкнота номіналом 500 гривень із серією та номером ВТ0810901;
- банківська картка «Приватбанк» № НОМЕР_3 ;
- банківська картка «АТБ» № НОМЕР_4 ;
- квадратні аркуші паперу із рукописними записами;
- грошові кошти - гривні сумі 850 грн (1 банкнота 500 грн, 1 банкнота 200 грн, 1 банкнота 100 грн, та 1 банкнота 50 грн).
18.08.2025 року постановою старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 вказані речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за № 62025000000000586 від 13.06.2025 року.
19.08.2025 року (клопотання датоване 18.08.2025 року) старший слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 за погодженням із прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 року, на майно, яке вилучене 18.08.2025 року в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025000000000586 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Черкаського надлісництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Samsung Galaxy M22, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із СІМ-картою «Київстар» та у чохлі чорного кольору; банкноту номіналом 500 гривень із серією та номером ВТ0810901; банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3 ; банківську картка «АТБ» № НОМЕР_4 ; квадратні аркуші паперу із рукописними записами; грошові кошти - гривні сумі 850 грн. (1 банкнота 500 грн., 1 банкнота 200 грн., 1 банкнота 100 грн., та 1 банкнота 50 грн.). Метою накладення арешту є забезпечення збереження речових доказів у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації майна, збереження вищевказаного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25.08.2025 року вказане клопотання старшого слідчого частково задоволено та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, яке вилучене 18.08.2025 року в ході затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025000000000586 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Черкаського надлісництва за адресою: Черкаська обл. Черкаський р-н, с. Геронимівка, вул. Лісництво, 11, а саме на: мобільний телефон Samsung Galaxy M22, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із СІМ-картою «Київстар» та у чохлі чорного кольору; банкноту номіналом 500 гривень із серією та номером ВТ0810901; банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3 ; банківську картка «АТБ» № НОМЕР_4 ; квадратні аркуші паперу із рукописними записами; грошові кошти - гривні сумі 850 грн. (1 банкнота 500 грн., 1 банкнота 200 грн., 1 банкнота 100 грн., та 1 банкнота 50 грн.).
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з'ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
Колегія суддів вбачає, що наведені в клопотанні доводи про накладення арешту на вищевказане майно, перевірялись судом першої інстанції, досліджено матеріали судового провадження, а також з'ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна і приходить до висновку, що вказаних доводів цілком достатньо для підтвердження наявності підстав накладення арешту на майно.
Прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження висновку про відповідність майна ознакам речових доказів.
Як вбачається зі змісту клопотання, прокурор зазначив обставини вчинення кримінального правопорушення та надав достатню на його думку кількість доказів, що підтверджують необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, всупереч доводам представника.
Вказана позиція сторони обвинувачення логічно узгоджується з фактичними обставинами кримінальних проваджень та попередньою кваліфікацією вчинених кримінально-протиправних діянь.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Як свідчать матеріали, надані до суду апеляційної інстанції, на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси юридичної особи з метою збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки стороною обвинувачення доведено їх відповідність ознакам ст. 98 КПК України. Вказане в своїй сукупності слугує підставами для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
На підставі викладеного посилання апелянта на те, що стороною обвинувачення не було доведено необхідність накладення арешту, є безпідставним, оскільки слідчим надано достатні на даній стадії кримінального провадження докази вважати, що вищезазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 170 КПК України. Вказане свідчить про правомірність висновку слідчого судді про необхідність накладення такого виду обтяження як арешт майна.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційної скарги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 25 серпня 2025 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 про арешт майна у кримінальному провадженні № 62025000000000586 від 13.06.2025 року та накладено арешт з метою забезпечення збереження речових доказів, на майно, яке вилучене 18.08.2025 рокув ході затримання в порядку ст. 208 КПК України та особистого обшуку підозрюваного у кримінальному провадженні № 62025000000000586 - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Черкаського надлісництва за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на: мобільний телефон Samsung Galaxy M22, IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 із СІМ-картою «Київстар» та у чохлі чорного кольору; банкноту номіналом 500 гривень із серією та номером ВТ0810901; банківську картку «Приватбанк» № НОМЕР_3 ; банківську картка «АТБ» № НОМЕР_4 ; квадратні аркуші паперу із рукописними записами; грошові кошти - гривні сумі 850 грн. (1 банкнота 500 грн., 1 банкнота 200 грн., 1 банкнота 100 грн., та 1 банкнота 50 грн.), - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
__________________ ______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4