Апеляційне провадження № 22-ц/824/17095/2025
Справа № 761/5667/22
20 жовтня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа Державний біотехнологічний університет про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді ректора, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року позов залишено без задоволення. Повний текст рішення суду виготовлено 23 березня 2023 року. Не погоджуючись із даним рішенням, позивач ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_3 23 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку подав апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження з суду першої інстанції було витребувано матеріали справи, яка на даний час надійшла до апеляційного суду.
Разом з апеляційною скаргою представником ОСОБА_3 заявлено клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, мотивоване тим, що до електронного кабінету в системі "Електронний суд" представника позивача оскаржуване рішення надійшло лише 28 серпня 2025 року, згідно електронного кабінету за обліковим записом електронної пошти представника, дане рішення надійшло 29 вересня 2025 року. Вказано, що у період з 14 березня 2023 року до 28 серпня 2025 року оскаржуване рішення на адресу позивача та його представника не надходило.
Вирішуючи заявлене клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва було ухвалене 14 березня 2023 року, повний текст рішення виготовлений 23 березня 2023 року, відтак, перебіг строку апеляційного оскарження розпочався 24 березня 2023 року і тривав до 24 квітня 2023 року включно (тридцять календарних днів, враховуючи вихідні дні).
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до ч. 3 ст. 354 ЦПК України строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Апеляційним судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року в справі № 201/13990/15-ц (провадження № 61-22496св19), відповідно до якого аналіз ст. 358 ЦПК України дає підстави для висновку про те, що за відсутності виключних випадків сплив річного строку з дня складення повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку. В контексті наведеної статті під неповідомленням особи про розгляд справи розуміються випадки, коли учасник справи взагалі ніяким чином не повідомлявся судом і не знав про наявність справи у провадженні суду. Однак до таких випадків не може бути віднесено неповідомлення особи про окреме судове засідання у справі, навіть якщо в цьому засіданні було ухвалено рішення (за умови, що матеріалами справи безспірно підтверджується факт обізнаності особи про розгляд судом справи та її участь у ній).
В постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 613/1167/15-ц (провадження № 61-18650св19), від 01 грудня 2021 року в справі № 613/1250/15-ц (провадження № 61-20989св19), від 19 березня 2021 року в справі № 210/2663/18 (провадження № 61-710св21), а також в ухвалі Верховного Суду від 17 листопада 2023 року № 757/42246/20-ц (провадження № 61-16240ск23) наведено схожі за змістом правові висновки, а саме про те, що сама по собі обізнаність учасника справи про розгляд справи судом першої інстанції є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження у разі подання ним апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.
Також, враховано правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2024 року в справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24), відповідно до якого особою, не повідомленою про розгляд справи (пункт 1 частини другої статті 358 ЦПК України), не можна вважати особу, яка власне ініціювала розгляд справи або судового провадження (позивача, заявника, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору), яка скористалася своїм правом доступу до правосуддя, подала позовну заяву (заяву, скаргу), на підставі якої відкрито провадження. Законодавець при конструюванні частини другої статті 358 ЦПК України не визначив, що при її застосуванні має враховуватися дата внесення судом рішення до Єдиного державного реєстру судових рішень; відсутність в рішенні суду вказівки на дату складання його повного тексту та несвоєчасне надіслання оскарженого судового рішення суду першої інстанції до Єдиного державного реєстру судових рішень, за умови, що учасник справи (зокрема, котрий ініціював позов - позивач), який подає апеляційну скаргу, знав про розгляд справи, не є перешкодою для отримання цією особою у розумний строк інформації про стан відомого їй судового провадження та не свідчить про наявність випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач у розумінні ч. 2 ст. 358 ЦПК України вважається належним чином повідомленим та обізнаним про розгляд даної справи, оскільки саме ним було подано позов до суду першої інстанції. Крім того, інтереси позивача в Шевченківському районному суді м. Києва, Київському апеляційному суді та Верховному Суді представляє адвокат Кочкарьов С.В., який діє на підставі ордеру № 1219236, та який також був обізнаним про розгляд справи, оскільки подавав клопотання про відкладення розгляду справи (а.с. 121-124, 132-135) та заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника (а.с.172-174).
В судове засідання, яке відбулося 14 березня 2023 року в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, позивач та його представник не з'явилися.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що представник позивача дізнався по існування оскаржуваного рішення лише 28 серпня 2025 року, не є підставою для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, з огляду на встановлені обставини подання апеляційної скарги після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, і оскільки наслідки пропуску такого строку передбачені вищенаведеними положеннями ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
За таких обставин, оскільки апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення особою, яка повідомлена про розгляд справи, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 358 ЦПК України, а також враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 04 листопада 2024 року в справі № 405/4689/19 (провадження № 61-1979сво24), відсутні правові підстави для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року.
Керуючись ч. 2 ст. 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 березня 2023 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.