Справа № 203/7151/25
Провадження № 1-кс/0203/4391/2025
10 жовтня 2025 року слідчий суддя Центрального районного суду міста Дніпра - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, заявлену в рамках кримінального провадження №42022081370000283,
встановив:
06.10.2025 року до Центрального районного суду міста Дніпра в системі «Електронний суд» надійшла скарга ОСОБА_3 (далі - заявник, скаржник) на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, заявлену в рамках кримінального провадження №42022081370000283, в якій заявник просить суд:
- скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, від 04.10.2025 року про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України;
- зобов'язати слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, визнати ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
В обґрунтування вимог скарги заявник зазначив, що слідчим була прийнята невмотивована постанова, та слідчий вкотре проігнорував судові рішення з аналогічного питання. Заявник вважає невмотивованим та абсурдним твердження слідчого про відсутність шкоди.
З огляду на викладене, заявник звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого.
Відповідно до протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 06.10.2025 року, судову справу №203/7151/25, провадження №1-кс/0203/4391/2025, було розподілено слідчому судді ОСОБА_1 та передано судді канцелярією суду - 08.10.2025 року.
Ухвалою суду від 08.10.2025 року було відкрито провадження у справі за скаргою та призначено розгляд скарги до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, зобов'язано відповідальних осіб надати суду для огляду у судовому засіданні матеріали кримінального провадження №42022081370000283 від 04.07.2022 року.
У судове засідання, призначене на 10.10.2025 року, учасники справи не з'явились, належним чином були повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.
Заявник подав до суду письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності, підтримав вимоги скарги у повному обсязі.
Слідчий у судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце розгляду скарги, причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв чи клопотань щодо участі у судовому засіданні до суду не надсилав.
Слідчий не виконав вимоги ухвали суду від 08.10.2025 року в частині надання матеріалів кримінального №42022081370000283 від 04.07.2022 року.
Суд на підставі положень ст. ст. 107, 138, 306 КПК України розглянув скаргу за відсутності слідчого за наявними у скарзі матеріалами та без фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали скарги, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що на досудовому розслідуванні у Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, перебуває кримінальне провадження №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
Постановою слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Полтаві, від 04.10.2025 року про відмову у задоволенні клопотання було відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3 від 29.09.2025 року у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України.
За змістом вказаної постанови слідчий зазначив, що ОСОБА_3 на неодноразові виклики жодного разу не з'явився до слідчого, не надав відомості, відповідно до яких йому заподіяна істотна шкода. Слідчий послався на положення ст. 55 КПК України та зазначив, що на даний час у ході здійснення досудового розслідування у рамках кримінального провадження №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, встановлюється ймовірність завдання відповідної шкоди.
Суд зазначає, що згідно з частинами 1, 3, 5 статті 110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Обґрунтованість рішення (постанови), яке прийняли прокурор та слідчий, повинна знайти вираження в його мотивуванні.
Згідно з пунктами 5, 18 частини 1 статті 3 КПК України, досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; слідчий суддя - суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 статті 55 КПК України, потерпілим у кримінальному провадженні може бути, зокрема, фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди.
Права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Потерпілим є також особа, яка не є заявником, але якій кримінальним правопорушенням завдана шкода і у зв'язку з цим вона після початку кримінального провадження подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого.
За наявності очевидних та достатніх підстав вважати, що заява, повідомлення про кримінальне правопорушення або заява про залучення до провадження як потерпілого подана особою, якій не завдано шкоди, зазначеної у частині першій цієї статті, слідчий або прокурор виносить вмотивовану постанову про відмову у визнанні потерпілим, яка може бути оскаржена слідчому судді.
Відповідно до положень статті 220 КПК України, клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій та у випадках, установлених цим Кодексом, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.
Відповідно до положень пункту 5 частини 1 статті 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені, в тому числі рішення прокурора, слідчого, дізнавача про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Так, частиною 1 статті 36, частиною 5 статті 40 КПК України визначено, що прокурор та слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.
Згідно з положеннями частини 2 статті 307 КПК України, за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора; зобов'язання припинити дію; зобов'язання вчинити певну дію; відмову у задоволенні скарги.
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених обставин скарги, дає суду підстави для висновку про те, що оскаржувану постанову слідчого не можна вважати вмотивованою. Оскільки слідчий не мотивує викладені ним підстави відмови у визнанні заявника потерпілим, яких би слідчий дійшов, аналізуючи норми КПК України. При цьому посилання слідчого у постанові на те, що у ході досудового розслідування встановлюються підстави для визнання ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні є безпідставними, бо кримінальне провадження триває з 04.07.2022 року.
Також в оскаржуваній постанові слідчий не аналізує вимоги клопотання заявника та обставини кримінального провадження в їх сукупності, з урахуванням проведених ним слідчих (розшукових) чи інших процесуальних дій у кримінальному провадженні. Натомість слідчий посилається на положення ст. 55 КПК України та зазначає, що під час досудового розслідування кримінального провадження ним встановлюється ймовірність завдання шкоди.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення вимоги скарги заявника про скасування оскаржуваної постанови як невмотивованої, зобов'язання слідчого повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 29.09.2025 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283.
Водночас вимоги скарги про зобов'язання слідчого визнати заявника потерпілим у кримінальному провадженні, з огляду на положення ст. ст. 36, 40, 307 КПК України, не підлягають задоволенню, оскільки слідчий, здійснюючи свої повноваження, є самостійним у своїй процесуальній діяльності та вирішення питання про визнання заявника потерпілим належить до дискреційних повноважень слідчого, на що вказав і ВС у постанові від 01.12.2022 року у справі №522/7836/21.
Тому скарга ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 303-306, 307, 369, 371, 372 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_3 на постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, про відмову у визнанні ОСОБА_3 потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283 від 04.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 426-1 КК України, заявлену в рамках кримінального провадження №42022081370000283, - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання від 04.10.2025 року у кримінальному провадженні №42022081370000283.
Зобов'язати уповноваженого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Полтаві, повторно розглянути клопотання ОСОБА_3 від 29.09.2025 року про визнання потерпілим у кримінальному провадженні №42022081370000283, в порядку, визначеному ст. 220 КПК України.
У задоволенні іншої частини вимог скарги - відмовити.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1