Справа № 202/5093/25
Провадження № 6/202/131/2025
про передачу справи за підсудністю
23 жовтня 2025 року м. Дніпро
Суддя Індустріального районного суду м. Дніпра Недобитюк Н.В. ознайомившись з матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший укоаїнський міжнародний банк», ОСОБА_1 , Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони
Заявник Товариство з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс» звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпра з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні, зазначивши третіми особами: ОСОБА_1 , Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиці.
З матеріалів справи вбачається, що боржник ОСОБА_1 була зареєстрована у м. Донецьк. Водночас, відповідно до Відповіді «щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери» № 1927426 від 23.10.2023 вбачається, що ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_1 .
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2022 року у справі №183/4196/21, оскільки тільки в ЦПК України врегульовано правило заміни сторони виконавчого провадження, порушеного через необхідність виконання рішення «несудового» органу, можна зробити такий висновок: заява про заміну сторони виконавчого провадження, відкритого на виконання виконавчого напису нотаріуса, підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Частиною 2 ст. 446 ЦПК України визначено, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішень інших органів (посадових осіб), вирішуються судом за місцем виконання відповідного рішення.
Вбачається, що із відповідною заявою завник звернувся саме до Індустріального районного суду м. Дніпра виходячи з відомого місця реєстрації боржника (адреса: АДРЕСА_2 ).
У відповідності до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Згідно із частиною першою статі 8 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Частиною першою статті 23 ЦПК України встановлено, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою - четвертою цієї статті.
Вирішуючи питання про прийняття заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, суд повинен перевірити належність справи до його юрисдикції (предметної та суб'єктної) та підсудності (територіальної юрисдикції).
Територіальна юрисдикція визначається колом цивільних справ у спорах, вирішення яких віднесено до повноваження суду першої інстанції.
Розгляд справи судами з порушенням правил підсудності є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки такі суди не є встановленими процесуальним законом для такого розгляду (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 369/238/15-ц (провадження № 14-117цс18)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, у своїй постанові від 29.10.2020 року в справі №263/14171/19 Верховний Суд зазначив наступне: «Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України. Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходженням його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.
Відтак, законодавець пов'язує місце виконання рішення не з місцем знаходження державного/приватного виконавця чи місцем відкриття виконавчого провадження, а з місцем вчинення виконавчих дій.
Враховуючи, що боржник ОСОБА_1 зареєстрована відповідно до Відповіді «щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери» № 1927426 від 23.10.2023 за адресою: АДРЕСА_1 , справа підсудна Апостолівськогму районногму суду Дніпропетровської області.
Відповідно до відкритої інформації до Курахівської міської ради входять наступні населені пункти: Гірник, Курахове, Степанівка,Острівське, СтаріТерни, Курахівка, Гостре, Дачне, Гігант, Дальнє, Зеленівка, Островського, Сухі Яли, Янтарне, Новоселидівка, Вовченка, Вознесенка, Ізмайлівка, Кремінна Балка, Успенівка, Веселий Гай, Ганнівка, Трудове, Красне, Берестки, Зоря, Новодмитрівка
Отже, адреса реєстрації відповідача відноситься до юрисдикції Мар'їнського районного суду Донецької області.
Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 21.01.2025 року № 96/0/15-25 територіальну підсудність судових справ Мар'їнського районного суду Донецької області змінено з 03 лютого 2025 року шляхом її передачі до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду із позовом, повинна дотримуватись норм процесуального законодавства.
Згідно пункту 1 частини 1, частини 3 ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п'яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п'яти днів після залишення її без задоволення.
Відповідно до ст. 32 ЦПК України, спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 23, 31, 32, 353-355, 446 ЦПК України, ст. 124, 125 Конституції України, Законами України «Про виконавче провадження», «;Про судоустрій і статус суддів», Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод,
Цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикл Фінанс», заінтересовані особи: Акціонерне товариство «Перший укоаїнський міжнародний банк», ОСОБА_1 , Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про заміну сторони передати на розгляд до Апостолівського районного суду Дніпропетровської області за підсудністю.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення.
Суддя Н. В. Недобитюк