Єдиний унікальний номер справи № 208/2980/25
Номер провадження № 2/208/2532/25
23 жовтня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Кам'янського Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді: Кузнєцової А. С.,
за участю секретаря судового засідання: Бистрова І. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Малькевич Наталія Володимирівна до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Малькевич Н. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 288 000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Позивач ОСОБА_1 протягом тривалого часу працював на підприємствах вугільної промисловості. Загальний стаж складає 33 роки 04 місяці 17 днів. З відповідачем ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» перебував у трудових відносинах в період часу з 24.07.1992 року по 05.05.2017 року електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, звільнений 05.05.2017 року на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням.
22 січня 2011 року, виконуючи свої трудової обов'язки позивач отримав травми: осколковий закритий перелом двох кістковий перелом правої гомілки зі зміщенням, вивих стопи до зовні, садини п/3 правої гомілки.
Нещасний випадок трапився 22.01.2011 року під час виконання позивачем трудових обов'язків, а саме позивач разом з іншими робітниками шахти виконували робити по демонтажу борту піддавного конвеєру в другу зміну. Так як борт після розбірки демонтувати не вдалося, співробітник Белянський та позивач розпочали розхитувати його, не утримавши його в руках, борт впав та пошкодив праву ногу позивача.
За даним нещасним випадком ПАТ «ШУ «Покровське» було складено акт про нещасний випадок на виробництві (Н-1) та акт про розслідування нещасного випадку (Н-5), які затверджені 26.0.2011 року.
21.10.2011 року позивачу первинно було встановлено 25% втрати працездатності без
визначення групи інвалідності з періодичним переоглядом.
У зв'язку з постійним хворобливим станом, Лікарсько-експертною комісією при «Інституті медицини праці ім. Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України встановлено наявність у позивача хронічного професійного захворювання (Медичний висновок № 20/505 від 15.05.2024 року).
20.06.2024 року, на підставі повідомлення, комісією було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та складено акт за формою П-4, затверджений начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, яким встановлено, що хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним ступенем зниження слуху (ІІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та Пономарьової Н.І., пневмоконіоз (t/p,2/2,em,pi) ускладнений хронічний бронхіт, ІІст., фаза затихаючого загострення, ЛН ІІ ст. (другого ступеня) - захворювання професійне, встановлене вперше та виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недостатністю технологічного процесу (зокрема неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. Позивач виконував роботу в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували доступні парламенти та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
13.12.2024 року обласним МСЕК (м. Сєвєродонецьк Луганської області) позивачу була встановлена 3 група інвалідності з 12.12.2024 року, з терміном переогляду 10.12.2026 та 65% втрати працездатності в тому числі вперше 40% (30%- пневмоконіоз, ускладненому хронічним бронхітом ІІ ст., 10% - по приглухуватості) захворювання професійне, встановлено вперше) та 25% - за наслідками нещасного випадку на виробництві 22.01.2011 року повторно.
У зв'язку отриманою травмою та професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває фізичний біль у суглобах та спині, оніміння ніг, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, в позивача ускладнене дихання, відчуває дискомфорт, у зв'язку з поганим слухом.
Тривалий процес лікування, позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, позивач постійно відчуває віддишку, нехватку кисню, фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності у відносно молодому віці, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, постійно відчуваю психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.
Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час моє самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає позивачу душевного болю та страждань.
Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.
Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 288000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-11).
Ухвалою Заводського районного суду м. Кам'янського Дніпропетровської області від 10.03.2025 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське»порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с. 88).
Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Савельєвою Т. Д. (діючого на підставі ордеру) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Представник відповідача зазначила, що вважає, що Сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості. У своїй позовній заяві Позивач розраховує розмір завданої йому моральної шкоди виходячи з власної оцінки ступеня моральної шкоди в 36 місячних розмірів мінімальної заробітної плати. При цьому, з позовної заяви незрозуміло які факти слугують обґрунтуванням саме такої суми завданої моральної шкоди.
Таке розрахування розміру моральної шкоди не може бути застосоване для визначення її розміру, оскільки, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Отже, на погляд відповідача, суд, при визначенні розміру моральної шкоди, повинен керуватися не тим обґрунтуванням, що пропонується позивачем, а має виходити з положень ст. 23 ЦК України та засад розумності і справедливості. А також з врахуванням інших обставини, які впливають на визначення розміру відшкодування заподіяної Позивачу моральної шкоди.
Такими обставинами, на погляд представника відповідача є:
-акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 20.06.2024 року, підписано з окремою думкою трьох членів комісії, а саме: «В п. 17 Акту за формою П-4 зазначено, що хронічне професійне захворювання ОСОБА_1 виникло у зв'язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії та генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та незабезпеченістю засобами індивідуального захисту від шуму, виконанням не в повному обсязі протипилових заходів (гідропилопридушення застосовувалось не на усіх ланках технологічного процесу) та роботою в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
Проте, в ході розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) у ОСОБА_1 , у зв'язку з тривалим періодом його роботи в шкідливих умовах вугільної галузі, комісія не мала об'єктивної можливості документально підтвердити факти невиконання технологічних регламентів виробничого процесу: порушень режиму експлуатації технологічного устаткування, приладів, робочого інструменту: аварійних ситуацій; пошкодження захисних засобів і механізмів, тощо: недостатнього забезпечення засобами індивідуального захисту, тощо.
Також з урахуванням факту роботи ОСОБА_1 у вугільній галузі та відсутності відомостей про час виникнення та період розвитку хронічного професійного захворювання, комісія не мала об'єктивної можливості встановити осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи».
Комісією з розслідування даного нещасного випадку встановлено, що Позивач сам винен в отриманні травми, оскільки він сам порушив технологічний процес демонтажу скрібкового конвеєра.
При прийомі на роботу на ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ», згідно ст. 29 КЗпП України,
ст.5 Закону України «Про охорону праці», Позивачу були роз'яснені його права і обов'язки, проінформовано під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих чинників та можливі наслідки їх впливу на здоров'я.
Відповідно до приписів ст. 14 Закону України «Про охорону праці» працівник зобов'язаний: - дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території
підприємства; - знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.
Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.
Позивач має тривалий стаж роботи в шахті, пройшов попередній та позачерговий інструктаж з правил техніки безпеки перед зміною. Отже, мав усвідомлювати рівень та характер небезпеки, використовувати засоби захисту та додержуватися правил безпеки та технології виконання робіт. Позивач усвідомлював, що порушення технології демонтажу скрібкового конвеєра PZF/05P3 може привести до його травмування та є небезпечним та протиправним. Проте, внаслідок власного легковажного нехтування вищевказаними заходами безпеки був травмований.
Відповідач просив застосувати до спірних правовідносин ч. 2 ст. 1193 Цивільного кодексу України, оскільки шкоду здоров'ю Позивача спричинено внаслідок його власної грубої необережності. Поряд із Позивачем винними у виникненні виробничої травми визнано також інших співробітників.
На погляд представника відповідача позивач умисно сприяв розвитку професійних захворювань (епікризи та виписки з історії хвороби свідчать, що Позивач мав ознаки професійних захворювань багато років тому, але про ознаки професійних захворювань лікарів не повідомляв і проходив медичні огляди, за наслідками яких не був відсторонений від роботи та Відповідач не отримував документальних підтверджень необхідності його переведення або відсторонення/звільнення від роботи за станом здоров'я).
Таким чином, дані дії Позивача є несумісними із наступним намаганням звинуватити
підприємство Відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби Позивач діяв добросовісно та повідомив Відповідача про наявність в нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.
Зазначені вище обставини, на думку представника відповідача, є істотними, відповідно до ст. 23 ЦК України, та надають суду можливість зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, або, навіть, взагалі відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивачем не доведена неправомірність поведінки Відповідача, внаслідок якої могла бути спричинена така моральна шкода (не доведено склад правопорушення в діях Відповідача), наявність вини Відповідача у виникненні травми.
Підставою для відшкодування моральної шкоди працівнику є доведеність сукупності наступних обставин: факту порушення прав працівника у сфері трудових відносин, як наслідку протиправного винного діяння підприємства; факт заподіяння працівнику моральної шкоди у вигляді моральних страждань, втрати нормальних життєвих
зав'язків чи потребі у докладені додаткових зусиль для організації свого життя; наявності причинно-наслідкового зв'язку між протиправними діями/бездіяльністю підприємства та завданою моральною шкодою; обґрунтованість розміру моральної шкоди та його підтвердження відповідними доказами. Позивач, стверджуючи про заподіяння йому моральної шкоди, не наводить жодних доказів, якими підтверджується факт заподіяння йому моральних страждань. Розмір моральної шкоди є таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав.
Єдиним допустимим засобом доказування наявності (спричинення) моральної шкоди у Позивача в результаті виробничої травми є висновок експерта за наслідками відповідної експертизи.
Висновок МСЕК про відсоток втрати професійної працездатності не є підтвердженням факту спричинення моральної шкоди.
Наявні інші суттєві обставини, що зменшують моральні страждання Позивача.
Законодавством України допускається робота у шкідливих або небезпечних умовах
праці, якщо цього потребує технологічний процес, але праця в таких умовах має наслідком певні пільги.
За роботу в шкідливих та небезпечних умовах праці Позивач, відповідно до ст. 7 Закону України «Про охорону праці», користувався скороченням тривалості робочого часу, додатковою оплачуваною відпусткою, оплатою праці в підвищеному розмірі та іншими пільгами та компенсаціями, що надаються в порядку, визначеному законодавством та Колективним договором ПРАТ «ШУ «ПОКРОВСЬКЕ».
За таких умов, покладення на Відповідача повної відповідальності за втрату професійної працездатності, отриманої внаслідок свідомих та зважених дій Позивача, є несправедливим.
Зважаючи на наявність у Позивача декількох професійних захворювань, видно, що Позивач мав серйозні проблеми із здоров'ям, але перебуваючи на диспансерному обліку з хронічними хворобами продовжував працювати в шкідливих умовах, що, безумовно, і стало передумовою для розвитку в нього цих професійних захворювань.
Зазначене, на думку представника відповідача, свідчить про недбале ставлення Позивача до свого здоров'я та суто матеріальний інтерес до вирішення цієї справи.
Позивачеві органом Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток, а також має право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах.
Інваліди IІI групи можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за
умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів. Тобто, Позивач у зв'язку з отриманою травмою права на працю не позбавлений. Позивач також не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб.
В цілому з позовними вимогами представник не погодилася та вважає, їх такими, що не підтверджені належними доказами і тому не підлягають задоволенню.
Окрім того, представник відповідача зазначив, що Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 03.09.2021 року роз'яснила, що у випадку, коли за судовим рішенням сума відшкодування моральної шкоди, спричиненої життю та здоров'ю, більша аніж 4х кратний розмір мінімальної заробітної плати, то це є доходом, який підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором (а.с. 98-110).
Також, представником відповідача надано додаткові пояснення, в яких наводилися аналогічні відзиву аргументи, також додатково про те, що з 16.01.2025 року ПРАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ» у зв'язку з військовою агресією проти України, внаслідок якої відбувається ведення активних бойових дій безпосередньо в районі місцезнаходження виробництва ПРАТ «ШАХТОУПРАВЛІННЯ «ПОКРОВСЬКЕ», за відсутності нормального та постійного забезпечення Товариства енергоресурсами, для збереження життя та здоров'я персоналу, здійснило повне зупинення виробничого циклу та експлуатацію приміщень та обладнання наступних підрозділів. Просила суд врахувати скрутний фінансовий стан підприємства та зупинення технологічного циклу виробництва підприємства Відповідача і його вклад в обороноздатність держави.
Також, у разі задоволення судом позовних вимог у сумі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, розмір моральної шкоди в такому випадку необхідно стягнути з урахуванням утримання з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті (а. с. 154-158).
Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Малькевич Н. В. на виклик до суду не з'явилися, суду адресовано заяви, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без його та представника участі (а.с.125-127)
Представник відповідача Савельєва Т. Д. на виклик до суду не з'явилася, суду адресовано заяву, в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України, про розгляд справи без її участі з урахуванням наданих письмових відзиву та пояснень (а.с.200).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Шахтоуправління «Покровське» (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1»):
- 24.07.1992 року - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 01.02.1996 року - переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті;
- 05.05.2017 року - звільнений за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням (підтверджено записами в трудовій книжці позивача - а. с. 79-94).
За результатами засідання лікарсько-експертної комісії центральної лікарсько - експертної комісії від 08.05.2027 року 12ААГ №772819 про наявність професійного захворювання та висновки про умови праці: позивачу протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах з 08.05.2024 року по 01.06.2027 року (а.с. 73-78).
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання за Формою П-4, складеного 19.06.2024 року комісією із залученням головного державного інспектора відділу гігієни праці та атестації робочих місць за умовами праці управління інспекційної діяльності у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці, лікаря - профпатолога КНП «Мирноградська ЦМЛ» Мирноградської міської ради, заступника директора з охорони праці та промислової безпеки ПрАТ «Ш/у «Покровське», провідного інженера з обліку і аналізу травматизму та професійних захворювань ПрАТ «Ш/у «Покровське», голови профспілки ПрАТ «Ш/у «Покровське», заступника голови, головний технічний інспектор праці Покровсько - Мирноградської територіальної організації профспілки працівників вугільної промисловості України, головного спеціаліста відділу профілактики та розслідування нещасних випадків управління контрольно - перевірочної роботи Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - професійне захворювання у позивача ОСОБА_1 виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в підземних умовах праці обумовленими впливом шкідливого виробничого фактору: недосконалістю технологічного процесу, недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу та недосконалістю технологічного процесу (а.с.27-31).
Згідно акту №4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом форми Н-1, 22 січня 2011 року о 17.30 годині на ПрАТ «ШУ «Покровське» з ОСОБА_1 стався нещасний випадок з причини не виконання вимог інструкції з охорони праці (а.с. 20-23, 24-27).
Крім того, з матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 починаючи з 2011 року перебував періодично на амбулаторному та стаціонарному лікуванні в медичних установах:
- з 15.08.2011 року по 29.08.2011 року з діагнозом: псевдоартроз нижньої третини диафіза малогомілкової кістки зі зміщенням, зарослий перелом внутрішньої гомілки після МОС гвинтами правої гомілки;
- з 13.08.2012 року по 29.08.2012 року з діагнозом: зрослий перелом нижньої третини диафізу малогомілкової кістки після остеосинтезу пластиною, зрослий перелом внутрішньої кістки правої гомілки;
- з 02.02.2017 року по 13.02.2017 року з діагнозом: хронічна вертеброгенна попереково - крижова радикулопатія в ст. загострення з вираженим больовим, м'язево - тонічним, виразним правобічним корінцевим синдромами, виразним статико - динамічними порушеннями;
- 05.04.2017 року по 14.04.2017 року з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст. з обструктивним синдромом, фаза загострення. Дифузний пневмосклероз ЛН ІІ ст.;
- з 13.10.2017 року по 23.10.2017 року з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст. з обструктивним синдромом, фаза загострення. Дифузний пневмофіброз ЛН ІІ ст.;
- з 12.07.2023 року по 24.07.2023 року з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення. Емфізема легень. Дифузний пневмофіброз. Пневмоконіоз ? ЛН ІІ ст. (а.с. 36-58).
Також вбачається, що ОСОБА_1 в період часу з 05.05.2024 року по 27.05.2024 року перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю. І. Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним зниженням слуху (ІІІ ст.)- за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , пневмоконіоз, ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст. фаза затихаючого загострення ЛН ІІ ст. (а.с. 61-62);
Підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явились: дані клініко - функціональних обстежень, в тому числі, Rо-ОГП; динаміка захворювань, їх розвиток під час роботи; інформація про умови праці, представлена в санітарно - гігієнічній характеристиці від 03.05.2024 року, згідно якої хворий підлягав дії шуму, рівень якого перевищував ГДР; підлягав дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК; профмаршрут. (а. с. 59)
17.05.2024 року на ПрАТ «ШУ «Покровське» було направлене повідомлення форми П-3 про хронічне професійне захворювання (а.с. 60).
21.10.2011 року ОСОБА_1 був оглянутий в міжрайонній травматологічній МСЕК м. Красноармійська, інвалідом не визнано, але встановлено первинно 15% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року з 21.10.2011 року до 01.11.2012 року (а.с. 64, 132-133).
22.10.2012 року ОСОБА_1 був оглянутий в міжрайонній травматологічній МСЕК м. Красноармійська, інвалідом не визнано, але встановлено повторно 15% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року з 22.10.2012 року до 01.11.2014 року (а.с. 134-135).
06.11.2014 року ОСОБА_1 був оглянутий в міжрайонній травматологічній МСЕК м. Красноармійська, інвалідом не визнано, але встановлено повторно 25% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року з 06.11.2014 року до 01.12.2015 року (а.с. 136-137).
23.11.2015 року ОСОБА_1 був оглянутий в міжрайонній травматологічній МСЕК м. Красноармійська, інвалідом не визнано, але встановлено повторно 25% втрати працездатності за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року з 23.11.2015 року до 01.12.2018 року (а.с. 138-139).
29.11.2018 року ОСОБА_1 був оглянутий повторно в міжрайонній МСЕК м. Покровська, де було встановлено повторно 25% втрати працездатності з 29.11.2018 року до 01.12.2021 року, за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року, інвалідність не встановлювалася (а.с. 65, 140-141).
02.12.2021 року ОСОБА_1 був оглянутий повторно в міжрайонній МСЕК м. Покровська, де було встановлено повторно 25% втрати працездатності з 02.12.2021 року до 01.01.2025 року, за трудовим каліцтвом 22.01.2011 року, інвалідність не встановлювалася (а.с. 142-143).
13.12.2024 року ОСОБА_1 був оглянутий в обласному центрі МСЕК м. Сєвєродонецька Луганської області, де первинно йому було встановлено третю групу інвалідності з 12.12.2024 року до 01.01.2027 року за сукупністю 65 %: вперше 40% в т. ч. 30% по пневмоконіозу ускладненому хронічним бронхітом ІІ ст., 10% по приглухуватості - захворювання професійні встановлені вперше 15.05.2024 року; повторно: 25% за наслідками нещасного випадку на виробництві 22.01.2011 року, що підтверджується довідкою серійний номер 12 ААА № 122833 (а.с. 67-69).
На підставі зазначених доказів позивач ОСОБА_1 ґрунтує заявлені вимоги про відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з розвитком професійного захворювання, що є прямим наслідком шкідливих та небезпечних умов праці на підприємстві.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом надано оцінку поданих ОСОБА_1 доказів і прийнято висновок про слушність аргументів, наведених в позовній заяві та про часткове задоволення заявлених вимог з огляду на наступні норми права.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Приписами ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008 р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
З Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.06.2024 року вбачається, що підприємством, з яким позивач ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах найбільший період часу, та на якому отримав захворювання з втратою 65 % професійної працездатності є ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», відповідач по справі.
Суд вказує на безпідставність доводів представника відповідача про те, що вимоги є безпідставними, оскільки позивач працював на підприємстві свідомо, добровільно, знаючи, що специфіка роботи по його професії передбачає працю в шкідливих умовах для здоров'я. Професійне захворювання отримав у зв'язку з тривалим періодом роботи в шкідливих умовах, обумовлених впливом шкідливого фактора - пил, фізичне навантаження, робоча поза, нахил корпусу.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про охорону праці» позивач мав право відмовитися від виконання роботи, якщо створилася виробнича ситуація чи навколишнє середовище небезпечне для його життя чи здоров'я.
Суд акцентує увагу, що якщо засоби виробництва прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку, то умови праці мають бути безпечними. Так, в п. 13 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19.06.2024 року зазначено, що згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу, затвердж. наказом МОЗ України № 248 від 08.04.2014 року умови праці ОСОБА_1 : за концентрацією пилу в повітрі робочої зони - до 3 класу 1-4 степеню, за параметрами мікроклімату - до 2- 3 касу 1-2 ступеню; за рівнем шуму - до 2-3 класу 1-2 ступеню; за важкістю праці - до 3 класу 2-3 ступеню (а.с. 30).
Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене в письмовому відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, оскільки наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності.
Згідно ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка позивача, акт розслідування професійного захворювання, акт розслідування нещасного випадку, акт №4 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, довідка МСЕК, виписні епікризи з медичних установ - підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Суд при розгляді справи вважає доцільним акцентувати увагу, що Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 19.06.2024 року засвідчено, що причиною розвитку у позивача професійного захворювання є пил переважно фіброгенної дії - фактична величина 7,1-70,5 мг/м3, при номративному значенні 4 мг/м3. Важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 45,9-154,2 Вт, при нормативному значенні 90Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 43,3-85,3 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується - фактична величина 10-35 кг, при нормативному значенні 30 кг. Виробничий шум - фактична величина 78-87 дБА, при нормативному значенні 80 дБА. Робоча поза в нахиленому положенні більше 30о 8-45% часу зміни, при нормативному значенні до 30о - 25% часу зміни. Нахили корпусу - фактичне значення - 50-135 разів, при нормативному значенні 100 разів (п. 18 Акту).
По суті інших доводів представника відповідача (врахування практики розгляду аналогічних справ судами Дніпропетровської та Донецької областей), - суд реагує наступним. Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Суд вважає, що з причини розвитку професійного захворювання, позивач ОСОБА_1 зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках, неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров'я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров'ю. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Суд, приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості, - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 95000,00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України (норма набрала чинності з 23.05.2020 року).
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 95000,00 гривень підлягає стягненню з ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України. Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 968,96 гривень (подана через Електронний суд 1211,20*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 95 000 гривень, тобто на 33% від заявленої суми (288 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 319,62 гривень.
Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача - адвокат Малькевич Наталія Володимирівна, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» про відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 95 000 (дев'яносто п'ять тисяч) гривень з утриманням обов'язкових платежів, згідно законодавства.
В інших частині позовних вимогах відмовити.
Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 319 (триста дев'ятнадцять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення суду - 23.10.2025 року.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;
- представник позивача: ОСОБА_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а.
Суддя: