Провадження 11-кп/824/2284/2025 Категорія: ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України
ЄУН 742/1713/20 Головуючий у суді 1 інстанції - ОСОБА_1
6 жовтня 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3
ОСОБА_4
за участю
секретаря ОСОБА_5
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12019270210001317, внесене до ЄРДР 21 вересня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_9
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та проживаючого: АДРЕСА_1 , українця, громадянина, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_9 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , прокурора кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року,
Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 липня 2024 року ОСОБА_9 визнано винуватим у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 6 (шести) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_9 призначено остаточне покарання у виді 6 (шести) років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла.
Звільнено ОСОБА_9 від кримінальної відповідальності за ч. 1, 3 ст. 357 КК України на підставі ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, кримінальне провадження
№ 12019270210001317 від 21 вересня 2019 року відносно ОСОБА_9 закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України в частині кваліфікації за ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та направити матеріали справи до суду першої інстанції на новий судовий розгляд.
Не погоджуючись з вироком суду, захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження.
Не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій обвинуваченого та доведеності його вини, вважаючи незаконним вирок суду в частині призначеного покарання, прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону; ухвалити новий вирок, яким виключити з мотивувальної частини вироку обвинувачення, визнане судом доведеним, вчинення ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України, а саме, викрадення 10 березня 2020 року банківської картки на ім'я ОСОБА_11 ; визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 185, ч. 1, 3 ст. 357, ч. 2 ст. 289 КК України, та призначити покарання:
- за ч. 1 ст. 357 КК України - у виді 1 року обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 357 КК України - у виді 2 років обмеження волі. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_9 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 КК України у зв'язку із закінченням строків давності;
- за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 років позбавлення волі;
- за ч. 3 ст. 185 КК України - у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України - у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, крім житла.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю вчинених злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_9 остаточне покарання у виді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого належного йому майна, крім житла. В решті даний вирок залишити без змін.
Обвинувачений подав заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в яких, вважаючи апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, просить залишити її без задоволення.
Під час апеляційного розгляду захисником в інтересах обвинуваченого подано клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, - особисте зобов'язання або домашній арешт.
Клопотання обґрунтовано тим, що запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 обраний 30 вересня 2020 року під час ухвалення першого вироку суду. Після 12 липня 20024 року питання щодо продовження запобіжного заходу не розглядалось. Лише одноразово 20 лютого 2025 року апеляційний суд за клопотанням захисту досліджував питання щодо зміни запобіжного заходу на більш м'який, яке залишив без задоволення. На даний час запобіжного захід у виді тримання під вартою до ОСОБА_9 обраний безстроково, що, на думку захисника, не узгоджується з загальними засадами кримінального провадження, оскільки вирок відносно обвинуваченого не набрав законної сили. Захисник наголошує, що, перебуваючи тривалий час під домашнім арештом, ОСОБА_9 не допустив жодного порушення, а тому дієвість та достатність цього запобіжного заходу повністю підтверджена його практичним застосуванням. Захисник наголошує, що згідно з наявними у справі характеристиками та довідками відносно ОСОБА_9 останній до затримання проживав зі своїми батьками, сестрою та племінником у належному їм на праві спільної власності будинку. За місцем проживання характеризується позитивно, скарг на його поведінку не надходило, що, на переконання захисника, свідчить про дотримання підзахисним норм та правил поведінки та спростовує припущення про існування певних ризиків; обвинувачений на обліках у лікарів не перебуває, до затримання перебував на обліку в службі зайнятості як безробітний та отримав допомогу по безробіттю.
Як наголошує захисник, ОСОБА_9 за місцем проживання має міцні соціальні зв'язки, які дають достатньо підстав вважати, що більш м'який запобіжний захід також здатний запобігти як спробам переховуватись від суду, так і спробам продовжувати злочинну діяльність. При цьому захисник вказує на те, що запобіжний захід у виді домашнього арешту з застосуванням електронного засобу контролю може забезпечити повний контроль над місцем перебуванням обвинуваченого та виключить можливість будь-якого несанкціонованого переміщення, запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Окремо захисник зауважує, що попередні вироки у даній справі скасовувались виключно за скаргами сторони захисту у зв'язку з встановленням судами вищих інстанції істотним порушень кримінального процесуального закону щодо допустимості доказів, і дані обставини у своїй сукупності дають підстави ставити під сумнів обґрунтованість висунутого обвинувачення та доцільність подальшого його тримання під вартою.
Вислухавши захисника та обвинуваченого, які підтримали подане клопотання, прокурора та потерпілу, які категорично заперечували проти задоволення вказаного клопотання, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Оскаржуваним вироком ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень та йому призначене покарання у виді позбавлення волі на 6 років 6 місяців позбавленні волі з конфіскацією всього особисто належного йому майна, крім житла, яке слід відбувати реально.
Відповідно до п.п. 4 п. 1 ч. 4 ст. 374 КПК України у резолютивній частині вироку суд може прийняти рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі рішення про застосування запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
До набрання вироком суду законної сили запобіжний захід обвинуваченому обрано у виді тримання під вартою.
Положеннями ч. 1, ч. 3 ст. 377 КПК України передбачено, якщо обвинувачений тримається під вартою, суд звільняє його з-під варти в залі судового засідання у разі виправдання; звільнення від відбування покарання; засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі; ухвалення обвинувального вироку без призначення покарання. Якщо обвинувачений, що тримається під вартою, засуджений до арешту чи позбавлення волі, суд у виняткових випадках з урахуванням особи та обставин, встановлених під час кримінального провадження, має право змінити йому запобіжний захід до набрання вироком законної сили на такий, що не пов'язаний з триманням під вартою, та звільнити такого обвинуваченого з-під варти.
Проте, будь-яких виняткових випадків, а також даних про особу обвинуваченого, які б давали колегії суддів підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу на даному етапі судового провадження, стороною захисту не наведено.
За змістом клопотання захисник обґрунтовує необхідність зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, даними, які характеризують особу обвинуваченого; відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України; відсутністю обґрунтованого обвинувачення.
Однак, колегія суддів враховує стадію апеляційного провадження, а саме, дослідження за клопотанням сторін повторно встановлених судом першої інстанції обставин у кримінальному провадженні та доказів, наданих сторонами.
Таким чином, на даний час апеляційний розгляд по суті поданих апеляційних скарг не завершений, а відтак доводи клопотання щодо незаконності вироку не можуть бути взяті до уваги.
Аналіз наведених вимог чинного законодавства та встановлених на даний час обставин свідчить про те, що тримання під вартою обвинуваченого за наявності вироку суду, який хоча і не набрав законної сили, однак, яким обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, є таким, що у повному обсязі відповідає принципам законності, пропорційності та не є свавільним, а тому, на думку колегії суддів, тримання обвинуваченого на даний час під вартою на підставі вироку суду, яким йому призначено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 6 років, є обґрунтованим.
При цьому колегія суддів приймає до уваги, що за вироком суду ОСОБА_9 визнаний винуватим у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, у т.ч. й тяжких, що дає підстави вважати небезпідставним ризик вчинення останнім іншого кримінального правопорушення.
За встановлених обставин колегія суддів не вбачає підстав на даному етапі апеляційного розгляду для зміни обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою на інший, не пов'язаний з триманням під вартою, а, відтак, клопотання захисника до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. ст. 376, 405, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, запобіжний захід у виді особистого зобов'язання або домашнього арешту - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ________________ _________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4