Справа № 757/43581/23-ц Головуючий у І інстанції Хайнацький Є.С.
Провадження №22-ц/824/12599/2025 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.
Іменем України
15 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складіколегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Таргоній Д.О.,
суддів: Голуб С.А., Слюсар Т.А.,
за участі секретаря Доброванової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Абросімова Станіслава Сергійовича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним одностороннього правочину,
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в якому просить визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин - відмову в обслуговуванні клієнта ОСОБА_1 шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків), що вчинений АТ КБ «ПриватБанк» на підставі рішення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні, та здійснити розподіл судових витрат.
В обґрунтування позову позивач зазначала, що була постійним клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», однак при звернені до клієнт-банку виявила, що відкритий у банку рахунок НОМЕР_1 заблокований.
У зв'язку з цим, позивач звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» із листом-запитом від 23.05.2023 року, у відповідь на який позивачу на електронну пошту надійшов електронний лист № 20.1.0.0.0/7-230612/3961.1 від 22.06.2023 року. У даному листі зазначено, що 22.07.2022 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, з посиланням на приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».
Проте, за доводами позивача, вона не отримувала письмових/електронних запитів від Банку про надання інформації та/або документів, що унеможливило спростувати будь-які підозри Банку та запобігти односторонньому припиненню договірних правовідносин. До того ж, АТ КБ «ПриватБанк» не надало жодних письмових доказів на підтвердження наявності обставин для встановлення неприйнятно високого ризику позивачу.
Посилаючись на наведені обставини, позивач стверджувала про невідповідність такого одностороннього правочину загальним вимогам до правочину, у зв'язку з чим просила визнати недійсним односторонній правочин про відмову від підтримання ділових відносин - відмову в обслуговуванні клієнта ОСОБА_1 шляхом розірвання ділових відносин (розірвання договору і закриття рахунків).
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, з апеляційною скаргою в інтересах ОСОБА_1 звернувся її представник - адвокат Абросімов С.С., який, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що документи подані позивачкою були досліджені судом вибірково та поза увагою суду лишились пояснення ОСОБА_2 від 06.07.2022 року на адресу АТ КБ «Приватбанк», довідка про доходи ОСОБА_2 за 2012-2022 роки від 24.06.2022 року. Зазначає, що дані докази є важливими, оскільки вони підтверджують джерело походження коштів. Суд першої інстанції не дослідив вказані докази, не дав правової оцінки тому, що відповідач не заперечував проти цих обставин (не надав докази на їх спростування).
Вказує, що суд першої інстанції вибірково застосував положення постанови Національного Банку України «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» від 19.05.2020 року № 65 та не врахував приписи додатків 1, 2, 6 до вказаного Положення.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що банком не були проведені посилені заходи належної перевірки передбачені Положенням НБУ №65, однак суд першої інстанції дійшов висновку про правомірне розірвання банком в односторонньому порядку ділових відносин з клієнтом.
Зазначає, що Банк не запитував у позивача про надання документів та інформації , щодо якої є підозри у використанні банку для ВК/ФТ чи вчинення іншого злочину, що могло стати наслідком невиконання заходів ПВК/ФТ. Таким чином у позивача не було жодної можливості надати будь-які документи чи інформацію на спростування будь-яких підозр Банку, щоб запобігти односторонньому припиненню відповідачем договірних правовідносин з позивачкою.
З огляду на вказане, висновок суду першої інстанції про те,що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були спрямовані на легалізацію коштів, скаржник вважає безпідставним та необґрунтованим.
Вказує, що твердження банку, щодо незаконності походження коштів, спростовуються наданими позивачкою документами, а саме довідками про нараховану заробітну плату, які сформовані засобами автоматичних систем Пенсійного фонду України.
Так, загальна сума заробітної плати ОСОБА_2 за 10 звітних років становить 38 725 052,24 грн. Згідно виписки по операціям по депозитному договору сума депозиту станом на 30.06.2022 становить 14 095 000,00 грн. Таким чином, ОСОБА_2 отримав кошти із законних джерел та за своїм фінансовим станом міг укласти договір позики від 05.07.2022 року та здійснити платіж за цим договором на користь ТОВ «ГАУМАРДЖОС».
Крім того, зазначає, що твердження про ознаки фіктивності ТОВ «ГАУМАРДЖОС» не відповідають дійсності, оскільки позивачем на спростування таких припущень відповідача було подано до суду першої інстанції докази, які спростовують дане твердження, а саме договори оренди нежитлового приміщення, ліцензію на право роздрібної торгівлі, податкові розрахунки сум ПДФО за ІІІ-ІV квартали 2022 року .
Звертає увагу суду апеляційної інстанції на докази, якими обґрунтовує відповідач належність перевірки фінансових операцій ТОВ «ГАУМАРДЖОС». Зокрема, висновок у вигляді службової записки Напрямку «Фінансовий моніторинг» АТ КБ «ПриватБанк» № E.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 року не є самостійним доказом наявності обставин для ухвалення банком рішення про відмову від підтримання ділових відносин банку із клієнтом, а є лише формою ухвалення рішення про таку відмову із зазначенням конкретних підстав такого рішення і обставин, що мають бути встановлені на підставі офіційних джерел інформації.
Вказує, що крім довідок з онлайн-сервісу Уoucontrol, жодних інших доказів на підтвердження того, що фінансові операції ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (як фізичної особи) та/або ТОВ «ГАУМАРДЖОС» можуть нести реальну або потенційну небезпеку використання банку з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення, - відповідач не надав. Більше того, наявні докази, що повністю спростовують вказане припущення відповідача.
Зазначає, що відповідач ухилився від виконання ухвали Печерського районного суду м. Києва від 30.01.2024 року щодо витребування доказів, оскільки відповідачем не було надано запитуваних документів.
Звертає увагу, що судом не враховано практику Верховного Суду у подібних правовідносинах, зокрема в частині покладання тягаря доказування саме на банківську установу довести наявність правових підстав для відмови у підтриманні ділових відносин із клієнтом банку, які мають ґрунтуватися на відповідних фактичних обставинах, встановлених банком в рамках визначених законодавством процедур належної перевірки клієнта.
У відповідь на апеляційну скаргу представником АТ КБ «Приватбанк» - адвокатом Пономарем С.Г. подано відзив на апеляційну скаргу.
В обґрунтування відзиву зазначає, що результатами поглибленої перевірки були виявлені відповідачем обґрунтовані підозри про здійснення ТОВ «ГАУМАРДЖОС» та пов'язаними з ним особами операцій ВК/ФТ, що стало підставою для встановлення як клієнту, так і пов'язаним з ним фінансовим операціями особам-клієнтам в тому числі ОСОБА_1 .
Зазначає, що Напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" було встановлено, що ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (код 44627352) отримало на свій банківський рахунок № НОМЕР_2 протягом 2-х днів (06.07.2022 та 08.07.2022) від чоловіка ОСОБА_1 (директора ТОВ "ГАУМАРДЖОС") - ОСОБА_2 у сукупному розмірі - 13,5 млн грн.
Вказує, що ці кошти були фактично легалізовані чоловіком ОСОБА_1 , оскільки джерело походження їх невідомо та перерахування таких коштів було здійснено транзитом через ТОВ "ГАУМАРДЖОС" без економічного змісту та належної законної мети/підстави
Звертає увагу суду, що кошти перераховані ОСОБА_2 як позика без ПДВ юридичній особі ТОВ "ГАУМАРДЖОС", яка мала ознаки фіктивності: відсутність виробничих потужностей за наявності КВЕД 56.10 (Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування);наявність в штаті підприємства тільки 1-єї особи - директора; відсутність даних щодо сплати юридичною особою податків, виплати заробітної плати, ведення господарської діяльності; наявність податкового боргу.
Встановивши , що фінансові операції ТОВ "ГАУМАРДЖОС» та пов'язаних з ним осіб несуть чи можуть нести потенційну небезпеку використання відповідача для легалізації доходів, банком було прийнято рішення про встановлення неприйнятно високого ризику та про відмову від підтримання ділових відносин та скеровано на адресу місця реєстрації позивача повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин шляхом розірвання договору і закриття рахунку від 22.07.2022 року №20.1.0.0.0/7-220722/111.
Також додатково звертає увагу суду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та ТОВ "ГАУМАРДЖОС» звертались до АТ КБ «Приватбанк» з аналогічними позовами, в результаті розгляду даних справ в задоволенні позовів було відмовлено.
В судовому засіданні представник АТ КБ «ПриватБанк» - Яндульський Д.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване, посилався на доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Абросімов С.С. у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у відповідності до вимог процесуального законодавства.
Так, представник позивача - адвокат Амбросімов С.С. повідомлений про судове засідання, призначене на 15 жовтня 2025 року о 10 год. 20 хв. шляхом направлення судової повістки до електронного кабінету в системі ЄСІТС.
Судова повістка також була направлена на поштову адресу позивача ОСОБА_1 , однак повернулась до суду без вручення адресату із відміткою про причини повернення: «адресат відсутній за вказаною адресою».
Виходячи з положень ст. 13 ЦПК України кожна сторона розпоряджається своїми правами на власний розсуд, у т.ч. правом визначити свою участь в тому чи іншому судовому засіданні.
Заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 759/14068/19 (провадження № 61-8505св22).
Поряд з цим, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (див. рішення ЄСПЛ від 02.12.2010 у справі «Шульга проти України», № 16652/04).
Зважаючи на вимоги п. 2 ч. 8 ст. 128, ч. 5 ст. 130, ст. 131, ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів визнала повідомлення належним, а неявку такою, що не перешкоджає апеляційному розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, з урахуванням поданого відповідачем відзиву, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка була клієнтом АТ КБ «ПриватБанк», однак при звернені до клієнт-банку виявила, що відкритий у Банку рахунок № НОМЕР_1 заблокований.
У зв'язку з цим, позивачка звернулася до Банку з листом-запитом від 23.05.2023 року, у відповідь на який позивачу на електронну пошту надійшов електронний лист № 20.1.0.0.0/7-230612/3961.1 від 22.06.2023 року. У даному листі зазначено, що 22.07.2022 року Банком направлено повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку, з посиланням на приписи ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення».
Як на підставу заявлених позовних вимог ОСОБА_1 посилалась на те, що Банк не підтвердив наявності підстав встановлення неприйнятно високого ризику відповідно до ст. 15 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення» (далі - Закон № 361-IX) у редакції від 28.04.2020, тому оспорюваний правочин суперечить положенням ч. 1 ст. 203 ЦК України та підлягає визнанню недійсним відповідно до ст. 215 цього Кодексу. Вказувала також, що вона не отримувала письмових/електронних запитів від Банку про надання інформації та/або документів, що унеможливило спростувати будь-які підозри Банку та запобігти односторонньому припиненню договірних правовідносин.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що оспорюваний односторонній правочин відповідачем вчинений за наявності ґрунтовних підстав для відмови, відповідає приписам ст. 15 Закону № 361-IX та постанові Нацбанку України від 19.05.2020 № 65 «Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу» (далі - Положення № 65) та внутрішнім документам Банку щодо фінансового моніторингу, які передбачають обов'язок Банку відмовитися від ділових відносин з клієнтом у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику, в тому числі шляхом розірвання договору.
Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають встановленим по справі обставинам та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (ч. 3 т. 202 ЦК України).
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч. 1 ст. 1066 ЦК України).
Банк зобов'язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частини 1, 2 ст. 1068 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 ЦК України).
Як передбачено ч. 4 ст. 1075 ЦК України, Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта у разі наявності підстав, передбачених Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення" (далі - Закон про ПВК/ФТ). Залишок грошових коштів на рахунку клієнта повертається клієнту.
Суб'єктами первинного фінансового моніторингу, зокрема, є банки (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону про ПВК/ФТ) (тут та надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).
Питання відмови від встановлення (підтримання) ділових відносин, проведення фінансової операції врегульовано статтею 15 Закону про ПВК/ФТ.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунка/відмовитися від проведення фінансової операції в тому числі у разі: якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені (абз. другий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ); встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей (абз. третій ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ); подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу (абз. четвертий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).
У випадках, передбачених цією частиною, суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови, повідомити спеціально уповноваженому органу про спроби проведення фінансових операцій та про осіб, які мають або мали намір відкрити рахунок/встановити ділові відносини та/або провести фінансові операції або з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок) на підставі цієї статті, а також про проведення фінансових операцій щодо зарахування коштів, які надійшли на рахунок такого клієнта, та про фінансові операції, в проведенні яких було відмовлено (абз. восьмий ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ).
Відповідно до п. 1 Додатку 12 до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою НБУ №65 від 19.05.2020 (надалі - Положення НБУ №65) Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції у випадках, передбачених частиною першою статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
Отже, з урахуванням приписів спеціального законодавства про запобігання та протидію легалізації доходів, Банк зобов'язаний в односторонньому порядку відмовитися від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Із матеріалів справи слідує, що за результатами поглибленої перевірки АТ КБ «ПриватБанк» були виявлені обґрунтовані підозри про здійснення клієнтом ТОВ "Гаумарджос" (код 44627352) та пов'язаними з ним особами операцій ВК/ФТ (легалізація/відмивання доходів), що стало підставою для встановлення, як клієнту ТОВ "Гаумарджос" (код 44627352), так і пов'язаним із ним фінансовими операціями особам - клієнтам, у тому числі й позивачу, неприйнятно високого ризику ділових відносин.
Так, напрямком "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" встановлено, що ТОВ "Гаумарджос" (код 44627352) отримало на свій банківський рахунок № НОМЕР_2 протягом 2-х днів (06.07.2022 року та 08.07.2022 року) від чоловіка ОСОБА_1 (директора ТОВ "Гаумарджос") - ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), в сукупному розмірі 13,5 млн грн.
Однак, за доводами АТ КБ «ПриватБанк», перерахування ОСОБА_2 юридичній особі ТОВ "Гаумарджос" грошових коштів як позики без ПДВ, мало ознаки фіктивності внаслідок відсутності виробничих потужностей за наявності КВЕД 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування; наявності в штаті тільки 1-єї особи - директора; наявності податкового боргу.
Таким чином, дії ОСОБА_2 та ТОВ "Гаумарджос" в особі директора - ОСОБА_1 , були здійснені фактично з метою легалізації коштів у розмірі 13,5 млн. грн, джерело походження яких Банку, станом на момент прийняття рішення про відмову, не було відомо, та щодо яких Банк не може перевірити сплату податків до бюджету.
Надалі, частина від отриманих ТОВ "Гаумарджос" від ОСОБА_2 грошових коштів у розмірі 8 394 000,00 грн. була перерахована 06.07.2022 року та 08.07.2022 року ТОВ "Гаумарджос" на користь ТОВ "Сієста.Юа" (код ЄДРПОУ 44581863) з призначенням платежу "Оплата згідно договору купівлі-продажу №05/07/2022пд без ПДВ".
Разом із цим, як договір позики від 05.07.2022 року, так і договір купівлі-продажу №05/07/2022пд від 05.07.2022 року, укладені в одну дату - 05.07.2022 року.
Судом ураховано, що в подальшому між ТОВ "Гаумарджос", як покупцем, та ТОВ "Сієста.Юа", як продавцем, укладено договір від 06.09.2024 року купівлі-продажу (відчуження) частки в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БЦ Сьогодні», відповідно до п.2.1, 4.1 якого продаж частки вчиняється за ціною 14 652 000,00 грн., що сплачена на підставі попереднього договору №05/07/2022пд від 05.07.2022 року в якості авансового платежу.
Проте, згідно п. 9.1. Попереднього договору №05/07/2022пд від 05.07.2022 року останній діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але не більше 1 (одного) календарного року з дати набрання ним чинності.
Отже, укладення сторонами через майже два роки від підозрілої фінансової операції правочину на підтвердження підставності такої операції не свідчить про невідповідність на час прийняття 21.07.2022 року відповідного оспорюваного рішення про відмову від підтриманні ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
Суд зауважує, що оскільки одностороння відмова від договору є правочином, то у даному випадку невідповідність такого правочину вимогам закону підлягає встановленню саме на момент вчинення одностороннього правочину, тобто станом на 21.07.2022 року.
За наведених обставин, АТ КБ «ПриватБанк» визнало фінансові операції, здійснені ТОВ "Гаумарджос" та пов'язаними з ним особами, підозрілими за ознакою, визначеною статтею 12 Закону про ПВК/ФТ та Додатку 6 "Посилені заходи належної перевірки клієнта" Положення №65, а саме: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) не мають очевидною економічної чи законної мети. Також у рішення про відмову Банк посилався на відповідні індикатори підозрілості, що наведені у Додатку 20 до Положення №65, а саме: п. 16 - За рахунком клієнта - суб'єкта господарювання не сплачено жодних або сплачено в незначному розмірі (у розмірі, що очевидно не відповідає обсягам проведених фінансових операцій) обов'язкових платежів, які притаманні звичайній господарській діяльності (наприклад, платежі за оренду приміщень, сплата комунальних послуг, податків до бюджету); п. 25 - Тривалий час спостерігається аналогічна тенденція щодо обсягу дебетових та кредитових фінансових операцій за рахунком клієнта протягом одного дня (незвично швидке проходження коштів через рахунок, тобто незначне сальдо на початок та кінець дня та великі щоденні обороти коштів за рахунком); п. 27 - Фінансова операція / сукупність пов'язаних між собою фінансових операцій не є характерною/характерними для звичайної діяльності клієнта (наприклад, цілі, тип та обсяг операції), а надані пояснення не є аргументованими"; п. 28. - Регулярні перекази коштів з рахунку клієнта - юридичної особи на особистий(і) рахунок(и) працівника(ів) або осіб, пов'язаних із працівником(ами), і навпаки (крім переказів, пов'язаних із виплатою заробітної плати, соціальних виплат та інших обов'язкових платежів); п. 42. - Проведення клієнтом фінансових операцій у великому обсязі з готівкою, що не пов'язані з основним видом діяльності клієнта, та/або проведення значної кількості операцій з використанням карткових рахунків.
Отже, після прийнятого рішення АТ КБ «ПриватБанк» про розірвання ділових відносин з ОСОБА_1 на її адресу місця реєстрації: АДРЕСА_1 , направлено повідомлення про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку від 22.07.2022 року № 20.1.0.0.0/7-220722/106, що підтверджується реєстром поштових відправлень від 26.07.2022 року та фіскальним чеком АТ «Укрпошта» від 26.07.2022 року.
Як зазначено Банком у листі №20.1.0.0.0/7-220722/11 від 22.07.2022 року, керуючись вимогами ч. 1 ст. 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенням НБУ №65, внутрішніми документами Банку з питань фінансового моніторингу, з урахуванням результатів здійснених заходів належної перевірки, моніторингу ділових відносин та фінансових операцій, Банк повідомляє позивача про прийняте 21.07.2022 року рішення про відмову від підтримання ділових/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору, у зв'язку з встановленням неприйнятно високого рівня ризику/ненадання необхідних для здійснення належної перевірки документів чи відомостей/неможливістю здійснення ідентифікації та/або верифікації, а також встановлення даних, що дають змогу встановлювати кінцевих бенефіціарних власників/подання недостовірної інформації/подання інформації з метою введення в оману Банк.
Відповідно до п. 11 Додатку 1 до Положення №65 Банк з урахуванням ризик-профілю клієнта на постійній основі проводить моніторинг ділових відносин та фінансових операцій клієнтів, що здійснюються у процесі таких відносин, щодо відповідності таких фінансових операцій наявній у банку інформації про клієнта, його діяльність та ризик (у тому числі, за потреби, про джерело коштів, пов'язаних із фінансовими операціями) у порядку, визначеному в додатку 1 до Положення.
Якщо за результатами моніторингу ділових відносин клієнта банк виявляє підозрілі фінансові операції (діяльність), то банк за потреби вживає заходів щодо переоцінки рівня ризику таких ділових відносин з клієнтом та вживає посилені заходи належної перевірки (ПЗНП) у разі присвоєння високого рівня ризику (п. 12 Додатку 1 до Положення №65).
Згідно з п. 5 Додатку 6 до Положення №65 Банк самостійно визначає види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення ПЗНП.
Банк повинен підвищити ступінь і характер моніторингу ділових відносин із клієнтом з метою визначення, чи є фінансові операції або дії клієнта підозрілими, у разі виявлення фінансових операцій, що відповідають хоча б одній із таких ознак: 1) є складними фінансовими операціями; 2) є незвично великими фінансовими операціями; 3) проведені в незвичний спосіб; 4) не мають очевидної економічної чи законної мети; 5) не відповідають інформації щодо запланованої клієнтом діяльності з використанням послуг банку, отриманої банком від клієнта під час установлення мети та характеру ділових відносин із ним (п. 6 Додатку 6 до Положення №65).
За змістом ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний встановити неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у разі: неможливості виконувати визначені цим Законом обов'язки або мінімізувати виявлені ризики, пов'язані з таким клієнтом або фінансовою операцією; наявності обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Банк установлює неприйнятно високий ризик ділових відносин (фінансової операції без встановлення ділових відносин) стосовно клієнтів у випадках, визначених частиною шостою статті 7 Закону про ПВК/ФТ, в інших випадках, визначених банком самостійно у внутрішніх документах банку з питань ПВК/ФТ, а також щодо: 1) клієнтів (осіб), щодо яких у банку за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта є обґрунтовані підозри про здійснення ними операцій ВК/ФТ, інших злочинів; 2) клієнтів (осіб), щодо яких у банку є підстави вважати, що вони є компаніями-оболонками (п. 61 розділу IV Положення №65).
Як визначено в п. 39 ч. 1 ст. 1 Закону про ПВК/ФТ, неприйнятно високий ризик - це максимально високий ризик, що не може бути прийнятий суб'єктом первинного фінансового моніторингу відповідно до внутрішніх документів з питань фінансового моніторингу.
У пп. 8 п. 26 Положення №65 порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин/відкриття рахунку (обслуговування), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмови від проведення фінансової операції у випадках, передбачених Законом про ПВК/ФТ встановлюється банком самостійно у внутрішніх документах із запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
Як зазначає АТ КБ "ПриватБанк", на момент виникнення спірних правовідносин у липні 2022, внутрішнім документом, що встановлював порядок припинення ділових відносин з клієнтами щодо яких встановлювався неприйнятно високий ризик ділових відносин був Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнта Банку, що затверджений рішенням Правління Банку у формі протоколу №23 від 18.05.2021 та втратив чинність на підставі рішення Правління Банку у формі протоколу №47 від 03.07.2023 (надалі - Порядок).
Згідно п. 1.1. Порядку - Порядок відмови від підтримання ділових відносин та закриття рахунків клієнтів Банку є окремим внутрішнім документом АТ КБ "ПриватБанк", який розроблено на виконання Закону про ПВК/ФТ, Положення №65, інших законодавчих та нормативно-правових актів, інших внутрішніх документів Банку, що регулюють питання відмови та закриття рахунків, в тому числі з метою опису порядку дій підрозділів Банку під час здійснення ними процедур відмови від підтримання ділових відносин/обслуговування, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку, у випадках передбачених статтею 15 Закону про ПВК/ФТ, зокрема, у разі встановлення клієнту неприйнятно високого ризику за результатами вивчення підозрілої діяльності (операцій) або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей, розподілу обов'язків та повноважень між структурними підрозділами Банку з метою недопущення в роботі Банку порушень законодавства України у сфері ПВК/ФТ.
Пунктом 4.1. Порядку визначено, що випадки/підстави для відмови від підтримання ділових відносин наведено в додатку 3 до цього Порядку.
Згідно додатку 3 до Порядку - Банк зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин/відмовити клієнту у відкритті рахунку (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку/відмовитися від проведення фінансової операції у випадку встановлення клієнту неприйнятно високого ризику. Вказане відповідає абзацу третьому частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ.
Пунктом 4.3. Порядку визначено, що за результатом поглибленої перевірки клієнта уповноважені працівники напрямку "Фінансовий моніторинг" складають обґрунтовані висновки із пропозиціями стосовно доцільності/недоцільності відмови у підтриманні ділових відносин/обслуговуванні, у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (ів).
Відповідно до пункту 4.4. Порядку висновок складається у вигляді службової записки у ПК "Приват Док" та має містити всебічне викладення обставин, фактів подій, що призвели до виникнення підозри, аргументований аналіз проведеного фінансового розслідування та чітке зазначення підстав для відмови від підтримання ділових відносин із клієнтом/обслуговуванні клієнта шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку (Із посиланням на конкретні абзаци, пункти та частини 15 статті Закону про ПВК/ФТ). Висновки за клієнтами, які мають групові ознаки (підстави) для відмови, можуть формуватись однією службовою запискою. Висновок з пропозиціями стосовно доцільності відмови направляється Відповідальному працівнику Банку для розгляду та прийняття рішення, який оформлюється службовою запискою у ПК "Приват Док", використовуючи шаблон 100101,100202, адресат - Відповідальний працівник Банку.
Пунктом 4.5. Порядку передбачено, що відповідальний працівник Банку/особа, уповноважена відповідальним працівником Банку за результатами розгляду Висновку приймає остаточне рішення щодо наявності відсутності підозр, про відмову від підтримання ділових відносин/встановлення неприйнятно високого ризику або про відхилення висновку. Надання/проставлення адресатом резолюції "Дозволяю" на Висновку у вигляді службової записки у ПК "Приват Док" є датою прийняття рішення про відмову в підтриманні ділових відносин із клієнтом.
Так, у матеріалах справи міститься Висновок у вигляді службової записки Напрямку "Фінансовий моніторинг" АТ КБ "ПриватБанк" № E.17.U.0.0/4-7223411 від 21.07.2022 року "Висновок НФМ. Розірвання ділових відносин з клієнтом ТОВ "ГАУМАРДЖОС" (44627352) та пов'язаними з ним особами /Гілка "Ризикова Діяльність"/", підставою для встановлення неприйнятно високого ризику для ТОВ "Гаумарджос" та пов'язаних з ним осіб (в тому числі і для позивача) є наявність критерію, визначеного ч. 6 ст. 7 Закону про ПВК/ФТ, а саме - наявність обґрунтованих підозр за результатами вивчення підозрілої діяльності клієнта, що така діяльність може бути фіктивною.
Висновок у вигляді службової записки від 21.07.2022 року погоджений відповідною резолюцією адресатом - Головним комплаєнс менеджером Банку, а відтак висновок у порядку п. 4.5. Порядку набув статусу рішення від 21.07.2022 року про відмову в підтриманні ділових відносин із групою пов'язаних клієнтів, в тому числі і щодо позивача.
Правовою підставою для відмови в підтриманні ділових відносин визначено абзац 3 частини 1 статті 15 Закону про ПВК/ФТ (НВР) (тобто встановлення неприйнятно високого ризику).
Одночасно, за змістом ч. 7 ст. 11 Закону про ПВК/ФТ суб'єкт первинного фінансового моніторингу має право витребувати, а клієнт, представник клієнта зобов'язані подати інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки, а також для виконання таким суб'єктом первинного фінансового моніторингу інших вимог законодавства у сфері запобігання та протидії.
Відтак, витребування відповідачем документів та відомостей для уточнення інформації про фінансові операції, клієнта на підтвердження чи спростування підстав припинення договірних відносин, є правом банку, а не обов'язком.
Пунктом 4.10. Порядку визначено, що не пізніше наступного робочого дня, за днем прийняття рішення про відмову здійснюється відмова в обслуговування клієнта/наданні клієнту банківських послуг за продуктами шляхом встановлення обмежень: доступу до дистанційних систем обслуговування (Приват24), для унеможливлення ініціювання операцій за рахунками/картками клієнта; на рахунки/платіжні картки клієнта/ банківські продукти/послуги, для унеможливлення здійснення видаткових операцій, відкриття нових рахунків/продуктів/послуг, встановлення нових кредитних лімітів. З дня встановлення обмеження поточний рахунок/платіжна картка є недіючим через обмеження/блокування видаткових операцій за рахунком/карткою.
Пунктом 4.11. Порядку передбачалось, що повідомлення про відмову надсилається клієнту Департаментом з обробки запитів клієнтів та держорганів ГО поштовим відправленням протягом 5 днів з дати прийняття рішення про відмову.
Матеріалами справи підтверджується звернення АТ КБ "ПриватБанк" до позивача з листом №20.1.0.0.0/7-220722/111 від 22.07.2022 року про відмову від підтримання ділових відносин/відмову в обслуговуванні шляхом розірвання ділових відносин/розірвання договору і закриття рахунку.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника. Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Верховного Суду від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б.
Відповідно до приписів частин 2-4 статті 7 Закону про ПВК/ФТ застосування ризик-орієнтованого підходу здійснюється в порядку, визначеному внутрішніми документами з питань фінансового моніторингу суб'єкта первинного фінансового моніторингу, з урахуванням рекомендацій відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, які згідно із цим Законом виконують функції державного регулювання і нагляду за такими суб'єктами первинного фінансового моніторингу.
Суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний здійснювати оцінку/переоцінку ризиків, у тому числі притаманних його діяльності, документувати їх результати, а також підтримувати в актуальному стані інформацію щодо оцінки ризиків, притаманних його діяльності (ризик-профіль суб'єкта первинного фінансового моніторингу), та ризику своїх клієнтів таким чином, щоб бути здатним продемонструвати своє розуміння ризиків, що становлять для нього такі клієнти (ризик-профіль клієнтів).
Критерії ризиків визначаються суб'єктом первинного фінансового моніторингу самостійно з урахуванням критеріїв ризиків, встановлених відповідно: Національним банком України - для суб'єктів первинного фінансового моніторингу, щодо яких Національний банк України відповідно до статті 18 цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду; центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, - для інших суб'єктів первинного фінансового моніторингу.
При визначенні критеріїв ризиків суб'єкт первинного фінансового моніторингу повинен враховувати типологічні дослідження у сфері запобігання та протидії, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, результати національної оцінки ризиків, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Відповідно до підпункту 12 пункту 4 Положення про Державну службу фінансового моніторингу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2015 № 537, Державна служба фінансового моніторингу України відповідно до покладених на неї завдань здійснює типологічні дослідження у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, які затверджуються відповідними наказами Державної служби фінансового моніторингу України та розміщуються на її офіційному сайті.
Згідно зі ст. 21 Закону про ПВК/ФТ фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму веб-сайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Отже, Законом про ПВК/ФТ передбачено, що наявність у суб'єкта первинного фінансового моніторингу обґрунтованих підозр здійснення фіктивної діяльності є достатнім для прийняття рішень щодо відмови в підтриманні ділових відносин, у тому числі шляхом розірвання договорів.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оспорюваний односторонній правочин АТ КБ "ПриватБанк" про відмову від підтримання ділових відносин з позивачем відповідає приписам статті 15 Закону про ПВК/ФТ, Положенню №65 та внутрішній документам Банку щодо фінансового моніторингу, що наділяють Банк обов'язком відмовитися в односторонньому порядку від ділових відносин з клієнтами з неприйнятно високим ризиком, в тому числі шляхом розірвання договорів.
Апеляційний суд також приймає до уваги, рішенням Господарського суду м. Києва від 19 березня 2024 року у справі № 910/14990/23 відмовлено у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 910/14990/23 рішення Господарського суду міста Києва від 19 березня 2024 року, залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 липня 2024 року та постановою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року.
У вказаній справі Верховний Суд за результатами оцінки наявних в матеріалах справи належних доказів у їх сукупності, погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що: Банк, виявивши за результатами проведення належної перевірки з дотриманням внутрішньої процедури підозрілу діяльність групи осіб, у зв'язку з відсутністю на момент здійснення операцій у володіння Банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів, їх економічної мети та сплати податків, правомірно встановив позивачці неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому правом у ст. 15 Закону № 361-ІХ щодо відмови від ділових стосунків з позивачкою, при цьому повідомивши позивачку про своє рішення належним чином; оскільки односторонній правочин Банку про відмову від ділових відносин з позивачкою відповідає чинному законодавству підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. 203, 215 ЦК України відсутні.
Також в матеріалах справи наявна копія рішення Господарського суду м. Києва від 28 серпня 2024 року у справі № 910/18278/23, яким відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ГАУМАРДЖОС» до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання недійсним одностороннього правочину.
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 910/18278/23 рішення Господарського суду м. Києва від 28 серпня 2024 року залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 22 жовтня 2024 року та постановою Верховного Суду від 16 січня 2025 року.
У цій постанові Верховний Суд вказав на те, що з огляду на приписи ч. 7 ст. 11 Закону № 361-ІХ, вимоги Положення № 65 та наведені висновки Верховного Суду, банк:
- наділений правом, однак не обов'язком, витребувати у клієнта інформацію (офіційні документи), необхідну (необхідні) для здійснення належної перевірки;
- уповноважений самостійно у внутрішніх документах визначати критерії ризиків, види необхідних до вжиття банком заходів та обсяг необхідної додаткової інформації для здійснення заходів належної перевірки, а також порядок дій стосовно відмови банку від встановлення (підтримання) ділових відносин, вимоги до рішення про розірвання ділових відносин;
- має право відмовитися від ділових відносин з клієнтом шляхом розірвання договору банківського рахунку з підстав встановлення клієнту неприйнятно високого ризику.
Враховуючи наведене, колегія суддів вказала на наявність висновків Верховного Суду щодо питання застосування ч. 6 ст. 7, ст. ст. 11, 12, ч. 1 ст. 15 Закону № 361-IX та ст. 1075 ЦК України у подібних правовідносинах в тому обсязі, що узгоджується з вимогами законодавства про вирішення банками на власний розсуд питання щодо вжиття у разі необхідності заходів з витребування у клієнта додаткової інформації або офіційних документів для здійснення належної перевірки та про самостійне встановлення ними у внутрішніх документах критеріїв ризиків, процедури прийняття відповідного рішення та порядок доведення його до відома клієнта.
Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що: Банк, здійснивши належну перевірку фінансових операцій ТОВ «ГАУМАРДЖОС» та пов'язаних з ним осіб з дотриманням внутрішньої процедури, виявивши за її результатами підозрілу діяльність групи осіб (використання рахунків юридичної особи в Банку для легалізації коштів, здійснення складних та незвично великих фінансових операцій за відсутності очевидно економічної чи законної мети), у зв'язку з відсутністю на момент здійснення операцій у володіння Банку будь-яких документів на підтвердження походження коштів, їх економічної мети та сплати податків, правомірно встановив позивачу неприйнятно високий ризик та, як наслідок, скористався наданим йому правом у ст. 15 Закону № 361-ІХ щодо відмови від ділових стосунків з позивачем для уникнення ризиків використання Банку з метою легалізації (відмивання) доходів, при цьому повідомивши про своє рішення належним чином; односторонній правочин Банку про відмову від ділових відносин з позивачем відповідає приписам ст. 15 Закону № 361-ІХ, вимогам Положення № 65 та внутрішнім документам Банку, тому підстави для визнання його недійсним відповідно до ст. ст. 203, 215 ЦК України відсутні.
Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанцій і не дають підстав вважати, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, які передбачені ст.376 ЦПК України, як підстави для скасування рішення суду.
Рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, вимогам чинного законодавства, а тому апеляційний суд залишає апеляційну скаргу позивача без задоволення, а рішення суду без змін.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції понесені позивачем судові витрати пов'язані з розглядом справи апеляційним судом компенсації не підлягають.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Абросімова Станіслава Сергійовича залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 23.10.2025 року.
Суддя-доповідач Д.О. Таргоній
Судді : С.А. Голуб
Т.А. Слюсар