15 жовтня 2025 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
суддів ОСОБА_1 ,
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 07.11.2024, яким
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Фастова Київської обл., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ; проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років,
Вказаним вироком встановлено, що 05.03.2023 близько 19:20 години у ОСОБА_6 , який знаходився за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 10, біля магазину «Гастрономчик» виник злочинний умисел, спрямований на повторне відкрите викрадення чужого майна, вчинене в умовах воєнного стану.
ОСОБА_6 побачивши раніше йому незнайомого ОСОБА_8 , вирішив у останнього викрасти мобільний телефон.
Реалізуючи свій злочинний умисел, діючи умисно, повторно, протиправно, в умовах воєнного стану, із корисливих мотивів, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, усвідомлюючи відкритий характер своїх протиправних дій, ОСОБА_6 , незважаючи на присутність потерпілого, який усвідомлював відкритий характер викрадення його майна, підійшов до потерпілого ОСОБА_8 та відкрито, шляхом ривка вихопив із рук ОСОБА_8 належне йому майно, а саме: мобільний телефон марки «XiaomiRedmiNote 10 Pro», IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , вартістю 7999 гривень, в силіконовому чохлі чорного кольору, вартістю 270 гривень, з сім-карткою оператору стільникового зв'язку «Київстар» із номером НОМЕР_3 та сім-карткою оператору стільникового зв'язку «лайфселл» із номером НОМЕР_4 , які матеріальної цінності для потерпілого не становлять.
Після чого, ОСОБА_6 утримуючи при собі викрадене майно, ігноруючи присутність власника, з місця скоєного кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на свій розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_8 майнової шкоди на загальну суму 8269 гривень.
Захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та визнати ОСОБА_6 невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв'язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги захисник зазначає, що призначене судом покарання є надто суворим, оскільки не враховано належним чином ступеню тяжкості кримінального правопорушення, надано неналежну оцінку доказам, не враховано пом'якшуючих обставин та даних про особу обвинуваченого. Вказує, що судом не було описано показань свідка та не надано їм оцінку, а також не зазначено що було зафіксовано на відео. Вважає, що показання свідка є неналежним доказом, оскільки він не бачив моменту вчинення грабежу, а надав показання з чужих слів.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду 28.05.2025 в телефонному режимі повідомив про те, що його право на заняття адвокатською діяльністю зупинено до 30.07.2025, а також не заперечував проти проведення апеляційного розгляду за його відсутності, якщо на це є згода обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_6 не заперечував проти здійснення апеляційного розгляду за відсутності захисника, та в судовому засіданні апеляційного суду 15.10.2025 просив зменшити строк призначеного йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, доводи учасників апеляційного розгляду, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до таких висновків.
Розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , суд першої інстанції, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами прав та свобод у наданні доказів, їх дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом, в межах висунутого обвинувачення безпосередньо дослідив надані докази та перевірив обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у висунутому йому обвинуваченні не визнав та показав, що 05.03.2023 близько 18.00 год. перебував у м. Києві по вул. Романа Ратушного (колишня Волгоградська), 10, де зустрів свого знайомого ОСОБА_9 разом із раніше незнайомим ОСОБА_8 , який спав на лавці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. ОСОБА_9 підійшов і забрав телефон «XiaomiRedmiNot» у ОСОБА_8 і віддав йому, за що він заплатив ОСОБА_9 1000 грн. Через декілька днів здав вищевказаний телефон в ломбард за 3500 грн.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні ґрунтуються на досліджених в ході судового розгляду доказах - показаннях свідка ОСОБА_9 ; протоколі про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 09.03.2023; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 09.03.2023; відповіді на запит про надання інформації ПТ «Ломбард ДонкредитТОВ «Інтер-Ріелті» і компані» від 10.03.2023; постанові про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 10.03.2023; протоколі зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису від 10.03.2023; протоколах перегляду відеозапису від 24.03.2023.
Свідок ОСОБА_9 суду показав, що 05.03.2023 ввечері перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Р. Ратушного, 7, на лавці розпивав спиртні напої з ОСОБА_10 . До них підійшов йому незнайомий чоловік, який представився ОСОБА_11 . Пізніше він дізнався, що це був ОСОБА_12 . Йому стало погано, він відійшов до іншого будинку через дорогу, де почув крики ОСОБА_13 . Повернувшись на крик, побачив ОСОБА_6, який побіг у сторону вул. Докучаєвської, що у м. Києві. Він підійшов до ОСОБА_13 , який повідомив йому, що ОСОБА_14 викрав у нього телефон «XiaomiRedmi».
Відповідно до протоколу прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 09.03.2023, ОСОБА_8 повідомив про відкрите викрадення його телефону «XiaomiRedmiNote 10 Pro» невстановленою особою.
В ході пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 09.03.2023, потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 05.03.2023 близько 19 год. 20 хв. відкрито викрала належний йому мобільний телефон.
Під час пред'явлення особи для впізнання за фотознімками 09.03.2023 свідок ОСОБА_9 впізнав ОСОБА_6 як особу, яка 05.03.2023 відкрито викрала належний ОСОБА_8 мобільний телефон.
З відповіді на запит про надання інформації ПТ «Ломбард ДонкредитТОВ «Інтер-Ріелті» і компані» від 10.03.2023 вбачається, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував у товариства фінансовий кредит за договором від 06.03.2023 1 предмет застави: мобільний телефон марки «Xiaomi» «Redmi Note 10 Pro», з оціночною вартістю 3616 грн.75 коп.
Відповідно протоколу перегляду відеозапису від 24.03.2023 із камери відеоспостереження, яка знаходиться за адресою: м. Фастів, вул. Соборна, 34/9, в приміщенні ломбарду «Ломбард Благо» та додатку до нього на DVD-R диску, встановлено, що о 08:59 до приміщення заходить ОСОБА_6 , дістає телефон та о 09:08 отримує чек і гроші за вищевказаний телефон.
Згідно з протоколом перегляду відеозапису від 24.03.2023 з камери відеоспостереження, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волгоградська, 10, та з камери відеоспостереження, яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т. Валерія Лобановського, 4-д, та додатку до нього на CD-R диску, встановлено, що о 20:24:16 біля лавочки перебували двоє чоловіків, до яких підійшов третій чоловік та забрав щось у одного з чоловіків, після чого швидким кроком покинув місце перебування.
Покладені судом в основу обвинувального вироку докази у своїй сукупності є взаємопов'язаними, узгоджуються між собою, відповідають вимогам належності та допустимості, не містять розбіжностей або суперечностей, які б могли вплинути на правильність висновку суду щодо винуватості ОСОБА_6 у висунутому обвинуваченні.
Оцінивши докази у їх сукупності, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини кримінального правопорушення, обґрунтовано дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, а саме - у відкритому викраденні чужого майна (грабежі), вчиненому повторно, в умовах воєнного стану.
Твердження обвинуваченого про те, що телефон йому продав свідок ОСОБА_15 є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема показаннями свідка ОСОБА_16 та відеозаписом з місця події.
З метою перевірки показань свідка ОСОБА_16 , наданих в суді першої інстанції, апеляційним судом було здійснено допит свідка ОСОБА_9 , який підтвердив, що того вечора він, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 разом розпивали алкогольні напої, при цьому на телефоні ОСОБА_8 грала музика. Потім ОСОБА_6 почав від них віддалятися і лише коли перестала грати музика, вони зрозуміли, що телефон зник.
Також в ході апеляційного розгляду за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_6 було досліджено диск з відеозаписом події від 05.03.2023.
За результатами дослідження вказаних доказів судом апеляційної інстанції не встановлено нових або інших фактичних даних, ніж ті, які були встановлені судом першої інстанції, не встановлено ознак їх викривлення або перекручування судом першої інстанції, зміст цих доказів правильно викладено у оскаржуваному вироку, а висновки суду з приводу оцінки цих доказів відповідають фактичним обставинам.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги захисника не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, яке є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів. Суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Призначаючи ОСОБА_6 покарання, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, а також відсутність обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
З урахуванням характеру і тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, який раніше судимий, не працевлаштований, негативно характеризується дільничним офіцером поліції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та обґрунтовано обрав йому покарання у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.
Разом з тим, з урахуванням відсутності обставин, що обтяжують покарання, суд першої інстанції правильно призначив обвинуваченому покарання у мінімальному розмірі, встановленому санкцією ч.4 ст.186 КК України.
Отже судом першої інстанції при винесенні вироку дотримано вимог ст.ст. 50, 65 КК України, призначено покарання, що відповідає особі обвинуваченого та ступеню тяжкості вчиненого ним правопорушення, є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчинення нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Підстав для пом'якшення ОСОБА_6 покарання колегія суддів не вбачає.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 07.11.2024 щодо ОСОБА_6 без змін.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3