Справа № 11-сс/824/7048/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 757/41022/25-к Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 181 КПК
14 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді- ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засідання - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 , ОСОБА_8
підозрюваного - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року, -
Цією ухвалою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погодженого прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно:
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Пеніжкове Христинівського району Черкаської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком до 22.10.2025.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою без врахування істотних обставин, що мають значення у кримінальному провадженні, без належної оцінки існуючих у провадженні ризиків, а тому такою, яка підлягає скасуванню.
Вважає, що в кримінально-правовому розумінні наявний прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями ОСОБА_9 та вибуття земельних ділянок із державної власності.
Займаючи посаду у сфері Державного земельного кадастру, ОСОБА_9 не міг не усвідомлювати, що відсутність конкретного зауваження щодо необхідності врахування розбіжностей матиме наслідком неврахування їх під час доопрацювання технічної документації та створить правову невизначеність з високою вірогідністю може спричинити подальші незаконні дії щодо земельних ділянок, які безпідставно не увійшли до результатів інвентаризації.
Доведеність попередньої змови у даному випадку не означає, що всі без винятку співучасники злочину обов'язково були знайомі один з одним, мали всі разом безпосереднє спілкування (зокрема, в один час та в одному місці), спільно вчиняли всі злочинні дії, спільно одержували інструкції або мали детальну інформацію про всі аспекти протиправної діяльності кожного іншого співучасника.
Разом з тим, на даний час досудовим розслідування не встановлено поза розумним сумнівом, що ОСОБА_9 , не діяв за попередньою змовою з учасниками протиправної діяльності із заволодіння земельними ділянками ДП «ДГ «Дніпро» ІЗК НААН», у зв'язку з чим дії ОСОБА_9 кваліфіковані за ч. 2 ст. 367 КК України, можуть бути перекваліфіковані за ч. 5 ст. 191 КК України у разі встановлення умислу у його діях.
Також, на думку прокурора, наявні і ризики, передбачені п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, захисників та підозрюваного, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги та просили залишити ухвалу слідчого судді без змін, вивчивши матеріали судового провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, що у провадженні Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань перебуває кримінальне провадження № 62020000000000682, відомості щодо якого внесено до ЄРДР від 27.08.2020 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 358, ч. 1, 2 ст. 364, ч. 3 ст. 65, ч. 2 ст. 367 КК України.
22.08.2025 ОСОБА_9 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
26.08.2025 старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням з прокуроромдругого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , звернувся з клопотанням до слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 цілодобово, із покладенням обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з підстав недоведеності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погодитися не може, з огляду на наступне.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно положень ст.ст. 177, 178 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та /або суду; знищити або сховати будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальне правопорушення чи вчинити інше.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони неповинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, тобто в неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваних законом державним інтересам.
На думку колегії суддів, в даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_9 з вчиненим кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 2 ст. 367 КК України, підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_9 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є обґрунтованою.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилається орган досудового розслідування, та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_9 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
Щодо наявності існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, то колегія суддів вважає висновок слідчого судді про їх недоведеність неправомірним з огляду на наступне.
Так, ризик визначений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_9 підозрюється у вчиненні нетяжкого злочину, санкція якого передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого.
Відтак є підстави вважати, що ОСОБА_11 , усвідомлюючи суворість покарання за злочин, у вчиненні якого підозрюється, може ухилятися від органу досудового розслідування та/або суду, чим унеможливить виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України.
Крім того, підозрюваний має широкі знайомства, регулярно виїжджає за кордон, що свідчить про можливість залишення місця проживання із подальшим переховуванням від правосуддя за межами України.
Ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення базується на тому, що досудове розслідування у справі ще незавершене, органом досудового розслідування до кінця не встановлено всіх обставин даного кримінального правопорушень, а також не встановлено і місцезнаходження всіх речей і документів, які мають істотне значення у цьому кримінальному правопорушенні, у тому числі оригінал висновку державної експертизи № 4641-20 від 07.10.2020.
Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_11 , у якого залишилися знайомі серед службових осіб Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, може вжити заходів до їх знищення, приховання, заміни чи спотворення як особисто так і через інших осіб.
Ризик незаконного впливу на свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні ґрунтується на тому, що на даний момент стороною обвинувачення вживаються заходи до встановлення всіх обставин вчинення ОСОБА_12 злочину, у тому числі допиті свідків та відшукання речей і документів, які можуть бути використані як докази у кримінальному провадженні.
Так, у кримінальному провадженні свідками виступає значна частина з числа колишніх підлеглих працівників з Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру підозрюваного ОСОБА_13 , а тому останній з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності може шляхом умовляння, підкупу або в інший спосіб схилити цих осіб до відмови від надання показань на досудовому розслідуванні, або у суді, або до зміни раніше наданих показань, вигідних стороні захисту.
Також на даному етапі досудового розслідування встановлюються інші причетні до вчинення кримінальних правопорушень особи та підлягають допиту свідки, на яких підозрюваний може впливати з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності як особисто так і через третіх осіб.
Щодо перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, то на даний час у кримінальному провадженні перевіряється причетність низки інших осіб до підготовки та вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, у тому числі осіб, знайомих з підозрюваним. Враховуючи викладене, існують обґрунтовані підстави вважати, що підозрюваний може узгоджувати свої дії з невстановленими на даний час особами та таким чином намагатися не допустити викриття себе, як співвиконавця розслідуваного кримінального правопорушення, а також встановлення обставин його підготовки та вчинення. Також підозрюваний, перебуваючи не під вартою, усвідомлюючи, що досудове розслідування перебуває в активній стадії та проводяться слідчі дії спрямовані на встановлення персональних даних осіб, причетних до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе сприяти переховуванню таких осіб від органу досудового розслідування, у тому числі керувати такою протиправною діяльністю та фінансувати її віддалено за допомогою засобів зв'язку. Також слід враховувати, що підозрюваний є колишнім високопосадовцем органів державної влади у зв'язку з чим він має сталі зв'язки із представниками судових та правоохоронних органів, які на його прохання можуть вплинути на подальший хід досудового розслідування.
Таким чином, враховуючи наявність обґрунтованої підозри, доведеність існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, колегія суддів вважає наявними підстави для застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу для можливості продовження у цьому кримінальному провадженні подальшого досудового розслідування.
Однак, враховуючи вимоги ч. 4 ст. 194 КПК України, згідно змісту якої, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Дослідивши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що виключних обставин для застосування відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту немає, оскільки даних, які б свідчили про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів у клопотанні слідчого не вказано та прокурором в судовому засіданні не доведено.
За таких обставин, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, ухвала слідчого судді - скасуванню, з постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання слідчого та застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, з покладенням на нього процесуальних обов'язків, передбачених п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України строком 22.10.2025.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 194, 196, 199, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 серпня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погодженого прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погодженого прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_9 наступні обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора та суду;
- не виїжджати за межі міста Черкаси та Черкаської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити строк дії покладених на підозрюваного обов'язків до 22.10.2025.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_9 , що у разі невиконання покладених на нього обов'язків до нього може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4