Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13294/2025
09 жовтня 2025року місто Київ
справа № 758/9576/24
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Ратнікової В.М., Ящук Т.І.
за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Будзан Л.Д., повний текст рішення складено 29 травня 2025 року, у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-
У липні 2024 року позивач КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на його користь заборгованість:
за спожиті до 01травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 15816,78 грн.;
за спожиті до 01травня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5962,15 грн.;
за спожиті з 01травня 2018 року по 31жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30543,44грн.;
за спожиті з 01травня 2018 року по 31жовтня 2021 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9507,43 грн.;
за спожиті з 01листопада 2021року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27992,44 грн.;
за спожиті з 01листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 5962,12грн.;
з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 445,05грн.;
з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 52,78грн., а також витрати, пов'язані із отриманням інформації з Державного реєстру речових прав у розмірі 43 грн.
В обґрунтування вимог посилався на те, що позивач 01 травня 2018 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, а з 01листопада 2021 року виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
Вказував, що позивач на підставі договору про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року №602-18, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП КМДА «Київтеплоенерго», набув право вимоги до відповідачів з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з центрального опалення та з центрального постачання гарячої води у розмірі 21778,93 грн.
Зазначав, що відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 .
Посилався на те, що відповідачі своєчасно не сплачують за спожиті послуги, в результаті чого утворилась заборгованість, яку позивач просить стягнути.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 рокупозов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» задоволено.
У листопаді 2024 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 12 лютого 2025 року скасовано заочне рішення Подільського районного суду міста Києва від 03 жовтня 2024 року та призначено справу до розгляду.
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року позов КП виконавчого органу Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київтеплоенерго»: заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення до 01 травня 2018 в розмірі 15816,78 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року у розмірі 5962,15 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021року у розмірі 30543,44 грн.; заборгованість за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 9507,43 грн.; заборгованість за спожиті послуги з постачання теплової енергії із 01 листопада 2021 року у розмірі 27992,44 грн.; суму заборгованості за спожиті послуги з постачання гарячої води із 01 листопада 2021 року у розмірі 5962,12 грн.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 445,05 коп.; заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання гарячої води у розмірі 52,78 грн.
Стягнуто в рівних частинах із ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київтеплоенерго» витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в сумі 43 грн., тобто по 21,50 грн. з кожного, а також судовий збір в сумі 3028 грн., тобто по 1514 грн. з кожного.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимоги до ОСОБА_1 , задовольнити частково позовну заяву КП «Київтеплоенерго» та стягнути з ОСОБА_2 заборгованості за послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води та теплової енергії.
В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона не проживала за спірною адресою, а тому не була споживачем житлово-комунальних послуг.
Вказувала, що зареєстроване місце її проживання було змінено, про що надано витяг з реєстру територіальної громади.
Зазначала, що стягнення заборгованості повинно відбуватись виключено з відповідача ОСОБА_2 , який є споживачем житлово-комунальних послуг.
Вважає, що позивачем було пропущено строк позовної давності, що фактично призводить до стягнення заборгованості за більший період ніж повинно було здійснюватися.
Посилалася на те, що вона не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому не повинна сплачувати за комунальні послуги, оскільки не вважається споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні апеляційного суду відповідач ОСОБА_1 доводи апеляційної скарги підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Позивач та відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
А відтак, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 , з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року КП виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було виконавцем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року, у зв'язку зі зміною законодавства, є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та з постачання гарячої води.
11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку №1 та додатку №2 до цього договору.
Відповідно до інформації про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи від 02 серпня 2024 року, відповідач ОСОБА_1 із 06 грудня 1983 року, а відповідач ОСОБА_2 з 30 березня 1985 року по день надання відповіді зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з реєстру територіальної громади від 13 листопада 2024 року, відповідач ОСОБА_1 із 13 листопада 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідачі станом на 01 червня 2024 року були зареєстровані за вказаною адресою, а відтак є споживачами послуг з центрального опалення та гарячої води, які надавав позивач.
Частиною ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні хододною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством.
Відповідно до ч.3 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV (редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин до 01травня 2018 року), ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року №2189-VIII споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Статтями 7, 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII визначені права та обов'язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов'язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст.ст.19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з приводу несплати відповідачами за надані послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а саме: до 01 травня 2018 року та після 01 травня 2018 року.
Заперечуючи проти позовних вимог КП «Київтеплоенерго», відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі вказувала на те, що вона не проживала за спірною адресою, а тому не повинна сплачувати за комунальні послуги, оскільки не вважається споживачем житлово-комунальних послуг в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Зазначала, що позивачем було пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, що фактично призводить до стягнення заборгованості за більший період ніж повинно було здійснюватися.
Перевіряючи доводи відповідача ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно зі ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).
Відповідно до п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з постанововою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS-CоV-2» на всій території України встановлено карантин з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року, дія якого постановами Кабінету Міністрів України продовжувався.
З урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Виходячи з вимог ст.261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.
Разом з тим, в рішенні суду першої інстанції відсутній висновок щодо наявності порушеного права, на захист якого подано позов, щодо обґрунтованості і доведеності позовних вимог. Вказані помилки підлягають виправленню апеляційним судом.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України).
На підтвердження заборгованості за послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, спожиті відповідачами до 01 травня 2018 року, позивачем КП «Київтеплоенерго» надано договір №602-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11 жовтня 2018 року, додаток №1 до договору №602-18, відповідно до якого позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення щодо боржника ОСОБА_2 у розмірі 15816,78 грн. та за послуги з постачання гарячої води у розмірі 5962,15 грн.
При цьому, з вказаного додатку №1 не можливо встановити як формувалася зазначена заборгованість, яка виникла до 01 травня 2018 року, період її виникнення, правильність застосованих тарифів при обчисленні суми заборгованості, сплату відповідачами платежів за вказаний період та наявність підстав для застосування позовної давності.
Саме по собі зазначення в договорі про відступлення права вимоги розміру заборгованості особи, вимоги до якої відступаються, не може вважатися належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом такої заборгованості в розумінні ст.ст.77-80 ЦПК України.
Суд апеляційної інстанції позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості та визначити суму боргу, яка знаходиться у межах позовної давностіза період з березня 2017 року по 01 травня 2018 року.
З огляду на вище викладене, зазначені позивачем в позовній заяві доводи щодо наявності у відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 15816,78 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5962,15 грн. є недоведеними.
А тому, колегія суддів приходить до висновку, що у задоволенні вимог КП «Київтеплоенерго» про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті до 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення в розмірі 15816,78 грн. та послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 5962,15 грн. слід відмовити.
Отже, рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині задоволених позовних вимог КП Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення до 01 травня 2018 в розмірі 15816,78 грн., заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року у розмірі 5962,15 грн. слід скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Що стосується вимог про солідарне стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за: спожиті з 01 травня 2018 року по 31жовтня 2021 року послуги з централізованого опалення у розмірі 30543,44 грн.; спожиті з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 рокупослуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9507,43 грн.; спожиті з 01 листопада 2021року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27992,44 грн.; спожиті з 01 листопада 2021 року послуги з постачання гарячої води у розмірі 5962,12 грн., то в цій частині колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про наявність підстав для їх задоволення, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, надання КП «Київтеплоенерго» послуг відповідачам здійснювалось на підставі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, який був опублікований 28 березня 2018 року на офіційному сайті КП «Київтеплоенерго», а також в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року №34 (5085).
Факт підключення будинку за адресою: АДРЕСА_3 до централізованого опалення та постачання гарячої води в спірний період підтверджується нарядами на включення та відключення, які наявні в матеріалах справи, оформленими відомостями обліку споживання теплової енергії мешканців будинку за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно розрахунку заборгованості наданого позивачем, за послуги з централізованого опалення за період з 01 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 30543,44 грн., а за послуги з постачання гарячої води - 9507,43 грн.; за послуги з постачання теплової енергії за період з 01 листопада 2021 року по 31 травня 2024 року у відповідачів виникла заборгованість у розмірі 27992,44 грн., а за послуги з постачання гарячої води - 5962,12 грн.
Оскільки, відповідачі є споживачами послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 , оплату яких останні вчасно та регулярно не здійснювали, що призвело до утворення заборгованості, а відтак, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення у розмірі 30543,44 грн.; з централізованого постачання гарячої води у розмірі 9507,43 грн.; з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27992,44 грн.; з постачання гарячої води у розмірі 5962,12 грн.
Доказів на підтвердження того, що послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води до квартири відповідачів за адресою: АДРЕСА_1 не надавалися або надавалися неналежним чином стороною відповідача надано не було.
Посилання відповідача ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що вона не проживала за спірною адресою, зареєстроване місце її проживання змінено, а тому не повинна сплачувати за комунальні послуги, колегія суддів відхиляє, оскільки послуги, вартість яких залежить від кількості осіб, які зареєстровані у квартирі повинні оплачуватися особами, які зареєстровані та проживають у квартирі.
Крім того, як вбачається з витягу з реєстру територіальної громади від 13 листопада 2024 року, відповідач ОСОБА_1 із 13 листопада 2024 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Разом з тим, станом на час здійснення позивачем розрахунку заборгованості - 31 травня 2024 року, ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , а відтак мала сплачувати за надані позивачем послуги.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат, які пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та сплати судового збору підлягає зміні пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути пропорційно до задоволених вимог КПвиконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1025,58 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині задоволених позовних вимог Комунального підприємства Виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго» про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення до 01 травня 2018 в розмірі 15816 грн. 78 коп.; заборгованості за спожиті послуги з централізованого постачання гарячої води до 01 травня 2018 року у розмірі 5962 грн. 15 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове про відмову у задоволенні вказаних вимог.
Рішення Подільського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року в частині розподілу судових витрат, які пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та сплати судового збору змінити.
Стягнути з ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь КП Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) «Київтеплоенерго» місцезнаходження: місто Київ, вул. Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1172 грн. 14 коп. з кожного та витрати пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по 16 грн. 65 коп. з кожного.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської державної адміністрації «Київтеплоенерго», місцезнаходження: місто Київ, вул. Івана Франка, 5, ЄДРПОУ 40538421на користь ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 1025 грн. 58 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 21 жовтня 2025 року.
Головуючий:
Судді: