Справа № 175/1109/25
Провадження № 2-а/175/24/25
Іменем України
23 жовтня 2025 року селище Слобожанське Дніпровського
району Дніпропетровської області
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Лютої Г.Ю., розглянувши одноособово у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови, -
Стислий виклад позиції позивача
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) № 33 від 16.01.2025, якою притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , накладено стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Вважає постанову незаконною, у зв'язку із тим, що позивач жодних порушень правил військового обліку він не вчиняв, в ІНФОРМАЦІЯ_5 за повісткою не з'явився з поважних причин: перебував на лікарняному, про причини неявки повідомив відповідача телефоном на гарячу лінію, відповідачем не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Стислий виклад позиції відповідача
Відповідач ІНФОРМАЦІЯ_5 надав відзив на позовну заяву, згідно з яким заперечує проти задоволення позову. Посилався на те, що на ім'я позивача 25.11.2025 сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Повістка № 1396909 про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год 05.12.2024 та відправлена засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням (трек номер поштового відправлення 0610210706502), яке позивач отримав 03.12.2024. В ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач 05.12.2024 не з'явився, відомостей щодо поважності/неможливості прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав. 10.01.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений/супроводжений працівниками НПУ.
Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено, що в діях ОСОБА_1 присутні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, складено протокол щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При складанні протоколу військовозобов'язаний ознайомившись з протоколом був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП. Військовозобов'язаний копію протоколу отримав особисто, у протоколі надав особисті пояснення зазначивши, що «Хворів не з'явився». При складанні протоколу правопорушником надано: медичний висновок № С7С5-М8РТ-Н4ТК-5А26 від 2024-12-04 за період непрацездатності з 04.12.2024 по 08.12.2024; медичний висновок № 6Р96-МХ27-ЗЕХ9-7Х67 від 2024-12-09 за період непрацездатності з 09.12.2024 по 13.12.2024.
Відповідно до абз. 18 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до абз. 3 п. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом відповідного ТЦК та СП, для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів, цей саме обов'язок зазначено у п.1, абз. 2, 8 п. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.
Позивач порушив абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1, абз. 2, 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних причин не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Відповідач склав постанову № 33 від 16.01.2025 у межах повноважень, у спосіб та на підставі закону, а тому оскаржувана постанова є законною та не підлягає скасуванню.
Від ІНФОРМАЦІЯ_2 відзив не надходив.
Рух справи
Ухвалою суду від 31.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі, прийнято позовну заяву до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
25.11.2025 відповідачем на ім'я позивача сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів Повістка № 1396909 про з'явлення до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 09:00 год 05.12.2024 та відправлена засобами поштового зв'язку, рекомендованим листом з повідомленням (трек номер поштового відправлення 0610210706502), яке позивач отримав 03.12.2024. В ІНФОРМАЦІЯ_5 позивач 05.12.2024 не з'явився, відомостей щодо поважності/неможливості прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 не надав. 10.01.2025 року військовозобов'язаний ОСОБА_1 був доставлений/супроводжений працівниками НПУ.
Працівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , складено протокол щодо вчинення правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. При складанні протоколу військовозобов'язаний ознайомившись з Протоколом був ознайомлений зі своїми правами та обов'язками визначеними у ст. 63 Конституції України, ст. 256, 268 КУпАП. Військовозобов'язаний копію протоколу отримав особисто, у протоколі надав особисті пояснення зазначивши, що «Хворів не з'явився». При складанні протоколу правопорушником надано: медичний висновок № С7С5-М8РТ-Н4ТК-5А26 від 2024-12-04 за період непрацездатності з 04.12.2024 по 08.12.2024; медичний висновок № 6Р96-МХ27-ЗЕХ9-7Х67 від 2024-12-09 за період непрацездатності з 09.12.2024 по 13.12.2024.
16.01.2025 відповідач щодо позивача склав постанову № 33, якою притягнув ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП за порушення п. 3 додатку 2 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП).
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Згідно ч. 2 ст. ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до положень ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210-1, 210-1-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в особливий період.
Відповідно до абз. 18 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка). У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані прибувати за викликом відповідного ТЦК та СП, для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів, цей саме обов'язок зазначено у ч. 1, абз. 2, 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У разі отримання повістки про виклик до ТЦК та СП громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Пунктом 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, визначено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч. 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
10.01.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 складено протокол про адміністративне правопорушення № 33 щодо позивача. 16.01.2025 відповідач склав постанову № 33 щодо позивача про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та піддав адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Доказів того, що позивач повідомляв відповідача про причини неявки до ІНФОРМАЦІЯ_3 , позивачем не надано.
Позивач у встановлений абзацом 18 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» строк, що не перевищує сім календарних днів з дати закінчення періоду непрацездатності, до ІНФОРМАЦІЯ_3 не з'явився.
Позивач порушив абз. 3 ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1, абз. 2, 8 ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» за викликом у строк, зазначений у повістці, без поважних причин не з'явився, про причини неявки не повідомив.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 3 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб'єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Щодо судових витрат
За змістом ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У відповідності до ч. 1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати слід покласти на позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 251, 252 КУпАП України, ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови - відмовити.
Судові витрати покласти на позивача.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Третього апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , юридична адреса: місцезнаходження: АДРЕСА_3 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_8
Суддя Г. Ю. Лютая