справа №373/775/24 Головуючий у І інстанції - Лебідь В.В.
апеляційне провадження №22-ц/824/13457/2025 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
07 жовтня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Миголь А.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року
у справі за позовомОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: Семенівська сільська рада, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «Семенівське» про визнання права на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат),-
установив:
У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області із позовом до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області, треті особи: Семенівська сільська рада, Сільськогосподарське ТОВ «Семенівське» про визнання права на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат).
В обґрунтування вимог позову, зазначав, що він, ураховуючи висновок Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №359/8674/22, 14 грудня 2023 року подав до Студениківської сільської ради заяву про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай, до якої були додані посвідчені копії відповідних цивільно-правових угод та оригінали попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Відповідач у відповіді від 05 січня 2024 року №21 відмовив у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай, посилаючись на помилковий висновок суду першої інстанції, що був визнаний необґрунтованим судом апеляційної інстанції.
Таким чином, своєю відмовою у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай відповідачем не визнається його право власності на майновий пай.
Просив суд, визнати за ним право на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» на підставі паїв придбаних у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , двох паїв ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , двох паїв у ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , двох паїв у ОСОБА_30 та ОСОБА_31 майнових паїв часткою, визначеною у розмірі 58440 грн. номінальної вартості, що становить 3,693% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка» Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року відмовлено у задоволенні зазначеного вище позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що він, отримавши від відповідача першу відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай звертався з позовом до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області про зобов'язання Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат).
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року у справі №359/8674/22 відмовлено в задоволені його позовних вимог з підстав нібито надання суду копій документів, які мають суттєві розбіжності з оглянутими судом оригіналами.
Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №359/8674/22 частково задоволено його апеляційну скаргу шляхом зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції.
Апеляційним судом у постанові зроблено висновок, що оскільки ним до заяви не було долучено оригіналів попередніх свідоцтв про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства, які підлягали анулюванню після внесення відповідних змін до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, позовні вимоги про зобов'язання Студениківську сільську раду вчинити відповідні дії, щодо видачі позивачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай на підставі поданих ним копій документів заявлені передчасно, оскільки передбачених законом підстав для цього не має.
Таким чином, вказує, що у справі №359/8674/22 було вирішено спір по суті заявлених ним вимог про зобов'язання Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.
З метою реалізації своїх прав, користуючись висновком, зробленим Київським апеляційним судом у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі №359/8674/22, він звернувся до Студениківської сільської ради із заявою про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай.
Наголошує, що до даної заяви, як про це зазначив апеляційний суд, були додані посвідчені в установленому порядку копії відповідних цивільно-правових угод та оригінали попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Проте, Студениківська сільська рада Бориспільського району Київської області своєю відповіддю від 05 січня 2024 року №21 відмовила у видачі йому нового свідоцтва про право власності на майновий пай посилаючись на висновок суду першої інстанції, при цьому залишаючи поза увагою висновки Київського апеляційного суду у постанові від 31 жовтня 2023 року.
Отримавши знову відмову у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай він опинився в ситуації в якій з одного боку є рішення суду у справі №359/8674/22, відповідно до якого він позбавлений можливості звернутися до суду повторно з позовом до того ж відповідача та з тими же самими підставами та предметом, а з іншого й досі порушується його право на отримання нового свідоцтва.
Вказує, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні залишив поза увагою, наявність рішення у справі №359/8674/22.
Звертає увагу, що в існуючих обставинах склалася юридична невизначеність у правовідносинах між ним та відповідачем, в якій право власності на майнові права у нього наявне і відповідач визнає таке право, проте не визнає його право на отримання нового свідоцтва шляхом відмови у його видачі.
Таким чином, вказує, що у даній справі ним обрано належний, ефективний та правомірний спосіб захисту його невизнаних прав, який визначений законом, та забезпечить поновлення порушеного права, тому висновок суду першої інстанції про його неефективність є необґрунтованим та суперечить нормам матеріального та процесуального права.
Просив суд, скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
На вказану апеляційну скаргу Студениківська сільська рада Бориспільського району Київської області подало відзив, в обґрунтування якого зазначило, що відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28 лютого 2001 року у судовому порядку можна оскаржити відмову у видачі свідоцтва, а не вказувати органу місцевого самоврядування вчиняти дії, щодо вирішення питань, які безпосередньо належать до компетенції такого органу влади.
Тобто, суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Таким чином, суд першої інстанції вірно зазначив, що зміст спірних правовідносин між сторонами, враховуючи пред'явлення позивачем вимоги до нього, Студениківської сільської ради, про визнання права на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай, є неефективним способом захисту прав позивачем.
Просило суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення особи, яка з'явилась в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що17.07.2014 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» (далі - КСП «Семенівка, КСП), відповідно до якого ОСОБА_2 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 17.07.2014 серія КИ-1 №09219, частка якого визначена в розмірі 2633,00 грн, або 0,16 % всього майна пайового фонду КСП.
29.06.2012 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП, відповідно до якого ОСОБА_3 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 28.05.2007 серія КИ-1 № 09352, частка якого визначена в розмірі 1382,00 грн, або 0,09 % всього майна пайового фонду КСП.
29.03.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП, відповідно до якого ОСОБА_4 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 24.02.2007 серія КИ-1 № 09048, частка якого визначена в розмірі 3388,00 грн, або 0,23 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
12.07.2016 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_5 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 12.07.2016 серія КИ-1 № 09217 , частка якого визначена в розмірі 3191,00 грн, або 0,19 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
15.02.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_6 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 15.02.2007 серія КИ-1 № 09330 , частка якого визначена в розмірі 1164,00 грн, або 0,07 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
13.04.2010 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_7 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 10.12.2007 серія КИ-1 № 09284 , частка якого визначена в розмірі 3260,00 грн, або 0,20 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
16.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_8 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08759 , частка якого визначена в розмірі 2960,00 грн, або 0,18 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
08.09.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_9 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08931 , частка якого визначена в розмірі 4370,00 грн, або 0,27 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
08.11.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_10 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 08.11.2007 серія КИ-1 № 09285 , частка якого визначена в розмірі 1291,00 грн, або 0,08 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
22.01.2016 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_11 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 14.03.2007 серія КИ-1 № 09372 , частка якого визначена в розмірі 1808,00 грн, або 0,11 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
23.12.2006 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_12 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08839 , частка якого визначена в розмірі 2094,00 грн, або 0,13 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
12.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_13 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08832 , частка якого визначена в розмірі 812,00 грн, або 0,05 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
01.12.2006 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_14 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08831 , частка якого визначена в розмірі 1510,00 грн, або 0,09 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
12.06.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_15 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 15.05.2007 серія КИ-1 № 09424 , частка якого визначена в розмірі 26,00 грн, або 0,0016 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
27.03.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_16 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 13.02.2007 серія КИ-1 № 09023 , частка якого визначена в розмірі 2478,00 грн, або 0,15 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
06.06.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_17 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 15.05.2007 серія КИ-1 № 09422 , частка якого визначена в розмірі 803,00 грн., або 0,05 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
10.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_18 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08766 , частка якого визначена в розмірі 2482,00 грн, або 0,15 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
18.10.2012 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_19 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 18.10.2012 серія КИ-1 № 09227 , частка якого визначена в розмірі 2145,00 грн, або 0,14% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
20.08.2015 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_19 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 04.08.2015 серія КИ-1 № 09218 , частка якого визначена в розмірі 1989,00 грн, або 0,12% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
08.05.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_20 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 24.02.2007 серія КИ-1 № 09401 , частка якого визначена в розмірі 896,00 грн, або 0,05 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
26.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_32 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 15.02.2007 серія КИ-1 № 09475 , частка якого визначена в розмірі 228,00 грн, або 0,01 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
26.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_32 продав, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08551 , частка якого визначена в розмірі 228,00 грн, або 0,01 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
28.12.2006 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена КСП підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_21 продав, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08954, частка якого визначена в розмірі 2913,00 грн, або 0,18% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
26.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_22 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08510, частка якого визначена в розмірі 1112,00 грн, або 0,07% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
26.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_23 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 09480, частка якого визначена в розмірі 808,00 грн., або 0,05% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
21.12.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_24 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 15.06.2007 серія КИ-1 №09351, частка якого визначена в розмірі 2044,00 грн, або 0,13% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
01.12.2006 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_25 продав, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08659, частка якого визначена в розмірі 1997,00 грн, або 0,12 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
21.06.2012 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_25 продав, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 21.06.2012 серія КИ-1 № 09230, частка якого визначена в розмірі 2769,00 грн, або 0,17% всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
16.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_26 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08867, частка якого визначена в розмірі 638,00 грн, або 0,04 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
17.04.2007 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_27 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08869, частка якого визначена в розмірі 1399,00 грн, або 0,08 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
11.07.2008 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_28 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 №0 8550, частка якого визначена в розмірі 1304,00 грн, або 0,08 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
23.12.2006 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_29 продала, а позивач купив майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка» від 01.12.2006 серія КИ-1 № 08563, частка якого визначена в розмірі 571,00 грн, або 0,04 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
11.07.2008 було укладено договір купівлі-продажу майнового паю члена колективного сільськогосподарського підприємства «Семенівка», відповідно до якого ОСОБА_33 продала, а позивач купив майновий пай члена КСП «Семенівка» від 14.02.2007 серія КИ-1 № 09082 , частка якого визначена в розмірі 683,00 грн, або 0,04 % всього майна пайового фонду КСП «Семенівка».
Таким чином, позивач набув майнові паї у членів КСП часткою, визначеною у розмірі 58440 грн, що становить 3,693 % всього майна пайового фонду КСП.
Представником ОСОБА_1 -адвокатом ОСОБА_34 08.08.2022 було подано заяву до Студениківської сільської ради про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай, за результатами розгляду якої відповідачем відмовлено, що підтверджується змістом листа від 29.08.2022 №640.
Відповідачем було повторно відмовлено у видачі нового свідоцтва про право власності, що підтверджується змістом листа Студениківської сільської ради від 05.01.2024 №21, що зводиться до посилань на положення нормативно-правових актів, витягу з рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11.04.2023 у справі №359/8674/22, мотивування якого було змінено постановою Київського апеляційного суду від 31.10.2023.
Між позивачем та відповідачем виник спір через невизнання права позивача на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції враховуючи зміст спірних правовідносин між сторонами, дійшов висновку, що пред'являючи вимогу до Студениківської сільської ради про визнання права на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай, позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, оскільки ефективним способом захисту в даній категорії справ є зобов'язання органу місцевого самоврядування видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.
Завданням цивільного судочинства справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини 1, 2 ст. 2 ЦПК України).
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (ч. 1 ст. 11 ЦПК України).
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених ч.1 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси позивача, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Відповідно до ст. 48 ЦПК України, сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, тоді як установлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який він виконує під час розгляду справи (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №757/39920/15-ц (п. 31), від 27 березня 2019 року у справі №520/17304/15-ц (п. 63), від 01 квітня 2020 року у справі №520/13067/17 (п. 71)).
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року в справі №922/1830/19 (провадження №12-91гс20), викладено правовий висновок, згідно якого, в разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).
Правовідносини, з приводу забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектора економіки регулюються правовими нормами Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від 14 лютого 1992року №2114-XII.
За приписами ст. 7 вказаного Закону №2114-XII, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство. Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.
Як встановлено, предметом даного спору є вимога позивача визнати право на отримання нового свідоцтва про право власності на майновий пай (майновий сертифікат) Студениківською сільською радою.
Частиною 1 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Згідно зі ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Пунктом 13 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2001 року №177 «Про врегулювання питань щодо забезпечення захисту майнових прав селян у процесі реформування аграрного сектору економіки» (порядок) передбачено, що майновий пай члена підприємства документально підтверджується свідоцтвом про право власності на майновий пай члена підприємства за зразком згідно з додатком. У разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування видається нове свідоцтво.
Відповідно до п. 14 Порядку, для отримання нового свідоцтва у разі набуття у власність майнового паю (його частини) на підставі угоди міни, дарування та інших цивільно-правових угод, а також спадкування до сільської, селищної або міської ради подаються посвідчені в установленому порядку копія відповідної цивільно-правової угоди або копія свідоцтва про право на спадщину, попереднє свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства. Після отримання зазначених документів сільська, селищна або міська рада вносить відповідні зміни до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, та анулює попереднє свідоцтво, про що робиться запис у книзі обліку свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Наведені норми закону передбачають можливість укладати договори купівлі-продажу майнового паю та у випадку подання особою відповідних документів орган місцевого самоврядування повинен видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.
Водночас, відповідно до Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №177 від 28.02.2001 у судовому порядку можна оскаржити відмову у видачі свідоцтва.
До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постановах від 10 квітня 2019 року в справі №161/9939/17 та від 01 березня 2021 року в справі №473/1878/19 де зазначив, що суд не може підміняти орган, до повноважень якого належить прийняття рішення, яке є предметом оскарження, приймати замість нього своє рішення та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта.
Як встановлено судом, після першої відмови у видачі нового свідоцтва про право власності на майновий пай позивач звернувся до суду з позовом до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про зобов'язання видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат).
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року у справі №359/8674/22 відмовлено в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про зобов'язання видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат).
Разом з тим, Постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2023 року у справі №359/8674/22 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 шляхом зміни мотивувальної частини рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 11 квітня 2023 року.
Апеляційним судом у зазначеній вище постанові зроблено висновок, що оскільки ОСОБА_1 до заяви не було долучено оригіналів попередніх свідоцтв про право власності на майнові паї членів колективного сільськогосподарського підприємства, які підлягали анулюванню після внесення відповідних змін до списку осіб, які мають право на майновий пай підприємства, позовні вимоги про зобов'язання Студениківську сільську раду вчинити відповідні дії, щодо видачі позивачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай на підставі поданих ним копій документів заявлені передчасно, оскільки передбачених законом підстав для цього не має.
Таким чином, апеляційний суд у своїй постанові від 31 жовтня 2023 року зазначив, що суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позовних вимог, проте помилився щодо мотивів такої відмови.
Тобто, у справі №359/8674/22 було встановлено що ОСОБА_1 08 серпня 2022 року звернувся Студениківської сільської ради із проханням видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), проте, ним до вказаної заяви не було долучено необхідних документів, що визначені п. 14 Порядку визначення розмірів майнових паїв членів колективних сільськогосподарських підприємств та їх документального посвідчення, а тому звернення до суду із позовними вимогами до Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області про зобов'язання видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай (майновий сертифікат), на той момент, було передчасним.
Разом з тим, як зазначає апелянт, з метою реалізації своїх прав, користуючись висновком, зробленим Київським апеляційним судом у постанові від 31 жовтня 2023 року по справі №359/8674/22, він звернувся до Студениківської сільської ради із повторною заявою про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай, та до вказаної заяви ним були додані посвідчені в установленому порядку копії відповідних цивільно-правових угод та оригінали попередніх свідоцтв про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства.
Як вбачається з матеріалів справи, Студениківська сільська рада Бориспільського району Київської області своєю відповіддю від 05 січня 2024 року №21 відмовила у видачі ОСОБА_1 нового свідоцтва про право власності на майновий пай посилаючись на висновок суду першої інстанції, залишивши поза увагою висновки Київського апеляційного суду у постанові від 31 жовтня 2023 року.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем обрано неефективний спосіб захисту права, оскільки ефективним способом захисту в даній категорії справ, враховуючи зміст спірних правовідносин, та відмову Студениківської сільської ради Бориспільського району Київської області від 05 січня 2024 року №21 про видачу нового свідоцтва про право власності на майновий пай, є зобов'язання органу місцевого самоврядування видати нове свідоцтво про право власності на майновий пай.
Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав та пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійними підставами для відмови у позові, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, наведеною у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц, від 26 лютого 2020 року у справі №304/284/18, від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, від 02 лютого 2021 року у справі №925/642/19.
Згідно із статтями 81, 83 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторонита інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, з яким погоджується апеляційний суд, і який не спростовано доводами апеляційної скарги, про обрання позивач, у даній справі, неефективного способу захисту його права.
Відтак, за наслідками апеляційного перегляду не знайшли свого підтвердження та відхиляються апеляційним судом доводи апеляційної скарги щодо неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, самоусунення суду від дослідження обставин, які мають значення для справи, незабезпечення можливості позивачу реалізувати свої процесуальні права, не сприяння такій реалізації та не забезпечення належного правосуддя по даній справі, що призвело до порушення базових принципів цивільного судочинства.
Інші доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на доказах та законі, висновків суду першої інстанції не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки суду першої інстанції, яким була надана належна правова оцінка, зводяться до переоцінки доказів та незгоди із судовим рішенням і не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,-
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 31 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 22 жовтня 2025 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба