Київський апеляційний суд
4 червня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції з використанням підсистеми "Електронний суд", кримінальне провадження № 12022100010001499 щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Києва, громадянина України,
що зареєстрований та проживає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України,
за апеляційною скаргою прокурора на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2023 року,
Вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 10.11.2023 ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.125, ч.4 ст.185 КК України, і йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.125 КК України - 3 місяці арешту;
- за ч.4 ст.185 КК України - 5 років позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком задоволено цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 , на користь якого суд стягнув з ОСОБА_7 33 700 гривень у рахунок відшкодування матеріальної шкоди і 70 000 гривень - моральної шкоди.
В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор Голосіївської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією майна.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, зазначає про невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, що, як наслідок, потягло невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
Так, органом досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у вчиненні розбою, проте суд кваліфікував дії обвинуваченого за ч.2 ст.125, ч.4 ст.185 КК України, що мотивував лише наявністю конфліктної ситуації між обвинуваченим і потерпілим, яка підтверджується показаннями обвинуваченого, свідків, які є друзями обвинуваченого, та потерпілого. Водночас, виникнення конфлікту не виключає первинного наміру ОСОБА_7 заволодіти майном потерпілого.
На користь цього свідчать показання потерпілого ОСОБА_8 , який, катаючись на велосипеді, зустрів компанію з семи хлопців та однієї дівчини, познайомився з ними і вони разом вживали алкогольні напої. Дівчина звернула увагу на велосипед, а потім ОСОБА_7 , який в подальшому його побив, також звернув увагу на велосипед. Випивши пиво, ОСОБА_8 хотів їхати далі, але його умовили залишитися. Конфлікт почався через те, що потерпілий зауважив дівчині, якій було 14 років, що їй не місце в дорослій компанії, і що він за неї хвилюється, оскільки має неповнолітню дочку. Після цього обвинувачений кинувся на ОСОБА_8 і сказав вибачитись, а коли потерпілий відмовився, адже не бачив причин для вибачення, ОСОБА_7 став його бити, поки той не впав і не втратив свідомість. Коли прийшов до тями, виявив відсутність велосипеда та інших речей.
Причину конфлікту підтвердили свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та сам обвинувачений, проте, на думку прокурора, обвинувачений використав це як привід для здійснення нападу на потерпілого з метою заволодіння його майном. Оцінюючи показання учасників судового провадження, робить висновок, що компанія молодих людей, лідером якої був ОСОБА_7 , під час відпочинку дозволили дорослому чоловікові, яким є ОСОБА_8 , перебувати з ними досить тривалий час, пригощали його алкогольними напоями та коли потерпілий вирішив піти, просили його залишитись. Вже цей факт, на думку прокурора, викликає подив, оскільки незрозуміло, що спільного може бути між незнайомими особами різного віку і різних поколінь. І ці обставини можуть вказувати на наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву з самого початку спілкування, тим паче, що він звертав увагу на велосипед. Надалі виникає конфліктна ситуація між обвинуваченим і потерпілим у зв'язку з тим, що ОСОБА_7 зустрічається з неповнолітньою дівчиною, якій, на переконання потерпілого, не місце в дорослій компанії, і, використовуючи цей нікчемний привід, обвинувачений наносить ОСОБА_8 удари, від яких той втрачає свідомість. Кількість ударів та спричинених потерпілому тілесних ушкоджень не співрозмірні з приводом для конфлікту, у ОСОБА_7 не було вагомих підстав для їх спричинення, а тому він вчинив ці дії, щоб потерпілий втратив свідомість, а обвинувачений зміг заволодіти його велосипедом, що він одразу і зробив, не очікуючи, поки потерпілий прийде до тями.
Ці обставини підтверджуються даними у протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які впізнали ОСОБА_7 як особу, яка спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких той втратив свідомість, та викрала його велосипед. Зміна ж свідками показань у суді пояснюється їхніми дружніми стосунками з обвинуваченим, а тому прокурор вважає, що суд мав ставитись до них критично.
Також вказує, що ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав частково і давав неправдиві показання з метою пом'якшення покарання. Обвинувачений не працює, вчинив злочин проти власності, поєднаний із насильством, небезпечним для здоров'я потерпілого, не вчинив жодних дій для відшкодування шкоди, що свідчить про відсутність щирого каяття. Тож, призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Заслухавши суддю-доповідача; доводи прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу і просила її задовольнити; доводи захисника і обвинуваченого, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги і просили вирок суду залишити без змін; повторно дослідивши обставини, встановлені під час кримінального провадження, у визначених судом апеляційної інстанції межах, провівши судові дебати, надавши обвинуваченому останнє слово, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні належить відмовити, з таких підстав.
Вироком суду визнано доведеним, що 11 липня 2022 року близько 19 години 50 хвилин ОСОБА_7 , перебуваючи біля входу до учбового корпусу Університету імені Т.Г. Шевченка на просп. Глушкова, 2 у м. Києві, після спільного вживання в компанії алкогольних напоїв, під час словесного конфлікту, що виник на ґрунті особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 , діючи умисно, наніс потерпілому декілька ударів руками в обличчя, від яких той впав на асфальтовану поверхню. В цей час ОСОБА_7 продовжив наносити удари руками та ногами ОСОБА_8 по обличчю і тулубу, чим заподіяв легкі тілесні ушкодження у виді забоїв, саден, синців голови, обличчя, носа, тулуба, кінцівок, переломів зубів верхньої та нижньої щелепи, що спричинили незначну втрату працездатності. Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, скористався непритомним станом потерпілого, з метою таємного викрадення чужого майна сів на належний ОСОБА_8 велосипед "SРARTO" вартістю 2 500 гривень та поїхав на ньому в напрямку просп. Голосіївського у м. Києві. В подальшому ОСОБА_7 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, а саме, наступного дня заклав велосипед під заставу в ломбард, чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 2 500 гривень.
Ті обставини, що 11 липня 2022 року близько 19 години 50 хвилин біля входу до учбового корпусу Університету імені Т.Г. Шевченка на просп. Глушкова, 2 у м. Києві під час бійки ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_8 тілесні ушкодження у виді: 9 синців на спинці та скатах носу з переходом на повіки обох очей більше зліва, в лобній ділянці дещо зліва, на підборідді справа, в тім'яно-потиличній ділянці зліва, по верхньому краю лівого плечового суглобу, на передній поверхні лівого плеча в середній третині, на лівій передній бічній поверхні грудної клітки в проекції 3-го ребра по середньо-ключичній лінії, на заднє-зовнішній поверхні правого ліктьового суглобу, на задній поверхні правого плеча в середній третині; 12 саден в лобній ділянці справа, в тім'яній ділянці справа, в поперековій ділянці по центру, на заднє-внутрішній поверхні правого ліктьового суглобу, на заднє-зовнішній поверхні його, по задньому краю правої кисті в проекції задньої третини 5-ої п'ясної кістки, по верхньому краю правого плечового суглобу, на передній поверхні правого колінного суглобу, на переднє-зовнішній поверхні його, на передній поверхні лівого колінного суглобу; 1 крововиливу під склерою лівого ока біля зовнішнього кута, - які відносяться до легких тілесних ушкоджень; сколу коронки 1-го зуба на верхній щелепі зліва до рівня ясневого краю, сколу 1/3 коронки по зовнішньому краю 1-го зуба на верхній щелепі справа, які відносяться до легкого тілесного ушкодження, що призвело до незначної стійкої втрати загальної працездатності до 10 %, від яких потерпілий втратив свідомість, а в подальшому ОСОБА_7 поїхав на належному ОСОБА_8 велосипеді, якого наступного дня заклав у ломбард, ніким з учасників судового провадження не оспорюються і підтверджуються показаннями обвинуваченого, потерпілого та свідків.
Так, обвинувачений показав, що 11 липня 2022 року разом з друзями відпочивав біля Голосіївського парку. До них на велосипеді під'їхав потерпілий і попросив закурити. Вони познайомились і потерпілий залишився в їх компанії. Всі разом вживали алкоголь, спілкувались і через деякий час вирішили змінити місцеперебування та всією компанією направились на територію Університету імені Т.Г. Шевченка. На території університету між ним і потерпілим виник словесний конфлікт, оскільки ОСОБА_8 почав проявляти інтерес стосовно можливих інтимних стосунків між ним та ОСОБА_14 , яка була разом з ними. Своїми питаннями потерпілий образив ОСОБА_14 і поставив його в незручне становище. Він зробив ОСОБА_8 зауваження і попросив вибачитись. Той вибачився, однак через деякий час знову повернувся до зазначеного питання. На фоні цього виник конфлікт, в ході якого потерпілий перший вдарив його в обличчя і він у відповідь наніс ОСОБА_8 декілька ударів в обличчя, від яких той впав. Після того, як конфлікт було вичерпано, допоміг потерпілому піднятися, вони поспілкувались і помирились. Він з компанією пішов з території університету, а потерпілий залишився. Через деякий час виявив, що забув зарядний пристрій до телефону та кофту, тому повернувся на територію університету. Знайшов там свої речі та побачив велосипед потерпілого, якого поруч не було. Він забрав велосипед і наступного дня заклав його у ломбард.
Відповідно до показань потерпілого ОСОБА_8 11 липня 2022 року він катався на велосипеді в районі Голосіївського парку, де зустрів компанію хлопців, серед яких була одна дівчина, попросив закурити, розговорився та вирішив залишитись відпочивати з компанією. Вони спілкувались, вживали алкогольні напої. Дівчина звернула увагу на його велосипед, на що обвинувачений сказав, що у неї теж такий буде. З парку всі разом попрямували до учбового корпусу Університету імені Т.Г. Шевченка на просп. Глушкова, 2 у м. Києві, де продовжили спілкування. Під час розмови він запитав у дівчини, скільки їй років та що вона робить у дорослій компанії. Дівчина відповіла, що їй 14 років, на що він зауважив, що має неповнолітню доньку, а тому хвилюється за дівчину. Це не сподобалось обвинуваченому, котрий почав вимагати від нього вибачення та наносити йому удари в обличчя, від яких він впав, вдарився головою і втратив свідомість. Після того, як отямився, виявив відсутність свого рюкзака та велосипеда. Діями обвинуваченого йому були заподіяні тілесні ушкодження, вибито зуби, на лікування яких він витратив кошти. Велосипед він пізніше викупив з ломбарду.
Свідок ОСОБА_15 в суді першої інстанції показав, що потерпілий є його однокласником, вони давно товаришують. Коли сталася подія, ОСОБА_8 тимчасово проживав у нього. В той день потерпілий поїхав кататись на велосипеді, а ввечері повернувся з понівеченим обличчям і без велосипеда. ОСОБА_8 повідомив, що в ході розмови виник конфлікт, під час якого його побили та забрали велосипед. У потерпілого були вибиті зуби, садна на обличчі, руках і спині. Він надав ОСОБА_8 першу медичну допомогу, а наступного для вони разом пішли до травмпункту та в поліцію.
Свідок ОСОБА_10 показав, що є знайомим обвинуваченого. В день вчинення кримінального правопорушення він та обвинувачений відпочивали в компанії товаришів. До них на велосипеді під'їхав потерпілий, познайомився та залишився з ними. Вони всі разом розпивали спиртні напої та розмовляли. Потім відбувся конфлікт між обвинуваченим та потерпілим, який переріс у бійку. Причин та детальних обставин бійки не пам'ятає. Бачив, як ОСОБА_7 бив потерпілого. Близько 18 години він пішов додому, а компанія разом з обвинуваченим та потерпілим ще залишалась на місці.
Свідок ОСОБА_11 показав, що відпочивав у компанії з обвинуваченим та іншими в Голосіївському парку. До них на велосипеді під'їхав потерпілий, попросив закурити, сказав, що йому не вистачає спілкування, на що вони не заперечували, щоб той залишився. Всі разом спілкувались, вживали алкогольні напої, потім пішли на територію учбового корпусу Університету імені Т.Г. Шевченка, де продовжили вживати алкогольні напої. Потерпілий почав задавати питання дівчині на ім'я ОСОБА_14 та обвинуваченому на предмет того, чи були між ними інтимні стосунки. На фоні цього між обвинуваченим та потерпілим виник конфлікт, який переріс у бійку, під час якої потерпілий та обвинувачений наносили один одному удари. Після бійки вони помирились, потиснули руки та продовжили відпочивати. Потерпілий перебував у стані сп'яніння, свідомість не втрачав. Після цього їх компанія зібралась та пішла, а потерпілий з велосипедом залишився на території університету.
Свідок ОСОБА_12 показав, що з обвинуваченим підтримує приятельські стосунки. В день вчинення правопорушення він з ОСОБА_7 та іншими товаришами відпочивав на території Голосіївського парку. До них під'їхав потерпілий, попросив закурити, вони розговорились і потерпілий залишився разом з ними в компанії. З парку вони перейшли на територію Університету імені Т.Г. Шевченка, де вживали алкогольні напої. Потерпілий почав задавати обвинуваченому питання інтимного характеру на рахунок ОСОБА_14 , зокрема, чи були між ними інтимні стосунки, зважаючи, що дівчина неповнолітня. На фоні цього виник конфлікт, обвинувачений попросив потерпілого вибачитись. Потім відбулася бійка, під час якої потерпілий перший наніс обвинуваченому декілька ударів. ОСОБА_7 відповів декількома ударами, після чого у конфлікті була пауза. Через деякий час конфлікт поновився. Потерпілий був у стані сп'яніння, свідомість не втрачав. Коли вони з обвинуваченим пішли з місця події, потерпілий залишався, велосипед був біля нього.
Крім того, вказані раніше обставини підтверджуються даними, які містяться в: рапорті чергового поліції про надходження повідомлення зі служби "102" про звернення лікаря з інформацією, що 12 липня 2022 року ОСОБА_8 , який отримав забій, садна, синці голови, обличчя, тулубу, кінцівок, інфіковану забиту рану голови, переломи зубів верхньої та нижньої щелеп, був госпіталізований до травмпункту; заяві про вчинення кримінального правопорушення від 12.07.2022, в якій ОСОБА_8 повідомив, що 11 липня 2022 року близько 19 години в Голосіївському парку неподалік супермаркету "АТБ" після конфлікту з невідомою особою він отримав тілесні ушкодження, при цьому зникли його велосипед і рюкзак; протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2022, в ході якого потерпілий ОСОБА_8 впізнав ОСОБА_7 як особу, яка за вказаних раніше обставин завдала йому тілесні ушкодження, від яких він втратив свідомість; протоколі проведення слідчого експерименту від 13.07.2022, в ході якого потерпілий на місці розповів та відтворив обставини події, яка відбулася з ним, а також показав маршрут пересування в компанії; довідці № 4510 травматологічного пункту КНП "Консультативно-діагностичний центр" Голосіївського району м. Києва та висновку експерта № 042/1-206-2022 від 14.07.2022; протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 13.07.2022, згідно з якими свідки ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 впізнали ОСОБА_7 як особу, яка спричинила потерпілому ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких той втратив свідомість, та викрала велосипед; протоколі огляду компакт-диску та перегляду відеозапису від 13.07.2022, яким зафіксовано, що компанія осіб, одна з яких з велосипедом, 11 липня 2022 року близько 17 години проходить повз мінімаркет "АТБ" по вул. Полковника Потєхіна, 2; копії відповіді на запит слідчого директора філії № 6 ПТ "Ломбард Парус", згідно з якою ОСОБА_7 12 липня 2022 року користувався послугами ломбарду і заклав велосипед "SPARTO 27.5", сума кредиту - 2 500 гривень; протоколі огляду місця події від 13.07.2022, в ході якого за адресою: м. Київ, просп. Голосіївський, 106/2 було виявлено велосипед "SPARTO 27.5", викрадений у ОСОБА_8 (т.1 а.с.98, 99, 100-103, 104-107, 112, 113-117, 126-129, 130-133, 134-137, 138-141, 142-146, 148-150, 151-153).
Разом з тим, доводи прокурора, що суд неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, оскільки не кваліфікував дії ОСОБА_7 відповідно до висунутого обвинувачення як розбій, необґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, органом досудового розслідування ОСОБА_7 було висунуто обвинувачення у вчиненні розбою, за наступних обставин.
11 липня 2022 року близько 19 години 50 хвилин ОСОБА_7 разом з іншими особами перебував на території Голосіївського парку, що на вул. Полковника Потєхіна, 2 в м. Києві, де познайомився з ОСОБА_8 , у якого при собі знаходився велосипед "SPARTO" вартістю 2 500 гривень. Під час спілкування вказані особи направились на просп. Глушкова, 2 в м. Києві, де продовжили відпочивати та вживати спиртні напої.
В подальшому між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 виник словесний конфлікт у зв'язку з особистою неприязню. Під час вказаного конфлікту у ОСОБА_7 раптово виник умисел на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, а саме, велосипедом, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, в умовах воєнного стану.
Реалізуючи злочинний умисел, ОСОБА_7 близько 19 години 50 хвилин, перебуваючи біля входу до учбового корпусу Університету імені Т.Г. Шевченка, що на просп. Глушкова, 2 в м. Києві, відійшов з ОСОБА_8 від інших осіб в бік приблизно на 4 метри і продовжив словесний конфлікт, під час якого, переслідуючи корисливий мотив, почав наносити хаотичні удари в обличчя потерпілому, від яких той впав на асфальтовану поверхню. В цей же час ОСОБА_7 продовжив наносити хаотичні удари руками та ногами в обличчя і тулуб потерпілого, поки той не втратив свідомість.
В подальшому ОСОБА_7 , користуючись непритомним станом ОСОБА_8 , заволодів його велосипедом "SPARTO", сів на нього та поїхав у напрямку просп. Голосіївського в м. Києві, тим самим залишив місце вчинення злочину, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, заклавши його під заставу в ПТ "Ломбард Парус" ТОВ "Глобал Франчайзинг" і Компанія", чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на суму 2 500 гривень.
Вказані дії ОСОБА_7 орган досудового розслідування кваліфікував за ч.4 ст.187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану.
Змінюючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення в бік покращення становища ОСОБА_7 , що узгоджується з вимогами ч.3 ст.337 КПК України, суд вказав у вироку, що достатніх доказів того, що напад на потерпілого обвинувачений вчинив з метою незаконного заволодіння його майном, матеріали справи не містять.
За висновком суду, конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник у зв'язку з тим, що потерпілий почав цікавитись інтимними стосунками між обвинуваченим та неповнолітньою ОСОБА_14 , яка була присутня в компанії. Саме це стало стало причиною умисного заподіяння ОСОБА_7 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 .
Під час повторного дослідження обставин, встановлених під час кримінального провадження, за клопотанням прокурора судом апеляційної інстанції було відтворено аудіозапис допиту потерпілого ОСОБА_8 , який міститься на технічному носії інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції, оскільки ОСОБА_8 призваний для проходження військової служби під час мобілізації.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що лише одні показання потерпілого в судовому засіданні 06.04.2023 (6 хвилина запису), що під час спілкування ще в парку в компанії "дівчина звернула увагу на мій велосипед і сказала, який гарний велосипед, і парубок, який мене потім побив, сказав, що у тебе буде такий же", не можуть поза розумним сумнівом вказувати на те, що ОСОБА_7 вчинив напад на ОСОБА_8 саме з метою заволодіння його майном, а не спричинив йому тілесні ушкодження на ґрунті неприязних відносин.
Інших доказів на спростування позиції сторони захисту про те, що умисел на вчинення крадіжки у обвинуваченого виник вже після бійки з ОСОБА_8 , матеріали справи не містять.
Згідно з ч.1 ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, покладається на прокурора.
Згідно з ч.4 ст.17 КПК України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
Показання потерпілого, що після того, як він випив пиво і хотів їхати далі, але його умовили залишитись, що коли ОСОБА_7 став його бити, він просив зупинитись, але той продовжував, поки потерпілий не впав і не втратив свідомість, на яких акцентує увагу прокурор, не підтверджують, що обвинувачений застосовував до ОСОБА_8 насильство з метою заволодіння його майном.
Стосовно доводів в апеляційній скарзі, що на наявність у ОСОБА_7 корисливого мотиву з самого початку спілкування з потерпілим може вказувати те, що компанія молодих людей, лідером якої був ОСОБА_7 , дозволили дорослому чоловікові перебувати з ними досить тривалий час, пригощали його алкогольними напоями та коли потерпілий вирішив піти, просили його залишитись, колегія суддів зауважує, що ці висновки є нічим іншим як припущеннями прокурора, у той час як у вироку суд має посилатись на докази. До того ж, потерпілий ніколи не повідомляв, що саме ОСОБА_7 умовив його залишитись.
Також з формулювання обвинувачення відповідно до обвинувального акта вбачається, що умисел у ОСОБА_7 на вчинення нападу з метою заволодіння майном ОСОБА_8 виник під час словесного конфлікту, у зв'язку з чим посилання прокурора на те, що такий умисел виник з самого початку спілкування з потерпілим, не узгоджуються з положеннями ст.337 КПК України щодо меж судового розгляду.
Суб'єктивними міркуваннями прокурора є також посилання на використання ОСОБА_7 нікчемного приводу для нанесення ударів потерпілому, неспіврозмірність кількості ударів і тілесних ушкоджень, спричинених ОСОБА_8 , цьому приводу, відсутність вагомих підстав для їх спричинення, тощо.
Дані у протоколах пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , які впізнали ОСОБА_7 як особу, яка спричинила ОСОБА_8 тілесні ушкодження, від яких той втратив свідомість, та викрала його велосипед, всупереч твердженням прокурора суд взяв до уваги.
Також свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 в судовому засіданні підтвердили, що конфлікт між обвинуваченим та потерпілим виник через присутність у компанії неповнолітньої дівчини на ім'я ОСОБА_14 , і це ж підтвердив ОСОБА_8 .
До показань цих свідків у якій частині належить відноситись критично, прокурор не зазначає, а його доводи про нібито зміну свідками показань нічим не доведені.
За таких обставин, на переконання колегії суддів, кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило незначну втрату працездатності; та за ч.4 ст.185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану, є вірною.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли бути підставою для зміни чи скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
У вироку суд навів докладні мотиви прийнятого рішення про задоволення цивільно-правових вимог потерпілого, стягнувши з ОСОБА_7 на його користь матеріальну шкоду, яка складалася з витрат на лікування від отриманих тілесних ушкоджень і викуп велосипеда з ломбарду, та моральну шкоду, яка полягає у фізичному болю та душевних стражданнях, спричинених протиправними діями обвинуваченого.
Суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_7 вчинив кримінальний проступок і тяжкий злочин, обставини їх вчинення, відношення обвинуваченого до своїх дій та їх наслідків, а також особу винного, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, його вік, тощо, обставину, яка пом'якшує покарання, - щире каяття та відсутність обставин, які його обтяжують, і правильно призначив покарання окремо за кожне кримінальне правопорушення та остаточне покарання у виді позбавлення волі, яке належить відбувати реально.
Таким чином судом дотримані загальні засади призначення покарання, передбачені у ст.65 КК, і саме таке покарання, яке призначив суд першої інстанції, на переконання колегії суддів, буде необхідним й достатнім для досягнення його мети, яка полягає не тільки в карі, а й виправленні обвинуваченого та запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.
Отже, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим і вмотивованим, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги прокурора відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.404, 407 КПК України, колегія суддів
Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 10 листопада 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без змін, а апеляційну скарги прокурора у кримінальному провадженні - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення.
На ухвалу суду апеляційної інстанції може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3