22 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/8106/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум про визнання протиправним та скасування пункту 13 рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до Міністерства оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій них сум (далі також - відповідач) про визнання протиправним та скасування п. 13 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій них сум від 30.05.2025 №50/в, та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву із документами про призначення одноразової грошової допомоги матері, дружині та двом дочкам та призначити одноразову грошову допомогу в порядку і розмірах, визначених чинним законодавством України у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 внаслідок захворювання, пов'язаного із проходженням військової служби, з урахуванням висновків суду.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у зв'язку зі смертю солдата ОСОБА_2 під проходження служби, позивач, яка є дружиною, дві доньки та його мати, мають право на отримання одноразової грошової допомоги. Однак відповідно до п. 13 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 30.05.2025 № 50/в, комісія, посилаючись на положення ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», відмовила у призначенні спірної виплати. На думку представника позивача, таке рішення відповідача є протиправним, оскільки прийнято без урахування всіх обставин справи, що мають значення для його прийняття, зокрема не враховано те, що висновки службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 , за фактом смерті ОСОБА_2 , суперечать результатам досудового розслідування, та спростовуються витягом з протоколу Центральної ВЛК Збройних Сил України, який підтверджує факт захворювання ОСОБА_2 , яке призвело до смерті та пов'язане з проходженням військової служби.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався, у зв'язку із чим розгляд справи здійснюється за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи, суд встановив таке.
Позивач перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 .
У лікарському свідоцтві про смерть №010-229 від 15.01.2024 зазначена хвороба, яка призвела до смерті ОСОБА_2 , (поліорганна недостатність, двостороння плевропневмонія), а.с. 32-33.
У витязі з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії від 16.04.2023, № 2741 зазначено, що захворювання ОСОБА_2 «поліорганна недостатність, двостороння плевропневмонія», яке призвело до смерті, Так, пов'язане з проходження військової служби (а.с. 46).
Для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , позивач звернулась до відповідного органу із заявою про призначення одноразової грошової допомоги та відповідними документами відповідно до Порядку № 975.
Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсацій них сум (п.13) від 30.05.2025 №50/в (далі - комісія), позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, посилаючись на акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 26.02.2024 № 267/104, висновок експерта Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 15.01.2024 № 011-229-2024, в якому вказано, що настанню смерті ОСОБА_2 сприяла наявність запалення і дистрофії нирок, печінки та підшлункової залози; лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 10.05.2024 № 011-229-2024, в якому зазначено, що згідно даних медичної літератури гостре отруєння парацетамолом призводить до ураження, насамперед, печінки та також інших органів» та на положення ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Вважаючи протиправним оскаржуване рішення комісії, позивач звернулась до суду із позовом у цій справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У відповідності до ст.65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України.
Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Як передбачено у ч.1 ст.4 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991р. №1932-XII, у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або ж окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 (затв. Законом України від 24.02.2022р. №2102-IX), на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, згідно з п.20 ч.1 ст.106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022р. строком на 30 діб.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснює Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, який визначає загальні засади проходження військової служби в Україні.
У силу ст.41 Закону №2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-ХІІ.
Частиною 1 ст.16 Закону № 2011-XII регламентовано, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За ч.2 цієї статті, одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних із проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
Звідси слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов'язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у ст.16-1 Закону №2011-XII. За змістом вказаної норми у випадках, зазначених у пп.1-3 п.2 ст.16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або ж резервіста визначаються відповідно до СК України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (ч.2 ст.16-1 Закону №2011-XII).
За правилами пп. «а» п.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ, допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.1 п.2 ст.16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у пп.2-3 п.2 ст.16 цього Закону.
Пунктом 3 ст.16-2 Закону №2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з наведеного вище законодавчого врегулювання, дана одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім'ї військовослужбовця у разі, якщо його смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби.
Відповідно до вимог ч.1 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених пп.1-3 п.2 ст.16 вказаного Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у ст.16-1 цього ж Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст.16-1 цього Закону.
Як передбачено у ч.6 ст.16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
За приписами ч.ч.7-9 ст.16-3 Закону №2011-XII, якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права (ч.8 ст.16-3 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, як це встановлено ч.9 ст.16-3 Закону №2011-XII, визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вказаної норми Закону, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 25.12.2013р. №975, якою затверджено «Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», який і врегульовує питання пов'язані з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Відповідно до п.3 Порядку № 975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста є дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.
Згідно з п.4 даного Порядку, одноразова грошова допомога призначається у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, якщо смерть настала, зокрема, під час виконання військовослужбовцем обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби.
Аналогічно, як і в Законі №2011-ХІІ, абз.2 п.5 Порядку №975 встановлює, що у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, розмір допомоги встановлений на рівні 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей щодо призначення і виплати одноразової грошової допомоги» від 29.07.2022 №2489-IX, ст.16-2 Закону № 2011-XII, доповнено ч.3, згідно з якою, розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.
У п.1 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону №2489-IX, зазначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім п.3 розділу I Закону, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та застосовується з 24.02.2022.
Так, у зв'язку із військовою агресією російської федерації проти України, Кабінет Міністрів України, на виконання Указів Президента України про введення воєнного стану, а також загальну мобілізацію, прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час ді
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», п.2 якої установлено, що сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації чи Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях вказаних країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Також, п.2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення.
Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у п.1 цієї Постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.
У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.
Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.
Отже, Постанова №168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.1-1-2 цієї Постанови, у період дії воєнного стану. При цьому виплата збільшеного до 15000000 грн. розміру одноразової допомоги згідно з п.2 Постанови №168, передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках:
1) у разі загибелі військовослужбовця;
2) у разі, якщо військовослужбовець помер саме внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Так, на відміну від Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі. Зокрема, такий розмір допомоги передбачений виключно на період дії воєнного стану та покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих військовослужбовців внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
Термін «загиблий» у військовій справі означає «військову втрату», що стосується категорії військовослужбовців, котрі брали участь у військових діях і загинули внаслідок дії противника, як безпосередньо під час бойових дій, так і в разі смерті від поранень (контузії, травми, каліцтва) або ж інших пошкоджень, несумісних із життям.
Норми Законів №2232-ХІІ, №2011-XII, а також Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» наведено термінологію «загибель (смерть)».
Суд зазначає, що вказане не означає, що поняття загибель та смерть є тотожними, коли мова йде про визначення розміру одноразової грошової допомоги у період дії воєнного стану.
Правова дефініція використаної термінології, що розкриває її зміст, в контексті наведених законів, стосується наслідків загибелі (смерті) особи.
У всіх випадках наслідки для ситуацій, наведених у перерахованих законах однакові.
Відтак, з точки зору законодавчої техніки, є коректним зазначення термінології «загибель (смерть)» як одного поняття, без їхнього розмежування окремо на «загибель» та окремо на «смерть».
Відповідно до приписів ч.3 ст.24 Закону №2232-ХІІ, наслідком як загибелі так і смерті особи, є її виключення із списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо).
Згідно з приписами згаданого вище Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», наслідком як загибелі так і смерті особи є отримання статусу «члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни».
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що наслідком, як загибелі, так і смерті особи, є виплата одноразової грошової допомоги особам, які згідно з Законом мають право на її отримання.
Суд вважає, що питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:
- у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби (абз.1 п. «а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби (абз.2 п. «а» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-ХІІ);
- у розмірі 15000000 грн. на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абз.1 п.2 Постанови №168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема, на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абз.6 п.2 Постанови №168).
Відтак, чинним законодавством передбачено три розміри одноразової грошової допомоги, для кожного із яких є свої законодавчо визначені умови для виплати.
При цьому, розмір допомоги, згідно з Постановою №168 в сумі 15000000 грн., передбачений виключно на період дії воєнного стану та у чітко визначених випадках, а саме, для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) осіб.
Такий підхід держави у врегулюванні даного спірного питання покликаний підвищити рівень соціального захисту сімей саме загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.
Стосовно розмежування понять «загибель» та «смерть», то суд зазначає наступне.
Загибель та смерть мають різне змістове навантаження, хоча й поєднані єдиними наслідками (людина припинила своє існування). Будь-яка загибель передбачає припинення життя внаслідок впливу зовнішніх чинників стрімкої дії (вибух, постріл, удар, дія хімічних речовин), які не сумісні із життям та не залишають людині шансу вижити.
Смерть, на відміну від загибелі, характеризується припиненням життя через захворювання, які викликають «збої» в функціонуванні (роботі) внутрішніх органів людини, що забезпечують її життєдіяльність. Якщо ці «збої» викликані пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), отриманим під час захисту Батьківщини, то розмір допомоги визначено на рівні 15000000 грн.
Таким чином, не ототожнюється поняття «загибель або смерть внаслідок поранення» із «смертю внаслідок захворювання».
Як на дату прийняття комісією Міністерства оборони України оскаржуваного рішення, так і на поточну дату, зазначені вище документи залишаються дійсними, чинними і не скасованими у визначеному законодавством України порядку.
При цьому суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 29.03.2024 у справі №440/3321/23 дійшов висновку, що відповідно до абз.1 п.2 Постанови №168, сім'ям загиблих осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, виплачується одноразова грошова допомога - 15000000 грн., яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у ст.16-1 Закону №2011-ХІІ, крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.
Абзац 6 п.2 Постанови №168 передбачає те, що виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої у цьому пункті, здійснюється також сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 Постанови, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави- агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, в обох зазначених абзацах п.2 Постанови №168 йдеться про особливий вид виплати - одноразової грошової допомоги сім'ям осіб, зазначених у п.п.1-1-2 цієї Постанови, які загинули або померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).
При цьому, виходячи з буквального змісту п.2 Постанови №168, висновується, що Кабінет Міністрів України при установленні права сімей загиблих осіб на одноразову грошову допомогу не визначає жодних інших умов її виплати, окрім факту смерті особи у період воєнного стану.
Водночас, й інший вид допомоги - одноразова грошова допомога сім'ям осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов'язаний з воєнним станом. Однак, на відміну від допомоги сім'ям загиблих осіб, положенням абз.6 п.2 Постанови №168 передбачено низку умов для виплати такої одноразової грошової допомоги, а саме:
1) наслідкова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва), яке спричинило смерть особи;
2) часова умова - отримання поранення (контузії, травми, каліцтва) саме в період воєнного стану;
3) функціональна умова - отримання поранення під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії;
4) територіальна умова - перебування безпосередньо в районах ведення (здійснення) зазначених у п.3 дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора;
5) функціонально-часова - отримання поранення у період здійснення зазначених у п.3 дій;
6) наслідково-часова умова - настання смерті особи не пізніше ніж через один рік після такого поранення (контузії, травми, каліцтва).
Отже, формальний зміст абз.1 та 6 п.2 Постанови №168 вказує на те, що Кабінет Міністрів України установив виплату одноразової грошової допомоги в однаковому розмірі 15000000 грн. при настанні одного і того наслідку - смерті особи, але залежно від її причин (загибель або в результаті, зокрема поранення) він застосував різні способи викладення змісту таких норм, зокрема, стосовно встановлення певних умов її виплати.
Також, судом враховується правова позиція, яка була висловлена Верховним Судом у постанові від 17.03.2025 у справі №280/2749/24.
Надаючи правову оцінку підставі відмови, зазначеної у спірному рішенні, (ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ) суд враховує таке.
Так, ст. 16-4 Закону №2011-ХІІ визначені підстави, за якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність або часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста є наслідком:,
а) вчинення ним кримінального або адміністративного правопорушення;
б) вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння;
в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
г) подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Натомість відповідач у спірному рішенні не довів наявності причинно-наслідкового зв'язку між поведінкою позивача (навмисне спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства) та його смертю.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до п. 1.1, 1.3 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (далі - Положення №402), військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Основними завданнями військово-лікарської експертизи є, зокрема, визначення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть.
Згідно з п. 21.30 розділу І Положення №402 постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Тобто, військово-лікарська комісія встановлює причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), яке призвело до смерті військовослужбовця.
Як видно зі змісту витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 16.04.2024 № 2741, захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, пов'язане з проходженням військової служби.
Посилання у спірному рішенні на лист Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 10.05.2024 № 011-229-2024, в якому зазначено, що згідно даних медичної літератури гостре отруєння парацетамолом призводить до ураження, насамперед, печінки та також інших органів, суд відхиляє, з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, вказаний лист не є допустимим доказом, в розумінні п. 21.30 розділу І Положення №402.
Щодо акту службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 від 26.02.2024 № 267/104, то останнє проведено відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 13.12.2017за № 1503/31371, яким затверджений Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі також- Порядок). Цей Порядок визначає підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов'язаних та резервістів (далі- військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Відтак, висновки про причини смерті військовослужбовця ОСОБА_2 не могли бути встановлені в межах службового розслідування, призначеного відповідно до Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України та наказу Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608, та правового значення мати не можуть. Тобто висновки службового розслідування, мають юридичні наслідки лише для осіб, які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов'язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі.
Викладеним підтверджується, що акт службового розслідування не є тим документом, висновки якого відповідно до законодавства могли б достовірно підтверджувати обставини смерті ОСОБА_2 .
Отже, документи, на які посилається відповідач у спірному рішенні, суд не визнає достатніми, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про доведеність позиції відповідача, тому суд дійшов висновку про відсутність у відповідача підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу з наведених у протоколі від 30.05.2025 № 50/в ( п.13) підстав.
За такого правого регулювання та встановлених обставин, висновок відповідача у про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги є безпідставним, оскільки документи, на які посилається відповідач, що слугували підставою для прийняття оскаржуваного рішення, в розумінні ст. 73, 76 КАС України, не є належними та достатніми.
Слід також зазначити про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними доказами факт захворювання солдата ОСОБА_2 , яке призвело до смерті, пов'язане з проходженням військової служби, у той же час відповідачем не доведено правомірність спірного рішення, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Ухвалюючи дане судове рішення, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.
Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення має засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в позові аргументи, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Надавши оцінку усім доказам в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тому, на користь позивача підлягає стягненню, сплачений ним при поданні позовної заяви, судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформлене протоколом від 30.05.2025 № 50/в (п. 13) щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп), сплачений відповідно до квитанції від 29.07.2025.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач: Міністерство оборони України в особі Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03168 код ЄДРПОУ 00034022.
Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко