22 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9737/25
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання незаконною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
Упровадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також - відповідач) про:
- визнання незаконною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 надати завірені належним чином копії носіїв інформації, які стали підставою для відбирання у позивача з 29.06.2025 по 30.06.2025 письмового пояснення, без застосування трискладового тесту;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 надати завірені належним чином копії носіїв інформації, які стали підставою для відбирання у позивача з 29.06.2025 по 30.06.2025 письмового пояснення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 03.07.2025 звернувся до відповідача із запитом про надання інформації та просив надати завірені належним чином копій носіїв інформації, які стали підставою для відбирання у позивача з 29.06.2025 по 30.06.2025 письмового пояснення. Проте відповідь на його запит надана відповідачем без застосування трискладового тесту, чим, на його думку, порушені його права.
10.09.2025 ухвалою суду відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження.
Представник відповідача у відзиві просив відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на те, що запит позивача розглянуто з дотриманням вимог Закону України «Про інформацію». Зокрема зазначає, що Законом України "Про інформацію" №2657-ХІІ передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Проте документи, що просив надати позивач, містять інформацію з обмеженим доступом.
У відповіді на відзив позивач не погодився з доводами відповідача та вказав, що зміст відзиву не спростовує доводів позовної заяви та не розкриває суті заперечення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
03.07.2025 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із запитом на інформацію, в якому просив надати завірені належним чином копії носіїв інформації, які стали підставою для відбирання у позивача письмового пояснення, завірену належним чином копію згаданого вище пояснення, а також завірені належним чином копії інших носіїв інформації, які були зібрані в рамках перевірки поїздки 29 червня 2025 року до м. Києва, а також проінформувати про результати проведеної перевірки, надавши позивачу завірену належним чином копію носія інформації, на якому відображені результати проведеної перевірки.
За результатами розгляду запиту позивача, листом ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.07.2025 №2091/21/ВихЗПІ, надано відповідь позивачу, в якій зазначено про неможливість надання копій носії інформації, оскільки документи містять інформацію з обмеженим доступом. Щодо результатів перевірки, то начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 перевірка з приводу відвідування ОСОБА_1 міста Києва 29.06.2025 не призначалась, опитування проводилось з метою з'ясування причин і обставин самовільного залишення ОСОБА_1 військової частини.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Право на доступ до публічної інформації є конституційним правом людини, передбаченим і гарантованим ст. 34 Конституції України, яка, у свою чергу, ґрунтується на положеннях ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, ст.19 Загальної декларації прав людини, статей 18 та 19 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Правовідносини, які складаються у сфері розгляду звернень суб'єктів стосовно отримання публічної інформації, врегульовані Конституцією України та відповідними спеціальними законами, а саме Законом України "Про інформацію" від 02.10.1996 №2657-XII (далі - Закон №2657-XII) та Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 №2939-VI (далі - Закон №2939-VI).
Згідно з ч. 2 ст. 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати, поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Закон №2657-XII визначає, що кожен має право на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Статтею 1 Закону №2657-XII визначено, що інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
У свою чергу порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом №2939-VI).
Відповідно до ст. 1 Закону №2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 3 Закону №2939-VI визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, зокрема: обов'язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.
Відповідно до ст. 5 Закону №2939-VI одним із способів доступу до інформації є надання такої за запитами на інформацію.
Частина 1 ст. 6 Закону України №2939-VI визначає види публічної інформації з обмеженим доступом, а саме: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Статтею 7 Закону України №2939-VI визначено, що конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов. Не може бути віднесена до конфіденційної інформація, зазначена в частині першій і другій статті 13 цього Закону.
Приписами ст. 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
Встановлено, що підставою для відмови позивачу у наданні запитуваної інформації слугувало те, що інформація яка запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом.
Згідно з положеннями ст. 4 Закону №2939-VI одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб'єктів владних повноважень, вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п. 1,2 частини першої цієї статті).
Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» обмеження доступу до формації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи кримінальним правопорушенням, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або трав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес з її отриманні.
Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Ці вимоги називають "трискладовим тестом", який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Лише, за умови додержання сукупності всіх трьох підстав може бути обмежено доступ до інформації.
Відтак передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації "трискладового тесту".
При цьому, положення ч. 2 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 цього Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженою лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі "трискладового тесту".
Отже, тягар доведення того, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
За таких умов, відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник в листі вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності сукупності всіх трьох підстав "трискладового тесту" означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова у доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду від 30 січня 2020 року у справі №806/1959/16, від 17 лютого 2020 року у справі №826/8891/16, від 5 березня 2020 року у справі №823/1811/16, від 6 серпня 2020 року у справі №440/3005/19 та випливає з постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №9901/249/19.
Також суд звертає увагу, що доступ може бути обмежено до інформації, яка є конфіденційного, а не до всього документу, в якому серед іншої інформації, зазначена також і конфіденційна.
Як встановлено судом, відповідач відмовив позивачу в наданні пояснення та копії носіїв інформації, які стали підставою для відбирання письмових пояснень, оскільки вказані документи, відповідно до ст. 21 Закону України “Про інформацію», містять інформацію з обмеженим доступом.
При цьому, відповідачем не доведено відповідності запитуваної інформації зазначеним вище критеріям.
З огляду на наведене, порушені права підлягають захисту та відновленню шляхом визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 09.07.2025 №2091/21/ВихЗПІ та зобов'язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 03.07.2025 на інформацію в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , викладену в листі від 09.07.2025 №2091/21/ВихЗПІ.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути запит на інформацію ОСОБА_1 від 03.07.2025 в порядку, встановленому Законом України "Про доступ до публічної інформації", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_1 АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2025 року.
Суддя І.І. Соломко