22 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/11364/25
Суддя Чернігівського окружного адміністративного суду Лукашова О.Б., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції України щодо неперерахування мені різниці невиплачепих коштів розміру виплаченого мені грошового забезпечення (заробітньої плати) за період з 18.04.2023 (дата прийняття на службу в поліцію) по 19.07.2024( момент переоголошення стажу) та не врахування мені кількість днів додаткової оплачуваної відпустки з урахуванням вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі щодо зарахування мені до стажу поліції наявну вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі на дату прийняття в поліцію, а саме починаючи з 18.04.2023;
зобов'язати Головне управління Національної поліції України перерахувати мені різницю невиплачених коштів розміру виплаченого мені грошового забезпечення (заробітньої плати) за період з 18.04.2023 (дата прийняття на службу в поліцію) по 19.07.2024( момент переоголошення стажу) та врахувати мені кількість днів додаткової оплачуваної відпустки з урахуванням вислуги років у Державній кримінально-виконавчій службі щодо зарахування мені до стажу поліції наявну вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі на дату прийняття в поліцію, а саме починаючи з 18.04.2023.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано її з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визначення причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини шостої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Верховний Суд України у постанові від 17.02.2015 (справа № 21-8а15), з-поміж іншого, зазначив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Так, спеціальним законодавством, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України № 2352-IX від 01.07.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі Закон України № 2352-IX) внесені зміни до норм КЗпП України.
Зокрема, частини 1, 2 статті 233 КЗпП України викладені в новій редакції, згідно з якою працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті (частина 1).
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) (частина 2).
Так, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду у визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Як слідує з матеріалів справи на підставі рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.04.2024 у справі №620/2584/24 та листа відділу правового забезпечення Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.07.2024 №65803-2024 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві винесено наказ від 29.07.2024 №1416 о/с відповідно до якого позивачу зараховано до стажу служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки наявну вислугу років у Державній кримінально-виконавчій службі та встановлено станом на 19.07.2024 стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки 14 років 10 місяців 00 днів.
Крім того, листом від 06.06.2025 Головне управління Національної поліції у м. Києві на звернення позивача повідомлено, що відповідно до пункту 19 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом МВС України від 06 квітня 2016 року № 260, у випадках, коли будуть підтверджені раніше не відомі та не враховані в особових справах періоди служби, грошове забезпечення, яке буде встановлено в нових розмірах, виплачується з дня видання наказу органу поліції про підтвердження раніше не врахованого стажу служби. Та вказало, що підстави для перерахунку грошового забезпечення та днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за період із 18 квітня 2023 року по 18 липня 2024 року в управлінні фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Національної поліції у м. Києві відсутні.
Таким чином, про порушення своїх прав позивач дізнався 06.06.2025, проте до суду звернувся лише 09.10.2025 ( відповідно до відмітки на конверті). Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з даним позовом. Разом з тим, клопотання про поновлення строку звернення до суду позивачем не подано.
Окрім того, відповідно до пункту 4 частини 5 статті 160 КАС України визначено, що в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
З аналізу позовної заяви встановлено, що вимоги позивача звернуті до Головного управління Національної поліції України, при цьому, в позовній заяві вказано відповідача - Головне управління Національної поліції у м. Києві.
Отже, позивачу необхідно визначитись з суб'єктами владних повноважень, до яких заявлено позовні вимоги, зазначивши в позовній заяві повне найменування відповідачів, їх місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв'язку, офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти.
Відповідно до частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
На підставі наведеного та керуючись статтями 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій зазначити поважні причини його пропуску, з наданням доказів на підтвердження поважності цих причин та уточненої позовної заяви (у разі подання в паперовому вигляді - відповідно до кількості учасників справи).
Роз'яснити позивачу, що у разі не усунення зазначених недоліків, у встановлений судом строк, відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява буде йому повернута.
Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачу.
Відповідно до частини 2 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання, набирає законної сили з моменту її підписання суддею та згідно зі статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України оскарженню не підлягає.
Суддя Олена ЛУКАШОВА