21 жовтня 2025 року м. Чернігів Справа № 620/4586/24
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бородавкіної С.В., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду у справі № 620/4586/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить постановити ухвалу про визнання протиправними дій відповідача на виконання судового рішення у справі №620/4586/24.
Заява мотивована тим, що незважаючи на покладений рішенням суду обов'язок, ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) видав довідку про вартість речового майна, у якій зазначив лише три пари літніх шкарпеток вартістю 10,62 грн за одиницю. Разом з тим, позивач зазначає, що серед невиданого йому речового майна має бути ще зазначено: шкарпетки зимові в кількості 2 пари, фуфайка (з короткими рукавами) 2 штуки, фуфайка (з довгими рукавами) та кальсони в кількості 1 штука та інше з обумовленим строком носіння 1 рік.
Ухвалою суду від 17.09.2025 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження, встановлено відповідачу строк для надання пояснень.
В установлений судом строк від ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) пояснення на заяву не надійшли.
Дослідивши матеріали справи, заяви, судом встановлено таке.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 по справі №620/4586/24, залишеним постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 без змін, позовні вимоги задоволено, зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належало до видачі станом на 11.02.2022; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 11.02.2022 (а.с. 15-16, 66-71).
21.07.2025 Чернігівським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи №620/4586/24.
23.07.2025 Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області відкрито виконавче провадження №78686439 з примусового виконання (а.с.95).
На виконання рішення суду відповідач направив позивачу та головному державному виконавцю відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції довідку №20/25 від 22.05.2025 «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 » (а.с. 97-99).
Вважаючи дії відповідача протиправними, позивач звернуся до суду з відповідною заявою.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами положень статей 129 та 129-1 Конституції України обов'язковість рішень суду визначена як одна з основних засад судочинства. Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до частини 2 та 3 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заява про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо невиконання рішення суду, серед іншого має містити інформацію про день пред'явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження, у випадку, коли таке відкрито (частина 2 статті 383 КАС України).
Частиною третьою статті 383 КАС України передбачено, що на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
Згідно частини 4 згаданої статті заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання.
Суд зазначає, що застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
При цьому, виходячи з наведеного вище, звернення до суду із заявою відповідно до статті 383 КАС України можливе за умови перебування виконавчого документа на примусовому виконані в органах державної виконавчої служби. Звернення рішення суду до примусового виконання є обов'язковою передумовою для подання заяви у порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до виконавців, а звернення до суду в порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Згідно положень частини 4 статті 372 КАС України примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до частини 1 статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
У свою чергу, виконавчі листи, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, є виконавчими документами, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404).
Згідно із статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Порядок виконання рішень немайнового (зобов'язального) характеру визначений розділом VIII Закону №1404.
Статтею 18 Закону №1404 передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На виконання рішення суду від 31.05.2024 по справі №620/4586/24 було видані виконавчі листи, які пред'явлено стягувачем для примусового виконання, на підставі яких Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області відкрито виконавче провадження №78686439 з примусового виконання (а.с.95). Наразі виконавче провадження ВП №78686439 не закінчено.
Судом встановлено, що на виконання рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_1 видав довідку №20/25 від 22.05.2025 «Про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 » (а.с.99).
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Суд зазначає, що заявником не надано суду належних та допустимих доказів, з яких можливо встановити, що в довідці про неотримане речове майно має бути зазначений інший перелік предметів речового майна та їх кількості.
При цьому, як було зазначено вище, з метою виконання судового рішення у справі №620/4586/24 Чернігівським ОАС були видані виконавчі листи.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець наділений достатніми повноваженнями для вжиття заходів щодо примусового виконання боржником судового рішення.
Крім того, суд зауважує, що за правовою позицією, сформованою Верховним Судом у постанові 28 вересня 2021 року у справі №440/2130/21, повноваження щодо вчинення дій щодо примусового виконання рішення суду, в тому числі і щодо перевірки його виконання, належать передусім до повноважень виконавців, а звернення до суду у порядку статті 383 КАС України є виключною мірою, якщо позивачем було вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
Суд зазначає, що позивачем (заявником) до суду не надано інформації про хід виконавчого провадження №78686436 та належних доказів, що вичерпано усі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.
У зв'язку з цим, судом не встановлено факту невиконання суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь позивача, а відповідно заявником не доведено, що рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 у справі № 620/4586/24 не виконано, оскільки відповідачем вживаються заходи спрямовані на його виконання.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Керуючись статтями 248, 256, 293-297, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №620/4586/24 - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст ухвали суду складений 21.10.2025.
Суддя С.В. Бородавкіна