08 жовтня 2025 року справа № 580/4569/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Гаращенка В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Галасун А.О.,
представника позивача: Крохмальової Я.Е. - за ордером,
представника відповідача: Бондар К.А. - за посадою,
розглянувши у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Черкаській області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 року №19880/23-00-24-05-01;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 року №19879/23-00-24-05-01;
- визнати протиправним та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 року №Ф-19882/23-00-24-05-01 про сплату боргу (недоїмки);
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 року №19883/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.
Ухвалою судді від 06.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.
Ухвалою суду від 10.06.2025 суд перейшов до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що фактична перевірка позивача призначена незаконно, оскільки в наказі про призначення перевірки не вказано фактичних підстав її проведення, натомість зазначено лише посилання на норми Податкового кодексу України.
За твердженням представника позивача, посадові Головного управління ДПС у Черкаській області, прибули 08.05.2024 на місце проведення фактичної перевірки виключно для вручення направлення на перевірку №1817/23-00-07-07-01 та 1816/23-00-07-07-01 та 09.05.2024 для вручення письмового звернення. За місцем провадження господарської діяльності фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 перевірки не здійснювалось, документація не досліджувалась та не знімалась, що не відповідає ознакам фактичної перевірки.
Під час проведення перевірки посадовими особами відповідача не ідентифіковано осіб, які нібито мали трудові відносини з фізичною особою- підприємцем ОСОБА_1 . В акті Головного управління ДПС у Черкаській області від 20.05.2024 №5929/23-00-07-07-01/2121803637 відсутні відомості, що дають змогу встановити особу (РНОКПП, дата народження, повне ПІБ). Відповідні відомості в подальшому не були зазначені й акті Головного управління ДПС у Черкаській області від 01.10.2024 №12121/23-00-24-05-01/2121803637 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.
За твердженням представника позивача, ФОП ОСОБА_1 як власник пасажирських транспортних засобів (автобусів) вніс до системи «Шлях» інформацію про водіїв, які є працівниками ТОВ «Євроклуб» для виконання товариством міжнародних рейсів на транспортних засобах (автобусах). ФОП ОСОБА_1 не має відношення до вищевказаних осіб, оскільки такі є працівниками-водіями ТОВ «Євроклуб». Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 починаючи з травня 2022 року надавались три транспортні засоби в оренду товариству з обмеженою відповідальністю «Євроклуб».
Представник позивача звернув увагу, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області під час проведення позапланової невиїзної документальної перевірки безпідставно не враховано факту перебування фізичних осіб з іншими суб'єктами господарювання. Крім того, належні позивачу автобуси після введення в Україні воєнного стану неодноразово залучались до евакуації людей, а також перевезення військовослужбовців на навчання за кордон. Водії, які здійснювали такі евакуаційні рейси, залучались на волонтерських засадах, з огляду на військові дії та виключні випадки, які потребували негайного реагування та евакуації людей для захисту свого здоров'я, життя, тому ці дії вчинені не в межах господарської діяльності, а у волонтерських цілях.
Представник позивача зазначив, що сума заборгованості, яка вказана у рішення та вимозі ГУ ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 про сплату боргу (недоїмки) складає 222 156,00 грн., що більше ніж в 5 разів відрізняється від визначеної в акті перевірки суми єдиного внеску в розмірі 43142 грн.
На підставі наведеного представник позивача вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив повністю, мотивуючи свою позицію тим, що Головним управлінням ДПС у Черкаській області отримано інформацію з Єдиного комплексу інформаційних систем Державної служби України з безпеки на транспорті, який умовно позначається як система «Шлях» (далі - ЄКІС), відомості про фізичних осіб, які перетинали державний кордон, як водії ОСОБА_1 , що в розумінні статті 73 ПК України є податковою інформацією. За результатами проведеного аналізу встановлено, що в податковій звітності, поданій ФОП ОСОБА_1 до контролюючого органу, відсутня інформація про трудові відносини із зазначеними в акті перевірки фізичними особами, які перетинали державний кордон, як водії ОСОБА_1 . Факт використання в діяльності ФОП ОСОБА_1 праці найманих осіб без оформлення трудових відносин також підтверджено результатами фактичної перевірки ППФО ОСОБА_1 за період діяльності з 18.05.2021 по 09.05.2024, проведеної Головним управлінням ДПС у Черкаській області згідно наказу №1095-п «Про проведення фактичної перевірки».
Вказане, на думку представника відповідача, призвело до невключення ФОП ОСОБА_1 до оподатковуваного доходу найманих працівників доходів у вигляді заробітної плати та до заниження об'єкту (бази) оподаткування податком на доходи фізичних осіб на суму мінімальної заробітної плат, а також не нараховано та не сплачено єдиний внесок на загальну суму 222156,00 грн., у зв'язку з заниженням бази нарахування єдиного соціального внеску за період з 01.04.2022 по 31.03.2024.
У відповіді на відзив представник позивача не погодився з доводами відповідача, вказавши про їх безпідставність та наполягав на задоволенні позову.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно і всебічно з'ясувавши обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд зазначає наступне.
Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, Головним управлінням ДПС у Черкаській області керуючись пп. 20.1.2 п. 20.1.4 п. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, ст. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 та п.п. 78.1.13 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України) та ст. 13 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями (далі - Закон України № 2464), згідно наказу Головного управління ДПС у Черкаській області № 1762-п від 06 серпня 2024 року «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )», головним державним інспектором відділу позапланових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Черкаській області Гоєнком Юрієм Івановичем проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з питань правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати податку на доходи фізичних осіб, військового збору, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з доходів фізичних осіб у вигляді заробітної плати та винагороди за цивільно-правовими договорами, за період діяльності з 01.01.2022 по 31.03.2024.
За результатами перевірки складено акт № 12121/23-00-24-05-01/ НОМЕР_1 від 01.10.2024, яким зафіксовані порушення:
- порядку повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413, із змінами та доповненнями; ст.2, ст.24 Кодексу законів про працю від 10 грудня 1971 року №322-VIII, із змінами та доповненнями; ст. 3 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР, що призвело до використання в діяльності ППФО ОСОБА_1 , праці найманих осіб без оформлення трудових відносин в період з 01.01.2022 по 31.03.2024;
- пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, пп. 167.1 ст.167, п.176.2«а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб в сумі 181764,00 грн., в тому числі за травень 2022 року в сумі 23400,00 грн., за червень 2022 року в сумі 7020,00 грн., за липень 2022 року в сумі 15210,00 грн., за серпень 2022 року - 16380,00 грн., за вересень 2022 року - 18720.0 грн., за жовтень 2022 року - 2412,00 грн., за листопад 2022 року - 2412,00 грн., за грудень 2022 року - 9648,00 грн., за січень 2023 рок) - 3618,00 грн., за лютий 2023 року - 4824.0 грн., за березень 2023 року - 4824,00 грн., за квітень 2023 року - 7236,00 грн., за травень 2023 року - 3618,00 грн., за червень 2023 року - 7236,00 грн., за липень 2023 року - 7236.0 грн., за серпень 2023 року - 9648,00 грн., за вересень 2023 року - 10854,00 грн., за жовтень 2023 року - 4824,00 грн., за грудень 2023 року - 6030,00 грн., за січень 2024 року - 8946.0 грн., за лютий 2024 року - 5112,00 грн., за березень 2024 року - 2556,00 грн.;
- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.161 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.167.1 ст.167, п.176.2 «а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу, що призвело до заниження податкового зобов'язання по військовому збору на загальну суму 15147,00 грн., в тому числі за травень 2022 року в сумі 1950,00 грн., за червень 2022 року - 585,00 грн., за липень 2022 року - 1267,50 грн., за серпень 2022 року - 1365.0 грн., за вересень 2022 року - 1560,00 грн., за жовтень 2022 року - 201,00 грн., за листопад 2022 року - 201,00 грн., за грудень 2022 року - 804,00 грн., за січень 2023 року - 301.50 грн., за лютий 2023 року - 402,00 грн., за березень 2023 року - 402,00 грн., за квітень 2023 року - 603,00 грн., за травень 2023 року - 301,50 грн., за червень 2023 року - 603,00 грн., за липень 2023 року - 603,00 грн., за серпень 2023 року - 804,00 грн., за вересень 2023 року - 904.50 грн., за жовтень 2023 року - 402,00 грн., за грудень 2023 року - 502,50 грн., за січень 2024 року - 745,50 грн., за лютий 2024 року - 426,00 грн., за березень 2024 року - 213,00 грн.;
- п.2 ч.2 ст.6 та ст.7 Закону України від 08 липня 2010 року №2464УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження бази нарахування єдиного внеску на загальну суму 1009800,00 грн., в тому числі за травень 2022 року - 130000,00 грн., за червень 2022 року - 39000,00 грн., за липень 2022 року - 84500,00 грн., за серпень 2022 року - 91000,00 грн., за вересень 2022 року - 10400,00 грн., за жовтень 2022 року - 13400,00 грн., за листопад 2022 року - 13400,00 грн., за грудень 2022 року - 53600,00 грн., за січень 2023 року - 20100,00 грн., за лютий 2023 року - 26800,00 грн., за березень 2023 року - 26800,00 грн., за квітень 2023 року - 40200,00 грн., за травень 2023 року - 20100.0 грн., за червень 2023 року - 40200,00 грн., за липень 2023 року - 40200,00 грн., за серпень 2023 року - 53600,00 грн., за вересень 2023 року - 60300,00 грн., за жовтень 2023 року - 26800,00 грн., за грудень 2023 року - 33500,00 грн., за січень 2024 року - 49700,00 грн., за лютий 2024 року - 28400,00 грн., за березень 2024 року -14200,00 грн.;
- п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч. 1 ст.7, ч.2 ст.9 та ч.5 ст.8 Закону України від 08 липня 2010 року №2464УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що призвело до заниження суми єдиного внеску на загальну суму 43142,00 грн., в тому числі за квітень 2022 року в сумі 1430,00 грн., за травень 2022 року в сумі 1430,00 грн., за вересень 2022 року в сумі 1430,00 грн., за жовтень 2022 року в сумі 1474,00 грн., за грудень 2022 року в сумі 1474,00 грн., за січень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за лютий 2023 року в сумі 2948,00 грн., за березень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за квітень 2023 року в сумі 4422.0 грн., за травень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за червень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за липень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за серпень 2023 року в сумі 2948,00 грн., за вересень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за жовтень 2023 року в сумі 1474,00 грн., за листопад 2023 року в сумі 2948,00 грн., за грудень 2023 року в сумі 2948,00 грн., за січень 2024 року в сумі 3124,00 грн., за лютий 2024 року в сумі 3124,00 грн. та за березень 2024 року в сумі 3124,0 грн.
На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято:
- податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 № 19879/23-00-24-05-01, яким за порушення пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп. 164.2.1 п. 164.2 ст.164, пп. 167.1 ст.167, п.176.2«а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, на підставі пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, ст. 58, п. 125-1.1 ст. 125-1 Податкового кодексу України, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 247127,62 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 181764 грн., за штрафними санкціями - 18176,40 грн., сума пені - 47187,22 грн.;
- податкове повідомлення-рішення від 24.12.2024 № 19880/23-00-24-05-01, яким за порушення пп.1.2, пп.1.3, пп.1.4 та пп.1.6 п.161 підрозд. 10 розд. XX, пп.16.1.4 п.16.1 ст.16, абз.2 п.57.1 ст.57, пп.164.2.1 п.164.2 ст.164, пп.167.1 ст.167, п.176.2 «а» ст.176, п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України, на підставі пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54, ст. 58, п. 125-1.1 ст. 125-1 Податкового кодексу України, збільшено позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати військового збору в сумі 15147,00 грн., в тому числі за податковим зобов'язанням - 15147,00 грн., за штрафними санкціями - 1514,70 грн., сума пені - 3932,20 грн.;
- рішення від 24.12.2024 № 19883/23-00-24-05-01, яким за порушення п.1 ч.2 ст.6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на підставі п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», донараховано 222156 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосовано штрафні санкції в розмірі 54192,60 грн.
- вимогу про сплату боргу від 24.12.2024 року № Ф-19882/23-00-24-05-01, якою повідомлено про необхідність сплати заборгованості з єдиного внеску в розмірі 222156 грн.
Державною податковою службою України прийняті рішення №8095/6/99-00-06-01-02-06 та №8103/6/99-00-06-02-01-06 від 21.03.2025 про результати розгляду скарги, відповідно до якого в задоволенні скарги ФОП ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі та залишено без змін наведені рішення.
Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів, оскільки не погоджується із рішеннями контролюючого органу.
Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що згідно з підпунктом 75.1.3. пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначений статтею 80 ПК України.
Фактична перевірка здійснюється без будь-якого попередження платника податку (особи) відповідно до пункту 80.1 статті 80 ПК України.
Перелік підстав, які зумовлюють проведення фактичної перевірки, визначений у відповідних підпунктах пункту 80.2 статті 80 ПК України.
У справі, що розглядається основу проведення фактичної перевірки платника податків відповідачем покладено підпункт 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України (правова підстава).
В силу положень підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Отже, єдиною передумовою та підставою для призначення фактичної перевірки з питання дотримання платником податків податкової дисципліни, передбаченою підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку інформація від визначеного у цій же нормі кола суб'єктів: державних органів або органів місцевого самоврядування.
Перевіряючи посилання представника позивача на незаконність проведення фактичної перевірки, суд зазначає, що оскаржені рішення відповідача прийняті на підставі іншої перевірки - документальної позапланової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 , за результатами якої складено акт № 12121/23-00-24-05-01/2121803637 від 01.10.2024.
Натомість, результати фактичної перевірки позивача оформлені актом №5929/23-00-07-07-01/2121803637 від 20.05.2024, і позивач не оскаржує будь-яких рішень ухвалених на підставі цього акту.
Наявність посилання в акті позапланової перевірки на акт фактичної перевірки не зумовлює незаконність проведення першої чи висновків за її результатами, оскільки позапланова перевірка є окремим видом перевірки з самостійними висновками. Отже, посилання представника позивача на незаконність призначення фактичної перевірки не зумовлює протиправність оскаржених рішень відповідача.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника (домашнього працівника) на роботу/укладення гіг-контракту або припинення трудового договору з домашнім працівником, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413.
Вказаним порядком установлено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв'язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.
Системний аналіз наведених норм свідчить, що суб'єкт господарювання, який використовує працю найманих працівників зобов'язаний до початку роботи працівника повідомити територіальні органи Державної податкової служби про прийняття працівника на роботу.
Податковий орган вважає, що позивач використовував працю найманих працівників, однак в установленому порядку не повідомив про їх прийняття на роботу, що свідчить про ухилення ФОП ОСОБА_1 , як податковим агентом, від оподаткування нарахованої заробітної плати на користь таких найманих осіб.
Абзацом 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України передбачено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час або за трудовим договором з нефіксованим робочим часом у разі фактичного виконання роботи протягом усього робочого часу, установленого на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
З аналізу перелічених положень законодавства вбачається, що у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків, до роботодавця застосовується штраф у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Своєю чергою, відповідно до пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Відповідно до пп. 163.1.2 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України - об'єктом оподаткування резидента є доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).
Відповідно до п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV цього Кодексу.
Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до пп, 164.1.2 п. 164.1 ст.164 Податкового кодексу України - загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.
Ставки податку на доходи фізичних осіб визначені статтею 167 Податкового кодексу України.
Згідно з п. 167.1. ст.167 Податкового кодексу України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті).
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1. ст.168 - податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст.167 цього Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України - податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного, подання розрахункового документа на перерахування цього податку, до бюджету.
Відповідно до п. 171.2 ст. 171 Податкового кодексу України - особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату- (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, ніж заробітна плата, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
Відповідно до п. 176.2 «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
За змістом абз. 2 п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
З аналізу наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що податковий агент самостійно здійснює нарахування податку з доходів фізичних осіб виходячи з бази оподаткування, якою є нарахований та виплачений на користь працівника дохід у вигляді заробітної плати.
Згідно з абзацом першим пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Підпунктом 1 підпункту 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України визначено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Пунктом першим частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року №2464-VI, до платників єдиного внеску віднесено роботодавців.
У відповідності до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
З наведеного правового регулювання вбачається, що при виплаті доходів на користь фізичних осіб на роботодавця законодавством покладено обов'язок здійснити відрахування із заробітної плати податку з доходів фізичних осіб, військового збору, а також здійснити нарахування на фонд заробітної плати єдиного соціального внеску.
Суд звертає увагу, що Податковий кодекс України не містить алгоритму нарахування податку з доходів фізичних осіб та військового збору у разі відсутності доказів виплати такого доходу податковим агентом на користь фізичних осіб. Також відсутній механізм нарахування єдиного соціального внеску згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Отже, для нарахування позивачу контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб необхідно встановити не тільки допуск до роботи працівника без оформлення трудових відносин, а й кількість відпрацьованого часу та розмір нарахованої заробітної плати.
Зі змісту акту перевірки вбачається, що податковий орган для визначення бази нарахування податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску використав місячну мінімальну заробітну плату.
Однак, за один день перебування фізичних осіб у базі даних Державної служби України з безпеки на транспорті, податковий орган визначив місячний розмір виплати мінімальної заробітної плати на користь відповідної фізичної особи, працю якої за висновками акту перевірки використовував позивач. Акт перевірки не містить посилань на норми Податкового кодексу України, які регулюють такий порядок нарахування контролюючим органом податку з доходів фізичних осіб та військового збору за відсутності відомостей про фактично нараховані та виплачені суми заробітку на користь фізичних осіб.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що база нарахування податку з доходів фізичних осіб визначена податковим органом за відсутності достатніх правових підстав.
Перевіряючи належне встановлення податковим органом фактичного допуску позивачем до роботи працівників, суд зазначає, що в акті перевірки зазначено про перетин державного кордону громадянами України чоловічої статі віком від 18 до 60 років, водіями на транспортних засобах: LYSAK VOLODYMYR; ОСОБА_2 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 ; ОСОБА_14 ; ОСОБА_15 ; ОСОБА_16 ; ОСОБА_17 ; ОСОБА_18 ; ОСОБА_19 ; ОСОБА_20 ; ОСОБА_21 ; ОСОБА_22 ; ОСОБА_23 ; ОСОБА_24 ; ОСОБА_25 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_26 ; ОСОБА_27 ; ОСОБА_28 ; ОСОБА_29 ; ОСОБА_30 ; ОСОБА_31 ; ОСОБА_32 ; ОСОБА_33 ; ОСОБА_34 ; ОСОБА_35 ; ОСОБА_36 ; ОСОБА_37 ; ОСОБА_38 ; ОСОБА_39 ; ОСОБА_40 ; ОСОБА_41 ; ОСОБА_42 ; ОСОБА_43 .
На цій підставі відповідач зробив висновок, що вказані особи перетинали кордон на транспортних засобах позивача, працювали у позивача та отримували заробітну плату, тому на позивача покладено обов'язок нарахування та виплати мінімальної заробітної плати на користь вказаних осіб.
Суд вважає наведені твердження контролюючого органу безпідставними, виходячи з таких міркувань.
22.08.2025 на виконання ухвали Черкаського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України листом №19/67758-25-Вих від 21.08.2025 надав запитувану інформацію.
Зі змісту наданої інформації вбачається, що фізичні особи, зазначені в акті документальної перевірки, які не перетинали державного кордону за період 01.01.2022 - 31.03.2024: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_44 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Фізичні особи, зазначені в акті документальної перевірки, які перетинали державний кордон України, проте не на транспортних засобах ФОП ОСОБА_1 : ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); ОСОБА_14 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ); ОСОБА_18 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ); ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ); ОСОБА_11 (07.09.1982); ОСОБА_31 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ); ОСОБА_34 ( ІНФОРМАЦІЯ_9 ); ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ); ОСОБА_39 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 );
Фізичні особи, зазначені в акті документальної перевірки, які перетинали державний кордон України, на транспортних засобах ФОП ОСОБА_1 , проте які перебували в користуванні товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб»: ОСОБА_15 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 ); ОСОБА_19 ( ІНФОРМАЦІЯ_13 ); ОСОБА_20 ( ІНФОРМАЦІЯ_14 ); ОСОБА_22 ( ІНФОРМАЦІЯ_15 ); ОСОБА_27 ( ІНФОРМАЦІЯ_16 ); ОСОБА_32 ( ІНФОРМАЦІЯ_17 ); ОСОБА_35 ( ІНФОРМАЦІЯ_18 ); ОСОБА_36 ( ІНФОРМАЦІЯ_19 ); ОСОБА_38 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 ) (в серпні 2022 року); ОСОБА_25 ( ІНФОРМАЦІЯ_20 ).
Державною службою України з безпеки на транспорті надано відповідь №3686/2.1.1/15-25 від 23.04.2025 на адвокатський запит адвоката Крохмальової Я.Е., у тому числі перелік транспортних засобів товариства з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» (ідентифікаційний код 30368828). Зокрема надано інформацію, що станом на 21.04.2025 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроклуб» (ідентифікаційний код 30368828) обліковуються транспортні засоби з наступними реєстраційними номерами транспортного засобу: НОМЕР_2 ; AI5122TA; НОМЕР_3 ; НОМЕР_4 ; НОМЕР_5 ; НОМЕР_6 ; НОМЕР_7 ; НОМЕР_8 ; НОМЕР_9 ; НОМЕР_10 ; НОМЕР_11 ; НОМЕР_12 ; НОМЕР_13 ; KA5477PC; НОМЕР_14 ; НОМЕР_15 ; НОМЕР_16 ; НОМЕР_17 ; НОМЕР_18 ; НОМЕР_19 ; AI5783PB; AI9948PE; AI5124TA; AI6691PH; НОМЕР_20 ; НОМЕР_21 ; НОМЕР_22 ; KA2827MK; НОМЕР_23 ; НОМЕР_24 ; НОМЕР_25 ; НОМЕР_26 ; KA5650MK; НОМЕР_27 ; KA3926OT; НОМЕР_28 ; НОМЕР_29 .
Як вбачається з відповіді Державної служби України з безпеки на транспорті №7667/2.1.1/15-25 від 02.09.2025, останньою надано перелік транспортних засобів, які використовувались ТОВ «Євроклуб» та щодо яких ТОВ «Євроклуб» внесено зміни до системи Укртрансбезпеки як надавача ліцензійних послуг. Такими транспортними засобами є: AA3868OP, НОМЕР_4 , НОМЕР_30 , AA9309KP, AA0014EI, AA5939AA, KA6591CO, AA1109XP, AA9397HH, AA6760OX, AA4502PK, AA0929TX, AA9195KP, KA6281CT, KA4100EI, AA7475MX.
Згідно відомостей викладених на веб-сторінці ТОВ «Євроклуб» щодо яких представником ФОП ОСОБА_1 адвокатом Крохмальовою Я.Е. проведено протокол огляду веб-сторінки від 03.09.2025 та від 04.09.2025, ТОВ «Євроклуб» додатково використовує транспортні засоби, інформація про які не надана Державною службою України з безпеки на транспорті. Зокрема перелік всіх транспортних засобів ТОВ «Євроклубу» в використанні включає: AI5988TA, KA1817MX, KA5650MK, НОМЕР_31 , KA8613MC, KA5228KX, KA9192MC, KA2827MK, НОМЕР_32 , KA2128MB, AI9294PH, AI5124TA, AI6691PH, AI9948PE, AI5783PB, AI4972PB, AI5126TA, AI4386PX, AI8079OE, AI9956OP, AI8857OP, KA5477PC, KEB5001, KA5257PC, AI5121TA, KA4100EI, KA6281CT, AI5125TA, KEB1003, AA9397HH, AA0929TX, KEB1002, AI5123TA, KEB1001, КЕВ5000, КА5015РА, AA3868OP, AI5122TA, AA9195KP, НОМЕР_33 .
Отже, під час формування висновків акту перевірки відповідач не встановив особу всіх зазначених в акті фізичних осіб, не перевіряв інформацію про фактичний перетин ними державного кордону, не врахував правових підстав використання транспортних засобів цими фізичними особами, не встановив які з наведених осіб перебувають у трудових відносинах з ТОВ «Євроклуб» та які транспортні засоби позивача перебувають у користуванні ТОВ «Євроклуб».
В контексті наведеного, суд звертає увагу, що відповідно до правових висновків Верховного Суду, які висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі № 280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Рішення суб'єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що висновки акту перевірки базують на припущеннях та не підтверджені належними доказами, тому нарахування позивачу податку з доходів фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску, а також штрафних санкцій пов'язаних з таким нарахуванням, є незаконним тому оскаржені рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від09.12.1994, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 №19880/23-00-24-05-01 та від 24.12.2024 №19879/23-00-24-05-01;
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 №Ф-19882/23-00-24-05-01 про сплату боргу (недоїмки).
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Черкаській області від 24.12.2024 №19883/23-00-24-05-01 про застосування штрафних санкцій.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 44131663) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4352 (чотири тисячі триста п'ятдесят дві) грн. 56 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду. Якщо в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.10.2025.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО