Справа № 560/12974/25
іменем України
22 жовтня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Гнап Д.Д. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
I. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо відмови у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком внаслідок не зарахування до страхового стажу періодів: роботи з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, навчання з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: роботи з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, навчання з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993 та призначити пенсію за віком.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу. У результаті розгляду доданих до заяви документів до уваги не взято трудову книжку (у записі про зміну прізвища відсутня дата свідоцтва про шлюб) та не зараховано періоди роботи в рсфср з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, період навчання в рсфср з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993, період догляду до 3 - х років за утриманцем ІНФОРМАЦІЯ_1 (не дотримано вимоги Постанови №562). Вважає, що записи трудової книжки містять всю необхідну інформацію про періоди роботи. Також зазначає, що обов'язок щодо оформлення та ведення трудових книжок покладається на роботодавця або уповноважену ним особу, які здійснюють заповнення трудової книжки, а не на працівника.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не подало у встановлений ухвалою суду строк відзив на позовну заяву.
ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року відкрито провадження у цій справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
24 червня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звернулася з заявою про призначення пенсії за віком.
01 липня 2025 року рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві позивачці відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного стажу (32 роки).
До уваги не взято трудову книжку (у записі про зміну прізвища відсутня дата свідоцтва про шлюб), не зараховано періоди роботи в рсфср з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, період навчання в рсфср з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993, період догляду до 3 - х років за утриманцем ІНФОРМАЦІЯ_1 (не дотримано вимоги Постанови №562).
Вказано, що страховий стаж особи становить 26 років 4 місяці 27 днів.
Позивачка, вважаючи порушеним її право на пенсійне забезпечення, звернулася з цим позовом до суду.
IV. ОЦІНКА СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється, зокрема Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до статті 1 Закону № 1058-IV пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.
Статтею 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Таким чином, системний аналіз норм Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" свідчить, що періоди роботи особи до 01.01.2004 зараховуються до її страхового стажу на підставі інформації, зазначеної в її трудовій книжці, а періоди роботи після 01.01.2014 - на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку.
Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів уній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз вказаних норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що основним документом, що підтверджує стаж, є трудова книжка. Необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу додатковими документами виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Пунктом 8 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Рішеннями Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком у зв'язку з недостатністю страхового стажу 32 роки.
Підставою для відмови у призначенні пенсії стало наступне, до уваги не взято трудову книжку (у записі про зміну прізвища відсутня дата свідоцтва про шлюб) та не зараховано періоди роботи в рсфср з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, період навчання в рсфср з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993, період догляду до 3 - х років за утриманцем ІНФОРМАЦІЯ_1 (не дотримано вимоги Постанови №562).
Суд не погоджується з таким рішенням, з огляду на таке.
Згідно записів у трудовій книжці від 28.09.1982 НОМЕР_1 , позивачка з 02.08.1982 зарахована на посаду санітарки в Госпрозрахункову стоматологічну поліклініку м. Саратова, з 22.09.1983 звільнена за ст. 31 КЗпП РРФСР у зв'язку із вступом на навчання. З 01.09.1983 зарахована на навчання на зуболікувальне відділення в Саратовське обласне медичне училище. З 30.06.1986 відрахована у зв'язку із закінченням навчання. З 01.08.1986 зарахована на посаду медсестри Госпрозрахункової стоматологічної поліклініки. З 02.03.1987 переведена на посаду зубного лікаря. З 13.08.1987 звільнена з посади у зв'язку із вступом на навчання в ММСІ. З 04.08.1987 зарахована на 1 курс денного стоматологічного факультету ММСІ. З 05.07.1993 закінчила інститут з присвоєнням кваліфікації лікаря стоматолога. Відрахована з ММСІ з 01.07.1993.
Відповідно до основних положень Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, членами якої є Україна та російська федерація, Уряди держав-учасниць цієї Угоди, керуючись статтями 2, 4 Угоди про створення Співдружності Незалежних Держав, виходячи з необхідності захисту прав громадян в області пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава-учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які придбали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження в СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов'язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР по питань пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року визначено, що пенсійне забезпечення громадян держав-учасників цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 4 Угоди передбачено, що Держави-учасниці Угоди проводять політику гармонізації законодавства про пенсійне забезпечення.
Відповідно до частини 2 статті 6 Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набрання чинності цієї Угоди.
Згідно з частиною 1 статті 15 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
Зі змісту наведених норм слідує, що пенсія призначається за нормами законодавства країни, де проживає особа, а стаж, набутий на території однієї із зазначених в Угоді держав, зараховується до пільгового у разі, якщо такий стаж взаємно визначений Сторонами.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Отже, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава учасниця Угоди виконує зобов'язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, а тому припинення російською федерацією з 01.01.2023 участі в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року, не стосуються періодів трудової діяльності осіб, що мали місце в період дії вказаної Угоди, тобто до 01.01.2023.
За наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу.
Суд наголошує, що єдиним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, яка містить всі необхідні записи.
В свою чергу, органом Пенсійного фонду не надано доказів які б ставили під сумнів дійсність внесених записів до трудової книжки, а також інших наданих документів, або ж доказів, які б підтверджували несплату страхових внесків до пенсійних органів російської федерації, в тому числі з вини позивача.
Отже, надана трудова книжка не може піддаватися сумніву та позбавляти особу права на зарахування відповідних періодів до стажу з тих міркувань, що у зв'язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво з країною-агресором.
Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право на призначення/перерахунок пенсії не пов'язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.
Відтак, стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи зараховуються до трудового стажу.
Щодо ненадання позивачем особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення іншої держави, суд зазначає таке.
Згідно з приписами пункту 14-4 розділу 15 Прикінцевих положень Закону № 1058 громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.
Так, відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління ПФУ від 25.11.2005 року №22-1, зареєстрованого в Мін'юсті України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі Порядок №22-1) у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія).
Пунктом 4.2 розділу 4 Порядку №22-1 визначено, що при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема, повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів.
Водночас, доказів повідомлення відповідачем позивача у визначений Порядком №22-1 спосіб про необхідність подання додаткових документів, в тому числі особистого повідомлення про неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення іншої держави матеріали справи не містять.
Таким чином доводи відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Позивачці відмовлено у зарахуванні до страхового стражу спірного періоду та у призначенні пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2025 року №222030034100, суд вважає, що з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивачки, слід визнати таке рішення протиправним та скасувати його.
Суд звертає увагу, що в даному випадку визнання судом протиправними дій щодо відмови у призначенні пенсії внаслідок не зарахування спірних періодів роботи та навчання жодним чином не вплине на захист прав позивачки, оскільки суд визнав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2025 року №222030034100 протиправним та скасував відповідне рішення, що є належним способом захисту, оскільки рішення є результатом дії, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність порушеного права позивачки, то належним способом захисту порушених прав позивачки в межах спірних правовідносинах буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити зарахування спірних періодів роботи та навчання.
У частині позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити ОСОБА_1 пенсії за віком, суд зважає на таке.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку:
- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Згідно паспортних даних, ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому має право на призначення пенсії за віком в 60 років.
ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачці виповнилося 60 років. 24.06.2025 року ОСОБА_1 звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, тобто в межах трьох місяців з дня досягнення пенсійного віку.
Таким чином, 14.07.2025 року позивачці має бути призначена пенсія з урахуванням п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058-IV.
За нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, сплачений позивачкою судовий збір, слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 01.07.2025 року № 222030034100 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи з 02.08.1982 по 22.09.1983, з 01.08.1986 по 13.08.1987, періоди навчання з 01.09.1983 по 30.06.1986, з 01.09.1987 по 28.06.1993 та призначити пенсію за віком з 14 липня 2025 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 )
Відповідач:Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (вул. Бульварно-Кудрявська, 16,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 42098368)
Головуюча суддя Д.Д. Гнап