Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 жовтня 2025 року № 520/9144/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мельникова Р.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Дер-м, п.3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2025 (без номера) про повторний розгляд заяви на підставі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024 по справі № 520/15608/24 щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16.08.2023, тобто з дати подання заяви про призначення пенсії.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області протиправно повторно відмовлено у призначенні пенсії за втратою годувальника.
Ухвалою суду від 18.04.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощене провадження в зазначеній справі.
Копію ухвали та позовної заяви з додатками судом направлено відповідачу у його електронний кабінет "Електронного суду", про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку документа.
Відповідач правом подати відзив на позовну заяву не скористався.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно із положеннями п.2 ч.1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову та заперечень проти нього, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області з 07.04.2006 як отримувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
18.12.2023 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшло подання ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6000 від 01.09.2023 (вихідний реєстраційний номер - ФХ-128407/6000 від 18.12.2023, вхідний реєстрацій номер - 11104 від 18.12.2023) про призначення пенсії в разі втрати годувальника на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 за онука ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .
За результатами розгляду подання Рішенням від 18.12.2023 року було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.11.2024, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2025, позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнно протиправним та скасувано рішення управління пенсійного забезпечення, наданнях страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2023 (без номеру) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути подання ІНФОРМАЦІЯ_2 № 6000 від 01.09.2023 про призначення пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з урахуванням висновків суду. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Рішенням ГУ ПФУ в Харківській області ввід 05.03.2025, за результатами повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, у замовленні заяви - відмовлено.
Підставою відмови позивачу в призначення пенсії в разі втрати годувальника в оскаржуваному рішенні вказано про відсутність документів, що підтверджують факт відсутності осіб, які за законом зобов'язані утримувати ОСОБА_1 .
Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, звернулась до суду з даним позовом.
Вважаючи такі дії відповідача протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, процедури призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV.
Частиною 1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до абзацу третього ст.1 Закону України від 9 квітня 1992 року №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон №2262-XII) члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Тобто, вказаний закон передбачає безумовну гарантію особам, які є членами сімей військовослужбовців, які загинули чи пропали безвісти, отримати право на пенсію в разі втрати годувальника.
Умови призначення пенсій в разі втрати годувальника встановлені ст.29 Закону України №2262-XII.
Так, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, дід і бабуся - при відсутності осіб, які за законом зобов'язані їх утримувати.
Положеннями статті 31 Закону №2262-ХІІ визначено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Статтею 266 Сімейного кодексу України передбачено, що повнолітні внуки, правнуки зобов'язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги і якщо у них немає чоловіка, дружини, повнолітніх дочки, сина або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що повнолітні внуки, правнуки можуть надавати матеріальну допомогу.
Відтак, повнолітні внуки повинні мати змогу надавати матеріальну допомогу.
Судом встановлено, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 18.12.2023 (без номеру) відмовлено позивачці у призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у зв'язку із відсутністю документів які б підтверджували факт відсутності осіб, які за законом зобов'язані утримувати ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення, суд зазначає наступне.
Пунктом 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1) передбачено перелік документів для призначення пенсії в разі втрати годувальника, якими є загальних: заява, копія свідоцтва про смерть годувальника, витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю, висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби), довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні, документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
Додатково передбачені й інші документи в залежності від категорії осіб, про яких йде мова в ст.30 Закону №2262-XII.
Зокрема, для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:
довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності);
копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків;
довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).
Отже, документи, які мають бути подані для отримання відповідного виду пенсії, повинні підтверджувати особисті відомості заявника, родинні відносини з померлим військовослужбовцем та причину його смерті.
У цьому контексті судом враховано, що такий вид документа, як рішення суду про встановлення родинних стосунків стосується саме виду рішення про встановлення факту, який має юридичне значення.
Судом встановлено, що рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13.06.2023 у цивільній справі № 613/685/23, яке набрало законної сили 24.07.2023, встановлено факт, що позивачка ОСОБА_1 перебувала на утриманні померлого ОСОБА_2 ..
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Правило цієї частини означає, що учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість, такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені.
Такий висновок щодо застосування норми частини четвертої статті 78 КАС викладено у постанові Верховного Суду від 28.04.2021 у справі № 638/18852/16-а.
Так, рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13.06.2023 у цивільній справі № 613/685/23 встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 13 січня 2023 року Богодухівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Богодухівському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис № 23.
З довідки про причину смерті № 320 від 09 січня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 від вибухової травми внаслідок військових дій.
Згідно до сповіщення сім'ї № 104 від 09 січня 2023 року, ІНФОРМАЦІЯ_7 письмово сповістив ОСОБА_1 про загибель ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , під час виконання бойового завдання, внаслідок обстрілу безпілотним авіаційним комплексом, отримавши поранення несумісне з життям.
Відповідно до довідки керуючої справами виконавчого комітету Богодухівської міської ради Харківської області від 07 квітня 2023 року, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_3 , разом з нею без реєстрації проживав ОСОБА_3 , останні вели спільне господарство. ОСОБА_1 була піклувальником ОСОБА_2 , до досягнення повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_4 помер під час виконання бойових дій, поховання останнього проводилось з домоволодіння ОСОБА_1 .
Крім того в рамках цивільної справи судом встановлено обставини того, що згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 29 серпня 1992 року, батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , актовий запис № 172. (рос. мовою). ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 07 грудня 2005 року відділом реєстрації актів цивільного стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 297.
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого 26 листопада 2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Богодухівського районного управління юстиції Харківської області, актовий запис № 331.
Отже, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд при розгляді справи №613/685/23 дійшов висновку, що допомога, яка надавалась ОСОБА_1 онуком за життя, була для неї постійним і основним засобом для існування, між ними існував тісний родинний та сімейний зв'язок, ОСОБА_2 з грудня 2005 року та до його повноліття, перебував на повному утриманні та вихованні свого піклувальника - ОСОБА_1 , останні були пов'язані спільним побутом, спільно вели господарство, мали спільний бюджет та несли спільні витрати, мали взаємні права та обов'язки, а тому суд встановив факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про безпідставність неврахування відповідачем рішення суду, яким підтверджено факт перебування позивачки на утриманні загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 .
Позивач мала законне сподівання на призначення вказаного виду пенсії з огляду на ст.30 Закону України №2262-XII щодо права членів сім'ї військовослужбовця, який загинув, на отримання пенсії в разі втрати годувальника.
Крім того, судом враховано, що відомостей про наявність інших осіб, які за законом зобов'язані утримувати позивачку, відповідач не наддав, а ні під час розгляду подання про призначення пенсії, а ні під час розгляду справи у суді.
Щодо посилань у оскаржуваному рішенні на обставини, щодо призначення ОСОБА_1 була призначена піклувальником неповнолітніх онуків, зокрема, ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 ), суд зазначає, що як встановлено рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13.06.2023 у цивільній справі № 613/685/23, ОСОБА_1 була призначена піклувальником ОСОБА_2 до досягнення ним повноліття. ОСОБА_2 досяг повноліття ІНФОРМАЦІЯ_12 . Факт перебування самої ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 до його смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) встановлено вищезазначеним рішенням Богодухівського районного суду Харківської області як за змістом мотивувальної частини рішення (24 абз. м.ч.) та резолютивної частини (2 абз. р.ч.).
Відтак, факт родинних зв'язків та перебування на утриманні саме ОСОБА_2 встановлено рішенням Богодухівського районного суду Харківської області від 13.06.2023 у цивільній справі № 613/685/23, тому підстави для відмови у призначенні пенсії позивачу по втраті годувальника є необґрунтованими.
З огляду на вищезазначене, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення управління пенсійного забезпечення, наданнях страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2025 (без номеру) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з втратою годувальника, передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з дати подання заяви про призначення пенсії, суд зазначає наступне.
Суд зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з'ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії.
Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки, позивачем подано до пенсійного органу всі необхідні документи та зважаючи на обставини справи, суд висновку, що позивач при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника було дотримано всіх передбачених умов для призначення такої пенсії.
Відтак, враховуючи, що підстави для відмови в призначенні позивачу пенсії у спірних правовідносинах відсутні, існує лише один вид правомірної поведінки Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачу таку пенсію.
Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними.
Позивач звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії - 16.08.2023, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити позовні вимоги шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16.08.2023, тобто з дати подання заяви про призначення пенсії.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 13.08.2025 у справі №520/4063/25.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-263, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під., 2 пов., код ЄДРПОУ 14099344) визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.03.2025 (без номера) щодо призначення пенсії в разі втрати годувальника ОСОБА_1 , передбаченої Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 16.08.2023, тобто з дати подання заяви про призначення пенсії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов.2, м. Харків, 61022 ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 968 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень) 96 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Мельников Р.В.