Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 жовтня 2025 року № 520/18025/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,Харківський р-н, Харківська обл.,61013, код ЄДРПОУ38631015) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванш та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 но 30.04.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення тд премії.
-зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового ' мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державам б бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із нас і упиттти перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 року по 30.04.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження у справі.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у'Харківській області.
Звільнений зі служби 30.04.202b.
Звернувшись за правовою допомогою щодо правильності обрахунку його грошового забезпечення позивачем з'ясовано, що таке відповідачем за період з 20.05.2023 по 30.04.2025 виплачувалось у неналежному розмірі, з використанням неналежного базису для нарахування - фіксованого числового базису 1762 грн., що відповідає рівню прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р. Зазначене вбачається з карток грошового забезпечення. Отже, грошове забезпечення позивача у 2023-2025 роках фактично було обраховано відповідачем на рівні 2018 року.
Позивач звернувся до відповідача з питання, що стосується перерахунку його грошового забезпечення в світлі застосування належних базисів для обрахунку грошового забезпечення - прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023 щодо грошового забезпечення 2023 року, станом на 01.01.2024 щодо грошового забезпечення 2024 року, станом на 01.01.2025 щодо грошового забезпечення 2025 року.
У відповідь отримав лист про відсутність підстав для вчинення означених дій.
Позивач не згоден зі вказаною бездіяльністю, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Кабінетом Міністрів України ЗО серпня 2017 року прийнято Постанову № 704 «Про грошове забезпечення «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (надалі - Постанова №704).
Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції на дату прийняття) установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Таким чином, первинна редакція означеної норми передбачала застосування в якості базису для обрахунку грошового забезпечення - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
У подальшому, 21.02.2018 Кабінет Міністрів України ухвалив постанову № 103, пунктом 6 якої, зокрема, у постанові № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Відтак, на момент набрання чинності постановою №704, що відбулось 01.03.2018 року, пункт 4 було викладено в редакції змін, згідно із пунктом 6 постанови №103, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови №704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.
У судовому порядку у справі № 826/6453/18, рішення в якій набрало законної сили 29.01.2020, було скасовано зміни, які були внесені до первинної редакції п.4 ПКМУ 704 постановою Уряду № 103, що свідчило про відновлення дії первинної редакції п.4 ПКМУ 704.
У подальшому 20.05.2023 року набрала законної сили ПКМУ від 12 травня 2023 р. № 481, якою змінено правове регулювання механізму обрахунку грошового забезпечення з бюджетної прив'язки на фіксований базис для нарахування 1762 грн.
Вказані зміни були скасовані рішенням Київського ОАС від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2025 року.
Отже, рішення Київського ОАС від 14.03.2025 по справі № 320/29450/24 є таким, що набрало законної сили, що свідчить про відновлення дії первинної редакції п.4 ПКМУ 704.
Судом встановлено, що під час обрахунку грошового забезпечення позивача за неналежним базисом для нарахування, який фактично підвів його у 2023-2025 роках під рівень 2018 року відповідач фактично вчиняв означені дії внаслідок чинності з 20.05.2023 року змін до п.4 ПКМУ 704, які внесені ПКМУ від 12 травня 2023 р. № 481.
Разом з тим, оскільки:
-зміни, які внесені до п.4 ПКМУ № 704 Урядом постановою від 21.02.2018 року № 103 були визнані нечинними у судовому порядку в рамках розгляду справи № 826/6453/18 (дата набрання чинності рішенням 29.01.2020),
-зміни, які внесені до п.4 ПКМУ № 704 Урядом постановою від 12 травня 2023 р. № 481 були визнані нечинними у судовому порядку в рамках розгляду справи №320/29450/24 (дата набрання чинності рішенням 18.06.2025),
-у постанові від 9 червня 2022 року по справі № 520/2098/19 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією, такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не моле, застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними ( аналогічні правові висновки також містяться в постанові від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).
фактично відновила дію первинна редакція п.4 ПКМУ 704 та грошове забезпеченняпозивача з 20.05.2023 по 30.04.2025 повинно бути приведено відповідачем у відповідність до належних базисів для нарахування - прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2023 щодо грошового забезпечення 2023 року, станом на 01.01.2024 щодо грошового забезпечення 2024 року, станом на 01.01.2025 щодо грошового забезпечення 2025 року.
Суд також вказує, що відповідно до п.32 ПКМУ від 06.09.2005 року № 870 «Про затвердження Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України» визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.
Разом з тим, скасованим у судовому порядку п.6 ПКМУ № 103 не було ані визнано що втратив чинність, ані скасовано п.4 ПКМУ № 704, а лише було викладено його у новій редакції.
Згідно ч.2 ст.265 КАСУ нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Відтак, з 29.01.2020 - день набрання чинності рішенням у справі N° 826/6453/18, втратив чинність п.6 ПКМУ №103 щодо змін у п.4 постанови № 704, що свідчить про дію попередньої редакції п.4 ПКМУ № 704.
Водночас, в світлі існування постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481, тільки з 20.05.2023 нею також п.1 не було скасовано первинну редакцію п.4 постанови № 704, а лише скасовані зміни, внесені до неї, котрими, як вже зазначено вище, п.4 ПКМУ 704 викладено у певній редакції.
Водночас первинну редакцію п.4 ПКМУ 704, яка почала діяти з 29.01.2020 - день набрання чанності рішенням у справі № 826/6453/18 та не є скасованою і не є такою, що втратила чинність, оскаржуваним п.2 ПКМУ 481 піддано змінам у вигляді її викладення у новій спірній редакції.
Таким чином, за факту скасування у судовому порядку у справі №320/29450/24 п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 первинна редакція п.4 ПКМУ 704 знов відновила свою дію.
При цьому приписи ч. 4. ст.62 ЗУ «Про правотворчу діяльність», за якими, у разі скасування нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента дія нормативно-правового акта або окремого його структурного елемента, що діяв до прийняття (видання) скасованого нормативно-правового акта, автоматично не відновлюється , не застосовуються, оскільки названий закон не введено в дію, а крім того, навіть якщо у разі , коли суд ухвалить рішення на користь позивача та на час набрання таким рішенням законної сили цей Закон і буде введено в дію, він до спірного п.2 постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 не може бути застосований, позаяк на той час взагалі не існував, у протилежному ж випадку, його нормам буде надано протиправна зворотна дія у часі.
Крім того, приведення грошового забезпечення позивача відповідачем за спірний період у відповідність до належних базисів для нарахування повинно бути вчинено відповідачем із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року У
Щодо належних позивачу відсоткових показників надбавки за особливості, проходження служби та премії ,суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.1 п.5 ПКМУ № 704 від 30 серпня 2017 р. надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання установлювати: надбавку за особливості проходження служби військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) та особам рядового і начальницького складу в розмірі до 100 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років.
Тобто, формула обрахунку названої надбавки є наступною: % надбавки за особливості проходження! служби, встановлений відповідним наказом ГУ ДСНС України в Харківській області від (посадовий оклад + оклад за військовим (спеціальним) званням+ надбавка за вислугу років).
Відповідний відсоток надбавки за особливості проходження служби випадку позивача є 50%, що підтверджується наказами відповідача доданими до матеріалів справи, які є чинними.
Відповідно до пп.2 п.5 ПКМУ № 704 від ЗО серпня 2017 р. надано право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової ВІЙСЬКОВОЇ служби), осіб рядового і начальницького складу відповідно до їх особистого внеску в загальний результат служби у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків (для військовослужбовців розвідувальних органів - не менш як ЗО відсотків) посадових окладів та економії фонду грошового забезпечення.
Тобто, формулою обрахунку премії є відповідний встановлений її відсоток від посадового окладу.
Відповідні відсотки премії позивача за позовний період встановлені наказами відповідача (копії додаються) на рівні: травень 2023 - грудень 2024 -414% посадового окладу, січень 2025 - квітень 2025 - 415% посадового окладу.
Це означає, що при застосуванні механізму первинної редакції п.4 ПКМУ 704 до обрахунку грошового забезпечення позивача за спірний період названі відсоткові показники повинні бути збережені, а їх чисельний вираз - обрахований за названими нормативними формулами п.5 ПКМУ № 704 від ЗО серпня 2017 р. для того щоб стверджувати про правильність перерахунку грошового забезпечення.
Щодо компенсації сум податку вказуємо наступне.
Згідно з пунктом 1 Порядку № 44 цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).
Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 44 грошова компенсація виплачується громадянам України; які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає суду підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум: податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення', грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи вважаємо, що нарахування та виплата позивачу перерахованого за період з 20.05.2023 року по 30.04.2025 року грошового забезпечення має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку N° 44.
Відповідно до пункту ЗО рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку N°. 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Суд вказує, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, проаналізувавши наведене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243 - 246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (вул. Шевченка, буд. 8,м. Харків,Харківська обл., Харківський р-н,61013, код ЄДРПОУ3863Ю15) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії-задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 20.05.2023 но 30.04.2025 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення тд премії.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: з 20.05.2023 року по 31.12.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2024 року по 31.12.2024 року за механізмом множення розміру прожиткового ' мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державам б бюджет України на 2024 рік" на 1 січня 2024 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із нас і упиттти перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії; з 01.01.2025 року по 30.04.2025 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" на 1 січня 2025 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії із збереженням відсотковості показників надбавки за особливості проходження служби та премії та з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.