Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
22 жовтня 2025 року № 520/18000/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кухар М.Д. розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд. 48,с-ще Безлюдівка,Харківський р-н, Харківська обл.,62489, код ЄДРПОУ04396555) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом від 26.06.2025 року за вих.№03-18/27 неповної інформації на інформаційний запит №6 позивача від 05.02.2025 року.
-зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №6 про надання публічної інформації від 05.02.2025 року по суті, надавши точну, повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації".
-стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з Безлюдівської селищної ради Харківської області (62459 Харківська область, Харківський район, смт Високий, вул. Бульварна, 12 ЄДРПОУ 04396503 ) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.
Дослідивши надані матеріали справи, суд встановив наступне.
05.02.2025 року Позивач, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», звернувся до Безлюдівського селищного голови з запитом №6 на отримання публічної інформації, в якому просив повідомити, які на теперішній час існують діючи договори оренди земельних ділянок Безлюдівської селищної ради, вказавши:
дату та місце укладання;
орендодавця (назву юридичної особи);
орендаря (прізвище, ім'я, по-батькові або назву юридичної особи);
строк дії договору оренди земельної ділянки;
кадастровий номер земельної ділянки;
площу земельної ДІЛЯНКИ;
місце розташування земельної ділянки ;
нормативну грошову оцінку земельної ДІЛЯНКИ;
дату проведення нормативної грошової оцінки,-
орендну плату за рік.
Відповідь щодо виконання зазначеної вимоги надіслати електронну пошту поштову адресу в визначений законодавством термін.»
За результатами розгляду звернення листом вих.№03-18/27 від 07.02.2025 надано відповідь на електронну пошту позивача, якою відповідач повідомив, що «...всі договори оренди земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, підлягають державній реєстрації і право оренди на них виникає лише з моменту такої реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Також повідомлено, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не є розпорядником інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Запропоновано позивачу з метою отримання інформації, яка запитується у запиті, звернутись до Міністерства юстиції України або його територіального органу із запитом на отримання відповідної інформації.
Не погоджуючись з відповіддю відповідача, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду, з подальшим зверненням з апеляційною скаргою до Другого апеляційного адміністративного суду, з позовом, в якому просив суд:
-визнати протиправними дії Безлюдівської селищної ради Харківської області щодо надання листом від 07.02.2025 за вих. № 03-18/27 неповної інформації на інформаційний запит №6 позивача від 05.02.2025;
-зобов'язати Безлюдівську селищну раду Харківської області повторно розглянути запит №6 про надання публічної інформації від 05.02.2025, надавши точну повну та достовірну запитувану в ньому інформацію та документи відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";
-стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_2 ) з Безлюдівської селищної ради Харківської області (62489, Харківська область, Харківський район, смт. Безлюдівка, вул. Зміївська, 48) витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6000 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі №520/5001/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було задоволено частково.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі №520/5001/25 Відповідач листом вих..№03-18/27 від 26.06.2025 повідомив, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не веде і не створює переліки існуючих договорів оренди земельних ділянок, відповідно до пунктів, вказаних у запиті №6. Зазначив, що запитувана інформація перебуває у різних державних реєстрах: Державний земельний кадастр та Державний реєстр прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Тому, Відповідач запит №6 від 05.02.2025 року направив за належністю до Міністерства юстиції України та до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Листом вих.№ПІ-72/0-76/0/63-25 від 02.07.2025 Головне управління Держгеокадастру у Харківській області повідомило, що відповідно до покладених на нього завдань входить, зокрема, розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, на території області.
Що стосується земельних ділянок державної власності сільськогосподарського призначення, які в силу вищезазначеного Закону перейшли до земель комунальної власності, з 27.05.2021 і по теперішній час власниками (орендодавцями) земельних ділянок сільськогосподарського призначення, є сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельних ділянок.
Крім того, з 01.01.2013 реєстрація речових прав на земельні ділянки та їх обтяжень відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не належить до компетенції територіальних органів Держгеокадастру.
Тобто, з наданої ГУ Держгеокадастру у Харківській області відповіді вбачається, що всі землі (окрім державної власності) в межах та за межами населених пунктів Безлюдівської територіальної громади Харківського району Харківської області, враховуючи положення пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Кодексу (у редакції від 27.05.2021), належать до комунальної форми власності, а їх власниками (орендодавцями) земельних ділянок є сільські, селищні, міські ради за місцем розташування земельних ділянок.
Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність, згідно вимог цього пункту, не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки.
Листом вих.№ 93264/ПІ-М-2623/19.1.3 від 01.07.2025 року Міністерство юстиції України повідомили, що Мін'юст не створює запитувану в запиті №6 інформацію та не є її володільцем або надавачем (належним розпорядником).
Беручи до уваги відповіді ГУ Держгеокадастру у Харківській області та Міністерства юстиції України, на думку позивача, Безлюдівська селищна рада умисно ухиляється від надання достовірної, точної та повної відповіді по суті запиту № 6 від 05.02.2025 року, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", п. 6 ч. 1. ст. 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Тому позивач вважає дії відповідача щодо розгляду його інформаційного запиту № 6 від 05.02.2025 року, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2025 року по справі №520/5001/25, протиправними, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку вищенаведеному, суд вказує наступне.
Згідно зі ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ст. 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Дотримання встановленого порядку відведення у власність земель державної або комунальної власності становить особливий суспільний інтерес, оскільки відповідно до статті 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. У зв'язку з цим, важливим є суворе дотримання порядку відведення землі у власні фізичним або юридичним особам, а також забезпечити конкурентний спосіб розпорядження таким суспільним активом як земля, зокрема шляхом її продажу на торгах. Тільки такий підхід забезпечить раціональне використання землі, а також реалізацію принципу рівності перед законом та запобігання всім формам дискримінації.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом у постановах від 27.01.2023 у справі №120/19319/21-а та від 23.06.2023 у справі № 160/6214/21.
Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).
Відповідно до частини третьої статті 24 Закону №280/97-ВР органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Статтею 25 Закону №280/97-ВР передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Щодо запитуваної позивачем інформації.
Відповідно вимог статті 5 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, врегульовано Законом України Про доступ до публічної інформації від 13.01.2011 № 2939-VI (далі за текстом - Закон № 2939-VI).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, приписи чинного законодавства надають будь-якій фізичній особі звернутися до відповідного розпорядника публічної інформації із запитом про надання інформації.
При цьому Законом № 2939-VI регламентований порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.
Відповідно до положень статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Право на доступ до публічної інформації гарантується обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом (п.1 ч.1 ст.3 Закону № 2939-VI).
Відповідно до пункту 2 статті 5 Закону України № 2939-VI право на доступ до публічної інформації забезпечується шляхом надання відповіді на інформаційний запит.
Згідно з приписами частин першої, другої статті 19 Закону № 2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Вимоги щодо запиту на інформацію вістановлені частиню 5 статті 5 Закону України № 2939-VI.
Суд вказує, що відповідно до ч.І ст.1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь- яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться V володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
Відповідно до вищезазначеного, гака інформація повинна знаходитись на певному матеріальному носію.
Збереженість на матеріальних носіях, як головна властивість інформації, означає, що вона повинна бути викладена у письмовій, аудіовізуальній, електронній чи іншій матеріальній формі та зафіксована відповідно на папері, магнітній, кіно-, фотоплівці, оптичному диску або іншому носієві...
Відповідно до вищезазначеного, публічна інформація повинна бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом діяльності. Закон не регулює відносин зі створення публічної інформації; предметом регулювання є діяльність з приводу інформації, яка вже існує (створена,отримана, знаходиться у володінні) на момент виникнення конкретних інформаційних відносин і приводу неї.
Згідно ст. 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і у порядку, передбачених Земельним Кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Згідно частини 5 ст. 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
Частиною 2 статті З Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно, об'єкт незавершеного будівництва, майбутній об'єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються га припиняються з моменту такої реєстрації.»
Відповідно, всі договори оренди земельних ділянок, які перебувають в комунальній власності, підлягають державній реєстрації і право оренди на них виникає лише з моменту такої реєстрації в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Пунктом 2 ч. І ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» надано визначення, що «Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження».
Держателем реєстру речових прав на нерухоме відповідно до п.З ч.) ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є Міністерство юстиції України, а тому саме Міністерство юстиції України є розпорядником інформації, яка міститься в цьому реєстрі.
Окрім цього, ст. І Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що «Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж; заява в електронній формі - заява про внесення або отримання відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, яка формується і подається з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг, у тому числі через інтегровану з ним інформаційну систему центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин;».
Статтею 2 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державний земельний кадастр ведеться з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при;
регулюванні земельних відносин;
управлінні земельними ресурсами;
організації раціонального використання та охорони земель;
здійсненні землеустрою;
проведенні оцінки землі;
формуванні та веденні містобудівного кадастру, кадастрів інших природних ресурсів;
справлянні плати за. землю.»
Відповідно до частин 2,3,4 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» «Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях. У разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. Порядок ведення Державного земельного кадастру визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до вимог цього Закону. Державний земельний кадастр є державною власністю.»
Частиною 5 та б ст.5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом. Програмне забезпечення Державного земельного кадастру має забезпечувати розподільне зберігання відомостей Державного земельного кадастру, документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру, з метою підтвердження їх походження, цілісності та достовірності.»
Дані можуть зберігатися в адміністратора Державного земельного кадастру; центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин; інших державних органах, державних підприємствах, у державних установах, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку ведення Державного земельного кадастру.
Згідно з ч.2 ст. б Закону України "Про Державний земельний кадастр» держателем Державного земельного кадастру є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Пункт 4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого Постановою КМУ від 17.10.2012 р. №1051 вказує, що держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр.»
Враховуючи вищезазначене, суд робить висновок, що Безлюдівська селищна рада Харківського району Харківської області не є розпорядником інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме манно та в Державному земельному кадастрі.
За таких обставин, хоча Безлюдівська сетищна рада Харківського району Харківської області, в силу виконання своїх повноважень щодо надання адміністративних послуг і має доступ до автоматизованих інформаційних і довідкових реєстрів, систем, баз даних, держателем (адміністратором) яких є державні органи і користується ними з метою надання населенню та юридичним особам адміністративних послуг, проте вживати заходи щодо отримання інформації з цих реєстрів для тої о, щоб створити запитувану інформацію з метою надання відповіді на інформаційний запит, не входить в обов'язки Безлюдівської селищної ради як розпорядника публічної інформації і не підпадає під саме поняття «публічна інформація», яке міститься в ЗУ «Про доступ до публічної інформації»
Суд вказує, що зазначеної позиції дотримується Велика Палата Верховного суду України у своїй Постанові від 25.06.2019 року у справі № 9901/925/18.
Відповідно до п.1) ч.І ст. 22 ЗУ «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмови в задоволенні запиту в тому випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
Суд вказує, що в Рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 р. по справі № 520/5001/25, з яким погодився суд апеляційної інстанції, суд звернув увагу на ч. З ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» де вказано, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
Судом встановлено, що саме на підставі вищевикладеного, Безлюдівська селищна рада направила за належністю запит № 6 (на отримання публічної інформації) від 05.02.2025р., про що повідомила позивача листом за вих. № 03-18/27 від 26.06.2025р.
Тобто, на думку суду, Безлюдівська селищна рада виконала всі можливі законні дії з метою повторною розгляду запиту № 6 (на отримання публічної інформації) від 05.02.2025р.
Щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.ч. 2-5 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Тобто, розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
На підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000,00 грн до суду надано копії наступних документів: договору № 3/07/25 про надання правничої допомоги від 03.07.2025; на представництво інтересів ОСОБА_1 адвокатом Івахненком М.А.; ордер сері АІ, №1937106,свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Івахненка М.А серії ДН №5535 від 13.06.2019, виданого Радою адвокатів Донецької області, детального опису виконаних робіт адвокатом та здійснених ним витрат часу для надання правничої допомоги; рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 21.07.2025.
Вищезазначеним Договором сторонами визначено розмір оплати праці (гонорару) адвоката, а саме 6 000,00 грн.
Загальний час роботи адвоката складає 8 годин. Загальна вартість послуг адвоката - 6000,00 грн.
Згідно наданого рахунку для сплати правничої допомоги адвоката від 21.07.2025, сума гонорару сплачується клієнтом протягом тридцяти днів з часу набуття законної сили рішенням суду по справі № 520/18000/25.
Суд враховує, що цей спір виник у справі незначної складності та не характеризується наявністю виключної правової проблеми, значним суспільним інтересом до її розгляду, великою кількістю зібраних і поданих до суду доказів тощо.
Матеріали справи не містять відомостей про збирання представником позивача доказів задля звернення до суду, обсяг наданих письмових доказів є незначним; всі надані докази наявні у позивача.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників, судові засідання не проводились. Адвокат не відвідував суд для з'ясування обставин справи, не ознайомлювався з матеріалами справи.
Зазначена справа належить до справ незначної складності, а тому написання позовної заяви, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката.
Суд акцентує увагу на тому, що особа має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі №545/2432/16-а зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
За обставин цієї справи суд, окрім вищенаведеного, також враховує, що визначений адвокатом розмір гонорару є непомірно завищеним щодо предмета спору.
Верховний Суд у постанові від 26.06.2019 у справі №200/14113/18-а звернув увагу на те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Так, при визначенні суми відшкодування судових витрат, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.
Виходячи з вищеописаних обставин справи, зважаючи на те, що підготовлена представником позивача позовна заява не потребує значних затрат часу для її складення, суд, оцінивши надані представником позивача докази у їх сукупності, враховуючи принципи обґрунтованості, співмірності й пропорційності судових витрат, дійшов висновку про необхідність зменшення витрат на професійну правничу допомогу у цій справі до 400,00 грн.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Безлюдівської селищної ради Харківського району Харківської області (вул. Зміївська, буд. 48,с-ще Безлюдівка,Харківський р-н, Харківська обл.,62489, код ЄДРПОУ04396555) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Кухар М.Д.