Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
з питань забезпечення адміністративного позову
"22" жовтня 2025 р. справа №520/26819/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Ольги Горшкової розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третьої особи: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо зазначення відомостей про ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти в частині порушення послідовності здобуття освіти, передбаченого частиною четвертою статті 37 Закону України “Про вищу освіту»;
- зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 в частині відсутності порушення послідовності здобуття освіти, передбаченого частиною четвертою статті 37 Закону України “Про вищу освіту».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
22.10.2025 через систему "Електронний суд" представником позивача подано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якому просив суд: постановити ухвалу, якою вжити заходів щодо забезпечення позову шляхом заборони вчинення дій посадовим особам територіального центру комплектування та соціальної підтримки, територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, його відокремленим підрозділам відділам вчиняти будь-які дії мобілізаційного характеру щодо призову ОСОБА_1 , на військову службу під час мобілізації (в тому числі і звернення до правоохоронних органів із вимогами, щодо розшуку, затримання та доставленням до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки) до набрання рішенням суду законної сили.
Заява обґрунтована тим, що позивач є здобувачем вищої освіти першого курсу денної форми навчання, освітнього рівня «бакалавр», який навчається за спеціальністю G4 «Енерговиробництво» за освітньою програмою «Промислова та комунальна теплоенергетика. Інжиніринг та енергоефективність» групи Е-525а, Навчально-науковий інститут енергетики, електроніки та електромеханіки (Е) Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут», вищого навчального закладу IV рівня акредитації, на підставі наказу про зарахування на навчання №1196 СТ від 10.08.2025 року, виданого Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут», що підтверджується довідкою №66-120/389 від 17.09.2025 року, виданою Національним технічним університетом «Харківський політехнічний інститут». Зазначає, що отримавши довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 729855 від 05.09.2025 року з метою отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач дізнався, що у базі наявні відомості про порушення ним послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», про що зроблено відповідну відмітку «Ні, порушує».
Крім того представник позивача зазначає, що позивач виключений з військового обліку за станом здоров'я, однак ІНФОРМАЦІЯ_1 власною бездіяльністю фактично відмовив у внесенні відповідних змін, внаслідок чого в електронних реєстрах Позивач продовжує обліковуватися як військовозобов'язаний. Представник позивача вказує, що такі дії є очевидно протиправними, оскільки суперечать Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», свідчать про порушення відповідачем, як суб'єктом владних повноважень встановлених процедур запровадженими державою, відтак обумовлюють порушення принципу “належного врядування» створюють стан правової невизначеності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Види забезпечення позову визначені статтею 151 КАС України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому, згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відтак, забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданої позивачем заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі, з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
У пункті 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" № 2 від 06.03.2008 надано роз'яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.
Отже, аргументи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову слід оцінювати з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.
Обґрунтовуючи необхідність забезпечення адміністративного позову, представник позивача зазначає, що якщо позивача буде насильно призвано на військову службу, він набуде статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Відтак, на думку позивача, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Надаючи оцінку вказаним аргументам позивача, суд вказує наступне.
Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 (справа №380/5217/20) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Для забезпечення позову суд повинен, на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов'язана з об'єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
Отже, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Судом встановлено, що в заяві про забезпечення адміністративного позову не наведено конкретних обґрунтувань позивача, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, також не наведено очевидних ознак протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Отже, відсутні станом на день постановляння цієї ухвали підстави для висновку, що існуватиме неможливість захисту прав, свобод та інтересів позивача після набрання законної сили рішенням в адміністративній справі без вжиття заходів забезпечення позову, а також що існуватиме необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав позивача у майбутньому, оскільки позивачем не обґрунтовано невідворотність настання стверджуваних наслідків без застосування заходів забезпечення позову.
Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06.09.2019 у справі №826/13306/18.
Також, з огляду на обраний позивачем спосіб забезпечення адміністративного позову, суд додатково вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він прямо суперечить вимогам законодавства, з якими існує обов'язок військовозобов'язаного, встановлений Законом України Про військовий обов'язок і військову службу, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема та невиключно, прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо.
Верховний Суд у постанові від 03.05.2023 у справі №640/15534/22 вказав, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Крім того, суд зауважує на тому, що представник позивача не оскаржує дій ТЦК та СП, якщо вони були незаконними, щодо бездіяльності, яка полягає у відмові внесення відповідних змін, внаслідок чого в електронних реєстрах позивач продовжує обліковуватися як військовозобов'язаний.
Пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Обраний представником позивача спосіб забезпечення позову за своїм змістом є фактично забороною вчиняти дії суб'єкту владних повноважень, які не є предметом оскарження адміністративній справі, що суперечить вимогам п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні поданої заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третьої особи: Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Суддя Ольга ГОРШКОВА