Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 жовтня 2025 р. № 520/15532/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ольги Горшкової, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення, -
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Військової частини НОМЕР_1 (на фінансовому забезпеченні якої знаходиться військова частина НОМЕР_2 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 та вересень 2023 року в сумі 83391,00 грн. (вісімдесят три тисячі триста дев'яносто одна гривня 00 коп.), за реквізитами (IBAN НОМЕР_3 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності військової частини виявлено, що відповідачем були безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 та вересень 2023 року в сумі 83391,00 грн., які в добровільному порядку сплачені відповідачем не були, а отже підлягають стягненню в судовому порядку.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.
Копія ухвали про відкриття провадження була направлена на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві та в Єдиному державному демографічному реєстрі - АДРЕСА_1 , однак відповідач копію ухвали не отримав та лист повернувся до суду з відміткою - за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 251 Кодексу адміністративного судочинства України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
При цьому, згідно із ч. 11 ст. 126 Кодексу адміністративного судочинства України у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Отже, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідач правом надати відзив на позов не скористався, у встановлений судом строк документи до суду не надходили.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 17.10.2025 замінено Військову частину НОМЕР_2 на її правонаступника - Військову частину НОМЕР_1 .
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно зі статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, зазначає наступне.
У період з 19.08.2025 по 12.09.2025 суддя Ольга Горшкова перебувала у відпустці, з 16.09.2025 по 26.09.2025 у відпустці та відрядженні, відтак справи відбувається з урахуванням вказаних днів.
Судом встановлено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_2 "Про призначення службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_2 " від 15.01.2025 призначено службове розслідування за фактом порушень фінансово-економічної діяльності переплати грошового забезпечення (а.с.18).
Згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 83 391,00 грн., отриманих за червень 2022 та вересень 2023 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на якого 03.09.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8893 від 03.09.2023 та наявністю постанови Валківського районного суду Харківської області від 04.10.2023 по справі № 615/1721/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 та від 02.06.2022 було складено адміністративний протокол серії ДНХ 2/505 та постановою Жовтневого районного суду м. Харків від 05.07.2022 по справі № 639/1778/22, якою ОСОБА_1 визнано вин ним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 грн. (а.с. 27-28).
Згідно відомостей з Журналу реєстрації вхідних документів військової частини НОМЕР_2 за 2022-2023 рік, адміністративні протоколи про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ 2/505 від 02.06.2022 та постанова Жовтневого районного суду м. Харкова від 05.07.2022 у справі №639/1778/22; серії ДНХ-2/8893 від 03.09.2023 та постанова Валківського районного суду Харківської області від 04.10.2023 у справі № 615/1721/23 у журналі не зареєстровано, що підтверджується довідкою, виданої начальником групи персоналу штабу військової частини НОМЕР_2 капітаном ОСОБА_2 від 18.01.2025.
Відповідно до відповіді ІНФОРМАЦІЯ_1 № 805/767 від 02.02.2025 вбачається, що відповідно до ст. 254 КУпАП, копію протоколу про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8893 від 03.09.2023, ДНХ 2/505 від 02.06.2022, власноруч було отримано особою, яка притягувалась до адміністративної відповідальності, а саме колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 .
В позовній заяві позивачем зазначено, що підставою для не нарахування та не виплати колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 за червень 2022 та вересень 2023 року, є вживання ним 02.06.2022 та 03.09.2023 алкогольних напоїв під час виконання обов'язків військової служби.
Як встановлено з акта №648 службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_2 , зокрема, зазначено, що стрілець - зенітник зенітного ракетного відділення зенітного ракетно - артилерійського взводу роти вогневої підтримки старший солдат ОСОБА_1 , у порушенні вимог статей 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України не доповідав своєму безпосередньому начальникові про складання у відношенні нього 02.06.2022 та 03.09.2023 протоколів про адміністративне правопорушення, чим неправомірно отримав виплати в сумі 83 391,00 гривень. Таким чином, військовослужбовець ОСОБА_1 шляхом недбалого виконання обов'язків військової служби та замовчування юридично значимої інформації про складення стосовно нього адміністративного протоколу за ст. 172-20 КУпАП, безпідставно отримав грошові виплати у вигляді щомісячної премії та додаткової винагороди під час дії воєнного стану за місяць, у якому скоєно військове адміністративне правопорушення, внаслідок чого державі заподіяно матеріальну шкоду у сумі 83 391,00 (без урахування податків), а тому підлягає притягненню до повної матеріальної відповідальності.
Позивач зазначає, що отримати пояснення від відповідача не вбачається можливим у зв'язку із його перебуванням у СЗЧ та призупиненням військової служби відповідно до наказу № 119 (по стройовій частині) від 17.04.2024 військової частини НОМЕР_2 .
08.04.2025 за вих. №1691/1068 відповідач направив претензію на суму 83391,00 грн, із вимогою добровільного повернення безпідставно набутих коштів, який згідно тренінгу відстеження рекомендованих листів ДП «Укрпошта» 10.04.2025 було доставлено до відділення та повідомлено засобами зв'язку про прибуття на відділення ОСОБА_1 . Однак 24.04.2025 відбулось повернення відправнику (закінчення встановленого терміну зберігання) та 29.04.2025 було вручено відправнику військовій частині НОМЕР_2 (а.с.36, 122-125).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_2 " від 15.03.2025 судом встановлено, що "солдат ОСОБА_1 , колишній стрілець першого стрілецького відділення другого стрілецького взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_5 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який зобов'язаний додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, в порушення вимог абзацу першого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, вимог статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, проявивши особисту недисциплінованість та недоброчесність, не доповів своєму безпосередньому начальникові про юридично значимий факт - складання стосовно нього протоколу про вчинення ним військового адміністративного правопорушення за ст. 172-20 КУпАП, внаслідок чого неправомірно отримав за червень 2022 року та вересень 2023 року додаткову винагороду та щомісячну премію за червень 2022 року та вересень 2023 року, а всього на загальну суму 83 391,00 грн. без урахування податків, у зв'язку із чим підлягає притягненню до матеріальної відповідальності" (а.с. 21).
Згідно з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.20205 відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", пунктів 144' та 1442 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (зі змінами), ОСОБА_1 звільнено з займаної посади та виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (а.с.120).
Відповідач у добровільному порядку не відшкодував суму завданих державі збитків, у зв'язку з чим військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Приписами частини першої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут), згідно з преамбулою якого, цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Стаття 1 Дисциплінарного Статуту встановлює, що військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Відповідно до статті 2 Дисциплінарного Статуту військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця, зокрема, додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів (ст. 4 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 12 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
Згідно ст. 78 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України після прибуття на місце постійної служби військовослужбовець зобов'язаний доповісти своєму безпосередньому командирові про накладене на нього дисциплінарне стягнення. Військовослужбовець, який не доповів про накладене на нього стягнення, несе дисциплінарну відповідальність.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011).
Відповідно до статті 1 Закону №2011 соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. На підставі ч. 1 статті 9 Закону №2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Відповідно до ч. 4 статті 9 Закону України №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Суд зазначає, що питання повернення зайво виплачених коштів не врегульовані нормами спеціального законодавства. У той же час такі питання врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом цієї норми матеріального права зобов'язання з безпідставного придбання майна виникають за наявності трьох умов: набуття або зберігання майна; здійснення набуття або зберігання майна за рахунок іншої особи; відсутність правових підстав для такого набуття чи зберігання або припинення таких підстав згодом.
Водночас стаття 1215 Цивільного кодексу України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким.
Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №753/15556/15-ц вказала, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.03.2021 у справі №180/1735/16-ц виклав, що під час застосування правил статті 1215 ЦК України як винятку із статті 1212 ЦК України суди зобов'язані встановлювати наявність не двох, а трьох критеріїв для відмови у поверненні безпідставно набутого майна: добровільність дій боржника, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів.
Таким чином, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що не підлягають поверненню безпідставно набуті кошти за умови наявності одночасно таких умов, як здійснення виплати добровільно, відсутність рахункової помилки та добросовісність набувача коштів. У разі якщо відсутня одна із наведених умов, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України, то грошові кошти, виплачені набувачу, підлягають поверненню платнику.
При цьому, судом встановлено, що згідно внутрішнього аудиту фінансово-господарської діяльності представниками 2 територіального управління внутрішнього аудиту, виявлено факт безпідставно набутих коштів в сумі 83391,00 грн., отриманих за червень 2022 та вересень 2023 року колишнім військовослужбовцем військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_1 , на якого 03.09.2023 було складено адміністративний протокол про військове адміністративне правопорушення серії ДНХ-2/8893 від 03.09.2023 та наявністю постанови Валківського районного суду Харківської області від 04.10.2023 по справі № 615/1721/23, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000 та від 02.06.2022 було складено адміністративний протокол серії ДНХ 2/505 та постановою Жовтневого районного суду м. Харків від 05.07.2022 по справі № 639/1778/22, якою ОСОБА_1 визнано вин ним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 172-20 КУпАП, та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі двохсот п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3655 грн.
Суд звертає увагу, що відповідач не оскаржував ані в адміністративному, ані в судовому порядку висновки службового розслідування, наказ командира військової частини НОМЕР_2 "Про підсумки службового розслідування за фактом виявлених під час внутрішнього аудиту порушень фінансово-економічної діяльності військової частини НОМЕР_2 " від 15.03.2025, наказ командира військової частини НОМЕР_2 від 17.04.20205 про звільнення ОСОБА_1 звільнено з займаної посади.
Отже, відповідач на час завдання позивачу шкоди проходив публічну службу та мав статус військовослужбовця. Позов пред'явлено військовою частиною до фізичної особи про стягнення майнової шкоди, завданої ним під час проходження військової служби.
Викладене свідчить про те, що між сторонами по справі виник спір з приводу стягнення збитків, завданих особою державі під час проходження військової служби, а тому цей спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку, передбаченому Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, суд дійшов висновку, що у відповідача виник обов'язок у поверненні безпідставно набутого грошового забезпечення за вищевказаний період.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 у повному обсязі шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 та вересень 2023 року в сумі 83391,00 грн.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 є обґрунтованими, у зв'язку з чим позов слід задовольнити.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 257-258, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_6 ) про стягнення коштів в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної та не правової підстави грошового забезпечення - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) безпідставно набуті кошти, із відсутністю правових підстав для отримання грошових виплат за червень 2022 та вересень 2023 року в сумі 83391,00 грн. (вісімдесят три тисячі триста дев'яносто одна гривня 00 коп.), за реквізитами (ІВАN НОМЕР_3 , призначення платежу: відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави за лютий 2023 року; отримувач: військова частина НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя Ольга ГОРШКОВА