Справа № 420/34264/25
22 жовтня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Марин П.П., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області, в якому позивач просить суд:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/697 від 14.06.2021 року станом на 05.03.2019 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити з 01 квітня 2019 року перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 , виходячи з 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 №8/1/697 від 14.06.2021 року станом на 05.03.2019 року, та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.
Ухвалою суду від 14.10.2025 року адміністративний позов залишено без руху та позивачу надано час для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду з відповідними доказами поважності причин його пропуску.
До суду надійшла заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в якій просить поновити строк звернення до суду.
Подану заяву представник позивача - адвокат Єрьоміна В.А., обґрунтовує відсутністю строкового обмеження стосовно виплати пенсії у пенсійному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала з вини держави в особі її компетентних органів. Водночас, позивач звертаючись до суду з цим позовом, посилається на протиправність дій пенсійного органу щодо перерахунку пенсії, що дає підстави для застосування до спірних правовідносин спеціальних строків, визначених статтею 46 Закону № 1058-ІV і статтею 55 Закону № 2262-ХІІ.
Представник позивача зазначає, що висновки суду касаційної інстанції підтверджують безумовну наявність порушеного права позивача на отримання пенсії у розмірі, визначеному Законом, що не визнається відповідачем, та у разі відмови у відкритті провадження залишиться незахищеним на рівні національного судочинства.
Дослідивши отриману заяву, надавши правову оцінку викладеним в ній доводам, суддя приходить до висновку, що недоліки позовної заяви позивачем не усунуто з огляду на таке.
Рішеннями Європейського суду з прав людини визначено, що право на доступ до суду має «застосовуватися на практиці і бути ефективним» (рішення у справі Bellet v. France від 4 грудня 1995 року). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа «повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права» (рішення у справах «Bellet v. France» та «Nunes Dias v. Portugal»).
Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатись до суду (рішення у справі «Perez de Rada Cavanilles v. Spain»).
Також Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).
При цьому Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Отже, надмірний формалізм та надмірна гнучкість повинні перебувати у певному балансі під час розгляду та вирішення судом справ. Сам по собі інститут строку звернення до адміністративного суду має на меті полегшення надання учасниками адміністративного процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин.
Запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Іншими словами, обмеження строку реалізації права на судовий захист покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин, саме тому його застосування не може свідчити про надмірний формалізм.
Крім того, правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права. Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
У деяких рішеннях ЄСПЛ наголошується, що тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин; при цьому, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (справа «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А.» проти Іспанії», п. 109 ).
Отже, не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, ЄСПЛ підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (справа «Безруков проти Росії», п. 34).
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог КАС України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
В даному випадку позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом 10.10.2025 з приводу оскарження дій Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо зменшення основного розміру пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 90% до 70% при перерахунку пенсії з 01.04.2019 року, на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 № 8/1/697 від 14.06.2021 року станом на 05.03.2019 року.
При цьому, як зазначено в ухвалі суду від 14.10.2025 року розмір пенсії позивача з урахуванням означеної довідки перерахований на виконання рішення суду по справі №540/3746/21 від 08.10.2021 року.
Разом з тим, пенсію позивач отримує щомісячно, а тому про розмір пенсії, після складання довідки від 26.11.2021, позивачу було достеменно відомо у грудні 2021 - січні 2022.
При цьому, позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Жодних об'єктивних причин пропущення строку на звернення до суду позивачем у клопотанні не наведено.
У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки.
Виходячи з висновків Верховного Суду у постанові від 12.04.2023 року у справі №380/14933/22 (реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача), суд не вбачає підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення строку на звернення до суду.
Відповідно до ч.2 ст.123 КАС України якщо заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
За змістом пункту 9 частини 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
При таких обставинах, в силу положень п.1 ч.4 ст.169 та ч.2 ст.123 КАС України, враховуючи що позивачем не усунуто недоліки адміністративного позову, позов слід повернути позивачу без розгляду.
Керуючись ст. ст. 123, 169, 248, 294, 295 КАС України, суддя
У задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст.ст.293-295 КАС України.
Суддя/підпис П.П.Марин