Справа № 420/35743/25
22 жовтня 2025 року м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Хурса О. О., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 по справі за позовом про забезпечення позову,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 , про забезпечення позову шляхом:
-заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 та його посадовим особам вчиняти будь-які дії щодо призову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на військову службу під час мобілізації, на особливий період, включаючи, але не обмежуючись: - проведення медичного огляду (ВЛК); - видачу мобілізаційного розпорядження; - видання наказу про призов - до набрання законної сили рішенням Одеського окружного адміністративного суду у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування заяви зазначено, що невжиття зазначених заходів невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист прав, свобод та інтересів позивача. Виконання можливого позитивного рішення суду стане фактично неможливим або ускладненим, оскільки буде порушено баланс між публічним інтересом та приватним інтересом на законну відстрочку.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи в цій частині суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Частиною 2 ст. 150 КАС України встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акту або нормативно-правового акту; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною 2 ст. 151 КАС України встановлено, зокрема, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
В розумінні наведеної норми закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити позов лише за наявності двох обов'язкових умов: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Міністрів Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін та рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
Перевіривши зазначені у заяві доводи на предмет їх відповідності вищевикладеним нормам та обставинам, а також оцінивши докази, які подано на обґрунтування поданої заяви, суд дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Крім того, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі, що не оспорюється у поданій заяві.
Як слідує з заяви про забезпечення позову, предметом позову є протиправність щодо ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
При цьому, суд зауважує, що сама лише незгода заявника з рішенням суб'єкта владних повноважень та намір звернутися до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Враховуючи викладене, у заяві не наведено суду істотних обставин та не надано доказів, які б вказували на наявність очевидних ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення у зв'язку із цим прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що рішення, дії, бездіяльність відповідача явно суперечать вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства, порушують права, свободи або інтереси позивачів і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
В заяві про забезпечення позову відсутні докази неможливості виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, якими є визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо не розгляду заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та зобов'язання вчинити певні дії (ухвалити рішення про надання відстрочки).
Будь-яких об'єктивних доказів, що до моменту ухвалення рішення в адміністративній справі стане неможливим його виконання без вжиття заходів забезпечення позову, до суду не надано.
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 152, 154, 248 КАС України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 .
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 22.10.2025.
Суддя Олександр Хурса