Іменем України
21 жовтня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1638/25
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Тихонов І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
15 серпня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла сформована в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2006 року по 29.05.2025 року на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, яка 13.06.2024 року набрала законної сили, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України НОМЕР_1 ) нарахувати та здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2006 року по 29.05.2025 року на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, яка 13.06.2024 року набрала законної сили, відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та «Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 , на порушення вимог ст. ст. 1, 2 та 4 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», під час виплати 14.02.2025 року коштів на суму 10635,50 грн, 14.03.2025 року коштів на суму 29489,78 грн. та 29.05.2025 року коштів на суму 3103,10 грн., тобто заборгованості з виплати грошового забезпечення на підставі постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, своєчасно, тобто у тому ж місяці, у якому здійснювалися вищевказані виплата заборгованості з грошового забезпечення за відповідний місяць, до цього часу не нарахував та не виплатив позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати цієї заборгованості з грошового забезпечення. Таку бездіяльність відповідача позивач вважає протиправною, у зв'язку з чим звернувся до суду.
Ухвалою від 20.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 до суду надійшов відзив, в якому відповідач зазначив, що саме відмова у виплаті особі компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати свідчить про факт ймовірного порушення суб'єктом владних повноважень права особи на отримання такої компенсації та зумовлює виникнення у такої особи права на захист у судовій юрисдикційній формі, а саме, у формі звернення з відповідним позовом до адміністративного суду». Позивач не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 з заявою про нарахування та виплату йому компенсації втрат частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення. Позивачем не надано доказів про надання такої заяви до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідачем не направлялось позивачу листа-відмови у виплаті компенсації втрати частини доходів. Тож, враховуючи зазначене, правових підстав для нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення з період з 01.05.2006 року по 31.12.2008 року, виплаченого частинами 14.02.2025 року, 13.03.2025 року та 29.05.2025 року на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 14.08.2024 по справі №360/727/23, відповідно до Закону України №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", - не вбачається.
Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 , у відзиві на позов не навів жодного аргументу щодо необґрунтованості та незаконності позовних вимог, а також не зазначив яким саме приписам матеріального права суперечать вимоги позивача, та послався при цьому на не актуальні на даний час висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18.08.2023 року у справі № 460/4166/20, тому вказаний відзив відповідача на позовну заяву вважає безпідставним та не обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи в електронній формі та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 КАС України, суд встановив.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий 10.10.1995 року Нов.-Волинським МРВ УМВС України в Житомирській області, реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_2 , є громадянином України та його місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, яка 13.06.2024 року набрала законної сили, зокрема:
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячне грошове забезпечення за період з 01.05.2006 року по 01.01.2008 року з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення (понад 15 років вислуги), передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 з урахуванням щомісячної надбавки за безперервну військову службу в Збройних Силах України у розмірі 50% до грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 389 від 05.05.2003 року, та щомісячної надбавки у розмірі 100% грошового забезпечення, передбаченої Указом Президента України № 173 від 23.02.2002 року, та з урахуванням раніше виплаченої суми грошову допомогу на оздоровлення за 2006 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, одноразову грошову винагороду (премію) у 2006 році до 15 річниці Збройних Сил України у розмірі місячного грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення за 2007 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, одноразову грошову винагороду (премію) у 2007 році до 16 річниці Збройних Сил України у розмірі 80% місячного грошового забезпечення;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 , здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 премію за період з 01.05.2008 року по 01.11.2008 року у розмірі 50% до грошового забезпечення, встановленої наказами військового прокурора Південного регіону України № 228 від 04.06.2008 року за травень 2008 року, № 265 від 02.07.2008 року за червень 2008 року, №328 від 01.08.2008 року за липень 2008 року та № 414 від 02.10.2008 року за вересень 2008 року.
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі місячного грошового забезпечення, грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік у розмірі місячного грошового забезпечення з урахуванням премії у розмірі 50% до грошового забезпечення, встановленої наказом військового прокурора Південного регіону України №265 від 02.07.2008 року за червень 2008 року.
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_6 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 різницю грошового забезпечення за період з 01.01.2008 року по 14.12.2010 року між грошовим забезпеченням (без премії), визначеним за умовами оплати праці згідно з нормативно-правовими актами, що втратили чинність (укази Президента України №173 від 23.02.2002 року та № 389 від 05.05.2003 року), та розміром грошового забезпечення, встановленого за новими умовами оплати праці, визначеного постановою Кабінету Міністрів України № 268 від 09.03.2006 року;
- зобовязано ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснити виплату ОСОБА_1 грошового утримання у межах стягнення за один місяць. В цій частині постанову допустити до негайного виконання.
На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року по справі №2а-10691/11/1270 ІНФОРМАЦІЯ_4 :
- 14.02.2025 та 14.03.2025 здійснено виплату нарахованих позивачу коштів (розрахунки від 19.12.2024 року №№4271, 4272, 4273, 4274) у загальному розмірі 40 125,28 грн. (з утриманням усіх обов'язкових платежів), а саме: щомісячне грошове забезпечення за період з 01.11.2006 року по 01.01.2008 року у сумі 8071,51 грн.; грошова допомога на оздоровлення за 2006-2008 рр. у сумі 7286,37 грн.; одноразова грошова винагорода до 15-ї та 16-ї річниць Збройних сил України за 2006-2007 рр. у сумі 2017,48 грн.; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2008 рік у розмірі 4926,82 грн.; премія за червень, липень, вересень 2008 року у сумі 7396,12 грн.; різниця грошового забезпечення за період з 01.06.2008 по 31.12.2008 у сумі 11038,02 грн;
- 29.05.2025 здійснено виплату нарахованого перерахунку грошового забезпечення за період з 01.05.2006 року по 31.10.2006 року у загальному розмірі 3103,1 грн., з утриманням усіх обов'язкових платежів.
Таким чином, з вищевказаних обставин, підтверджених відповідними письмовими доказами, вбачається, що виплата позивачу ОСОБА_1 нарахованої заборгованості з грошового забезпечення згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, яка 13.06.2024 року набрала законної сили, за період з 01.05.2006 року у сумі 40125,28 грн була здійснена ІНФОРМАЦІЯ_2 14.02.2025 року на суму 10635,50 грн, 14.03.2025 року на суму 29489,78 грн. та 29.05.2025 року на суму 3103,10 грн.
Разом з цим, під час виплати означених сум відповідач не виплатив позивачу компенсацію втрати частини доходу у зв'язку з несвоєчасною виплатою розміру грошового забезпечення у зв'язку з чим виник цей спір.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-III).
Статтею 1 Закону № 2050-III установлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться) (стаття 3 Закону № 2050-III).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (стаття 4 Закону № 2050-III).
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку (абзац перший статті 7 Закону № 2050-III).
Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159), відтворює положення Закону № 2050-ІІІ, конкретизує підстави та механізм виплати компенсацій.
Відповідно до пунктів 2, 3 Порядку № 159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
Пунктом 4 Порядку № 159 передбачено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
Зі змісту вище наведених норм слідує, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється шляхом множення суми «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Тобто зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Такий підхід до розуміння зазначених норм права, сформулював Верховний Суд України ще у постановах від 19 грудня 2011 року у справі № 6-58цс11, від 11 липня 2017 року у справі № 2а-1102/09/2670 та підтримується Верховним Судом, зокрема, у постановах від 22 червня 2018 року у справі № 810/1092/17, від 13 січня 2020 року у справі № 803/203/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 240/6583/20, від 08 травня 2025 року у справі № 380/26344/23 грн та інших.
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Подібна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 461/1390/16-а та від 15 травня 2024 року у справі № 200/5032/20-а.
Також виконуючи функцію єдності судової практики, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 вирішив питання неоднакового застосування норм статті 7 Закону № 2050-ІІІ та відступив від висновків, викладених Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09 червня 2021 року у справі № 240/186/20, від 17 листопада 2021 року у справі № 460/4188/20, від 27 липня 2022 року у справі № 460/783/20, від 11 травня 2023 року у справі № 460/786/20.
У цій постанові Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду справі, серед іншого, сформулював висновки, відповідно до яких нарахування і виплата компенсації втрати частини доходів у випадку порушення строку їх виплати, проводиться у чітко визначений Законом № 2050-ІІІ строк - у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, отримання відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію у відповідь на заяву особи про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, та відповідно з вказаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду.
У справі № 560/8194/20 Судова палата виходила з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону № 2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
За висновком судової палати зазначену норму варто тлумачити у її системному зв'язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Додаткове звернення з заявою про виплату компенсації втрати частини доходів від позивача норми Закону № 2050-ІІІ і Порядку № 159 не вимагають.
З вищевказаних обставин, підтверджених відповідними письмовими доказами, вбачається, що виплата позивачу ОСОБА_1 нарахованої заборгованості з грошового забезпечення згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 13.12.2011 року у справі № 2а-10691/11/1270, за період з 01.05.2006 року у сумі 40125,28 грн була здійснена ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 14.02.2025 року на суму 10635,50 грн, 14.03.2025 року на суму 29489,78 грн. та 29.05.2025 року на суму 3103,10 грн.
Проте, всупереч вище вказаних положень Закону № 2050-ІІІ, Порядку № 159 та Порядку № 1078 відповідачем у травні 2025 року (місяць виплати) не проведено позивачу компенсацію цієї несвоєчасно виплаченої суми грошового забезпечення.
Отже, у межах спірних правовідносин позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2006 по день фактичної виплати - 29.05.2025
У свою чергу, відповідач, здійснивши у травні 2025 року виплату позивачу заборгованості грошового забезпечення без проведення його відповідної компенсації, допустив протиправну бездіяльність.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що основні (суттєві) аргументи позовної заяви є обґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 968,96 грн.
При цьому суд зазначає, що позивач у спірних правовідносинах згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнений.
Суд роз'яснює, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до частини другої статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Враховуючи, що заявником помилково сплачено судовий збір за подання данного позову, суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із відповідною заявою про повернення сплаченого ним судового збору в сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати грошового забезпечення за період з 01 травня 2006 року, виплаченого 29 травня 2025 року, за весь час затримки виплати.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв'язку із порушенням строку виплати грошового забезпечення за період з 01.05.2006 по день фактичної виплати - 29.05.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.В. Тихонов