про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2025 року Київ № 320/30137/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про повторну відмову в призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не оподатковується, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, що викладена у листі від 26.06.2024 № 2600-0307-8/127317;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не оподатковується, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.
Відповідно до частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; 5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі за цим адміністративним позовом, суд зазначає таке.
До суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначено, що строк було пропущено з поважних причин, а саме 04.07.2024 відкрито виконавче провадження № 75447717 щодо примусового виконання виконавчого листа № 320/14645/23, виданого 18.04.2024 Київським окружним адміністративним судом. Державним виконавцем в порядку примусового виконання рішення суду 01.08.2024 та 30.10.2024 на відповідача двічі накладався штраф за невиконання рішення суду та 17.04.2025 на адресу Шевченківського УП ГУНП і м. Києві державним виконавцем направлено повідомлення про вчинення посадовими особами ГУ Пенсійного фонду України в м. Києві кримінального правопорушення за умисне невиконання рішення суду (підтверджуючі документі виконавчого провадження долучені до позовної заяви). Таким чином, позивач сподівалася, що дії державного виконавця спонукають відповідача примусово виконати належним чином і повному обсязі рішення Київського окружного адміністративного суду від 18.04.2024 з урахуванням висновків суду, викладених в мотивувальній частині цього рішення. Тому, позивач вчасно не оскаржила до суду повторну відмову в виплаті одноразової допомоги, викладену в листі відповідача від 26.06.2024, тим більше, що вказана відмова повністю ігнорує мотивувальну частину рішення суду та є аналогічною первинній відмові. Просить поновити строк звернення до суду.
Розглянувши клопотання позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Необхідно зазначити, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд звертає увагу на те, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19).
Водночас для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З матеріалів справи суд установив, що предметом цього спору є незгода позивача з повторною відмовою в призначенні та виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, що не оподатковується, передбачену пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення, що викладена у листі від 26.06.2024 № 2600-0307-8/127317.
При цьому початок перебігу строку звернення до суду позивач пов'язує із часом прийняття державним виконавцем відповідних рішень щодо невиконання рішення суду у справі № 320/14645/23.
З матеріалів справи суд установив, що повторна відмова у призначенні та виплаті позивачу грошової допомоги, що не оподатковується, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення прийнята 26.06.2024, а тому суд уважає, що про порушення своїх прав (щодо повторної відмови) позивач дізналася 03.07.2024 після отримання оскаржуваного листа № 2600-0307-8/127317, про що і вказано в позовній заяві. Разом із цим, до суду позивач звернулася 16.06.2025. Тобто, активні дії позивач почала здійснювати лише після направлення державним виконавцем повідомлення про вчинення посадовими особами органу пенсійного фонду кримінального правопорушення за умисне невиконання рішення суду у справі № 320/14645/23, що не змінює часу, коли позивач дізналася про порушення своїх прав.
Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Також згідно з вимогами частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З огляду на те, що ОСОБА_1 пропустила шестимісячний строк звернення до суду з позовними вимогами, а подана до суду заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду не є обґрунтованою, суд уважає, що позовну заяву необхідно залишити без руху.
У порядку усунення такого недоліку позовної заяви позивачу необхідно надати докази, які підтверджують звернення до суду з цією позовною заявою в межах строку, встановленого законодавством, або надати обґрунтоване клопотання про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Також згідно з частиною третьою статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення та звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 132 КАС України).
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 3 Закону України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 р. № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється, зокрема за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано, фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб (згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", з 01.01.2025 встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - у сумі 3 028 гривень).
У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру (абзац 2 частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 3674-VI судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зі змісту позовної заяви випливає, що в ній одночасно об'єднано дві вимоги немайнового характеру. Сума судового збору за звернення позивача з позовними вимогами становить 2 422,40 грн (2 х (3 028 грн х 0,4)). Суд встановив, що позивач надав до суду докази про сплату судового збору на суму 1 211,20 грн.
Таким чином, у порядку усунення зазначеного недоліку позовної заяви позивач має надати до суду докази доплати судового збору за звернення до суду з цим позовом.
Суд звертає увагу позивача на те, що інформація щодо реквізитів сплати судового збору за подання позовних заяв до Київського окружного адміністративного суду є загальнодоступною, оприлюднена на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за інтернет-адресою http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/gromadyanam/tax/, а також розміщена на інформаційних стендах Київського окружного адміністративного суду.
Згідно з частинами першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства, у зв'язку з чим суд, ураховуючи положення статті 169 КАС України, вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху та встановити строк для усунення недоліків позовної заяви.
При цьому необхідно зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 р. у справі "Пелевін проти України" (п. 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (п. 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановити позивачу десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали.
Роз'яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Копію ухвали надіслати позивачу (представнику).
Ухвала набирає законної сили з дати її підписання суддею та не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя Басай О.В.