22 жовтня 2025 року Справа № 280/9254/25 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Кисіль Р.В., перевіривши матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення майнової шкоди,
21.10.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява, надіслана засобами поштового зв'язку 16.10.2025, Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
стягнути з відповідача на користь позивача кошти в сумі 536 734,10 гривень, в рахунок відшкодування шкоди, завданої отриманням без належної на те правової підстави грошового забезпечення.
Також до позову додана заява про поновлення строку звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Зазначеною статтею визначаються строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (п. 1 ст. 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі “Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі “ВАТ “Нафтова компанія “Юкос» проти Росії»).
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Згідно наявних матеріалів позову наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 13.05.2024 № 230 “Про підсумки службового розслідування» остаточно встановлено наявність факту переплати відповідачу грошового забезпечення та прийнято рішення про необхідність проведення претензійної роботи щодо стягнення з відповідача переплаченого грошового забезпечення, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
При цьому дана позовна заява направлена на адресу суду засобами поштового зв'язку лише 16.10.2025, тобто майже через півтора роки з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог.
За таких обставин, за відсутності доказів іншого, суддя висновує про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом.
У разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску (частина 6 статті 161 КАС України).
Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Зокрема, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.
Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).
При цьому, з наведених положень КАС України вбачається, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення та розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об'єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.
Такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 473/2236/17.
Верховний Суд в постанові від 31.10.2023 по справі № 400/5692/22 зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.
Верховний Суд в постанові від 20.12.2023 по справі № 420/4212/23 вказав, що особа, яка заявляє клопотання, згідно з частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що пропуск такого строку дійсно пов'язаний з об'єктивно непереборними обставинами чи істотними перешкодами.
Аналогічна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2024 по справі № 990/12/24.
Дослідивши подану позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом суддя не знаходить підстав вважати наведені в ній доводи такими, що свідчать про наявність об'єктивно непереборних поважних причин пропуску процесуального строку звернення позивача до суду.
Суддя зазначає, що позивач, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення до суду, повинен діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом для чого, як особа, зацікавлена у поданні позову, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Відповідно до частини другої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
В постанові від 08.12.2022 по справі № 990/102/22 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
При цьому, заява позивача про поновлення строку звернення до суду не містить доказів поважності причин пропуску процесуального строку звернення позивача до суду. Позивачем не надано доказів того, що весь особовий склад військової частини у період з 13.05.2024 брав безпосередню участь у веденні активних бойових дій чи наявність інших факторів, що перешкоджало позивачу у реалізації його процесуальних прав на звернення до суду.
В свою чергу посилання позивача на впровадження в Україні воєнного стану, як на захід, який ускладнив та зробив неможливим повноцінно реалізувати позивачу свої права суддя оцінює критично, оскільки позивач є військовою одиницею в Збройних Силах, основною функцією якої є участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії. Відповідно, посилання позивача на те, що виконання ним його основної функції є перешкодою у реалізації ним своїх прав як позивача, без підтвердження таких доводів будь-якими доказами, є очевидно необґрунтованим.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви позивачу необхідно надати до суду заяву про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Наведені обставини свідчать про невідповідність поданої позовної заяви вимогам, встановленим ст. 161 КАС України, та перешкоджають відкриттю провадження у справі.
Крім того, згідно частини третьої статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначається Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір» платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Доказів звільнення позивача від сплати судового збору до позовної заяви не додано.
Положеннями ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються, зокрема, у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб'єктом владних повноважень, юридичною особою - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено на 2025 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб в місячному розмірі з 01.01.2024 - 3 028,00 грн.
Тобто, за подання даного позову належить сплатити судовий збір у розмірі 8051,01 грн. (536 734,10 грн. * 1,5%).
Матеріали позовної заяви містять копію квитанції №1.261981999.1 від 14.08.2025 про сплату позивачем судового збору в сумі 6440,80 грн.
За даними комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» суддею встановлено, що судовий збір, сплачений позивачем за вищезазначеним платіжним документом врахований як сплата судового збору у справі №280/7269/25. Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 15.09.2025 у справі № 280/7269/25 позовна заява позивача до того саме відповідача була повернута позивачу.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.
Таким чином, судовий збір, сплачений в адміністративній справі №280/7269/25 підлягає поверненню у разі подання відповідної заяви позивачем.
Отже, квитанція №1.261981999.1 від 14.08.2025 не може бути прийнята в якості сплати судового збору по справі № 280/9254/25, а тому судовий збір повинен бути сплачений на загальних підставах.
В свою чергу, позивач не позбавлений права вирішити питання про повернення сплаченого судового збору в межах справи №280/7269/25.
Під час ухвалення судового рішення суд враховує правову позицію Верховного Суду з аналогічного питання, що викладена у постанові від 13.02.2019 по справі №1540/3297/18, від 12.10.2023 по справі №160/554/23.
Отже, позов не відповідає вимогам ч. 3 ст. 161 КАС України в частині надання доказів сплати позивачем судового збору в сумі 8 051,01 грн.
Відповідно до статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід залишити без руху.
Згідно частини третьої статті 169 КАС України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 118, 121, 122, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 ) про стягнення майнової шкоди - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Недоліки позовної заяви можуть бути усунуті шляхом подання до суду:
заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом та докази поважності причин його пропуску;
документ про сплату судового збору за звернення до суду з цим позовом в сумі 8 051,01 грн.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачу, що відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя Р.В. Кисіль