21 жовтня 2025 року Справа № 280/6644/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Міністерства оборони України, Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 ( далі - відповідач 2), в якій позивач просить суд:
визнати дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму протиправними;
визнати протиправним та скасувати пункт 39 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року № 154/975 щодо відмови ОСОБА_1 в призначені та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням II групи інвалідності;
зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 , у зв'язку з настанням II групи інвалідності, згідно пункту “б» частини першої статті 16-2 Закону України “Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та їх сімей» у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що відповідно до пункту 39 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04.04.2025 № 154/975 молодшому сержанту ОСОБА_1 , який є особою з інвалідністю II групи внаслідок травми, пов'язаної з захистом Батьківщини у зв'язку із зміною групи інвалідності на підставі довідок МСЕК серії АВ № 0679143 від 05.09.2016 року та серії 12ААГ № 827810 від 17.09.2024 року - у розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016) у сумі 195900 грн. Вважає, що комісія Міністерства оборони України не врахувала, що у 2023 році позивач під час виконання обов'язків військової служби отримав травму, внаслідок яких позивачу встановлено II групу інвалідності, яка не пов'язана із пораненням, отриманим позивачем у 2015 році за інших подій. Зазначає, що визначена у пункті четвертому статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» заборона щодо виплати одної грошової допомоги, може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних. Вказує, що на підставі протоколу комісії, 06.05.2025 року позивачу було сплачено 195 900 грн., що є меншим, ніж 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. Просить задовольнити позов.
Відповідач 1 позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 04.09.2025 вх.№44274 посилається на те, що позивачу при первинному огляді МСЕК (довідка серія АВ №0679143 від 05.09.2016) було встановлено ІІІ групу інвалідності. При повторному огляді МСЕК (довідка МСЕК серія 12ААГ №827810 від 17.09.2024) було встановлено ІІ групу інвалідності. Зазначає, що за своїм визначенням дана грошова допомога є одноразовою. Чинним законодавством не передбачено повторну виплату одноразової грошової допомоги в залежності від кількості отриманих захворювань, поранень, травм та ушкоджень здоров'я та незалежно від підвищення прожиткового мінімуму (на момент первинного встановлення інвалідності). Вказує, що призначення одноразової грошової допомоги повинно обраховуватись в розмірах кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016 рік). Тому вважає, що підстав для призначення позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня 2024 року немає. Просить відмовити у позові.
Відповідач 2 позовні вимоги не визнав, у письмовому відзиві від 22.09.2025 вх.№47215 вказав, що відповідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 , який є інвалідом II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0679143 від 05.09.2016 року та довідки МСЕК серії 12ААГ № 827810 від 17.09.2024 року, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016 рік), в сумі 195900 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. Вказує, що на підставі вищезазначеного відповідач 2 виплатив позивачу зазначену суму 195900 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп., згідно відомості нарахування коштів № 67 на карткові рахунки співробітників від 06.05.2025 року нарахована сума 195900 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. Покликається на те, що відповідно чинного законодавства України, відповідач 2 не має повноважень для нарахування одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. Просить відмовити у позові.
Ухвалою суду від 05.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/6644/25.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини, що підтверджується копією до довідки до акту огляду МСЕК серії 12ААВ № 093214 від 02.11.2020 року.
Відповідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 18 листопада 2016 року ОСОБА_1 , який є інвалідом III групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0679143 від 05.09.2016 року, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності в сумі 217500 (двісті сімнадцять тисяч п'ятсот) грн. 00 коп.
З 17.09.2024 року ОСОБА_1 встановлено II групу інвалідності, травма, так, пов'язана з захистом Батьківщини, згідно довідки до акту огляду МСЕК від 30.09.2025.
Відповідно витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 квітня 2025 року ОСОБА_1 , який є інвалідом II групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у зв'язку зі зміною групи інвалідності, на підставі довідки МСЕК серія АВ № 0679143 від 05.09.2016 року та довідки МСЕК серії 12ААГ № 827810 від 17.09.2024 року, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги у розмірі різниці між 300 та 150 кратним розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність (2016 рік), в сумі 195900 (сто дев'яносто п'ять тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп.
Вважаючи протиправними дії відповідачів щодо визначення розміру виплати та з вимогою зобов'язати відповідача вчинити певні дії, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Положеннями частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі - Закон №2011-XII) (у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Положеннями статті 1-2 Закону № 2011-XII визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Спірним правовим питанням у справі, що розглядається, є правомірність визначення відповідачем розміру одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням вищої групи інвалідності.
Частиною 1 статті 16 Закону №2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції на час первинного встановлення позивачу інвалілності), одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Також, згідно підпункту "б" пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII (у редакції на час встановлення позивачу ІІ групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
За змістом абзацу 1 пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
За приписами пунктів 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
Пунктом 1 Порядку № 975 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 3 Порядку №975, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду/оцінювання та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи або довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
За пунктом 4 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається у разі, зокрема, встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин
Згідно з пунктом 19 Порядку № 975, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (зокрема внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Відповідно до пункту 20 Порядку № 975 особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Згівдно п. 21 Порядку № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний, резервіст або особа, звільнена з військової служби, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення інвалідності, подають уповноваженому органу у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти з дотриманням законодавства у сферах електронної ідентифікації та електронних довірчих послуг такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; завірену копію довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
Тож, як передбачають вимоги Закону №2011-XII та Порядку № 975, у разі якщо військовослужбовцю після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум.
Як зазначив Верховний Суд у постанові КАС ВС від 14.11.2024 у справі № 560/419/24, нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку № 975, якими врегульовано виплату одноразової грошової допомоги, не визначено в якості умови, яка впливає на визначення дня виникнення права на отримання допомоги, такої умови як зміна причинного зв'язку настання інвалідності.
Таке законодавче врегулювання обумовлено самим поняттям «одноразова грошова допомога», яка є одноразовою, а не багаторазовою і її виплата розпочинається від моменту первинної втрати працездатності/встановлення інвалідності, а далі відбувається доплата допомоги, у разі встановлення вищої групи інвалідності або зміни її причинного зв'язку, але виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день первинного встановлення інвалідності.
Таким чином, суд висновує, що Міністерством оборони України правомірно здійснено призначення позивачу одноразової грошової допомоги, виходячи з різниці між 300 та 150 кратним розміром, у зв'язку зі встановленням вищої групи інвалідності.
Крім того, слід звернути увагу, що Верховний Суд у постанові від 08.04.2024 у справі №240/512/22 Верховний Суд дійшов наступних висновків: “…Порядком №975 чітко визначено, що у разі зміни групи інвалідності під час повторного огляду, днем встановлення інвалідності є дата, коли інвалідність було встановлено вперше. Розмір одноразової грошової допомоги, у разі встановлення інвалідності II групи, визначається з прожиткового мінімуму встановленого законом для працездатних осіб на 01 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше.
У постанові від 08.05.2024 у справі №240/17749/20 Верховний Суд виснував, що: “…пункт 6 Порядку № 975 визначає кратність розміру одноразової грошової допомоги в залежності від ступеня втрати працездатності та у сукупності із пунктом 3 цього Порядку передбачає, що розрахункова величина прожиткового мінімуму визначається відповідним законом для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність.
Такі правові висновки підтримано і у постанові Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №240/20065/20, в якій наголошено, що "...однакове визначення розрахункової величини прожиткового мінімуму на момент первинного встановлення групи інвалідності та зміни групи інвалідності законодавець пов'язує з однією подією - первинне встановлення інвалідності.
За такої правової конструкції, визначення вищої групи інвалідності при повторному (черговому) огляді не змінює розрахункову величину прожиткового мінімуму."
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, одноразова грошова допомога позивачу, як особі з інвалідністю ІІ групи, повинна бути визначена (обрахована) виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був встановлений на 1 січня календарного року, в якому інвалідність встановлено вперше, з урахуванням виплачених сум.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
У зв'язку із тим, що позивач звільнений від сплати судового збору за даним позовом, розподіл судових витрат на підставі ст. 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ-168, Повітрофлотський проспект, 6, кодЄДРПОУ 00034022), Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Суддя Л.Я. Максименко