21 жовтня 2025 рокуСправа № 280/9529/23 м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чернової Ж.М. розглянувши в порядку письмового провадження звіт про виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
У провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23 позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період із з 15.11.2022 по 17.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.11.2022 по 17.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
27 лютого 2024 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду по справі №280/9529/23 набрало законної сили та 03 квітня 2024 року позивачу видано виконавчий лист.
01 вересня 2025 року до суду надійшла заява, в якій представник позивач просить: встановити судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі № 280/9529/23; зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по адміністративній справі №280/9529/23 у встановлений законодавством строк.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що станом на 29.08.2025 Військовою частиною НОМЕР_1 відповіді на жоден із адвокатських запитів надано не було, а отже рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року не виконано. Відтак, вбачається ухилення Військової частини НОМЕР_1 від виконання рішення суду.
Ухвалою суду від 02 вересня 2025 року призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду в порядку письмового провадження. Витребувано від Військової частини НОМЕР_1 пояснення та докази щодо виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23. Запропоновано учасникам справи у строк до 10 вересня 2025 року подати до суду заперечення (пояснення) щодо заяви, поданої в порядку статті 382 КАС України.
Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Встановлено судовий контроль за виконанням рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 подати до Запорізького окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23 протягом 30 календарних днів з дня отримання даної ухвали суду.
10 жовтня 2025 року до суду надійшов звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23 в обгрунтування якого зазначено, що до встановлення судового контролю за виконанням рішення в адміністративній справі № 280/9529/23 ОСОБА_1 за період з листопада 2022 року по серпень 2023 року було нараховано та згодом виплачено додаткову винагороду в розмірі 921 957,00 грн. Згідно з довідкою фінансового органу військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 №0989/10/4305, за період листопад 2022 року - серпень 2023 року ОСОБА_1 отримав дохід у вигляді виплаченої військовою частиною НОМЕР_1 додаткової винагороди в розмірі 921 957,00 грн, що свідчить про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 280/9529/23 у повному обсязі. Додатково повідомлено, що виконавче провадження за заявою ОСОБА_1 не відкривалося; військова частина НОМЕР_1 добровільно виконала судове рішення. Натомість заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду фактично стосується лише відсутності інформації на адвокатські звернення. Представник ОСОБА_1 - адвокат Кириленко Андрій Володимирович - не враховує обставину зарахування коштів на рахунок позивача та не наводить конкретних фактів невиконання рішення (яка сума сплачена / несплачена, які дії вчинені / невчинені). Просить суд прийняти звіт про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25.01.2024 у справі № 280/9529/23 та вважати, що дане судове рішення виконано в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи та оцінивши звіт про виконання судового рішення, суд при вирішенні питання про його прийняття керується такими мотивами.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ч. 2-4 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд у межах повноважень, наданих йому законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.
Аналогічні вимоги передбачені статтею 14 КАС України.
Крім того, згідно зі ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
В абзаці 3 пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013 Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Також у Рішенні від 26.06.2013 Конституційний Суд України врахував практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України", заява № 60750/00, зазначив, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбачений статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
В пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 № 2-р(II)/2019, на підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку, Конституційний Суд України вказав на те, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Європейський суд з прав людини у справі "Горнсбі проти Греції" наголосив на тому, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах "Алпатов та інші проти України", "Робота та інші проти України", "Варава та інші проти України", "ПМП "Фея" та інші проти України"), якими було встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Тому обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Таким чином, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню стороною, на яку покладено відповідний обов'язок.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Одним із способів судового контролю за виконанням судового рішення є зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
За змістом положень частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Особливості прийняття судом рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення регламентуються статтею 382-3 КАС України.
Так, частинами першою, другою зазначеної статті визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Половина суми штрафу стягується на користь заявника, інша половина - до Державного бюджету України.
Водночас за правилами, передбаченими абзацом 2 частини п'ятої статті 382-3 КАС України, якщо судове рішення стосується здійснення виплат (пенсійних, соціальних тощо), суд може зменшити розмір штрафу або звільнити від його сплати на підставі доказів, які підтверджують відсутність бюджетних асигнувань у суб'єкта владних повноважень та вжиття його керівником всіх необхідних заходів для встановлення таких бюджетних асигнувань, які, на переконання суду, на момент розгляду звіту є достатніми і вичерпними.
Також відповідно до положень частини десятої, одинадцятої статті 382-3 КАС України у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23, яке набрало законної сили 27 лютого 2024 року, зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 15.11.2022 по 17.08.2023, з урахуванням фактично виплачених сум.
Як слідує з долучених представником відповідача до звіту доказів, згідно з довідкою фінансового органу військової частини НОМЕР_1 від 10.10.2025 № 0989/10/4305, за період листопад 2022 року - серпень 2023 року ОСОБА_1 виплачено Військовою частиною НОМЕР_1 додаткову винагороду в розмірі 921 957,00 грн.
Зокрема, за період листопад 2022 року - серпень 2023 року нараховано та виплачено додаткову винагороду на загальну суму 330 419,35 грн, а саме: листопад 2022 року - 100 000,00 грн; грудень 2022 року - 30 000,00 грн; січень 2023 року - 77 419,35 грн; лютий 2023 року - 0,00 грн; березень 2023 року - 3 870,97 грн; квітень 2023 року - 3 000,00 грн; травень 2023 року - 26 129,03 грн; червень 2023 року - 30 000,00 грн; липень 2023 року - 30 000,00 грн; серпень 2023 року - 30 000,00 грн (разом дорівнює - 330419,35 грн).
Додатково ОСОБА_1 у склад грошового забезпечення донараховано та виплачено винагороду на загальну суму 591 537,65 грн, а саме: грудень 2022 року - 47 419,35 грн; січень 2023 року - 22 580,65 грн; лютий 2023 року - 100 000,00 грн; березень 2023 року - 92 903,23 грн; квітень 2023 року - 90 000,00 грн; травень 2023 року - 53 548,39 грн; червень 2023 року - 67 666,67 грн; липень 2023 року - 58 709,68 грн; серпень 2023 року - 58 709,68 грн.
Разом: 330 419,35 грн + 591 537,65 грн = 921 957,00 грн.
Отже, сума 921 957,00 грн за період листопад 2022 року - серпень 2023 року дорівнює: виплаченій сумі додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн / 30 000,00 грн за повний місяць - 330 419,35 грн; доплаченій сумі додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн - 591 537,65 грн.
Із зазначеного слідує, що Військовою частиною НОМЕР_1 виконано рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23, що не заперечується заявником.
З огляду на викладене суд приходить до переконання про відсутність перешкод для прийняття звіту Військової частини НОМЕР_1 про виконання відповідного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382 КАС України
Прийняти звіт Військової частини НОМЕР_1 про виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року по справі №280/9529/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня її підписання.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М. Чернова