про повернення позовної заяви
21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/22835/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Семенюк М.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач через свого представника адвоката Єрьоміну В.А. 29.09.2025 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в періоди з 10 листопада 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 10 листопада 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 р., на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44.
В обґрунтування позову зазначає, що відповідач нараховував позивачу за вказаний період грошове забезпечення виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, які обраховувались виходячи не з того (з меншого) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ніж передбачено законодавством.
До позову була додана заява про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначаються правові норми, рішення Верховного Суду та вказується, що "на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, оскільки охоплюють період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року".
Оскільки позов був поданий з пропуском встановленого ч.1 ст. 233 Кодексу законів про працю України тримісячного строку звернення до суду, а у вказаній заяві не зазначені підстави пропуску звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, суд ухвалою від 01.10.2025 на підставі ч. 1 ст. 123 КАС України залишив позов без руху для подання заяви про поновлення строку із зазначенням інших причин пропуску строку.
На виконання зазначеної ухвали про залишення позову без руху позивачем була подана заява про поновлення процесуального строку, в якій вказує, що "Позивачем не було одержано письмового повідомлення який розмір прожиткового мінімуму був застосований при розрахунку грошового забезпечення заявника, а також грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань /інших щомісячних основних та додаткових видів 10 листопада 2022 року по 20 травня 2023 року, інформації про розмір грошового забезпечення станом на 01 січня 2022, 01 січня 2023 року за останньою займаною посадою заявника, з обов'язковим зазначенням процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії та розмір у %, інформацію щодо тарифного розряду, згідно з яким розраховується посадовий оклад заявника з 10 листопада 2022 року по20 травня 2023 року. Позивач не мав підстав для сумнівів у добросовісності Відповідача при здійсненні розрахунку грошового забезпечення. Лише після отримання відповіді на адвокатський запит Позивачу фактично стало відомо про порушення свого права"; "на спірні правовідносини строки звернення до суду не застосовуються, оскільки охоплюють період з 19 липня 2022 року до 19 травня 2023 року".
Тобто позивач пропуск строку звернення до суду обґрунтовує тим, що про порушення свого права на нарахування грошового забезпечення за період з 10 листопада 2022 року по 20 травня 2023 року у відповідному розмірі йому стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит.
Предметом спору згідно позовної заяви є фактично бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу за період з 10.11.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, встановленого на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт.
Посадовий оклад та оклад за військовим званням є основними видами грошового забезпечення, які позивач отримує щомісячно.
Спірний період виплати грошового забезпечення з 10.11.2022 по 20.05.2023 регулюється статтею 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у редакції, яка діє з 19 липня 2022 року, в частині 1 якої зазначено:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті."
Звертаю увагу, що позов не стосується звільнення і в ньому не йдеться про виплату позивачу всіх сум, що належать йому при звільненні.
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Законодавством передбачена щомісячна оплата праці (виплата грошового забезпечення).
В п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 № 260 зазначено:
"Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України)."
Статтею 30 Розділу IV "Права працівника на оплату праці та її захист" Закону України "Про оплату праці" встановлений обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
Отже, військовослужбовець, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі.
Отримуючи грошове забезпечення щомісячно, військовослужбовець може дізнатися чи виплачено воно йому в належному розмірі, отримавши це забезпечення за певний місяць.
Отже, отримавши грошове забезпечення за травень 2023 року в червні 2023 року, позивач вже може дізнатися порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк, останнім днем якого є 30.09.2023 року, а не більш ніж через рік ( 29.09.2025) після закінчення цього строку.
Таким чином строк звернення до суду з вимогами щодо періоду з 10.11.2022 по 20.05.2023 позивач пропустив.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення, є щомісячною виплатою, розмір якого щомісяця відомий особі, що його отримує. Саме тому, на переконання суду, отримавши таке забезпечення, особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як вона обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових, тобто дізнатися чи правильно нараховується отримане грошове забезпечення.
Отже, з дня отримання грошового забезпечення особою, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.
В заяві про поновлення процесуального строку стверджується, що про порушення свого права на нарахування грошового забезпечення за період з 10 листопада 2022 року по 20 травня 2023 року у відповідному розмірі позивачу стало відомо після отримання відповіді на адвокатський запит, яка до заяви не додана.
До позову додана відповідь військової частини НОМЕР_1 від 29.06.2025 на запит адвоката Єрьоміної В.А. в інтересах військовослужбовця військової частини ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що отримання листа відповідача від 29.06.2025 на адвокатський запит, свідчить лише про те, що позивач міг дізнатися про складові його щомісячного грошового забезпечення та їх розмір, як вони нараховуються, правомірність нарахування йому у певному розмірі грошового забезпечення за період з 10.11.2022 по 20.05.2023 звернувшись вчасно до відповідача, але не зробив цього вчасно через байдужість або небажання про це дізнатися, а тому і звернутися до суду більш ніж через рік після отримання відповідного грошового забезпечення.
Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві про його поновлення не зазначені підстави пропуску строку звернення до суду, які можуть бути визнані судом поважними, відповідно до ч. 2 ст.123, п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позов належить повернути позивачу.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М.М. Семенюк